Рішення № 136249824, 04.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 травня 2026 року Справа № 280/1724/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, 29013, ЄДРПОУ 21318350), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, ЄДРПОУ 20490012) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22 грудня 2025 року № 084450011439;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) період його роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року, з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року, з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 01 червня 2005 року по 30 червня 2006 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, з 01 липня 2014 року по 07 серпня 2014 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати з 05 листопада 2025 року ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 16 грудня 2025 року звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до положень Закону України №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058). Проте відповідачем безпідставно, на думку позивача, не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року, з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року, з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року, з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2004 року, з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 01 червня 2005 року по 30 червня 2006 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, з 01 липня 2014 року по 07 серпня 2014 року. Позивач зазначає, що ним до органів пенсінйого фонду надані документи, достатні для зарахування вищезазначених періодів до його страхового стажу. З огляду на вказане, позов просить задовольнити.

Ухвалою судді від 05 березня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/1724/26, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України.

10 квітня 2026 року від представника ГУ ПФУ в Хмельницькій області надійшло клопотання про розгляд справи з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції в порядку статті 195 КАС України з зали судового засідання Хмельницького окружного адміністративного суду (вул. Козацька, 42, м. Хмельницький, 29009).

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року у задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено.

17 березня 2026 року від представника третьої особи на адресу суду надійшли пояснення у яких вказано про правомірність дій відповідача в частині відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.

10 квітня 2026 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову з огляду не надання позивача документів, на підставі яких можливо було б здійснити зарахування заявлених позивачем періодів роботи. В задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

16 грудня 2025 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача про призначення пенсії за віком передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивачу рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 084450011439 від 22 грудня 2025 року відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Також, вказаним рішенням повідомлено, що до його страхового стажу не зараховано: - періоди роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року та з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року згідно з вкладишем до трудової книжки від 12.09.1983 серія НОМЕР_2 , оскільки відсутня трудова книжка, до якої виданий вкладиш (вкладиш без трудової книжки не дійсний), окрім того запис №8 про звільнення з роботи з 24 грудня 1999 року засвідчений печаткою, яка не відповідає періоду роботи заявника, крім того відсутні відомості про реорганізацію, підприємства;

- період роботи з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року згідно з трудовою книжкою від 17 листопада 2000 року серія НОМЕР_3 , оскільки записи в трудовій книжці не підтверджені індивідуальними відомостями про застраховану особу. Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (відсутня інформація про сплату внесків);

- період підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року, оскільки відсутні відомості про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;

- період підприємницької діяльності з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2004 року з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 01 червня 2005 року по 30 червня 2006 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, з 01 липня 2014 року по 07 серпня 2014 року, оскільки відсутня сплата внесків згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб.

Згідно поданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж позивачки становить 15 років 07 місяці 3 дні, що недостатньо для призначення пенсії за віком.

Позивач не погоджуючись із діями відповідача в частині відмови у призначені пенсії за віком звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 листопада 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV)

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (у редакції Закону України №3108-IV від 17 листопада 2005 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування) положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Статтею 7 Закону №1788-XII передбачено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому, пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.

Відповідно до пункту а статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків;

Згідно з частинами 1, 3 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Однією із обов`язкових умов для призначення пенсії є підтвердження особою відповідного страхового стажу.

Частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно зі статтею 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 2.1 Інструкції № 58, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції № 58, у тому разі, коли у трудовій книжці заповнені усі сторінки відповідних розділів, вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється і ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника у такому ж порядку, що і трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права, зокрема, з питань пенсійного забезпечення.

Пунктом 1.2 Інструкції 58 про порядок ведення трудових книжок працівників передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Згідно з пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Суд, провівши системний аналіз наведених вище положень законодавства, зауважує, що основним документом, який підтверджує наявність у особи трудового стажу, є трудова книжка.

При цьому, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця. Трудова книжка оформлюється при першому прийнятті особи на роботу та при подальшому працевлаштуванні на інше місце роботи обміну не підлягає.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію зазначеного вкладишу до трудової книжки від 12 вересня 1983 року серія НОМЕР_2 , суд встановив, що наявні перші записи про роботу слюсарем водієм у період з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року та з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року. Такий вкладиш оформлено роботодавцем при прийнятті позивача на роботу вперше. В подальшому, записи про трудову діяльність позивача вносились роботодавцем до трудової книжки серії НОМЕР_3 від 17 листопада 2000 року.

Вказаний документ містить записи про трудову діяльність позивача, скріплені печатками роботодавців, здійснені у хронологічному порядку з посиланням на первинні документи.

Суд звертає увагу, що відомості про трудову діяльність позивача, у вкладиші до трудової книжки заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 року та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників".

Зважаючи на те, що відповідальність за оформлення та ведення трудової книжки покладено на роботодавця, а у позивача відсутній обов`язок нести відповідальність за правильність оформлення трудової книжки та внесення записів до неї, суд дійшов висновку, що наданий позивачем до заяви про призначення пенсії вкладиш до трудової книжки має бути розглянутий пенсійним органом при вирішенні питання про наявність чи відсутність підстав для зарахування періодів трудової діяльності до страхового та/або пільгового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області позивачу до страхового стажу періодів роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року та з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року згідно з вкладишем до трудової книжки від 12 вересня 1983 року серії НОМЕР_2 є протиправним.

Щодо посилання відповідача відсутність відомостей чи матеріалів на підтвердження сплати страхових внесків за період з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року як підставу для його не зарахування до страхового стажу суд зазначає наступне.

За приписами частини 6 статті 20 Закону № 1058 страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону №1058).

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон №2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Зокрема частиною 1 статті 4 Закону №2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.

Як передбачено частиною 2 статті 25 Закону № 2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (пункт 171.1 статті 171).

Згідно частини 1 статті 16 Закону №1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі; вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

За змістом вищезазначених норм вбачається, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.

Таким чином суд наголошує, що обов`язок по сплаті страхових внесків не може обмежувати права робітника на отримання пенсійних виплат.

Відповідно період роботи позивача з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року, який підтверджений трудовою книжкою від 17 листопада 2000 року серія НОМЕР_3 , підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Крім того, на переконання суду, відповідач, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, зокрема, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень скористався таким правом.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не отримало (не витребувало) та не перевірило підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Незарахування спірного періоду стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення від 22 грудня 2025 року № 084450011439.

З приводу не зарахування до страхового стажу позивача періодів підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року у зв`язку із відсутністю відомостей про систему оподаткування та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії д о набрання чинності цим Законом (тобто, до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-ІV).

Як зазначалось раніше, відповідно до частини 1 статті 56 та статті 62 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання на підставі трудової книжки.

Як вбачається з матеріалів справи, трудова книжка серії НОМЕР_3 від 17 листопада 2000 року містить записи про роботу позивача з 17 листопада 2000 року по 29 листопада 2004 року на посаду водія у ФОП ОСОБА_2 .

Отже, період роботи позивача з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року (включно) мав бути зарахований відповідачем до його страхового (трудового) стажу.

Разом із цим періоди роботи з 1 січня 2004 року згідно з частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV обчислюються територіальними органами Пенсійного фонду відповідно за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування» від 4 травня 1998 року № 401/98 постановлено Кабінету Міністрів України у місячний строк: розробити і затвердити комплекс заходів щодо поетапного впровадження, протягом 1998-2000 років, у Пенсійному фонді України автоматизованого персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування та передбачити їх фінансування в межах бюджету цього Фонду на 1998-2000 роки; підготувати і затвердити Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі обов`язкового державного пенсійного страхування.

На виконання зазначеного Указу постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 року № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (надалі - Положення № 794), а також встановлено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 року впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; […].

Відповідно до п. 10 Положення № 794 роботодавці зобов`язані в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них; […].

Згідно із п. 16 Положення № 794 на кожну фізичну особу відкривається персональна облікова картка, […], в якій відображені, в тому числі, вид трудової або іншої діяльності, яка зараховується до стажу; заробіток (доход) для обчислення, перерахунку, індексації пенсії, а також у персональній обліковій картці одночасно накопичуються відомості про фізичних осіб від кожного роботодавця, де працювала особа, з урахуванням усіх фактів її трудової міграції та роботи за сумісництвом.

Відповідно до п. 5 розділу І Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018року № 8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 8 липня 2014 року за № 785/25562 (надалі - Положення), Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; […].

Системний аналіз наведених вище підзаконних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню.

Періоди роботи, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та утримало з неї відповідні страхові внески, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того сплатило підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні, оскільки працівник не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, яке вчинене роботодавцем платником страхових внесків.

Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату підприємством-роботодавцем страхових внесків для нарахування пенсії з а н а я в н о с т і відомостей, які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які відповідно до Закону мають нараховуватися страхові внески, не може слугувати підставою для позбавлення особи права на пенсію.

Подібні висновки наведені Верховним Судом в постановах від 27 березня 2018 року у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 4 вересня 2018 року у справі № 482/434/17 та інших.

Разом з цим відсутність в інформаційній базі персоніфікованого обліку відомостей стосовно нарахованої особі заробітної плати (доходу), на яку (який) відповідно до закону нараховуються страхові внески, свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного періоду до страхового стажу особи.

Як вбачається з довідки за формою ОК-5 (персоніфіковані відомості), система персоніфікованого обліку не містить відомості про нарахування та виплату позивачу заробітної плати за період з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2004 року з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 01 червня 2005 року по 30 червня 2006 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, з 01 липня 2014 року по 07 серпня 2014 року.

Враховуючи наведене, суд висновує, що надані позивачем разом із заявами про призначення пенсії документи не підтверджують наявність підстав зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01 січня 2004 року по 30 квітня 2004 року з 01 січня 2005 року по 30 квітня 2005 року, з 01 червня 2005 року по 30 червня 2006 року, з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, з 01 лютого 2012 року по 28 лютого 2012 року, з 01 серпня 2013 року по 31 серпня 2013 року, з 01 липня 2014 року по 07 серпня 2014 року.

З огляду на вказане, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, у сукупності наведених обставин, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області без детального з`ясування обставин та документів поданих позивачем для призначення пенсії, прийняло спірне рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, що у контексті частини другої статті 2 КАС України свідчить про його протиправність та необхідність скасування.

Вирішуючи даний спір по суті, суд звертає увагу на тому, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отож, з метою належного захисту порушеного права позивача у спірному випадку слід; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22 грудня 2025 року № 084450011439; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року, з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року, з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву позивача від 16 грудня 2025 року щодо призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Сплачений судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень в порядку частини третьої статтею 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 22 грудня 2025 року № 084450011439.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період його роботи з 12 вересня 1983 року по 31 жовтня 1983 року, з 11 листопада 1985 року по 24 грудня 1999 року, з 17 листопада 2000 року по 31 грудня 2003 року, а також період здійснення ним підприємницької діяльності з 23 лютого 2001 року по 30 листопада 2001 року, з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2003 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16 грудня 2025 року щодо призначення пенсії за віком, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов