Ухвала суду № 136244127, 30.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/1814/26

Провадження № 6/127/380/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Романюк Л.Ф.,

при секретарі Курутіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026 року в справі №127/1814/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходилася цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33818,17 грн (тридцять три тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 17 коп.), 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

20.04.2026 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду, заява мотивована тим, на даний момент він перебуває у скрутному матеріальному становищі. Немає стабільного офіційного доходу. У нього на черзі розгляд іншої судової справи щодо кредитної заборгованості, що створює додаткове фінансове навантаження. Будь-яке рухоме або нерухоме майно, на яке могло б бути звернено стягнення, у нього відсутнє. Виконання рішення суду одним платежем у повному обсязі є для нього неможливим і призведе до позбавлення його та його родини засобів до існування. Він не відмовляється від виконання судового рішення, проте, враховуючи його майновий стан, просив надати можливість сплачувати борг частинами протягом тривалого часу.

В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив суд заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду заяв повідомлялись вчасно та належним чином, будь-яких заяв до суду не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 33818,17 грн (тридцять три тисячі вісімсот вісімнадцять гривень 17 коп.), 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до Довідки Форми ОК-5 станом на 02.04.2026 року ОСОБА_1 на звітний період 2019 року отримав усього 7088,32 грн. Доказів про отримання іншого доходу матеріали справи не містяться.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає право кожного на ефективний доступ до суду, що включає в себе у тому числі і право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено обов`язок держави забезпечити виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконання рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04.06.2019 року у справі №916/190/18.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Заявником підтверджено обставини, які значно ускладнюють виконання ним рішення суду відразу у повному розмірі, за таких обставин сума боргу єдиним платежем дійсно розцінюється як фінансовий тягар.

В той же час, згідно з ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Однак вимога заявника про розстрочення виконання рішення про стягнення боргу із щомісячним платежем в розмірі 1811,70 грн строком на 24 місяці, значно перевищує строк в один рік, що суперечить вимогам ч.5 ст.435 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши доводи заяви про відстрочення виконання рішення суду, зважаючи на вимоги ст.435 ЦПК України, беручи до уваги матеріальний стан заявника, суд враховує, що заявник не намагається уникнути виконання рішення суду, а навпаки виконати його, проте перебуває у скрутному матеріальному становищі, доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про розстрочку виконання рішення у даній справі на строк, що не перевищує один рік з дня ухвалення такого рішення.

Керуючись ст.ст.258-261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити частково.

Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07.04.2026р. у цивільній справі № 127/1814/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в розмірі 33818,17 грн, а також 2662,40 грн судового збору та 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, протягом одного року (12 місяців), зі сплатою рівними частинами в розмірі 3623,40 грн (три тисячі шістсот двадцять три гривні 40 коп.) щомісяця відповідно.

В решті вимог відмовити.

Платежі підлягають сплаті щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем набрання ухвалою законної сили, до повного виконання рішення суду.

Повний текст виготовлено 04.05.2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: