Рішення № 136242766, 29.04.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/4120/25

Провадження № 2/626/415/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №103009443 від 04.01.2025 р. в розмірі 28000,19 грн., за кредитним договором №8256708 від 07.01.2025 р. в розмірі 27449,77 грн., а також стягнути суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.01.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит №103009443 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.1.2-1.4 договору кредиту сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів з 04.01.2025 (дата надання кредиту). Строк. на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умова дотримання Графіку платежів): 15.12.2025.

Пунктом 1.5.1 договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту 400,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1 договору кредиту).

Пунктом 4.1 договору кредиту передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів)та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів. Позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

На виконання умов договору кредиту позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору кредиту.

В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №103009443 від 04.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 28000,19 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом: 9794,05 грн., заборгованості по відсотках 6328,25 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 5600,00 грн; заборгованість за пенею- 5000,00 грн., інфляційні збитки- 1277,89 грн.

Крім того, 07.01.2025 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 8256708 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".

Відповідно до п.1.2-1.4 договору кредиту сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн. Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів з 07.01.2025 (дата надання кредиту). Строк. на який надається окрема частина кредиту, встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умова дотримання Графіку платежів): 18.12.2025.

Пунктом 1.5.1 договору кредиту передбачено, що комісія за надання кредиту 2,00 грн., яка нараховується одноразово в момент видачі кредиту.

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1 договору кредиту).

Пунктом 4.1 договору кредиту передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів)та/або сплати процентів за його користування та/або комісії та/або інших платежів згідно з умовами цього договору та Графіку платежів. Позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 6 днів.

На виконання умов договору кредиту позикодавець надав позичальнику грошові кошти у сумі 10000 грн. шляхом перерахування на картковий рахунок, котрий надано позичальником та міститься в реквізитах договору кредиту.

В свою чергу, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №8256708 від 07.01.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 27449,77 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом: 9997,00 грн., заборгованості по комісії за обслуговування кредиту 11200,00 грн; заборгованість за пенею - 5000,00 грн., інфляційні збитки- 1252,77 грн.

Від представника відповідача Калініна С.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги ТОВ "Мілоан" до ОСОБА_1 визнав частково, в частині тіла кредиту і відсотків, у стягненні пені, комісії , інфляції та витрат на правову допомогу просив відмовити.

Представник позивача та відповідач в судове засідання не прибули. Представник позивача в судове засідання надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, згоден на розгляд справи в його відсутність та винесення заочного рішення.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 04.01.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 103009443..

Відповідно до п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно з п.1.3. Договору, кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 04.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п. 1.5. Договору, загальні витрати Позичальника за кредитом складають 31694,15 грн. Денна процентна ставка складає: (31694,15 грн. / 10000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.92%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 3046,36 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 41694,15 грн.

Як визначає п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 400.00 грн., яка нараховується за ставкою 4.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 4.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб).

Згідно п. 1.5.2. Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 15400.00 грн., що нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до 1.5.3. Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 44.00 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Вищевказаний кредитний договір підписано електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 252778.

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше

Також, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту № 103009443 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 565696.

Відповідно до платіжного доручення 98799726 від 04.01.2025, платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607 було перераховано 10000 грн. на картку НОМЕР_1 , де в призначеннях платежу вказано кошти згідно договору 103009443.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №103009443 становить 26722,30 гривень, яка складається з: 9794,05 грн. - заборгованість за кредитом; 6328,25 грн.- заборгованість за нарахованими процентами; 5600,00 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 5000 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

В позові представник позивача зазначила, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 04.02.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат за Договором №103009443 становить: 04.02.2025- 26.09.2025 року і складає: 26722,30 x 1.04782102 - 26722,30 = 1 277,89 грн.

Крім того, 07.01.2025 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 8256708.

Відповідно до п.1.2. Договору, сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Згідно з п.1.3. Договору, кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 07.01.2025 р. (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Відповідно до п.1.4. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору.

Пункт 1.5. Договору визначає, що загальні витрати позичальника за кредитом складають 30802.00 грн. Денна процентна ставка складає: (30802.00 грн. / 10000.00 грн.) / 345 днів * 100% = 0.89%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 40802,00 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника складає 40802,00 грн.

Згідно п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 2,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,03 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 30800.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Згідно п. 1.5.3. Договору, проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Вищевказаний кредитний договір № 8256708 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 192580.

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше

Також, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту № 8256708 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 182851.

Як вбачається з платіжного доручення 145791743 від 07.01.2025 року, платником ТОВ "Мілоан", Код ЄДРПОУ: 40484607, 10.01.2025 року було перераховано 10000 грн. на картку НОМЕР_1 , де в призначеннях платежу зазначено кошти згідно договору 8256708.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №8256708 становить 26197,00 гривень, яка складається з: 9997,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11200 грн. - заборгованість по комісії за обслуговування; 5000 грн. - сума заборгованості за пенею (штрафами).

Представник позивача в позові посилається на те, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з 07.02.2025 року, відтак період який підлягає обрахунку інфляційних витрат становить: 07.02.2025 - 23.09.2025 року і складає: 26197,00 x 1.04782102 - 26197,00 = 1252,77 грн.

На виконання ухвали Берестинського районного суду Харківської області від 06.01.2026 року, до суду надійшов лист АТ КБ "ПриватБанк" від 16.03.2026 року №20.1.0.0.0/7-260311/71210-БТ, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , банком була емітована платіжна карта № НОМЕР_3 . Крім того, до вказаного листа долучено рух коштів за картковим рахунком платіжної карти № НОМЕР_3 , згідно якої на рахунок ОСОБА_1 04.01.2025 р. було зарахування на суму 10 000,00 грн., та 07.01.2025 року- 10000 грн.

Отже, факт отримання відповідачем коштів на виконання умов кредитних договорів на належну йому платіжну картку підтверджується вищевказаним листом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитні договори №103009443, №8256708 ОСОБА_1 підписав одноразовими ідентифікаторами.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договори в електронній формі шляхом їх підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зі змісту Закону України "Про електронну комерцію" вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Щодо стягнення заборгованості за пенею (штрафами), а також за інфляційним збільшенням за кредитними договорами №103009443, №8256708, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78) від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штрафні санкції за кредитним договором №103009443 в розмірі 5000,00 грн, за кредитним договором №8256708 в розмірі 5000,00 грн. нараховані за період з січня 2025 по дату звернення до суду, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати штрафів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан", а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Частина 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представником позивача нараховано інфляційне збільшення:

- за договором №103009443 в період з 04.02.2025 по 26.09.2025 в розмірі 1277,89 грн;

- за договором №8256708 в період з 07.02.2025 по 23.09.2025 в розмірі 1252,77 грн;

Отже, інфляційне збільшення нараховане позивачем за період з лютого2025 року по вересень 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ "МІолан" інфляційного збільшення задоволенню не підлягають.

З приводу стягнення з відповідача заборгованості по комісії за обслуговування по кредитним договорам №103009443, №8256708, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитуванн"». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Так, позивач вимагає стягнути заборгованість по комісії за обслуговування, а саме:

- за договором №103009443 в розмірі 5600,00 грн;

- за договором №8256708 в розмірі 11200,00 грн;

Зі змісту кредитних договорів №103009443, № НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 14% та 7% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Як вбачається з договорів про споживчий кредит №103009443, №8256708, визначено поняття комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), яка передбачає, що це встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Отже, договорами передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Оскільки позичальнику встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитних договорів №103009443, №8256708 укладених між ОСОБА_1 та ТОВ "Мілоан" щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

З огляду на викладене, вимоги банку щодо стягнення із ОСОБА_1 заборгованості по комісії за обслуговування за кредитними договорами №103009443, №8256708 - задоволенню не підлягають.

Ураховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань в частині сплати заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту, а також під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" заборгованості в сумі 26119,30 грн, а саме: за договором №103009443 від 04.01.2025 в розмірі 16122,3 грн; за договором №8256708 від 07.01.2025 в розмірі 9997,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Законом "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

Водночас, до суду представником відповідача не було надано договір про надання правової допомоги.

Представник позивача в обгрунтування витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн надала до суду: ордер на надання правничої допомоги ТОВ Мілоан та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №4441.

У порушення вимог ч. 3 ст.137 ЦПК України в матеріалах справи відсутній детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, враховуючи вищевикладене, підстави для стягнення витрат на правничу допомогу відсутні.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1141,05 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства зобмеженою відповідальністю "Мілоан" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" заборгованість за кредитним договором №103009443 від 04.01.2025 у розмірі 16122 (шістнадцять тисяч сто двадцять дві) гривні 30 коп., за кредитним договором №8256708 від 07.01.2025 у розмірі 9997 (дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 00 коп. та судові витрати в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) гривня 05 коп.. а всього стягнути 27260 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят) гривень 35 6 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя

Берестинського районного суду І.Г.Рибальченко