Ухвала суду № 136246465, 05.05.2026, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 479/267/26

Провадження № 1-кп/474/108/26

УХВАЛА

про продовження запобіжного заходу

05.05.26р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурорки ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6

потерпілої ОСОБА_7

законної представниці потерпілої ОСОБА_8

представниці потерпілої ОСОБА_9

розглянув у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного 16.12.2025р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152290000165, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Кривоозерським РВ УМВС України в Миколаївській області, уродженця с. Гойдаї (Леніне) Кривоозерського району Миколаївської області, українця, громадянина України, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, освіта середня-спеціальна, зареєстроване та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, -

встановив:

На розгляді суду перебуває кримінальне провадження, внесене 16.12.2025р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152290000165, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.

Потерпілою від кримінального правопорушення є неповнолітня ОСОБА_7 , законною представницею малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , представницею потерпілої ОСОБА_9 .

04.05.2026р. прокурор у кримінальному провадженні - начальник Кривоозерського відділу Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 звернувся до суду із клопотанням, в якому просить продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, без можливості внесення застави.

Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, за обставин вказаних в обвинувальному акті.

Також у клопотанні прокурор ОСОБА_10 вказує наступне:

"...Відповідно до вимог КПК України, стороною обвинувачення встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на теперішній час не відпали та продовжують існувати, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі може:

- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

- незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Обставини, що підтверджують наявність вказаних ризиків:

ОСОБА_4 обвинувачується, у тому числі, у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено термін покарання на строк на строк від п`яти до восьми років позбавлення волі.

Знаючи яка міра покарання його очікує за вчинення даного злочину, він може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_4 має реальну можливість та мотиви для незаконного впливу на потерпілу і свідків, з метою уникнення кримінальної відповідальності:

- обвинувачений особисто знайомий з потерпілою та свідками, знає їх місце проживання, спосіб життя та соціальне оточення, що створює умови для прямого або опосередкованого тиску;

- у кримінальному провадженні фігурує потерпіла (неповнолітня), яка за своїм віком та психологічним станом є особливо вразлива до психологічного тиску, залякування або маніпуляцій, навіть без застосування фізичного насильства;

- незаконний вплив може проявлятися у схилянні до зміни показань, відмові від раніше наданих показань, ухиленні від явки до слідчого чи суду.

Жоден із альтернативних запобіжних заходів (особисте зобов`язання, домашній арешт, застава) не здатен повністю унеможливити контакти підозрюваного з потерпілими та свідками, зокрема шляхом телефонного або опосередкованого спілкування.

Перебуваючи на волі, обвинувачений може знищити або приховати документи, носії інформації, узгодити позиції з іншими особами, вплинути на формування неправдивої версії подій та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. Рішення ЄСПЛ "Харченко проти України" (п. 79) передбачає, що тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

На думку сторони обвинувачення, застосування до ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не дозволить вчасно, повно, всебічно та об`єктивно судовий розгляд у кримінальному провадженні, та не гарантують його належної процесуальної поведінки.

Щодо недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зазначаю, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким, відповідальність за вчинення якого передбачена у вигляді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років, при чому вчинення злочину стало наслідком усвідомленого ігнорування ОСОБА_4 загально прийнятих правил в суспільстві.

Таким чином, вказане свідчить, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належної процесуальної поведінки.

Крім того, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також приймаючи до уваги те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що потребує більшої суворості в оцінці порушень цінності суспільства, не встановлено підстав для застосування до ОСОБА_4 іншого більш м`якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу, закінчується 10.05.2026, а запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом продовження строку дії запобіжного заходу.

Беручи до уваги те, що існує великий ступінь вірогідності настання ризиків того, що обвинувачений ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, саме продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти настанню вказаних ризиків та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ...".

В судовому засіданні прокурорка ОСОБА_3 підтримала клопотання в частині продовження існування ризику переховування обвинуваченого від суду та впливу на потерпілу та просила його задовольнити. Від підтримання клопотання в частині наявності інших ризиків відмовилася.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. Також пояснив, що отримує пенсію щомісячно в сумі 3000 грн. 00 коп., також має у власності і користуванні 30 га землі та сільськогосподарську техніку. ОСОБА_4 зазначив, що під час обрання йому запобіжного заходу він сам без будь-якого примуси з`явився до слідчого судді. Під час перебування під вартою він спілкувався зі своєю дружиною через захисників та дружина передавала йому записки разом з передачами.

Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначили про визнання обвинуваченим вини у вчиненому, однак вказали про недоведеність прокурором продовження існування та наявності ризиків зазначених у клопотанні, а тому просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора та змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт. У разі продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою просили визначити заставу у розмірі передбаченому КПК України.

Потерпіла ОСОБА_7 просила задовольнити клопотання прокурора та вказала, що якщо обвинуваченому буде змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт вона буде відчувати себе в небезпеці. Також потерпіла зазначила, що дружина обвинуваченого телефонувала їй та пропонувала гроші за зміну показань.

