Постанова № 13624109, 17.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року Справа № 2а-10287/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді О.В. Конишева,

при секретарі судового засідання А.С. Нецик

за участю представників :

від позивача не зявився;

від відповідача не зявився.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У звязку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши надані документи судом установлені наступні обставини.

Позивач вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Позов обґрунтовують положеннями Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», які полягають у наступному: вказаним Законом визначено, що для підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності і господарювання) встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ, наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2008 році склала 14 осіб. Таким чином, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати у відповідача відповідно до вимог ст. 19 Закону становить 1 особа. Середньооблікова кількість інвалідів за вказаний період на підприємстві відповідача склала 0 осіб, що є меншим, ніж встановлено нормативом. Отже, відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, сума адміністративно-господарських санкцій на даному підприємстві визначається у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У звязку з тим, що відповідач у 2008 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, просять суд стягнути з відповідача 3235,50 грн. адміністративно-господарських санкцій. Окрім того, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Таким чином, на думку позивача, розмір пені складає 483,06 грн. за 498 днів. Враховуючи викладене, просять суд позов задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 3718,56 грн.

Відповідач у судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, заяв про розгляд справи без його участі не надходило.

Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відповідно до ст.19 Закону «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ, встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи (звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008р - форма №10-ПІ), середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали на підприємстві відповідача у 2008р. склала 14 особи. З них, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб. Кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону №875-ХІІ повинна складати 1 особу.

За невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів підприємства, установи, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону № 875-ХІІ, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Оскільки в добровільному порядку адміністративно-господарські санкції та пеня за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 3718,56 грн. відповідачем не сплачена, Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом про стягнення з останнього вказаної суми.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України, підприємства з правом найму робочої сили зобовязані забезпечувати визначену, згідно закону, кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, що потребують соціального захисту, і встановлює відповідальність підприємства за порушення даної вимоги.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя, визначаються Законом № 875-ХІІ.

Відповідно до вимог ст.17 Закону № 875-ХІІ, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів їм забезпечується право працювати на підприємствах (обєднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях де застосовується праця інвалідів, а також займатись індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Статтею 18 Закону № 875-ХІІ визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у т.ч. спеціальні робочі місця створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 9 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% (чотирьох відсотків) середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ч.2 ст.19 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова кількість інвалідів за 2008 рік на підприємстві не склала кожної особи, що є меншим ніж встановлено нормативом.

Згідно ст.20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону № 875-ХІІ, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайнято інвалідом.

З матеріалів справи вбачається (звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік), що середньорічна заробітна плата штатного працівника відповідача складає 6471,00 грн., тому, у відповідності до приписів ст.20 Закону №875-ХІІ, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу з працевлаштування інвалідів у 2008р. визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, та складає 3235,50 грн. ((1-0)*6471,00/2=3235,50 грн.)

Також, відповідно до статті 191 Закону України «Про інформацію», ст.20 Закону України «Про зайнятість населення» наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 затверджено форми звітності, у т.ч. звіт про наявність вакансій за формою №3-ПН та інструкцію щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій». Вказаний наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за № 1534/11814.

Згідно з преамбулою до наведеної вище Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

А згідно із п.3 зазначеної Інструкції, наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під такими шифрами: (...).

Таким чином, в силу наведеної вище правової норми, суд виходить з того, що єдиною обовязковою формою інформування підприємством, установою, організацією, незалежно від форм власності, щодо наявності у таких підприємства, установі, організації вільного робочого місця (вакантної посади) для працевлаштування інваліда є затверджена форма звітності - форма № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій».

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем лише 07.04.2009 було надано звіт про наявність вакансій до Бердянського міського центру зайнятості у 2008 році такий звіт не надавався позивачу.

Згідно ч.2 ст.20 Закону №875-ХІІ, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» зазначено, що порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджується Міністерством праці України.

На виконання зазначеного положення Постанови Кабінету Міністрів України №70 Наказом Міністерства праці від 15.05.2007 №223 було затверджено «Порядок нарахування пені та її сплати» (далі Порядок).

Згідно п. 3.7 зазначеного Порядку у поданій до відповідної судової інстанції позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання. Враховуючи, що ставка НБУ з 12.08.2009р. становить 10,25% - розрахунковий розмір пені дорівнює 0,03%.

Сума пені розраховується за один день прострочення і в даному випадку складає: 3235,50 грн. х 0,03% = 0,97 грн. за один день прострочення сплати адміністративно-господарських санкцій. Оскільки відповідачем прострочено 498 днів сплати адміністративно-господарських санкцій, то сума пені складає 483,06 грн.

Оскільки на час розгляду справи відповідачем доказів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3235,50 грн. та пені у сумі 483,06 грн. суду не надано, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законними та підтвердженими зібраними у справі доказами.

На підставі викладеного, враховуючи положення ч.1 ст.11 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості) та ч. 1 ст. 71 КАС України (кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення) суд вважає позовні вимоги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 3718,56 грн. доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 158, 160- 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 3718,56 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн. 56 коп. одержувач Держбюджет м. Бердянська, р/р 31216230700011, ЄДРПОУ 34676953, ГУ ДКУ у Запорізькій області, МФО 813015, код платежу 50070000 «Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена у повному обсязі 21.01.2011.

Суддя /підпис/ О.В. Конишева