Рішення № 136240947, 04.05.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №203/2163/26

Провадження №2/0203/1752/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Католікяна М.О.,

при секретарі Гапоновій К.В.,

з участю:

-відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

1. 4 березня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.11.2021 між ТОВ «ФК «Ірбіс» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти, зобов`язавшись повернути їх у порядку та на умовах, визначених договором. Відповідач не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, що стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості у сумі 18 832,00 грн (а.с.а.с. 1 7).

2. 9 березня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позов, у якому зазначив, що позивач протиправно нараховував відповідачеві проценти поза строком дії кредитного договору. Позивач не надав суду належні та допустимі докази передачі відповідачеві позичених коштів. Крім того, позивач порушив строк позовної давності, визначений матеріальним законом.

3. 24 березня 2026 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що він надав суду належні та допустимі докази, які абсолютно підтверджують факт укладення кредитного договору, погодження сторонами усіх його істотних умов, факт передачі за ним коштів тощо. Твердження відповідача про порушення порядку нарахування процентів є безпідставним, оскільки спростовуються матеріалами справи.

4. Того ж дня відповідач подав до суду заперечення, у яких повторно виклав доводи, що містяться у відзиві на позов.

5. Представник позивача до суду не з`явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с. 6).

6. Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що позивач протиправно нараховував відповідачеві проценти поза строком дії кредитного договору. Позивач не надав суду належні та допустимі докази передачі відповідачеві позичених коштів. Крім того, позивач порушив строк позовної давності, визначений матеріальним законом.

7. Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

8. Судом встановлено, що 11.11.2021 між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» (правонаступником якого є позивач) та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту №18016431, за умовами якого відповідач отримав кредит у сумі 5 400,00 грн строком до 09.02.2022 зі сплатою процентів у розмірі 3,0% на день (а.с.а.с. 14, 15, 19 29, 31, 32).

9. Відповідач неналежно виконує свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та процентів за ними, і у нього перед позивачем станом на 04.03.2026 утворилася заборгованість у сумі 18 832,00 грн (відповідно до доданого позивачем розрахунку) (а.с.а.с. 35, 36), а саме:

- 5 400,00 грн основна заборгованість;

- 13 432,00 грн заборгованість за процентами.

10. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори й інші правочини.

11. Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

12. За кредитним договором ТОВ «ФК «Ірбіс» передало відповідачеві грошові кошти, про що свідчать матеріали справи, отже вказаний правочин, у розумінні статті 1054 ЦК, було укладено.

13. За правилами, встановленими статтею 610 ЦК, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

14. Ураховуючи той факт, що відповідач дотепер неналежно виконує свої зобов`язання з повернення кредиту та процентів за ним, таке невиконання (неналежне виконання) є порушенням його зобов`язань у розумінні приведеної норми.

15. Частиною 1 статті 14 ЦК визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

16. За приписами статті 526 ЦК зобов`язання повинні виконуватися потрібним чином згідно з умовами договору та вимогами цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог за звичаями ділового обороту або інших вимог, які звичайно пред`являються.

17. В силу статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

18. Таким чином, суд доходить висновку про те, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі.

19. У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд вважає за необхідне також стягнути з відповідача компенсацію понесених позивачем судових витрат у сумі 2 662,40 грн (а.с. 8).

20. Розв`язуючи питання щодо відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

21. Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

22. Судом встановлено, що позивач задекларував судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у сумі 5 500,00 грн.

23. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

24. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

25. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (пункт 268).

26. Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат може не тільки за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката, а й за власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3, 5, 9 статті 141 ЦПК, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

27. Аналогічна позиція відображена в пункті 119 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

28. З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

29. Отже, виходячи з положень частини 3 статті 141 ЦПК, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатським об`єднанням роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 5 500,00 грн є завищеними.

30. Зокрема, суд звертає увагу на те, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 18 932,00 грн, тобто у справі незначної складності, з огляду на ціну позову, отже підготовка документів для звернення до суду у рамках цієї справи в суді не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

31. З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення понесених ним під час подачі позову витрат на правову допомогу.

32. Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача 1 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

33. Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265, 267, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (ідентифікаційний код 39493634; 04052, Україна, місто Київ, вулиця Глибочицька, 17Б) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту від 11 листопада 2021 року №18016431 у сумі 18 832,00 гривень (5 400,00 гривень основна заборгованість, 13 432,00 гривні заборгованість за процентами), компенсацію судових витрат у сумі 4 162,40 гривень, разом 22 994,40 гривень.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 5 травня 2026 року.

Суддя М.О. Католікян