Рішення № 136245584, 04.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/10454/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

04 травня 2026 року Залізничний районний суд м. Львова в складі головуючого судді Боровкова Д.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Представник позивача через систему «Електронний суд» скерувала до суду позов, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року в розмірі 11071,02 грн. та судові витрати. Свої вимоги мотивує тим, що 20.02.2025 року між ТзОВ «Кредіплюс» (первісний кредитор) та відповідачем укладено Договір про споживчий кредит № 172195 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 6667 грн. строком на 84 дні із денною процентною ставкою у розмірі 0,9956 процентів. 16.04.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги від 05.08.2025 року. Відповідно до Реєстру прав вимоги від 05.08.2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12271,02 грн., з яких 6667 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3903,02 грн - сума заборгованості за відсотками, 501 грн- заборгованість по комісії, 1200 грн заборгованість за штрафними санкціями. Проте, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує. В зв`язку з наведеним, просить позов задовольнити.

23.02.2026 року ухвалою Залізничного районного суду м. Львова вказана справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідачу було запропоновано подати до суду заяву із обґрунтованим запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов по вказаній справі.

Відповідач по справі належним чином повідомлялася судом про розгляд даного провадження у встановленому законом порядку, шляхом направлення поштової кореспонденції суду. Клопотань до суду про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надходило.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не надала до суду відзив на позовну заяву, а тому суд на підставі частини 8 статті 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вимоги статей 279, 280 ЦПК України, суд вважав за можливе проводити заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.02.2025 року між ТзОВ «Кредіплюс» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 шляхом підписання Заяви на видачу кредиту №100767013 укладено Договір про споживчий кредит № 172195 у формі електронного документу з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 6667 грн. строком на 84 дні із денною процентною ставкою у розмірі 0,9956 процентів /а.с.30,39-42/.

Згідно з п. 2.2.1 Договору про споживчий кредит № 172195, сума (загальний розмір) кредиту становить 6667,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 5000,25 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 1666,75 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Відповідно до п. 2.3. Договору про споживчий кредит № 172195, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00%річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту Позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з п. 2.5 Договору про споживчий кредит № 172195, комісія за надання кредиту складає 1666,75 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.6 Договору про споживчий кредит № 172195, загальний строк кредитування за цим Договором складає 84 дні з 20.02.2025 р. (дата надання кредиту) по 15.05.2025 р.

Пунктом 2.7.1 Договору про споживчий кредит № 172195 визначено, що денна процентна ставка складає: 5575,77 грн. / 6667.00 грн./ 84 днів * 100% = 0,9956%/день.

Відповідно п. 2.9.1 Договору про споживчий кредит № 172195 орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом) складає 12242,77 грн.

Відповідно до реквізитів Договору про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «c0b0c6ae».

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів на зазначену в договорі платіжну картку від ТОВ ««Кредіплюс» підтверджується листом АТ «Універсал Банк» від 17.04.2026 року про переказ та зарахування на платіжну картку ОСОБА_1 20.02.2025 року коштів в сумі 5000,25 грн. /а.с. 84/.

16.04.2025 року між первісним кредитором та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року /а.с.6-8/.

Відповідно до Витягу з додатку до Договору факторингу № 16042025 від 16.04.2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 12271,02 грн., з яких 6667 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3903,02 грн - сума заборгованості за відсотками, 501 грн- заборгованість по комісії, 1200 грн заборгованість за штрафними санкціями /а.с.64/.

Відповідно до виписки з особового рахунку відповідача за Договором про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року загальна заборгованість відповідача станом на 01.11.2025 року становить 12271,02 грн., з яких 6667 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 3903,02 грн - сума заборгованості за відсотками, 501 грн- заборгованість по комісії, 1200 грн заборгованість за штрафними санкціями /а.с. 69/.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно зі статтею 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Стаття 1049 ЦК України зобов`язує позичальника повернути позику у строк та в порядку, що встановлені законом.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За твердженням позивача, відповідач не виконала свого обов`язку та не повернула наданий їй кредит та не сплатила відсотки в строки, передбачені кредитним договором.

Відповідач не надала суду належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевказаний розрахунок суми боргу, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, знаходить його підставним.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Беручи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користуванням кредиту, при цьому, доказів сплати вказаної суми боргу вона суду не надала, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6667 грн. та процентами в розмірі 3903,02 грн., оскільки в добровільному порядку відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконує.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту, то суд приходить до переконання, що нарахування позивачем комісії у розмірі 501 грн. по Договору про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року не відповідає вимогам законодавства.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.04.2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) та постанові Верховного Суду від 15.03.2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) зазначивши, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо наслідків включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації, що за законом повинна надаватися безоплатно, має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності на момент виникнення спірних правовідносин та в цій частині відміняє дію попереднього нормативно-правового акта, тобто застосуванню підлягає Закон України «Про споживче кредитування».

Отже, положення укладених між сторонами кредитних договорів щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними.

Відповідно до частину 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 708/195/19 (провадження № 61-1789св19) та 01 квітня 2020 р. у справі №583/3343/19 ( провадження №61-22778св 19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, крім випадків, установлених ст.82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем, всупереч вимогам частини 1 статті 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасно виконання зобов`язань за кредитним договором та відсутності заборгованості перед позивачем за цим договором.

Оскільки кошти фактично отримані відповідачем у добровільному порядку позивачу не повернуті, а будь-яких доказів, які б підтверджували повернення коштів у вказаному розмірі та спростовували наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості відповідачем не надано, а відтак вимоги у частині стягнення заборгованості за кредитом та процентами підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, суд, дослідивши докази по справі прийшов до висновку, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6667 грн. та процентами в розмірі 3903,02 грн., і тому позов підлягає частковому задоволенню.

З матеріалів справи встановлено, що при поданні позову ТзОВ «Юніт Капітал» сплачено 2422,40 грн. судового збору /а.с.66/.

Беручи до уваги, що позовні вимоги в розмірі 11071,02 грн. були задоволені частково на суму 10570,02 грн., що становить 95% від ціни позову, суд вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді в сумі 2301 грн., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог (2422,40 грн. : 100% х 95% = 2301 грн).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 7000 грн., які понесені у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

У матеріалах справи міститься копія договору № 10/09/25-02 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Соломко та Партнери» та акту прийому-передачі наданих послуг, згідно з яким вартість витрат на професійну допомогу оцінена на суму 7000,00 грн. /а.с.55,57-5/.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі №362/3912/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Керуючись статтями 81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості частково -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит № 172195 від 20.02.2025 року в розмірі 10570 (десять тисяч п`ятсот сімдесят) грн. 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2301 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.

У решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд.34, офіс 333; ЄДРПОУ 43541163).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКП: НОМЕР_2 ).

Суддя:

Оригінал рішення.