Рішення № 136249541, 05.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/8746/26

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Військова частина НОМЕР_1 до Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправою та скасування постанови,

встановив:

Військова частина звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України ВП 80241396 про стягнення виконавчого збору у розмірі 34588,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що спірна постанова в частині стягнення виконавчого збору є протиправною, оскільки відповідач діяв всупереч та не у відповідності до вимог законодавства, а виконавчий збір за якою повинен стягуватися як за вимогу майнового характеру у відповідності до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволені позовних вимог. Свою позицію обґрунтував тим, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначає, що на адресу Відділу було відправлено лист від 06.03.2026 № 988/2012 відповідно до якого стало відомо, що Військовою частиною НОМЕР_1 було довідку-розрахунок доплати грошового забезпечення ОСОБА_1 , однак повного фактичного розрахунку із заборгованості ні на момент відкриття виконавчого провадження, а ні на момент підготовки даного відзиву до суду так і не відбулось, оскільки до вказаного розрахунку не надано доказів, які б підтверджували повний розрахунок. Враховуючи вказане у Відділу є всі підстави вважати, що рішення Військовою частиною станом на момент розгляду справи в суді є досі не виконаним, оскільки вищевказаним рішення суду передбачалось вчинення Військовою частиною двох дій, а саме: "здійснити перерахунок..." та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум", а тому відділом правомірно було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 34 588,00 гривень.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

На виконанні у Житомирському відділі державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження за №80241396 з примусового виконання виконавчого документу № 240/1703/24 від 22.12.2025 року, виданий Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення (індексації різниці) за період з 01.03.2018 по 31.01.2023 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.

13.02.2026 державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Того ж дня, 13.02.2026, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору з Військової частини НОМЕР_1 в сумі 34 588,00 гривень.

Позивач вважає таку постанову протиправною, тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; судових наказів; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів; посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до норм статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

При цьому, частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що постанова про стягнення виконавчого збору виноситься державним виконавцем одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція № 512/5) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Аналізуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання рішення, а відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, та винести відповідну постанову про стягнення виконавчого збору.

Суд акцентує увагу, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Позивач, вважаючи протиправною постанову про стягнення виконавчого збору, вказує на те, що відповідачем неправильно визначено суму виконавчого збору, оскільки за примусове виконання рішення майнового характеру стягується виконавчий збір в розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що рішення у справі №240/1703/24 немайнового характеру, з огляду на що, підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Суд погоджується з такими доводами представника відповідача, та, водночас, не погоджується з доводами позивача, з огляду на таке.

Так, для правильного обчислення виконавчого збору необхідним є правильне встановлення характеру рішення, яке перебуває на примусовому виконанні майнового чи немайнового характеру.

13.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 240/1703/24 від 22.12.2025, що виданий Житомирським окружним адміністративним судом, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування індексації грошового забезпечення (індексації різниці) за період з 01.03.2018 по 31.01.2023 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, та здійснити її виплату з урахуванням раніше виплачених за цей період сум.

Отже, оскільки державним виконавцем постанова про стягнення виконавчого збору приймається одночасно із прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, то саме на цій стадії державний виконавець надає оцінку, яке ж саме рішення передано йому на виконання майнове чи немайнове.

При цьому, суд зазначає, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Водночас, до рішень немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

У даному випадку, станом на дату винесення спірної постанови, рішенням, що перебувало на виконанні у державного виконавця, не було визначено грошового вираження матеріально-правової вимоги стягувача до боржника, що свідчить про немайновий характер зазначеного рішення.

За таких обставин, суд зазначає, що відповідач під час прийняття спірної постанови взагалі не мав можливості розрахувати виконавчий збір, як за виконання рішення майнового характеру.

Також, суд звертає увагу, що довідка-розрахунок індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у справі №240/1703/24, складена військовою частиною НОМЕР_1 вже після прийняття спірної постанови та не могла бути врахована відповідачем під час її винесення.

Питання стягнення виконавчого збору вирішується виконавцем разом із відкриттям виконавчого провадження і подальшому перерахунку сума виконавчого збору не підлягає, оскільки приписи Закону №1404-VIII не містять таких положень.

Таким чином, відповідачем правомірно проведено розрахунок виконавчого збору в межах спірних правовідносин, враховуючи, що рішення у справі №240/1703/24 немайнового характеру, відтак спірна постанова винесена правомірно.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість вчинення дій та винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов необгрунтований, тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 КАС України,

вирішив:

У задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 . ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Леха Качинського, 12А,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014. ЄДРПОУ 34973387), про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос