Рішення № 136242244, 18.04.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3160/25

провадження №: 2/398/278/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" квітня 2026 р. м.Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.,

за участі секретаря Шаповал І.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Попельнастівської сільської ради Кіровоградської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Олександрійської міської ради Кіровоградської області про визнання права власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він, фактично, з 1978 року проживає, а з 28.12.1993 року також і зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 . До теперішнього часу позивач відкрито, безперервно та добросовісно володіє зазначеним житловим будинком. За час проживання у спірному будинку позивач неодноразово здійснював ремонт за власні кошти, обробляв прилеглу територію, на його імя відкрито особові рахунки по сплаті комунальних послуг. Відповідно до даних технічної документації рік забудови будинку 1950, право власності на зазначений будинок ні за ким не зареєстровано.

У даний час у нього виникла необхідність у набутті права власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , однак через об`єктивні обставини позивач не може це зробити шляхом укладення відповідних угод та посвідчення їх нотаріусом, оскільки право власності на цей житловий будинок ні за ким не зареєстровано.

Просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 30.05.2025 року відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 05.09.2025 року закрито підготовчий розгляд справи та призначено до судового засідання.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні просила справу розглядати без участі позивача, позов підтримала, просили його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно поданої заяви просить справу розглядати без його участі.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно довідки архівної довідки №353 від 09.05.2025 року право власності на будинок АДРЕСА_2 за архівними даними КП «ОМБТІ» не зареєстроване.

Довідкою Попельнастівської сільської ради від 01.04.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 фактично постійно проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 28.12.1993 року. Реєстрація його місця проживання, як голови двору, по теперішній час. Факт постійного безпреривного відкритого проживання, у тому числі самостійного володіння та користування ОСОБА_1 нерухомим майном у спірному домоволодінні підтверджується погосподарськими книгами.

Згідно відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 31.02.2025 року зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 з 28.12.1993 року.

Також, рішенням Дівочепільської сільської ради Олександрійського району від 20.04.2015 року №216 ОСОБА_1 надано згоду на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення, за рахунок земель запасу, в межах населеного пункту АДРЕСА_3 для ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,33 га ріллі.

Згідно Витягу з поземельної книги за ОСОБА_1 значаться наступні земельні ділянки:

АДРЕСА_4 , загальною площею 0,2500, під забудовою 0,0700, рілля 0,18 підстава набуття права на землю відсутня;

АДРЕСА_1 , ОСГ, загальна площа 0,2300, ріллі 0,2300, підстава набуття права на землю відсутня;

3520382700:02:000:0184, ТСВ, загальна площа 6,6800, ріллі 6,6800, підстава набуття права на землю держакт;

с.Петрозагір`я, РА, ОСГ, загальна площа 0,3300, ріллі 0,3300, підстава набуття права на землю рішення с/р.

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 27.03.2025 року житловий будинок АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1950 році.

Окрім вказаних вище документів, наданими позивачем документами - квитанціями про сплату за електроенергію за період з 2013 року по 2019 рік підтверджується факт постійного відкритого проживання позивача у спірному будинку.

Відповідно до ч. 1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини підтверджені належними та допустимими доказами в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 добросовісно заволодів чужим майном, а саме житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , власника якого фактично немає, і продовжує відкрито та безперервно ним володіти більше десяти років.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією висловленою в п.п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», що особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч.3 ст.344 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 вказано, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

У подальшому ця правова позиція була неодноразово підтверджена та розвинута Верховним Судом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 зазначила, зокрема: правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме:

-наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

-законність об`єкта володіння;

-добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння;

-сплив установлених строків володіння;

-відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю;

-для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація) (п. 43);

-аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків;

-при вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом;

-володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном;

-крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього (п. 46);

-звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю;

-підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність;

-наявність у володільця певного юридичного титулу, володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник;

-володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності (п.п. 47, 55);

-якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном (п. 48);

-відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння;

-при цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння;

-володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник (п. 50);

-давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим; тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений уЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи; для нерухомого майна такий строк складає десять років (п. 52);

-набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності (п. 54).

Аналогічні правові позиції Верховний Суд висловив і в ряді інших своїх судових рішень, а в постанові від 28.04.2020 у справі № 552/1354/18 вказав також на те, що:

-за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування; не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Під час розгляду справи позивачем зазначено, а відповідачем не спростовано, що з 1993 року позивач проживає у вказаному будинку, добросовісно володіє ним, відкрито та безперервно і користується більше десяти років. З вимогами про те, що він незаконно ним володіє і користується ніхто до нього не звертався, в тому числі і представники громади.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність сукупності обставин необхідних для набуття права власності за набувальною давністю, а саме: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку, відсутність у відповідача належних доказів на спростування зазначених обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Також суд зазначає, що рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Керуючись ст.ст.5, 76, 258, 264, 265, 295-300 ЦПК, ст.344 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на будинок АДРЕСА_1 , за набувальною давністю.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Олександрійська міська рада Кіровоградської області, код ЄДРПОУ 33423535, адреса: Кіровоградська область, м. Олександрія, пр. Соборний, 59.

Суддя Т.В. Голосеніна