Ухвала суду № 136245156, 04.05.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/3840/26 2-з/335/34/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», подану представником Сластніковою Людмилою Вадимівною, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2026 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до відповідача ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 11500,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2026 справу розподілено та передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Ухвалою від 16.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

01.05.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить вжити заходів забезпечення позову у цивільній справі №335/3840/26 за позовом ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 та накласти арешт на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "АКЦЕНТ-БАНК", а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого Відповідачем тіла кредиту 2 500,00 грн.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на наступне.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, в порядку ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, від АТ "АКЦЕНТ-БАНК" було отримано супровідний лист від 24.04.2026 р. № 28405/47 260422/139 - БТ та додану до нього банківську виписку по рахунку Відповідача № НОМЕР_2 . Актуальність та активний статус вказаного рахунку підтверджується супровідним листом банку. Зокрема, у листі чітко зазначено: «У відповідь на запит по справі №335/3840/26 повідомляємо, що картка № НОМЕР_3 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП/ЄДРПОУ НОМЕР_1 )...».

Той факт, що інша фінансова установа (Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр») була змушена звертатися до суду для стягнення заборгованості з Відповідача, що підтверджується рішенням у справі № 335/9166/25, беззаперечно доводить його схильність до невиконання договірних зобов`язань у добровільному порядку. Це створює обґрунтовані підстави вважати, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього судового рішення у цій справі буде значно ускладнене або навіть неможливе.

Позивач, діючи добросовісно та розумно, демонструючи максимальну зваженість, просить накласти арешт виключно в межах суми фактично отриманого Відповідачем тіла кредиту - 2 500,00 грн. Такий підхід гарантує повну співмірність та пропорційність заходу, оскільки: 1. Сума арешту є мінімально необхідною: вона обмежується лише безспірною сумою основного боргу (2 500,00 грн) та свідомо не включає до суми забезпечення ані нараховані відсотки, ані штрафні санкції, ані судові витрати. 2. Захід є адекватним: арешт коштів, а не рухомого чи нерухомого майна, є найбільш ефективним способом у спорах про стягнення боргу, що підтверджується позицією ВП ВС у справі № 755/7939/21. 3. Зберігається баланс інтересів: арешт коштів у межах лише суми тіла кредиту не блокує життєдіяльність Відповідача понад міру, необхідну для гарантування виконання майбутнього рішення суду в його основній частині.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.05.2026 заяву про забезпечення передано для розгляду судді Сиротенко В.К.

Розгляд заяви здійснено у строки, визначені ч. 1 ст. 153 ЦПК України, в порядку письмового провадження за наявними у суду матеріалами без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання, що відповідає правилам ч. 13 ст.7 та ч. 1 ст.153 ЦПК України.

За наслідками розгляду відповідних матеріалів, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149, ч. 1 ст. 153 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Судом встановлено, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо невиконання відповідачем своїх зобов`язань з повернення кредитних коштів, які останній отримав за договором про надання споживчого кредиту №1410159 від 01.04.2024 строком на 360 днів.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, в обґрунтування необхідності забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах суми тіла кредиту 2500,00 грн, представник позивача посилається на те, що відповідач не здійснював погашення кредитної заборгованості, що, на його думку, може свідчити про його намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду.

Водночас саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки доводи позивача про непогашення боргу за кредитним договором, жодним чином не підтверджують наявність у відповідача наміру ухилятися від виконання рішення суду у вказаній справі чи створити умови за яких його виконання та ефективний захист порушених прав позивача будуть значно утрудненими чи неможливими.

Заявник не зазначив жодних доказів, що свідчать про те, що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду, враховуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості та суму боргу за тілом кредиту, у межах якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках відповідача.

Суд зазначає, що судовий розгляд у даній цивільній справі не проводився, а тому позиції сторін спору, як і надані до справи докази, зокрема на обґрунтування наявної заборгованості за кредитним договором та її розміру, не встановлювались судом і оцінка таким не надавалась.

Відтак, на даній стадії судового розгляду вищенаведені обставини позбавляють суд можливості зробити висновок про належність та достатність заходів забезпечення позову, які просить вжити заявник, меті на досягнення якої вони спрямовані, зокрема, встановити є такі необхідними, пропорційними та достатніми на даний час.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що заявник у заяві про забезпечення позову посилається на те, що відповідь банку, надана на виконання ухвали суду про витребування доказів, свідчить про активний рух коштів на банківському рахунку відповідача.

Натомість, банківська виписка надана за період з 01.04.2024 по 04.04.2024 (як в своєму клопотанні про витребування доказів просив позивач) та не містить актуальних відомостей про рух коштів станом на теперішній час.

Крім того, представник позивача в клопотанні про забезпечення позову жодним чином не обґрунтував необхідність накладення арешту, як заходу забезпечення позову на будь-які інші карткові рахунки відповідача, які знаходяться поза межами спірних кредитних відносин, представником позивачем не наведено відомостей щодо наявності у відповідача інших банківських рахунків, такі вимоги представника є абстрактними, оскільки не містять конкретних даних щодо наявних у відповідача банківських рахунків та грошових коштів, способів реалізації.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову призведе до неможливості ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся, а застосування заходів забезпечення позову в обраний спосіб є необхідним та пропорційним, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви представника ТОВ «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст.151-153, 258-260, п.4 ч.1 ст.353, ст.354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ», поданої представником Сластніковою Людмилою Вадимівною, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя В.К. Сиротенко