Рішення № 136249836, 04.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 травня 2026 року Справа № 280/11538/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м.Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71, код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (далі позивач або ТОВ ЛПНК АЛКО 2023») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025 № № 00171650901, 00172070708, 00172100708.

В обґрунтування заявленого позову посилається на порушення встановленої процедури призначення та проведення фактичної перевірки, які обумовлюють неправомірність її результатів. Вказує, що буквальний зміст наведених мотивів та висновків в наказі на перевірку не дає чіткого розуміння обставин, що саме стало правовою та фактичною підставами для проведення перевірки ТОВ «ЛПНК АЛКО 2023». Очевидно, що за наведених обставин у платника не може бути наявним відчуття правової визначеності при здійсненні податковим органом контролю відносно нього. Покликається на те, що зі змісту листа ДПС України від 14.08.2025 № 19993/7/99-00-07-03-02-07 йдеться про необхідність проведення додаткового аналізу та за наявності підстав проведення фактичної перевірки відповідно до вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України. Вважає, що вказаний лист, з огляду на його зміст сам собою не містив інформацію, що могла бути фактичною підставою для призначення перевірки позивача на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України. ДПС зобов`язувало свої територіальні управління провести «детальний аналіз інформації, самостійно провести додаткових та ретельний аналіз діяльності позивача» та провести фактичні перевірки в разі необхідності, але лише в разі наявності підстав, передбачених статтею 80 ПК України. Також вказує, що зазначення в наказі про проведення фактичної перевірки від 21.08.2025 № 1496-п періоду діяльності, що перевіряється «з 01.01.2025 по дату завершення фактичної перевірки» носить характер документальної перевірки, підстави, порядок призначення та проведення якої врегульовані іншими нормами ПК України, а саме статтями 77-79 означеного Кодексу. Також вказує, що визначений у наказі від 21.08.2025 №1496-п предмет (мета) проведення фактичної перевірки не відповідає зазначеним у ньому підставам, що прямо суперечить вимогам ст. 80 ПК України. Вказує, що ТОВ «ЛКПН АЛКО 2023» не відмовлялося надати необхідні документи для проведення перевірки та жодним чином не ухилялося від їх надання, проведенню перевірки не перешкоджало, а навпаки створило для цього всі необхідні умови. Покликається на те, що законодавець не визначив як самостійний склад правопорушення та не встановив відповідальності за видачу розрахункового документу з використанням РРО/ПРРО, в якому не відображається той чи інший елемент наведеного у Положенні змісту, а саме цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку, коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД. Тобто, законодавець визначив обов`язок, за невиконання якого не встановив відповідальність встановленого статтею 17 Закону. Вказує також, що податковим органом не взято до уваги наступні важливі обставини: всі господарські операції по реалізації товарів були у повному обсязі проведені через РРО/ПРРО, а також належним чином відображені у податкових деклараціях, отже, податковий орган мав усю необхідну інформацію щодо цих операцій; ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» були сплачені всі податки з реалізованих товарів (податок на прибуток, ПДВ, акцизний податок). Таким чином, жодних негативних наслідків для державного бюджету в даному випадку завдано не було. Покликається на відсутність порушення п. 1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Також, позивач вважає, що відсутні порушення ч.16 ст. 62 Закону №3817-ІХ. Покликається на відсутність вини ТОВ «ЛПНК АЛКО 2023» у вчиненні правопорушення законодавства, яке інкримінується відповідно до акту перевірки. Беручи до уваги вищезазначене, просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 12.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

20.01.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 3332), в якому зазначає, що в якості підстав для призначення фактичної перевірки позивача у наказі від 21.08.2025 №1496-п було наявне посилання на пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України. Вищезазначений наказ містив посилання на доповідну записку начальника управління податкового аудиту ГУ ДПС у Запорізькій області Рулевської Олени від 19.08.2025 №3250/08-01-07-08-06, відповідно до якої висловлено пропозицію призначити у серпні 2025 року фактичні перевірки господарських одиниць, зазначених в додатку, серед яких ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» за адресою здійснення діяльності: м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 121-Б, підстава - лист ДПС України від 14.08.2025 №19993/7/99-00- 07-03-02-07 (вх. № 3225/8 від 14.08.2025). Вказаний лист в розумінні підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України є інформацією, яка дає підстави для призначення та проведення фактичних перевірок. На підставі вищевикладеного, контролюючим органом дотримання вимоги статті 80 ПК України. Зазначає, що в ході проведення перевірки встановлено порушення вимог, зокрема: п. 1, п. 2, п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України; ст.226 Податкового кодексу України та ч.16 ст.62 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Таким чином, на думку відповідача, винесені податкові повідомлення-рішення від 02.10.2025 № № 00171650901, 00172070708, 00172100708 є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають судовому скасуванню, а позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

26.01.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №4116), у якій додатково наголошує, що для того, щоб фактична перевірки з юридичної підстави пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК України не була визнана судом свавільною, тобто такою, що небунтована призначена, контролюючий орган повинен надати докази щодо фактичних підстав для її проведення, тобто в підтвердження саме обґрунтованості припущень, а не лише вказати, що така інформація є в його розпорядженні, без її надання. В разі надання таких доказів вони мають стосуватися суб`єкта господарювання та вказувати на ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях порушення з боку такого суб`єкта господарювання. Наголошує, що лист ДПС України №19993/7/99-00-07-03-02-07 від 14.08.2025 не може бути підставою для проведення перевірки на підставі п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 82 ПК України. Щодо використання даних СОД РРО як єдиного доказу пояснює, що податкова інформація з електронних баз даних (СОД РРО) не є беззаперечним доказом вини платника. Вона може бути лише підставою для перевірки фактичних обставин. Дублювання номерів марок у чеках пояснюється «людським фактором» (помилкою касира при ручному введенні даних). Позивач просить суд звернути увагу на наступну практику Верховного суду, яка є релевантною для даної справи: Верховний Суд у своїй постанові від 18.12.2025 у справі №380/10913/24 зазначив, що: «Дані, внесені до бази СОД РРО, за своєю суттю є податковою інформацією. Сама по собі наявність цієї інформації не є належним доказом податкового правопорушення та не може бути підставою для автоматичного притягнення платника до відповідальності, а може бути використана лише як підстава для проведення перевірки та з`ясування обставин.» Для притягнення до відповідальності контролюючий орган має:- встановити конкретний факт порушення;- зафіксувати його в межах перевірки;- підтвердити належними та допустимими доказами, а не лише аналітикою з бази. Додатково звертає увагу суду, що сам по собі факт складання такого Акту «в односторонньому порядку» без реальної спроби комунікації з платником податків свідчить про формальний та упереджений підхід податкового органу, що суперечить принципу «належного врядування» та практиці ЄСПЛ. Позивач підтримує усі аргументи щодо неправомірності оскаржуваних рішень.

28.01.2026 представником позивача подана заява (вх. №4613) про доповнення позову новими підставами, у якій позивач підтримує положення позовної заяви та вважає за необхідне доповнити позов наступними підставами. Зокрема вказує, що запит про надання документів (копій документів) та наказ на проведення перевірки були вручені податковим органом не уповноваженій особі позивача. Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки. У свою чергу, продавець ОСОБА_1 , якій був вручений наказ, направлення на перевірку та запит про надання документів (копій документів) не є ні платником податків (директором позивача), ні його уповноваженим представником, що підтверджується, зокрема робочою інструкцією продавця продовольчих товарів від 01.02.2023.

28.01.2026 до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив (вх. №4745), в яких останній зазначає, що вказані у наказі №1496-п від 21.08.2025 підстави проведення фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами. Зауважує, що твердження позивача щодо наявності 25.08.2025 всіх необхідних документів за місцем проведення фактичної перевірки та відсутності там інспекторів ГУ ДПС у Запорізькій області не підтверджені жодним доказом, відповідно не може вважатись ґрунтовним та об`єктивним.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

На підставі ст. 19-11, ст.20, пп. 75.1.3 п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2, пп. 80.2.5 п.80.2 ст.80, п.69.27 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (зі змінами), ст.16 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами), ст.72 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №1496-п від 21.08.2025 та направлень на проведення фактичної перевірки від 21.08.2025 № №2202, 2203, проведено фактичну перевірку магазину-кафе, що розташований за адресою: Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.121-б, в якому здійснює діяльність ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023». Перевіряємий період з 01.01.2025 по 29.08.2025.

Працівниками контролюючого органу на початку перевірки особі, яка здійснює розрахунки від імені ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_1 за адресою Магазину-кафе: вул. Чарівна, буд. 121-Б, Шевченківський район, м. Запоріжжя, вручено запит про надання документів (копій документів) від 22.08.2025 (відмітка про вручення засвідчена підписом продавця ОСОБА_1 ).

В запиті про надання документів був зазначений час та адреса за якою позивачу необхідно надати копії документів, а саме 25.08.2025 за адресою контролюючого органу: вул. Бульвар Центральний буд. 20, каб. 8, м. Запоріжжя.

Станом на 25.08.2025 затребуваних документів не надано.

Так, підприємство на виконання запиту про надання документів відправило лист від 28.08.2025 №28/08/2025-2 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано податковим органом 29.08.2025.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 01.09.2025 №12772/08/01/07/08/45052623.

Згідно висновків Акту перевірки, за результатами фактичної перевірки встановлено, що ТОВ «ЛПКН АЛКО2023» порушено вимог:

п. 1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині незастосування РРО/ПРРО на загальну суму 5282,45 грн.;

п. 12 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині порушення ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 32567,17 грн.;

п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, в частині не надання до перевірки всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

ст.226 Податкового кодексу України;

ч.16 ст.62 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

У зв`язку з відмовою платника податків, його законних представників від підписання Акта фактичної перевірки, контролюючим органом складено акт, що засвідчує факт відмови від отримання примірника акта (довідки) перевірки або неможливості його вручення та підписання №2147/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, що засвідчує факт такої відмови.

Акт про результати фактичної перевірки №12772/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025 направлено ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» до електронного кабінету у зв`язку з тим, що підприємством 08.01.2025 надано «Заяву про бажання отримувати документи через Електронний кабінет», що підтверджено квитанцією про доставку.

Не погодившись з висновками акту фактичної перевірки №12772/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» надано до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення від 15.09.2025 № 15-09/2025-2.

За результатами розгляду заперечень від 15.09.2025 №15-09/2025 (вх. ГУ від 15.09.2025 №49121/6) до акту фактичної перевірки №12772/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025, вирішено, що висновки акту перевірки є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

02.10.2025 ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі висновків акту перевірки та встановлених порушень винесено податкові повідомлення-рішення:

№00172100708, яким за порушення п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України до позивача застосовано суму штрафних санкцій на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України у розмірі 2040,00 грн;

№00172070708, яким за порушення п.1, п. 2, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 40434,00 грн.

№ 00171650901, яким за порушення ст.226 Податкового кодексу України, ч.16 ст.62 Закону України від 18.06.2024 №3817-IX «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» до позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 24000,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішеннями, 10.10.2025 відповідно до вимог п. 56.3 Податкового кодексу України позивачем відправлено до Державної податкової служби України скаргу на них (вих. № 10/10/2025-4 від 10.10.2025).

Рішення ДПС України від 08.12.2025 № 35087/6/99-00-06-03-02-06, скарга позивача залишена без задоволення, а ППР - без змін.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17 пунктом 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.

Згідно з підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

За приписами пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 80.1 статті 81 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.2. пункту 80.2 статті 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як зазначено у наказі про проведення фактичної перевірки позивача, підставою стала доповідна записка начальника управління податкового аудиту від 19.08.2025 за вих.№ 3520/08-01-07-08-06. В доповідній записці зазначено про отримання інформації згідно листа ДПС від 14.08.2025 вих.№19993/7/99-00-07-03-03-07 щодо встановлення ризиків у діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють продаж товарів, у тому числі підакцизних, у господарських об`єктах під торговою маркою "Leprekon".

Листом ДПС України від 14.08.2025 №19993/7/99-00-07-03-02-07 повідомлено про ризики у діяльності суб`єкта господарювання, а саме реалізація підакцизних товарів без застосування РРО або ПРРО при проведенні розрахунків у готівковій формі. А також, невидача розрахункових документів встановленого зразка, що не містять в собі обов`язкові реквізити.

Так, у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність/отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Крім цього, відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може також проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №560/4883/21, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020 і від 28.05.2024 у справі №280/1431/23.

Отже, судом встановлено, що контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операція, а також на підставі наявної податкової інформації, що в цілому відповідає підставам, визначених у підпункті 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

З урахуванням зазначеного, контролюючий орган не мав зазначати у наказі інформацію, яка ним отримана щодо будь-яких порушень саме з боку позивача.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленій у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Підпунктами 1-4 пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадові особи податкового органу, приступаючи 22.08.2025 до проведення фактичної перевірки позивача, пред`явили його уповноваженій особі (а саме особі, яка фактично проводить розрахункові операції ОСОБА_1 ) направлення на проведення такої перевірки, службові посвідчення, а також надали під розписку копію наказу про проведення перевірки, який містив, серед іншого, встановлені законом підстави для проведення такої перевірки (т.1 а.с.27).

Позивач стверджує, що тривалість періоду який підлягав перевірці свідчить про те, що перевірка носила характер документальної, а не фактичної.

З цього приводу суд зазначає, що перевірка яка проведена контролюючим органом та зроблена оцінка щодо дотримання платником податків при здійсненні розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів, з огляду на підстави проведення перевірки та виявлене порушення вимог Закону №265/95-ВР, Положення №13 відповідає предмету, встановленому підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Такі ж правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 07.08.2025 по справі № 280/6835/23.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Щодо можливості проведення фактичної перевірки в межах 1095 днів та правомірності наказу про призначення такої перевірки було зроблено висновок Верховним Судом у справі №826/8284/17 (постанова від 20.05.2022), у справі №280/6832/23 (постанова від 09.09.2024), №560/15692/23 (постанова від 27.03.2025).

При цьому, ПК України не встановлено будь-яких обмежень та/або заборон щодо періоду діяльності платника, який перевіряється в ході фактичних перевірок, крім статті 102 ПК України (не пізніше 1095 днів), а так само, як і використання під час проведення фактичної перевірки відповідних документів, визначених ПК України, податкової інформації, даних СОД РРО, інших матеріалів, отриманих в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Відтак, доводи позивача щодо в межах цієї справи мало місце вихід податковим органом за межі предмету фактичної перевірки є цілком безпідставними.

Відповідно до пункту 80.10 статті 80 ПК України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пункт 85.2 статті 85 ПК України зобов`язує платника податків після початку перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Відповідач мав право отримувати належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів.

Так, в ході проведення перевірки 22.08.2025 продавцю ОСОБА_1 , працівниками контролюючого органу запит про надання документів (копій документів) від 22.08.2025, в якому був зазначений час та адреса за якою позивачу необхідно надати копії документів, зокрема: 25.08.2025 за адресою контролюючого органу: бул. Центральний буд. 20, каб. 8, м. Запоріжжя. Натомість, позивачем на виконання запиту про надання документів відправлено лист №28/08/2025-2 від 28.08.2025 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано ГУ ДПС у Запорізькій області 29.08.2025 (т.1 а.с.30).

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Крім того, позивач з посиланням на робочу інструкцію продавця продовольчих товарів ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» зазначає про незаконність та протиправність дій посадових осіб, які проводили фактичну перевірку, щодо вручення наказу, направлень та письмової вимоги про надання документів продавцю.

Проте, такі висновки суперечать вимогам норм ПК України, що регулюють порядок проведення фактичних перевірок.

Фактичною відповідно до пункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Одна з особливостей фактичної перевірки - фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1 статті 80 ПК України).

Зазначене повною мірою кореспондує з вимогами пункт 81.1, пункт 81.2 статті 81 та статті 86 ПК України.

Так, особа, яка фактично проводить розрахункові операції, відповідно до пункт 81.1 статті 81 ПК України, має такі права:

право отримувати копію наказу про проведення перевірки, направлень на проведення такої перевірки і службових посвідчень,

право не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки,

право розписатись у направленнях про ознайомлення або відмовитись здійснювати такий запис, а також право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акту про відмову.

Відповідно до пункт 85.2 статті 85 ПК України саме після початку перевірки (звертаємо увагу, що норма не вимагає наявності запиту після вручення наказу та направлень), тобто після ознайомлення з наказом та направленнями у платника виникає обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Зазначене, так само не суперечить абзацу 1 пункту 86.5 статті 86 ПК України, де передбачено порядок підписання акту фактичної перевірки: акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акту (довідки) перевірки особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу (абзац 3 пункту 86.5 статті 86 ПК України).

Тобто, статті ПК України, які регулюють порядок проведення фактичних перевірок, передбачають особливого учасника для такої перевірки - особу, яка фактично здійснює розрахункові операції, та надає їй відповідні права, зваживши на особливість проведення такої перевірки - за місцем фактичного провадження діяльності платника, проте без попередження про таку перевірку.

Таким чином, порушення контролюючим органом вимог пункт 85.6 статті 85 ПК України щодо витребування копій документів саме у платника неможливе.

За таких обставин, суд не знаходить в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства щодо порядку призначення та проведення фактичної перевірки позивача, що мала місце з 22.08.2025 по 29.08.2025.

Також, суд зауважує, що відповідно до пункту 71.1 статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За змістом статті 72 ПК України передбачено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, крім іншого, від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідно до пункту 73.2 статті 73 ПК України інформація, визначена, у тому числі, у підпункті 72.1.1.4 статті 72 цього Кодексу, надається періодично.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової політики.

Так, у постанові від 28.04.2025 у справі №280/1719/24 за подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що контролюючий орган під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Виходячи з наведеного, суд відхиляє доводи позивача про порушення контролюючим органом порядку проведення фактичної перевірки.

Що стосується встановлених порушень, суд зазначає наступне.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти);

З наведеного слідує, що суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що фінансові санкції у відповідних розмірах застосовуються за такі порушення: у разі встановлення в ході перевірки факту: непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов`язки суб`єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.

Предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Судом встановлено та позивачем не спростовано, що 22.08.2025 о 14:22 фахівцями відповідача проведена контрольна розрахункова операція і застосуванням ПРРО №4000517299. При продажу товарів: пива розливного «Чеське освіжаюче» об`ємом 1,5 кг. за ціною 55,90 грн. за кг та пляшка+кришка за ціною 5 грн., на загальну суму 33,34 грн. Розрахунок відбувався за безготівковим рахунком з використанням платіжного терміналу (т.2 а.с.33).

Сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків з урахування проведеної контрольної розрахункової операції 0, сума коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (загальна сума продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня) 0 грн. (т.2 а.с.32 зворот).

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21.01.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року №220/28350.

Відповідно до пункту 1 розділу I Положення №13, визначено форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, які в обов`язковому порядку мають надаватися особам, які отримують або повертають товар, отримують послуги або відмовляються від них, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням інтернету, при здійсненні розрахунків суб`єктами господарювання для підтвердження факту: продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів у сфері торгівлі, ресторанного господарства та послуг; здійснення операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі, якщо такі операції виконуються не в касах банків; здійснення операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів; приймання комерційними агентами банків та небанківськими фінансовими установами готівки для подальшого її переказу з використанням програмно технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), за винятком ПТКС, що дають змогу користувачеві здійснювати виключно операції з отримання коштів.

Наказом Міністерства фінансів України від 08.06.2021 №329 внесено зміни до Положення №13, які доповнюють п.2 розділу II новим обов`язковим реквізитом цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Вказана норма щодо зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку у розрахунковому документі набула чинності 01 січня 2022 року (Закон України від 30.11.2021 №1914-ІХ «Про внесення змін до податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень»).

Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 №13 затверджене «Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів» (далі Положення №13). Так, пунктами 1 та 2 розділу ІІ Положення №13 визначено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) розрахунковий документ, створений реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги), який має містити у відповідних рядках обов`язкові реквізити згідно з визначеним переліком. Одним з таких обов`язкових реквізитів є зокрема цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої.

Відповідно до пункту 3 розділу І Положення №13 установлені вимоги до змісту розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, такий документ не приймається як розрахунковий.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в e-сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизу, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

За приписами пункту 226.7 статті 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Пунктом 3 розділу І Положення №13 передбачено, що встановлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, розрахунковим може вважатися лише документ, який відповідає вимогам зазначеного Положення. При цьому, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої є обов`язковим реквізитом фіскального касового чеку, а отже відсутність цього реквізиту у фіскальному чеку має кваліфікуватися як те, що такий документ не є розрахунковим.

Відсутність обов`язкового реквізиту у фіскальному чеку на товари (послуги), виданому суб`єктом господарювання - платником акцизного податку, як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД , цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої позбавляє такий документ статусу розрахункового, відповідно, створення і роздрукування, а так само видача покупцеві документу з таким недоліком не може вважатися належним виконанням обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону України №265/95-ВР. Аналогічна позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №280/2619/24 (К/990/46790/24).

Судом встановлено, відповідно до бази даних ДПС України (СОД РРО) в ході перевірки ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» встановлено створення в ПРРО №4000517299, зареєстрованому на магазин-кафе за адресою: м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.121-б, розрахункових документів при продажу алкогольних напоїв на загальну суму 5282,45 грн., які повинні маркуватися марками акцизного податку (МАП), без відповідних реквізитів МАП. У відповідній графі почекових даних РРО відсутня відповідна інформація про серію та номер МАП.

Так, за січень 2025 року в РРО позивача створені розрахункові документи при продажу підакцизних товарів (алкогольних напоїв) і виявлено випадки невидачі відповідного розрахункового документа встановленої форми, що підтверджується виконанням розрахункових операцій на загальну суму 5168,76 грн. (04.01.2025 о 14:53:09 проведена перша розрахункова операція на суму 113,69 грн. фіскальний чек №3649799848 без обов`язкового реквізиту - МАП, на купівлю пиво Віденське світле пастеризоване, бут. 0,5, пиво Лящ світле філ. Паст ,05 ж/б та горілка GreenDay 0,2), що є порушенням пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Судом встановлено, що за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі пункту 1 статті 17 даного Закону до ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» застосовано штрафні санкції: у розмірі 113,69 х 100% = 113,69 грн за порушення вчинене вперше; у розмірі 5168,76 х 150% = 7753,14 грн за кожне наступне вчинене порушення (т.1 а.с.53).

За приписами пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, суб`єкт господарювання зобов`язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати лише продаж тих товарів, що відображаються в такому обліку.

Відповідно до статті 20 Закону №265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У постановах від 27.12.2023 у справі №280/1998/23, від 11.01.2024 у справі №420/12275/22 Верховний Суд звертав увагу, що стаття 20 Закону № 265/95-ВР у редакції до 01 серпня 2020 року передбачала відповідальність суб`єктів господарювання за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. Тобто, підставою для притягнення до відповідальності згідно із нормою у зазначеній редакції могло бути лише встановлення факту реалізації товару, який не був облікований належним чином. Водночас, за змістом статті 20 Закону № 265/95-ВР у редакції, чинній з 01 серпня 2020 року, суб`єкт господарювання несе відповідальність за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або за не надання документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Отже, не надання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР (постанова Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №280/176/23).

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки 22.08.2025 у місці продажу (магазині - кафе, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 121-б, в якому здійснює господарську діяльність ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» на зберіганні знаходились алкогольні напої на загальну суму 32567,17 грн. Найменування товарів, назви, кількість, ціна, загальна вартість зазначені у відомості ТМЦ (є додатком до акту перевірки), що складено особами, які проводили перевірку, та без заперечень підписана особисто матеріально-відповідальною особою продавцем ОСОБА_1 . На початок проведення перевірки 22.08.2025 у місці продажу (магазині - кафе, розташованому за адресою: м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.121-б) відсутні документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів) на суму 32567,17 грн, які на момент перевірки знаходились у місці продажу.

Судом встановлено, що в ході проведення фактичної перевірки позивачем не надано первинні документи на товар, який реалізується в магазині-кафе, та підтверджують його походження, та оприбуткування, згідно з відомістю ТМЦ. В результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 32567,17 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено та позивачем не спростовано, що не було надано на початок перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об`єкті) за адресою: м.Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.121-б, а також документи, що підтверджують походження такого товару.

Твердження позивача щодо надання всіх необхідних документів на підтвердження походження товару та його оприбуткування суд вважає необґрунтованими, оскільки листом від 28.08.2025 №28/08/2025 до перевірки надані накладні на придбання товару від постачальників, в яких зазначена адреса доставки інших господарських об`єктів платника податків, а відтак ці документи не підтвердили походження товару в реалізації на об`єкті, де проводилась фактична перевірка, відповідно такі документи не враховані.

Таким чином, позивачем порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації на суму 32567,17 грн.

З урахуванням на вищезазначене, перевіркою встановлено факт зберігання у місці продажу (господарському об`єкті) ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» (ліцензіатом - суб`єктом господарювання, який отримав ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями) необлікованих у такого ліцензіата алкогольних напоїв за цінами реалізації на суму 32567,17 грн.

В подальшому, ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» до заперечень на акт фактичної перевірки №12772/08/01/07/08/45052623 від 01.09.2025 додатково надано завірені копії накладних на переміщення товару до магазину-кафе за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд.121-б, відомості бухгалтерського обліку щодо відображення операцій з придбання та оприбуткування придбаного підприємством ТМЦ в розрізі постачальників - оборотно-сальдова відомість по бухгалтерському рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» за період з 01.01.2025 по 21.08.2025.

Інвентаризаційні акти/описи залишків товарно-матеріальних запасів, оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери по бухгалтерському рахунку №281 «Товари на складі», які використовуються для обліку руху та наявності товарів, які перебувають на складах, оптових та роздрібних базах підприємства, що призначені для продажу, до перевірки та заперечень не надано.

Таким чином, за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР, на підставі статті 20 даного Закону, до ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» застосовано штрафні санкції: 32567,17 грн х 100% = 32567,17 грн.

За наведених вище обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача правопорушення вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, а, відтак - правомірність винесеного ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 02.10.2025 №00172070708, що доводами позовної заяви не спростовується.

Щодо порушення позивачем пункту 85.2 статті 85 ПК України, а саме: ненадання документів під час проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Абзацом першим пункту 85.2 статті 85 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 121.1 статті 121 ПК України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.

Отже, після початку проведення перевірки у позивача виникає обов`язок надання контролюючому органу інформації та її документального підтвердження з питань в межах предмету перевірки. При цьому неподання або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю має наслідком застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафу.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №0840/3758/18 та у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №360/2657/20.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи, які б підтверджували дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, як це зазначено у пункті 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, суд наголошує про обов`язок платника податків надати контролюючому органу саме під час проведення перевірки первинні документи, які підтверджують ведення обліку товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх посадовим особам контролюючого органу під час перевірки або у терміни, визначені в пунктом 86.7 статті 86 ПК України (протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта), кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності.

Частинами 1-3 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що працівниками контролюючого органу на початку перевірки особі, яка здійснює розрахунки від імені ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» - продавцю ОСОБА_1 за адресою магазину-кафе: вул. Чарівна, буд. 121-Б, Шевченківський район, м. Запоріжжя, вручено запит про надання документів (копій документів) від 22.08.2025 (відмітка про вручення засвідчена підписом продавця ОСОБА_1 ).

В запиті про надання документів був зазначений час та адреса за якою позивачу необхідно надати копії документів, а саме, - 25.08.2025 за адресою контролюючого органу: вул. Бульвар Центральний буд. 20, каб. 8, м. Запоріжжя.

Станом на 25.08.2025 затребуваних документів не надано.

В подальшому, підприємство на виконання запиту про надання документів відправило лист від 28.08.2025 №28/08/2025-2 про надання документів на письмову вимогу з копіями документів, який отримано податковим органом 29.08.2025.

За наведених вище обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача правопорушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України, а, відтак - правомірність винесеного ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 02.10.2025 №00172100708, що доводами позовної заяви не спростовується.

Щодо порушення ст. 226 ПК України, ч. 16 ст. 62 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-ІХ (далі Закон № 3817-ІХ), суд зазначає наступне.

Відповідно п.п 14.1.107 п 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

За правилами п.п.1, 3, 6, 7 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Маркуванню підлягають усі (крім зазначених у пункті 226.10 цієї статті) алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.

Відповідно до положень ст. 65 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 № 3817-IX (далі Закон № 3817-IX) маркування алкогольних напоїв (крім товарів (продукції), зазначених у статті 63 цього Закону), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Приписами ч. 16 ст. 62 Закону № 3817-IX передбачено, що алкогольні напої, що виробляються в Україні, та алкогольні напої, що ввозяться на митну територію України, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законом.

Згідно пункту 226.9 статті 226 ПК України вважаються такими, що немарковані:

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, з підробленими марками акцизного податку;

алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції;

вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари;

алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

сигарети, цигарки та сигарили, що вироблені після 1 січня 2021 року, в яких кількість одиниць у пачці (упаковці) не відповідає кількості одиниць, зазначеній на марках акцизного податку;

рідини, що використовуються в електронних сигаретах, вироблених до 1 січня 2021 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 затверджено Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах (далі - Положення № 1251), пунктом 5 якого передбачено, що марка для алкогольних напоїв повинна містити двомірний штрих-код швидкого реагування (далі - QR-код) та лінійний штрих-код (далі - штрих-код).

На кожну марку наносяться такі реквізити: слова Україна, МАРКА АКЦИЗНОГО ПОДАТКУ; позначення виду марки, що складається із слів та літер алкоголь вітчизняний (лікеро-горілчана продукція) - АВ ЛГП. алкоголь вітчизняний (виноробна продукція) - АВ ВП, алкоголь імпортний (лікеро-горілчана продукція) - АІ ЛГП, алкоголь імпортний (виноробна продукція) - АІ ВП, індекс регіону України (згідно з додатком), що відповідає місцезнаходженню виробника продукції, позначений двома цифрами (для маркування вітчизняної продукції), серія із чотирьох літер і шестизначний номер, два двозначних числа (місяць і рік, у якому вироблено марки для алкогольних напоїв);реквізити покупця марки (зазначаються на марках для алкогольних напоїв): для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків; QR-код та штрих-код (зазначаються на марках для алкогольних напоїв).

Штрих-код містить інформацію про серію та номер марки. QR-код містить інформацію про серію та номер марки, реквізити покупця марки: для юридичних осіб - код згідно з ЄДРПОУ, для фізичних осіб - підприємців - код, який відображає реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органові і мають відмітку в паспорті), та посилання на веб-ресурс для перевірки марки. QR-код також може містити інформацію про геш-послідовність.

Інформаційні набори даних для генерації QR-кодів та штрих-кодів, що наносяться на марку для алкогольних напоїв, генеруються ДПС та передаються підприємству-виробнику з використанням засобів захисту інформації у зведеній заявці-розрахунку.

Згідно з пунктом 20 Положення №1251 вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої, тютюнові вироби, тютюновмісні вироби для електричного нагрівання (ТВЕН) за допомогою підігрівача з електронним управлінням і рідини, що використовуються в електронних сигаретах, у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Пунктом 11 частини другої статті 73 Закону №3817-IX встановлена відповідальність до суб`єктів господарювання: за виробництво та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізація фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без паперових марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку (крім випадків, передбачених законодавством, та випадків, якщо маркування марками акцизного податку таких алкогольних напоїв не передбачено зовнішньоекономічним договором (контрактом) - 200 відсотків вартості таких товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Як слідує з аналізу наведених норм чинного законодавства, законом заборонено виробництво, зберігання, транспортування та реалізацію алкогольних напоїв, що підлягають маркуванню, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

Верховний Суд у постановах від 06.06.2019 у справі №823/748/17, від 08.08.2019 у справі №808/4653/14, від 10.06.2020 у справі №808/4108/16 вказав, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону №481/95-ВР щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Суд зазначає, що позивач, як суб`єкт господарювання, що здійснює реалізацію алкогольних напоїв, несе персональну відповідальність за свою діяльність та її наслідки.

Згідно з пунктами 1.7 розділу І, 2.2 розділу ІІ Порядку №1057 суб`єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО. Система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних система обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено, що ТОВ «ЛПКН АЛКО 2023» через ПРРО: фіскальний номер 4000517299, у фіскальних чеках зазначено інформацію одних й тих же номерів та серій марок акцизного податку декілька разів чим порушено ст.226 ПК України, ч.16 ст.62 Закону № 3817-1Х в частині реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка на загальну суму 165,60 грн.

Суд враховує, що позивач не надав жодних доказів на спростування обставин, викладених в Акті перевірки.

Суд також наголошує, що відповідно до приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер.

Оскільки марки акцизного податку дублюються, то це свідчить про порушення приписів пункту 226.7 статі 226 ПК України, пункту 5 Положення №1251, а отже алкогольні напої не можуть вважатися маркованими в порядку, визначеному законодавством.

Відтак, з огляду на приписи пункту 226.9 статті 226 ПК України, та встановлені судом факти реалізації позивачем алкогольних напоїв з відхиленням від вимог Положення №1251, що підтверджено інформацією, наведеною у наявному витязі з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій в частині зіставлення виданих виробником чи імпортером марок акцизного податку та не спростовано позивачем, реалізований позивачем товар необхідно вважати немаркованим.

За наведених вище обставин, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується наявність у діях позивача правопорушення вимог пункту 16 статті 62 Закону №3817-ІХ, пункту 226.2 статті 226 ПК України, відповідальність за яке передбачена пунктом 11 частини 2 статті 73 Закону №3817-ІХ, а, відтак - правомірність винесеного ГУ ДПС у Запорізькій області податкового повідомлення-рішення від 02.10.2025 № 00171650901.

Таким чином, суд дійшов висновків, що оцінені в сукупності наявні в матеріалах справи документи, досліджені під час перевірки, підтверджують висновки, викладені в акті перевірки щодо суті виявлених порушень законодавства.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛПКН АЛКО 2023» (69060, м.Запоріжжя, вул. Молочна, буд. 71, код ЄДРПОУ 45052623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.05.2026.

Суддя Ю.В. Калашник