Ухвала суду № 136245555, 05.05.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2350/26

УХВАЛА

05 травня 2026 року Суддя Залізничного районного суду м. Львова Боровков Д.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

встановив:

15 квітня 2026 року Залізничним районним судом м. Львова видано судовий наказ № 462/2350/26 за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за послуги надання теплової енергії у розмірі 18620 грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 1348 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 451 грн. 43 коп., копію якого боржник отримав 01 травня 2026 року.

04 травня 2026 року боржник ОСОБА_1 подав до суду заяву про скасування судового наказу та заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки ЛМКП «Львівтеплоенерго» не надано належним чином завірених копій бухгалтерських документів, оформлених відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак відсутні підстави вважати, що у нього є наявний факт заборгованості перед ЛМКП «Львівтеплоенерго». У зв`язку з наведеним просить судовий наказ скасувати.

Вивчивши матеріали заяви, оглянувши матеріали справи № 462/2350/26, приходжу до наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

ОСОБА_1 отримав судовий наказ 01 травня 2026 року, а відтак строк на звернення до суду у заявника не пропущений.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2012 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Виходячи з того, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер, заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право та при цьому закон не зобов`язує перевіряти наявні матеріали справи, то відповідна заява боржника є єдиною підставою для скасування судового наказу.

Згідно із ч. 3 ст. 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику /стягувачу/ його право звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки у заяві про скасування судового наказу заперечується безспірність вимоги ЛМКП «Львівтеплоенерго», що є обов`язковою умовою для видачі судового наказу, а процесуальний закон зобов`язує суд у разі надходження заяви про скасування судового наказу і відсутності підстав для її повернення постановити ухвалу про скасування судового наказу, тому зазначена заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Щодо вимоги заявника про стягнення з ЛМКП «Львівтеплоенерго» суми сплаченого судового збору за подання заяви про скасування судового наказу, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положення ст. 164 ЦПК України не передбачають порядку розподілу судових витрат, а саме судового збору за подачу заяви про скасування судового наказу.

Відповідно до ч.2 ст.164 ЦПК України у разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Крім того, норми ст. 171 ЦПК України також не передбачають відшкодування судових витрат на користь особи, яка звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу, в тому числі за рахунок стягувача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у стягненні судового збору, сплаченого при подачі заяви про скасування судового наказу слід відмовити, оскільки відшкодування суми судового збору, сплаченого у наказному провадженні, передбачено лише на користь заявника, який звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, шляхом зарахування такого до судового збору, сплаченого у разі пред`явлення ним позову до боржника, а чинним процесуальним законодавством не передбачено відшкодування боржнику судових витрат у виді судового збору, сплаченого за подання заяви про скасування судового наказу.

Керуючись ст. 170, 171 ЦПК України,

постановив:

Судовий наказ Залізничного районного суду м. Львова від 15 квітня 2026 року № 462/2350/26 за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 заборгованості за послуги надання теплової енергії у розмірі 18620 грн. 22 коп., інфляційні втрати у розмірі 1348 грн. 64 коп., 3% річних у розмірі 451 грн. 43 коп. скасувати.

У задоволені решта вимог відмовити.

Роз`яснити стягувачу його право звернутись до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя:

Оригінал ухвали.