Рішення № 136240512, 04.05.2026, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 367/6952/25

Провадження № 2/172/913/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення заборгованості зі сплати аліментів та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов, в обґрунтування якого позивачка вказує, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з нею. Батьком дитини є ОСОБА_2 . Рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої доньки у розмірі 1000,00 грн. щомісяця, починаючи з 12.03.2014 року до досягнення дитиною повноліття. Однак, відповідач аліменти не сплачує, коштів на утримання дитини не надає, у зв`язку з чим станом на 01.03.2025 року у нього наявні заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 94374,00 грн. Крім цього, відповідач жодним чином не бере участі у вихованні дитини, не спілкується з нею, не забезпечує моральну та матеріальну підтримку. Також зазначає, що враховуючи інфляцію, потреби дитини, її вік, підвищення витрат на освіту, харчування, медичне забезпечення та інші потреби, вважає за необхідне прохати про збільшення розміру аліментів до фіксованої суми. Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнути з ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 94374,00 грн., збільшити розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 до фіксованої суми 15000,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, стягнути з відповідача судові витрати.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник служби у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області Рудюк В.Р. надала суду заяву про розгляд справи у відсутність представника служби та висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження.

У судовому засіданні була заслухана думка неповнолітньої ОСОБА_3 , яка пояснила, що батька останнього разу бачила коли їй було 8-9 років, мама не забороняє їй спілкуватися з батьком, але він не телефонує їй і не приходить, на дні народження її не вітає, до війни бачила батька один раз, коли гостювала у нього, не заперечує проти позбавлення батька батьківських прав, оскільки він не цікавиться її життям.

На підставі ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України справа слухається у відсутність сторін без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , батьками якої в свідоцтві про народження записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунку, виконаного Бородянським відділом ДВС у Бутанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , 2012 р.н. становить станом на 01.03.2025 року 94374,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітня ОСОБА_4 , 2012 р.н. навчається в Ірпінському ліцеї № 3 Ірпінської міської ради Київської області, відвідує заняття з англійської мови у ФОП ОСОБА_5 , займається сучасними танцями та акробатикою у студії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , відвідує студію сучасного танцю «DenMax Studio». Оплату за заняття здійснює матір дитини - ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки чи піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року Генеральної Асамблеї ООН, ратифікована Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року в преамбулі визначає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Стаття 3 Конвенції зазначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до стаття 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з пунктами 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

На підставі належних, допустимих та достатніх доказів судом встановлено, що відповідач без будь-яких об`єктивних на те причин ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не створює належних умов проживання своїй дитині, не забезпечує нормального фізичного та розумового розвитку, матеріально дитину не утримує, вихованням дитини не займається, не цікавиться її розвитком та здоров`ям.

При вирішенні справи суд також враховує висновок органу опіки та піклування Ірпінської міської ради Київської області про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження, що повністю відповідає інтересам неповнолітньої дитини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що задоволення позову шляхом позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2012 року народження повністю відповідає забезпеченню якнайкращих інтересів останньої.

Щодо позовної вимоги про зміну розміру аліментів суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

В силу вимог статті 182 СК України суд при визначенні розміру аліментів враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до вимог ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.06.2018 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи те, що розмір аліментів, які стягуються з відповідача не відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку з внесенням змін до Сімейного кодексу України, суд приходить до переконання, що слід змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4 , 2012 року народження та стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до повноліття дитини.

Суд вважає, що саме такий розмір аліментів буде достатнім для гармонійного розвитку та виховання дитини. Відповідач є працездатною особою і не позбавлений можливості працювати та заробляти кошти на утримання дитини, виконуючи свій батьківський обов`язок, встановлений законом.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості зі сплати аліментів суд зазначає, що відповідно до положень ст. 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а разі спору - судом (ч. 3 ст. 195 СК України).

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, оскільки між позивачем та відповідачем відсутній спір про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду від 14.07.2014, то відсутні правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінивши усі надані учасниками справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з підстав вказаних вище.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України).

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав задоволені, то з відповідача на її користь слід стягнути судові витрати у виді судового збору за подання позову до суду в сумі 1211,20 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про зміну розміру аліментів позивачі звільняються від сплати судового збору, тому за правилами ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, Конвенцією про права дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 164-165, 192 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 259, 263 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, стягнення заборгованості зі сплати аліментів та збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

2. Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Змінити розмір аліментів, призначених рішенням Краснолуцького міського суду Луганської області від 14.07.2014 року на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

5. Виконавчий лист № 413/1512/14-ц, виданий Краснолуцьким міським судом Луганської області відкликати після сплати ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у випадку відсутності боргу - після набрання цим рішенням законної сили.

6. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.

7. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

8. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Судя І.Г. Битяк