Рішення № 136244336, 05.05.2026, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 243/2117/26

Провадження № 2/243/1015/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 травня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Соловйової О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженнята заочного розгляду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області перебуває цивільна справа за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.

Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.01.2019 року відповідачем підписано власноруч на планшеті.

Відповідач при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.01.2019 року підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір банківського обслуговування.

Одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком, що повністю узгоджується з ч. 2. ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання коштів.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

На виконання укладеного договору 15.01.2019 року відповідачу було надано картку номер НОМЕР_1 , з терміном дії до 07/22, тип картки Карта для виплат.

Згодом, 05.12.2019 року, відповідач отримав додаткову картку номер НОМЕР_2 , з терміном дії до 08/22, тип картки Карта для виплат.

Кредитний ліміт впродовж всього періоду користування рахунком становив 0,00 грн.

В порушення умов договору відповідач 10.10.2020 року здійснив видаткові операції за своїм картковим рахунком, внаслідок чого на картковому рахунку відповідача утворився від`ємний платіжний баланс.

Станом на 04.02.2026 року баланс картки складає (-36248,77) грн.

Вищевказані операції не були прогнозовані для банку за розміром суми та часом виникнення, оскільки ініційовані були самим відповідачем, а кредитний ліміт, при цьому, дорівнював 0,00 грн.

Внаслідок дій відповідача на його картковому рахунку виник несанкціонований овердрафт. При цьому, заборгованість несанкціонованого овердрафту відповідачем не повернута.

З урахуванням вищевикладеного, станом на 04.02.2026 на рахунку відповідача виникла прострочена заборгованість в розмірі 36248,77 грн, з яких 14113,00 грн - прострочена заборгованість за тілом несанкціонованого овердрафту, 1858,50 грн заборгованість за простроченими відсотками, 20277,27 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

У зв`язку з викладеним, позивач просить суд стягнути з відповідача суму простроченої заборгованості в загальному розмірі 36248,77 грн та понесені судові витрати.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, в матеріалах справи є заява про розгляд справи у відсутність представника товариства, проти заочного розгляду не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних у справі доказів і ухвалити заочне рішення, направивши за місцем реєстрації/проживання відповідача копію рішення суду для відома.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав ннкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.01.2019 року.

Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.01.2019 року відповідачем було підписано власноруч на планшеті.

Відповідач при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 15.01.2019 року підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між ним та банком договір банківського обслуговування.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією iз сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Анкетою-заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови користування банківською карткою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення.

Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог статті 205 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Вимоги щодо письмової форми правочину встановлені положеннями статті 207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18).

Тобто, правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність.

Отже, аналіз документів, які підписані відповідачем, а саме: анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, дає суду підстави вважати, що сторонами у розумінні ст. 638 ЦК України узгоджено всі істотні умови кредитного договору: розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору власноручним підписом на планшеті, які є обов`язковими до виконання обома сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Отже, судом в судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами виникли кредитні відносини, які регулюються положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього Кодексу, а саме положення про позику (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відтак, оскільки вищевказаний договір не був визнанийі у встановленому законом порядку недійсним чи нікчемним, тому в силу положень ст. ст. 6, 204, 207, 627, 629, 638, 639, 642, 1077 ЦК України цей правочин є правомірним, чинним та обов`язковим для виконання, що у відповідності до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не спростовано відповідачем жодними доказами.

Зі змісту норм ст. ст. 525, 526 ЦК України, встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, АТ КБ «Приватбанк» виконало взяті на себе зобов`язання по кредитному договору в повному обсязі та надало відповідачу кредит. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконав, позику та проценти за користування кредитними ресурсами згідно умов договорів та графіку платежів не сплатив.

Таким чином, із досліджених судом документів встановлено, що відповідачем не виконано належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором.

Разом з тим, суд зазначає, що положеннями п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 через агресію російської федерації проти України введено воєнний стан, який в подальшому було продовжено.

Враховуючи вище викладене, нарахування позивачем відсотків на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України після 24 лютого 2022 року не відповідає вимогам норм вищевикладеного нормативно-правового акту, а отже, і не можуть в цій частині бути задоволені судом.

На підставі викладеного, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України підлягає стягненню лише в сумі 12192,05 грн, період з 01.03.2021 по 02.02.2022, інша частина в розмірі 8085,22 грн (20277,27 грн 12192,05 грн.) стягненню не підлягає, оскільки вона нарахована вже після 24 лютого 2022 року.

В той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунком суми заборгованості суду не надано.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 28163,55 грн (14113,00 грн + 1858,50 грн + 12192,05 грн).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто витрати, пов`язані із сплатою судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи вимоги статті 141 ЦПК України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2068,56 грн, іншу частину сплаченого судового збору слід залишити за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись положеннями ст. ст. 6, 11, 204, 205, 207, 514, 526, 610, 612, 626, 627, 629, 638, 639, 642, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість з несанкціонованого овердрафту в розмірі 28163,55 грн (двадцять вісім тисяч сто шістдесят три гривні 55 коп.), з яких: 14113,00 грн (чотирнадцять тисяч сто тринадцять гривень 00 коп.) прострочена заборгованість за тілом несанкціонованого овердрафту, 1858,50 грн (одна тисяча вісімсот п`ятдесят вісім гривень 50 коп.) заборгованість за простроченими відсотками, 12192,05 грн (дванадцять тисяч сто дев`яносто дві гривні 05 коп.) заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2068,56 грн (дві тисячі шістдесят вісім гривень 56 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 05 травня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова