Рішення № 136246046, 04.05.2026, Старосамбірський районний суд Львівської області

Справа № 455/1194/24

Провадження № 2/455/221/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м.Старий Самбір

Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кушніра А.В.,

секретар судового засідання Борковська Н.М.,

з участю: законного представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Терлецького Ю.М.,

представника відповідача - адвоката Соболь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

17.05.2024 ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 звернувся до Старосамбірського районного суду Львівської області із зазначеною позовною заявою, покликаючись на те, що 29.06.2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд №2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м.Чоп до м.Львів на залізничній станції м.Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода - його дружину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого вона загинула на місці.

Вказує, що за фактом кримінального правопорушення СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області було розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, про що 29.06.2023 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326. 30.12.2023 року старшим слідчим СВ Відділення №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітаном поліції Терлецьким С.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326 від 29.06.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення - п.2 ч.1 ст.284 КПК України. Як встановлено досудовим розслідуванням і зазначено в постанові про закриття кримінального провадження від 30.12.2023 року, що згідно відповіді з додатками від 11.12.2023 року №Т-105 з АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Служба локомотивного господарства» встановлено, що 28/29.06.2023 року поїзд №2504 обслуговувався електровозом ВЛ11м-145 під управлінням локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 ВСП «Локомотивне депо Мукачево» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства Українська залізниця». Відтак, Акціонерне товариство «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових правовідносинах, має нести відповідальність за шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначає, що ОСОБА_2 є сином загиблої ОСОБА_3 . Стверджує, що йому було завдано моральну шкоду, виражену в душевних стражданнях, пов`язаних з втратою матері, у самому факті смерті матері - ОСОБА_3 . Відновити становище, яке існувало до смерті його мами у його житті неможливо. За наслідками смерті він позбавлений моральної підтримки та опіки з боку померлої матері у житті в майбутньому. На даний час, вже 10 місяців підряд постійно відчуває апатію, скаржиться на головний біль, втрату сил та порушення сну, що супроводжуються сльозами. Після смерті матері, страждає розладами психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, зазнає роздратування та неможливості змиритися із трагедією життя, що призвело до страждань, непоправних змін у його житті. Після смерті мами на утриманні та вихованні і піклуванні батька ОСОБА_1 , залишилась також сестра від першого шлюбу мами - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно тяжко хворіє і яка являється інвалідом дитинства. Тому внаслідок смерті мами - ОСОБА_3 у нього безповоротно змінений звичний спосіб життя, збільшився обсяг обов`язків щодо навчання, надання допомоги сестрі та підтримання гідного рівня життя, й дитинство проходить не як інших дітей, що мають маму і батька. Глибину психологічних страждань виміряти неможливо, оскільки втрата є занадто важкою для нього. Насправді, завданої моральної шкоди - втрати душевного спокою, стресів, панічних атак, розладів психічної діяльності, зумовленими перенесеною ситуацією, переживань, нервів, безсонних ночей, втраченого здоров`я тощо - не компенсувати, шкода вже заподіяна і буде сприйматися як існуюча завжди. Враховуючи тривалість та глибину душевних, психічних та моральних страждань, вимушених змін у його життєвих стосунках, особливі умови, в яких він перебував і досі перебуває весь час, оцінює розмір моральної шкоди у розмірі 400 000 гривень (в ході розгляду справи розмір позовних вимог було збільшено до 660000гривень). Вважає, що сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, так як наслідки вказаної трагедії на залізничному транспорті можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. Він змушений докладати зусиль для організації свого життя, йому дуже тяжко жити з постійним безперервним усвідомленням того, що більше ніколи в житті його мама не зможе, поговорити з ним, побачити його, сестру, батька, свою матір. Вони з мамою вчили уроки поділяли спільні погляди і віру, спільні традиції, між ними були доволі тісні та теплі зв`язки. Окрім того, не бажає збагачення за рахунок відповідача, а хоче лише справедливий розмір компенсації завданої моральної шкоди.

Також зазначає, що між наїздом на загиблу- ОСОБА_3 вантажним електропоїздом №2504 в складі локомотива ВЛ11м-145 на залізничній станції м.Старий Самбір Львівської області (тобто джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст.1187 ЦК України), та смертю останньої, наявний причинно-наслідковий зв`язок. Відтак, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від наявності його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Також звертає увагу на те, що у постанові про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2023 року старшим слідчим не встановлено обставин непереборної сили або умислу потерпілої на завдання самої собі цієї шкоди. Тобто, встановлено, що настання смерті ОСОБА_3 відбулось внаслідок необережності самої потерпілої, а не у зв`язку із бажанням вчинення самогубства. Відповідачем у ході досудового розслідування не наведено достатньо переконливих даних, які б свідчили, що ОСОБА_3 передбачала, бажала чи свідомо допускала настання ДТП зі смертельним наслідком, наявності ознак умислу в діях ОСОБА_3 не вбачається. З урахуванням викладеного можна прийти до висновку, що відсутність вини працівників залізниці та закриття кримінального провадження за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 276 КК України, не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати позивачу моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, оскільки особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки відповідає й за випадкове її завдання (без вини).

З огляду на наведене, просив суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в користь позивача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 400000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024 року визначена для розгляду судді Кушніру А.В.

Ухвалою судді від 05.06.2024 прийнято до розгляду вищевказану цивільну справу, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження.

20.06.2024 від представника відповідача - Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвоката Соболь О.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву(а.с.43-50), в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень покликається на наступне. Вказує, що у постанові від 30.12.2023 про закриття кримінального провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 зазначено, що смерть ОСОБА_3 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 о 06:26 год. на залізничній станції м. Старий Самбір внаслідок того, що в момент, коли вона перебігала залізничну колію, на неї здійснив наїзд вантажний електропоїзд № 2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56 вагонів. Пішохідний перехід, по якому ОСОБА_3 перебігала колію, оснащений звуковою та світловою сигналізацією, яка в той момент сповіщала про наближення поїзда. Даною постановою кримінальне провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 закрите у зв`язку з відсутністю в діях локомотивної бригади електропоїзда № 2504 складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України. Також у постанові зазначено, що машиніст поїзда діяв згідно вимог п.п. 16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації на залізницях України та вини локомотивної бригади не вбачається. Із пояснень машиніста електропоїзда №2504 ОСОБА_4 від 29.06.2023 при слідуванні поїзда було помічено людину, яка раптово вийшла на колію. Для попередження наїзду ним подавалися звукові сигнали великої гучності та було застосовано термінове гальмування. Однак, людина на звукові сигнали не реагувала, продовжувала рух. За таких обставин уникнути зіткнення було не можливо при всій обачності та стараннях машиніста, адже потяг вагою 1299 т в один момент зупинитись не може. В результаті службового розслідування аварії, проведеного залізницею, встановлено, що машиніст локомотива ОСОБА_4 та помічник машиніста ОСОБА_5 діяли згідно з п.16.38, 16.39 Правил технічної експлуатації на залізницях, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, та вини локомотивної бригади у даному випадку немає. Порушень в управлінні автогальмами електропоїзда не виявлено. Пішохідний перехід обладнаний автоматичною сповіщувальною сигналізацією, при наближенні поїзда до переходу (1800м) спрацьовує звукове сповіщення. Сповіщувальна сигналізація була справною та подавались звукові сигнали. Згідно розшифрування із швидкостемірної стрічки та пояснень локомотивної бригади встановлено, що поїзд №2504 в добу 29.06.2023 слідував вагою 1299 т, в складі поїзда 224 осей. Після випробування повної проби гальм поїзд відправився зі станції Чоп об 00 год 03 хв. На 227 км 5п машиністом було виконано пробу гальм на ефективність при швидкості 40 км/год, швидкість поїзда зменшилась на 10 км/год за 310 м при нормі 350м. Під час слідування поїзда по станції Старий Самбір о 06 год 26 хв зі швидкістю 49 км/год машиністом поїзда було застосовано екстренне гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кг/см2. Гальмівний шлях поїзда склав 360 м при потрібному 379 м. Актом огляду електровоза ВЛ11м-145 встановлено: авто гальмівне обладнання електровоза в справному стані; звукові сигнали великої та малої гучності в справному стані; буферні ліхтарі та прожектор справні; система подачі піску під колісні пари локомотива в справному стані. Комісія по розслідуванню випадку аварії встановила, що причиною даного випадку стало порушення потерпілою п.2.6 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 №54, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.03.1998 № 193/2633, а саме « пішоходу заборонено перебігати через залізничну колію перед поїздом, що наближається, якщо до нього залишилось менше, ніж 400 м.». Таким чином, аналізуючи поведінку потерпілої, яка, порушуючи Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, переходила колію перед поїздом, не реагувала на звукові сигнали, що подавались електровозом, при наближенні поїзда не зупинилась поза межами небезпечної зони та не пропустила його, продовживши перехід колії, вважає, що в даному випадку у діях потерпілої мала місце груба необережність. Також зазначає, що правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, що затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.02.1998 № 54 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 24.03.1998 № 193/2633 (далі - Правила) визначають вимоги щодо безпеки громадян при користуванні послугами залізничного транспорту, знаходженні на території та об`єктах залізничного транспорту. Так, розділом 2 визначено правила безпеки для пішоходів. Відповідно - пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). При наближенні поїзда до перону або платформи громадяни повинні стежити за звуковими сигналами, що подаються з локомотива, моторвагонного рухомого складу та іншого спеціального самохідного рухомого складу, уважно слухати сповіщення, що передаються по гучномовному зв`язку. При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Наближаючись до залізничого переїзду, громадяни повинні уважно стежити за світловою і звуковою сигналізацією, а також положенням шлагбаумів. Переходити колії дозволяється тільки при відкритому шлагбаумі. Пішоходам заборонено переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше, ніж 400 м. Виходячи з наведеного, зважаючи на обставини справи та те, що в діях загиблої мала місце груба необережність, вважає розмір моральної шкоди, визначений позивачем надмірним і завищеним. Крім факту втрати рідної людини, будь-яких доказів обґрунтування обсягу моральної шкоди Позивачем не подано. Позивач не зазначив з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується. Отже, просить зменшити розмір стягуваної моральної шкоди, враховуючи обставини завдання шкоди, зокрема, винну поведінку потерпілої. Адже дотримання Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України не вимагає від пішоходів особливих зусиль, певних навичок чи здібностей. Очевидним є, що потерпіла свідомо порушила ці правила. Також, звертає увагу на те, що в умовах воєнного стану, внаслідок систематичних ворожих обстрілів знищено значну частину залізничної інфраструктури. В результаті дохід від вантажних перевезень, які є основним джерелом прибутку товариства, значно скоротився. АТ «Укрзалізниця» власними силами, засобами та коштами здійснює відновлення інфраструктури.

26.06.2024 року від ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що його дружина ОСОБА_3 , спиртні напої та наркотичні речовини не вживала, і згідно висновку судово-медичної експертизи в її крові наркотичні речовини та спиртні напої були відсутні. Також, зазначає, що ОСОБА_3 не перебувала на обліку в психіатричному та наркологічному кабінетах Старосамбірської ЦРЛ, працювала в кафе, була одружена, мала на вихованні двох неповнолітніх дітей, сварок та конфліктів в їхній сім`ї та родині не було, тож намірів причинити собі смерть чи тілесні ушкодження, вона не мала. Також зазначає, що досудовим слідством не здобуто жодних доказів того, що ОСОБА_3 вчинила самогубство. З огляду на наведене, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

06.08.2024 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» Соболь О.В. подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначала, що рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 06.06.2024 року у справі №455/195/24, яке набрало законної сили є преюдиціальним щодо даної справи, були встановлені обставини справи, зокрема те, що ОСОБА_3 , не зважаючи на увімкнений звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, продовжувала рух та переходила по пішохідному переході зі сторони залізничного вокзалу, тобто зліва на право відносно руху локомотива поїзда. Однак, попри затяжні сигнали від локомотива електропоїзда, ОСОБА_3 , прискоривши свій рух продовжувала бігти по пішохідному переході через залізничну колію на протилежну сторону. Відтак, суд погодився з доводами відповідача про те, що у спірному випадку мала місце груба необережність потерпілої, адже ігнорування ОСОБА_3 , вищевказаних сигналів про явну небезпеку перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку із спричиненням їй тілесних ушкоджень, що має враховуватися при визначенні розміру відшкодування шкоди у сукупності з іншими фактичними обставинами. Беручи до уваги цю обставину, судом було зменшено розмір задоволеної моральної шкоди з 400000 грн. до 40000 грн.

11.04.2025 представник позивача - адвокат Терлецький Ю.М. подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу, в обгрунтування якої зазначає, що сестра ОСОБА_2 - ОСОБА_6 (обоє являються рідними дітьми загиблої ОСОБА_3 ) в ході підготовчого засідання у справі №455/1258/24 (про відшкодування моральної шкоди з АТ «Українська залізниця) звернулась з клопотанням до суду про призначення їй судово-психологічної експертизи і суд виніс ухвалу про призначення такої експертизи. Зазначає, що за результатами такої експертизи встановлено, що матеріальний еквівалент моральної шкоди заподіяної ОСОБА_6 склав 660000 гривень. Виходячи з висновку судово-психологічної експертизи, вважають, що сума моральної шкоди є співмірною понесеним фізичним та психологічним стражданням, так як наслідки вказаної трагедії на залізничному транспорті можуть знайти своє вираження у моральному стані навіть через тривалий проміжок часу. З огляду на наведене, просить збільшити розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди з АТ «Українська залізниця» з 400000 гривень до 660000 гривень.

04.06.2025 року представник відповідача АТ «Українська залізниця» Соболь О.В. подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких зазначала, що у позовній заяві позивач стверджує, що моральна шкода була завдана ОСОБА_2 , тому в межах даної справи предметом доказування мають бути характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав саме ОСОБА_2 , а не будь хто з його родичів. Вважає, що представник позивача не обгрунтував збільшення розміру позовних вимог і правничої допомоги, бо висновок експертизи від 10.01.2025 №635/25 є неналежним доказом у даній справі, оскільки стосується іншої особи, стосовно якої слухається інша справа. Крім того, зазначає, що висновок експерта є лише одним із доказів, він не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має грунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. При цьому розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд у рішенні, а не експерт у висновку. Крім того, зазначає, що причиною загибелі ОСОБА_3 , а відтак спричинення позивачу моральних страждань, стала груба необережність загиблої, яка нехтувала правилами встановленими на залізниці. Крім того, зазначає, що на основні автоматизовані системи управління АТ «Українська залізниця» була здійснена масштабна кібератака, яка завдала значних фінансових збитків залізниці, тому задоволення позову в такому розмірі покладатиме на Залізницю надмірний фінансовий тягар.

Ухвалою суду від 12.06.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Терлецький Ю.М. позовні вимоги у збільшеному розмірі підтримали в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» - адвокат Соболь О.В. в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи із такого.

Судом встановлено, що в провадженні СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області перебувало кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023141320000326 від 29.06.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Досудовим розслідуванням по даному кримінальному провадженні було встановлено, що 29.06.2023 року о 06:26 годині вантажний електропоїзд № 2504 в складі локомотива ВЛ11М145 та 56-ти вагонів без завантаження, який рухався в напрямку з м. Чоп до м. Львів під керуванням машиніста ОСОБА_4 , на 87-му км 3-го пікету залізничної колії Сянки-Львів, що на залізничній станції м. Старий Самбір Львівської області, здійснив наїзд на пішохода - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебігала залізничну колію зліва-на-право відносно напрямку руху поїзда по пішохідному переході, оснащеному звуковою сигналізацією, що сповіщає про наближення поїзда. Пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці пригоди.

З протоколу допиту свідка ОСОБА_8 , відомо, що ОСОБА_8 працює на посаді бригадира колії в ПДБ-5, та 29.06.2023 року, близько 06:20 години, він знаходився на залізничній станції Старий Самбір, де чекав на прибуття електропоїзда, який прибуває в м. Старий Самбір о 06:50 годині, щоб ним поїхати на роботу. ОСОБА_3 він бачив на автовокзалі. Близько 06:26 години, він почув звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, після чого побачив вантажний поїзд з великою кількістю вагонів, який рухався зі сторони м.Ужгорода. В цей час, під`їжджаючи до станції м.Старий Самбір, машиніст подав затяжний звуковий сигнал. Він помітив, як при наближенні вантажного електропоїзда до залізничного вокзалу, ОСОБА_3 , не зважаючи на увімкнений звуковий сигнал, яким обладнаний пішохідний перехід, продовжувала рух та переходила по пішохідному переході зі сторони залізничного вокзалу, тобто зліва на право відносно руху локомотива поїзда. В цей момент, машиніст електропоїзда подав звуковий сигнал. В момент, коли машиніст подавав звуковий сигнал, то локомотив електропоїзда перебував на відстані близько 50-60 метрів від пішохідного переходу. Однак, незважаючи на затяжні сигнали від локомотива електропоїзда, пішохід ОСОБА_3 прискоривши свій рух продовжувала бігти по пішохідному переході через залізничну колію на протилежну сторону. Побачивши це, він крикнув ОСОБА_3 куди вона іде та почав бігти за нею, однак її зупинити не встиг та побачив, як локомотив поїзда вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка раптово вибігла на залізничну колію.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 29/23 від 12.07.2023 року встановлено, що смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступила внаслідок тупої поєднаної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок, яка супроводжувалась переломом кісток склепіння і основи черепа, крововиливами в оболонки, тканину і шлуночки мозку, переломами ребер справа, травматичним розривом великої долі печінки, селезінки, переломами кісток тазу і являлась несумісною з життям. Дані тілесні ушкодження за ступенем важкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження, яке перебуває в прямому причиновому зв`язку з настанням смерті.

Згідно висновку експерта судово-токсикологічної експертизи трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено, що при судово-токсикологічній експертизі крові від трупа не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового і амілового спиртів.

Згідно акту огляду електровоза ВЛ11м-145 від 29.06.2023 встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза, звукові сигнали великої та малої гучності, буферні ліхтарі, прожектор, система подачі піску під колісні пари локомотива у справному стані.

Згідно довідки із швидкостемірної стрічки за 29.06.2023 року встановлено, що відправлення зі станції Чоп поїзда № 2504 о 00:03 годині на 277 км 5 п. проба гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. і падінні швидкості на 10 км/год. за 310 метрів при потрібному 350 метрів. По станції Старий Самбір зафіксована зупинка поїзда о 06:26 годині екстреним гальмуванням з розрядкою ГМ до нуля при швидкості 49 км/год. та зеленому вогні на локомотивному світлофорі. Гальмівний шлях склав 360 метрів при потрібному 379 метрів.

Згідно відповіді з АТ «Українська залізниця» регіональна філія «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «служба локомотивного господарства» встановлено, що 28/29.06.2023 поїзд №2504 обслуговувався електровозом ВЛ11м-145 під управлінням локомотивної бригади в складі машиніста ОСОБА_4 та помічника машиніста ОСОБА_5 ВСП «Локомотивне депо Мукачево» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».

Згідно розшифрування швидкостемірної стрічки, протоколу розгляду події у ВСП «Локомотивне депо Мукачево» та з пояснень локомотивної бригади встановлено, що поїзд №2504 в зазначену добу слідував вагою 1209 т. в складі поїзда 224 осей. Після випробування повної проби гальм поїзд відправився зі станції Чоп о 00:03 год. на 277 км. 5 п., машиністом було виконано пробу гальм на ефективність при швидкості 40 км/год. Швидкість поїзда зменшилась на 10 км/год. за 310 метрів при нормі 350 метрів.

Під час слідування поїзда по станції Старий Самбір о 06:26 годині зі швидкістю 49 км/год., при дозволеній 60 км/год. (згідно наказу №389 від 28.06.2023) локомотивна бригада помітила людину, яка знаходилась на залізничній колії, машиністом поїзда було негайно подано звукові сигнали великої гучності з одночасним застосуванням термінового (екстреного) гальмування з розрядкою гальмівної магістралі до 0 кг/см2, з подачею піска під колісні пари локомотива. На звукові сигнали великої гучності людина не реагувала. Через малу відстань уникнути наїзду на людину не вдалось, про що машиніст поїзда у встановленому порядку по поїзному радіозв`язку негайно повідомив чергового по Старий Самбір, а також керівництво локомотивного депо.

Гальмівний шлях поїзда склав 360 м при розрахунковому 379 м. Відправився о 08:55 год., час зупинки склав 1 год. 55 хв. Після заїзду електровоза ВЛ11м-145 в локомотивне депо Львів-захід причетними працівниками було проведено його огляд у встановленому порядку та складено відповідний акт, під час огляду встановлено, що авто гальмівне обладнання електровоза - справне, звукові сигнали великої та малої гучності - справні, буферні ліхтарі та прожектор - справні, система подачі піску під колісні пари - в справному стані.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що в діях локомотивної бригади електропоїзда № 2504 не вбачається порушення вимог правил технічної експлуатації на залізницях України, в результаті чого ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці події, а отже в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 276 КК України.

Постановою старшого слідчого СВ Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції ГУ НП у Львівській області Терлецького С.Ю. від 30.12.2023 року, кримінальне провадження №12023141320000326 від 29.06.2023 року, було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 04.07.2023 року Старосамбірським відділом реєстрації актів цивільного стану у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відомо, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 36 років.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сином загиблої ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим 15.11.2016 року Старосамбірським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 03.11.2016.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР; копією постанови про закриття кримінального провадження від 30.12.2023 року; листом виробничого структурного підрозділу «Служба локомотивного господарства» Регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 11.12.2023; копією акту службового розслідування аварії від 07.07.2023; висновком експерта №29/23; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 ; копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.

Крім того, свідок ОСОБА_10 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_2 є її внуком і проживає разом з батьком - ОСОБА_1 , який займається його вихованням. Вона проживає окремо, разом із внучкою ОСОБА_6. Внук приходить до неї лише в гості.

Правовідносини, наявні між сторонами, мають наступне правове регулювання.

Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-цзазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки-роботодавець.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до ч. 5 ст.1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.

Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.

Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.

Перед потерпілим несуть обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05.06.2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15.08.2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02.10.2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11.12.2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01.07.2020 року у справі № 554/858/19

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1193 ЦК України).

Положення статті 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність.

Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст.1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

Відповідно до вимог п. 2.1, 2.5, 2.6, 2.15, 2.19, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, пішоходам дозволяється переходити залізничні колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости, переходи, тунелі, переїзди тощо). На станціях, де немає мостів і тунелів, громадянам належить переходити залізничні колії у місцях, обладнаних спеціальними настилами, біля яких встановлені покажчики «Перехід через колії». Пішоходам забороняється: ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів; переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м; класти на рейки залізничної колії будь-які предмети; знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи вбачається, що причиною загибелі ОСОБА_3 стали травми, завдані внаслідок зіткнення з потягом, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки у зв`язку зі здійсненням експлуатації останньої та власною грубою необережністю, адже незважаючи на поданий машиністом поїзда звуковий сигнал великої гучності та застосування екстреного гальмування остання раптово вийшла на колію в результаті чого була смертельно травмована.

Разом із цим, у даній справі не встановлено наявності умислу потерпілої або існування обставин непереборної сили при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

За таких обставин, суд приходить висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої малолітньому сину загиблої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Під моральною шкодою згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року (надалі Постанови) слід розуміти: втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Крім того, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

За змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21 (провадження № 61-3943св22), від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21 (провадження № 61-73св23) еквівалентом моральної шкоди виступають гроші. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19 (провадження № 14-24цс21) зазначено, що розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статей 1167, 1168 ЦК України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Смерть рідної людини, це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 29.11.2019 року у справі № 213/4098/18.

Судом враховується, що позивач ОСОБА_2 є сином загиблої ОСОБА_3 , втратив близьку йому людину - матір, що спричинило йому сильні душевні та фізичні страждання, за життя він розраховував на її підтримку і допомогу, користувався цією підтримкою і допомогою. Тому втрата найближчої людини спричинило йому моральні страждання, пов`язані з вимушеними непоправними змінами в його житті, яких він зазнав у зв`язку зі смертю матері. Поряд з цим, втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання ОСОБА_2 будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тяжкість.

За вказаних обставин, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань ОСОБА_2 , характер психологічної травми, яку він отримав у зв`язку зі смертю рідної людини, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, який втратив турботу та підтримку близької людини, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, який підлягає стягнення на користь ОСОБА_2 в сумі 200000 гривень.

Такий розмір відшкодування частково компенсує завдану позивачу смертю матері моральну шкоду та не призведене до збагачення останнього за рахунок відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення на його користь 660000,00 гривень моральної шкоди, то з урахуванням обставин справи, зокрема того, що причиною настання смерті ОСОБА_3 є її необережна поведінка, та того, що відповідач в силу закону несе цивільно - правову відповідальність без вини, суд вважає заявлені вимоги очевидно завищеними, належним чином не мотивовані і такими, що не можуть бути задоволені в зазначеному розмірі.

При цьому, суд не бере до уваги висновок експерта №635/25 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 10.01.2025, яка здійснювалась щодо сестри ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , оскільки експертне дослідження викладене у даному висновку проводилось не щодо позивача ОСОБА_2 а щодо іншої особи, яка не бере участі у справі.

Інші доводи сторін не спростовують вищевказаних обставин справи та висновків суду.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 200000гривень.

Крім того, оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, а при подачі позову до суду позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", то відповідно до положень ст.141 ЦПК України витрати зі сплати судового збору у розмірі 2000 гривень, тобто пропорційно до задоволеної частини вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), моральну шкоду в сумі 200000 (двісті тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в користь держави судовий збір в сумі 2000 (дві тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 ;

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», місцезнаходження: м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2026.

Суддя А.В.Кушнір