Законна представниця ОСОБА_8 та представниця потерпілої ОСОБА_9 просили задовольнити клопотання прокурора. При цьому представниця ОСОБА_9 повідомила суд, що про тиск зі сторони дружини обвинуваченого потерпіла повідомляла слідчого.

Заслухав доводи прокурорки про необхідність задоволення клопотання, заперечення обвинуваченого та захисника, суд приходить до таких висновків.

Враховуючи приписи ст.ст. 176-179, 184, 194, 199 КПК України, з матеріалів клопотання слідує, що обвинуваченому та захисникам вчасно вручено примірник клопотання про продовження запобіжного заходу.

Під час судового розгляду судом встановлено, що 17.12.2025р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру, а 05.03.2026р. вручено обвинувальний акт.

Згідно обвинувального акту, у лютому 2024р. ОСОБА_4 , перебуваючи в гостях у своєї знайомої ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 , спілкувався із донькою останньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В цей час, усвідомлюючи та достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є малолітньою та не досягла чотирнадцятирічного віку, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вчинення розпусних дій сексуального характеру, щодо малолітньої особи, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, здатних викликати моральне розбещення неповнолітньої.

Діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, направлені на порушення нормального фізичного, психічного та соціального розвитку малолітньої, та бажаючи їх настання, будучи повнолітньою особою, реалізуючи свій злочинний протиправний умисел на вчинення щодо малолітньої ОСОБА_7 розпусних дій, користуючись відсутністю будь-яких дорослих осіб, в період часу з лютого 2024р. по 28.11.2025р., неодноразово висловив пропозиції малолітній ОСОБА_7 , за грошові кошти вчинити дії сексуального характеру, пов`язані із стимуляцією її геніталій орально для досягнення збудження та оргазму, тобто таким чином хотів задовольнити свою статеву пристрасть неприродним способом, чим здійснив інтелектуальне розбещення неповнолітньої.

Обґрунтованість обвинувачення сторона захисту не заперечує.

18.12.2025р. слідчим суддею Кривоозерського районного суду Миколаївської області до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без можливості внесення застави.

Застосовуючи до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід слідчий суддя встановив наявність двох ризиків, а саме, що обвинувачений може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків. Ризики щодо перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином визнав не доведеним.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід продовжувався судом слідчим суддею ухвалами від 13.02.2026р. та 13.03.2026р., останнього разу до 10.05.2026р. При цьому у вказаних ухвалах слідчий суддя окрім раніше встановлених ризиків не встановив наявність інших нових ризиків.

З огляду на вищевикладене, оцінюючи доводи учасників судового розгляду, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, є обґрунтованим. Прокурором підтверджено продовження існування ризику, а саме, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Щодо ризику переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та/або суду, слід зазначити, що продовження існування вказаного ризику обґрунтовується виключно тяжкістю вчиненого кримінального покарання та мірою покарання, яка передбачена за його вчинення. Прокурор не наводить жодних конкретних фактів, які б підтверджували, що після пред`явлення обвинуваченому підозри і до обрання йому запобіжного заходу, а також під час перебуваючи обвинуваченого під вартою він намагався переховуватися від органу досудового розслідування ви втекти з місць попереднього ув`язнення або в інший спосіб уникнути кримінальної відповідальності. При цьому суд враховує, що обвинуваченому було повідомлено про підозру 17.12.2025р., а наступного дня 18.12.2025р. обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. До слідчого судді для розгляду питання про обрання запобіжного заходу обвинувачений з`явився самостійно.

За такого суд вважає, що твердження прокурора про продовження існування вищевказаного ризику є необґрунтованим припущенням.

Встановивши вказані обставини, суд приходить до такого висновку.

Частинами 1, 3 ст. 176 КПК України визначено, що запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-2553 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-1142, 258-2586, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-4421 Кримінального кодексу України.

Розмір застави не визначається під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до статей 629-631 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 197 КПК України, встановленні під час судового розгляду обставини, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою.

Водночас враховуючи приписи ч.ч. 3 та 4 ст. 183 КПК України, майновий стан обвинуваченого, суд вважає доцільним визначати заставу в максимальному розмірі передбаченому ст. 182 КПК України. У разі внесення застави покласти обов`язки визначенні п.п. 1-4, 8, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177-178, 183, 194-199, 369-372 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - начальника Кривоозерського відділу Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів до 13 год. 25 хв. "04" липня 2026 року.

Визначити заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що у грошовому еквіваленті становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн. 00 коп.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати до прокурора, слідчого та суду на кожну вимогу;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у цьому кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії покладених судом обов`язків, у разі внесення застави, визначити до "04" липня 2026 року.

В задоволенні решти вимог клопотання - відмовити.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Врадіївського районного суду Миколаївської області: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26299835, Банк отримувача ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA688201720355229002000016294, призначення платежу: Застава за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12025152290000165 (судова справа № 479/267/26, Врадіївський районний суд Миколаївської області).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі, протягом дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Врадіївського районного суду Миколаївської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово суддю Врадіївського районного суду Миколаївської області. У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту її вручення.

Суддя ОСОБА_1