Постанова № 13623881, 20.12.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2010 року Справа № 2а-8679/10/0870

(17 год. 20 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді ЩербакаА.А., при секретарі Сподіновій А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень рішень ,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов закритого акціонерного товариства «Торгівельний будинок «Електроснаб» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя про скасування податкових повідомлень рішень від 22.10.2010 №0003882302/1, №003892302/1, №0003902302.

Позивач в позовній заяві зазначив, що він не згодний із висновками акту перевірки від 26.07.2010 №127/23-2/31831117, на підставі яких позивачу були винесені податкові повідомлення-рішення:

-№ 0003882302/0 від 06.08.2010 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 354493,50 грн., у т.ч. основний платіж - 236 329,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118164 ,50 грн.;

-№ 0003892302/0 від 06.08.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., у т.ч. основний платіж - 3 451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 725,50 грн.;

-№ 0003902302/0 від 06.08.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58362,00 грн.

Зазначає, що визнання контрагента позивача, ТОВ «ТД «Д.М.М.», банкрутом та зняття його з обліку від 24.07.2009 р. № 21/93-09 не дозволяє зробити висновок про спрямованість здійснених витрат на отримання товару для використання у власній господарський діяльності з метою отримання доходу, оскільки товар був реалізований у тому же податковому періоді та підприємство отримало доход від цього правочину. Отже, подальше (через півроку після закупки товару) банкрутство постачальника ТОВ «ТД «Д.М.М.» ніяким чином не впливає його цивільну право дієздатність та не тягне за собою недійсність вчиненої угоди щодо закупівлі товару та не позбавляє права ЗАТ «ТБ «Електроснаб» на формування валових витрат. До того ж витрати, пов'язані зі сплатою винагороди від невідшкодованої вартості предмету лізингу, не є такими, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат, у розумінні норм статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачають, що умовою наявності валових витрат є дохід від операції саме за участю предмета оподаткування. Таким чином, висновок про відсутність зв'язку із господарською діяльністю здійснених витрат по перерахуванню ВАТ «НАК «Украгролізінг» винагороди за договором лізингу у розмірі 78 726,00 грн. та виключення цієї суми зі складу валових витрат є необґрунтованим. Також, ЗАТ ТБ «Електроснаб» на виконання умов договору фінансового лізингу та вимог діючого законодавства здійснювало амортизацію введених в експлуатацію основних засобів, тому висновок про порушення вимог пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення амортизаційних відрахувань є безпідставним. Щодо формування податкового Кредиту з ПДВ, то лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право на податковий кредит від податкового обліку (стану) інших осіб (у даному випадку ТОВ «ТД «Д.М.М.») і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету або з якийсь інших підстав. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або укладав якісь інші недійсні угоди, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте не свідчить про недійсність усіх укладених ним правочинів

Просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 жовтня 2010 р. №0003882302/1, №0003892302/1, №003902302/1, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, стягнути з відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, про що надав суду письмові заперечення на адміністративний позов. Зазначає, що операції ЗАТ «ТБ «Електроснаб» з постачальником ТОВ «ТД «Д.М.М» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ЗАТ «ТБ «Електроснаб» не могли фактично здійснювати господарські операції з постачальником ТОВ «ТД «Д.М.М» з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Таким чином, ЗАТ «ТБ «Електроснаб» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Зважаючи на відсутність сплати до бюджету податкового зобов'язання підприємством ТОВ «ТБ «Д.М.М.», ЗАТ «ТБ «Електроснаб» не мало права на отримання податковою кредиту, що призвело до порушення вимог ст. З, п.п. 7.2.3 п. 7.2. п.п. 7.4.1. п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок па додану вартість», п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України та безпідставного завищення суми податкового кредитую Також, автомобілі КрАЗ, які були передані ЗАТ «ТБ «Електроснаб» по договору фінансового лізингу з ВАТ «НАК «Украгролізинг» не брали участі у здійсненні господарської діяльності (дохід від даної операції підприємством у періоді, що перевірявся, задекларований не був). Крім того, Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення з відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання і виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податки кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використав зазначених сум податку. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що Судом встановлено, що ЗАТ «ТБ «Електроснаб» зареєстровано у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, ідентифікаційний код 31831117 (державна реєстрація проведена 07.02.2002., запис № 11031200000005568) і є платником податків.

В липні 2010 р. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя було перевірено ЗАТ «ТБ «Електроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р., за результатами чого було складено Акт про результати планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Торгівельний Будинок «Електроснаб» (код 31831117) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. від 27 липня 2010 р. № 127/23-2/31831117 (далі по тексту - Акт перевірки).

У зв'язку з незгодою із висновками, викладеними в Акті перевірки, ЗАТ «ТБ «Електроснаб» направило заперечення до нього (вих. № 29/07/10 від 27.07.2010 р.), за результатами розгляду яких ДПІ у відповіді від 03.08.2010 р. № 11306/10/232 залишила висновки Акті перевірки без змін.

10 серпня 2010 р. закрите акціонерне товариство «Торгівельний Будинок «Електроснаб» отримало податкові повідомлення - рішення від 06 серпня 2010 р.

№ 0003882302/0 від 06.08.2010 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., у т.ч. основний платіж - 236 329,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118 164,50 грн.;

№ 0003892302/0 від 06.08.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., у т.ч. основний платіж - 3 451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 725,50 грн.;

№ 0003902302/0 від 06.08.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58 362,00 грн.

18 серпня 2010 р. до ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя були направлені скарги (первинні) про перегляд вищевказаних податкових повідомлень-рішень від 17 серпня 2010 р. (вих. № 17/08/-01ю, № 17/08/-02ю, № 17/08/-03ю), які відповідно до Рішення про результати розгляду первинних скарг від 15 жовтня 2010 р. № 18189/10/25 залишені без задоволення.

22 жовтня 2010 р. ЗАТ «ТБ «Електроснаб» були отримані податкові повідомлення - рішення від «22» жовтня 2010 р., які були прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на підставі Акту перевірки та Рішення про результати розгляду первинних скарг від 15.10.2010 р. № 18189/10/25, а саме:

№ 0003882302/1 від 22.10.2010 р. про донарахування податку на прибуток в сумі 354 493,50 грн., у т.ч. основний платіж - 236 329,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118 164,50 грн.;

№ 0003892302/1 від 22.10.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 5 176,50 грн., у т.ч. основний платіж - 3 451,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 725,50 грн.;

№ 0003902302/1 від 22.10.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 116 724,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 58 362,00 грн.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Торговий дім «Д.М.М.» (поставщиком) та ЗАТ «ТБ «Електроснаб» товару (покупцем) було укладено договір поставки товару №19/05-08 від 19.05.2008, за яким продавець зобовязується поставити та передати у власність продукцію, відповідно до специфікації. Згідно із специфікацією №1, що є додатком до договору №19/05-08 від 19.05.2008 предметом поставки є: електродвигун ПБ-42 1.5/1500 220В (незав. возб. лапи); електродвигун МТН 211-6 7.5/940; електродвигун А4-400У4 60/1500 6кВ; електродвигун МТН 311-6 11/950, лапи 1к.в.

ТОВ «ТД «Д.М.М.» на адресу ЗАТ «ТБ «Електроснаб» виписані видаткові накладні:

№ 3576 від 01.10.2008, електродвигуни МП2- 450-123- УЗ 160 кВт. 440/220 В, 315-15020 у кількості 20шт., вентилятор типу «Наєздник» ВР-324 для електродвигуна МП2-450 у кількості 2шт. на загальну суму 411480грн., у т.ч. ПДВ 68580грн., сума без ПДВ- 342900грн.;

№ 3912 від 24.10.2008р., електродвигуни МТКН 412-8. 22/750, МТКН 412-8.22/715 у кількості 2 шт. на загальну суму 39564,00 грн., у т.ч. ПДВ 6594грн., сума без ПДВ- 32970 грн.

ТОВ «ТД «Д.М.М.» на адресу ЗАТ «ТБ «Електроснаб» надані податкові накладні №3576 від 01.10.2008р. (віднесено до податкового кредиту у жовтні, грудні 2008року суму ПДВ у розмірі 68 580,0грн.), № 3912 від 24.10.2008р. (віднесено до податкового кредиту у грудні 2008року суму ПДВ у розмірі 6 594,0грн.),

Придбаний у ТОВ «ТД «Д.М.М.» товар був реалізований у тому же податковому періоді та підприємство отримало доход від цього правочину, що підтверджується наступними доказами, які надавалися в період проведення перевірки: Договором № 4239 від 21.08.2008 р., укладеним між ЗАТ ТБ «Електроснаб» та ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування»; видатковою накладною № 52 від 01.10.2008 р.; Видатковою накладною № 53 від 01.10.2008 р.; Податковою накладною № 89 від 01.10.2008 р.; Податковою накладною № 90 від 01.10.2008 р.; Видатковою накладною № 56 від 06.10.2008 р.; Податковою накладною № 93 від 06.10.2008 р.; Видатковою накладною № 61 від 29.10.08 р. (платник, покупець - СПД ОСОБА_3); Податковою накладною № 99 від 29.10.08 р. (покупець - СПД ОСОБА_3).

Таким чином, в цьому ж періоді ЗАТ «ТБ «Електроснаб» здійснило подальшу реалізацію придбаного у ТОВ «ТД «Д.М.М.» товару, отримало прибуток та нарахувало й сплатило податки, що підтверджується Декларацією з податку на прибуток за 2008 рік.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 по справі №Б26/98-09 ТОВ ТД «Д.М.М.» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 1 рік, призначений ліквідатор. Відповідно до листа Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровськ ( на обліку якої знаходить ТОВ «ТД «Д.М.М.») не має можливості провести перевірку первинних документів підприємства. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2009 у справі №Б26/98-09 ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Д.М.М.»

Посилання податкового органу на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «ТБ «Д.М.М.» не підтверджуються обставинами справи з огляду на наступне.

Частина перша ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно Статуту ЗАТ «Торгівельний Будинок «Електроснаб» та довідки Головного управління статистики у Запорізькій області основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля машинами та устаткуванням (електродвигунами), їх ремонт та технічне обслуговування, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Отже, основним видом господарської діяльності ЗАТ «ТБ «Електроснаб» є продаж електротехнічного устаткування.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбанням електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, включення до складу валових витрат вартості товарів (придбаних електричних двигунів та іншого обладнання), отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Д.М.М.» за видатковими накладним № 3576 від 01.10.2008 р. та № 3912 від 24.10.2008 р. на загальну суму 375 870,00 грн., крім того ПДВ 75174,00 грн., та подальша їх реалізація, відповідає діючому законодавству та не містить порушень п. 5.1. та пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо податку на додану вартість та оскарження податкового повідомлення - рішення № 0003892302/1 від 22.10.2010 р.:

Підпункт 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на внесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

В ході проведення перевірки ЗАТ «ТБ «Електроснаб» було надані всі податкові накладні щодо придбання у ТОВ «Торговий Дім «Д.М.М.» електродвигунів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:

Податкова накладна № 3576 від 01.10.2008 р. на загальну суму 41 148,00 грн., у т.ч. ПДВ 68 580,00 грн.;

- Податкова накладна № 3912 від 24.12.2008 р. на загальну суму 39 564,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 594,00 грн.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність право на податковий кредит від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте не свідчить про недійсність усіх укладених ним правочинів.

Подальше (через півроку після закупки товару) банкрутство постачальника ТОВ «ТД «Д.М.М.» ніяким чином не впливає його цивільну право дієздатність та не тягне за собою недійсність вчиненої угоди щодо закупівлі товару й не позбавляє права ЗАТ «ТБ «Електроснаб» на податковий кредит, тому що ЗАТ «ТБ «Електроснаб» має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, передбачені діючим законодавством.

29 жовтня 2007 року між ЗАТ «ТБ «Електроснаб» та ВАТ «НАК «Украгролізинг» було укладено договір фінансового лізингу, за яким лізингодавець, ВАТ «НАК «Украгролізинг», передає лізингоодержувачу, ЗАТ «ТБ «Електроснаб», 5 автомобілів КрАЗ 65055, які набуваються ним у власність у постачальника, ХК «АвтоКрАЗ» у формі ВАТ, а ЗАТ «ТБ «Електроснаб» сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Отримання зазначеної техніки засвідчують акти прийманні-передачі сільськогосподарської техніки від 13.11.2007 року за №№ 10, 11, 12, 13, 14, а також актами приймання-передачі транспортного засобу (серія НДЦ №048864, №101982, №101981, №048861, №101983 від 13.11.2007 року). Отримані автомобілі позивачем було віднесено у бухгалтерському обліку до складу основних засобів.

Відповідно до п. 1.32. ст.. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Розділ.3.2 Статуту ЗАТ «ТБ «Електроснаб» одним із предметів діяльності товариства визначає пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом.

Згідно з п.5.1 ст. 5 зазначеного закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5,до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну),

Пп.5.3.1, п. 5.3, ст.. 5 того ж закону встановлює, що потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Однак виплати за договором фінансового лізингу не можна віднести до жодної із зазначених категорій.

Стаття 16 Закону України «Про фінансових лізинг» передбачає, що складовою частиною лізингових платежів є винагорода лізингодавцю від лізингоотримувача за отримане у лізинг майно.

Відповідно до пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку:

передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень;

передання майна у фінансовий лізинг (оренду) для цілей оподаткування прирівнюється до його продажу в момент такої передачі. При цьому орендодавець збільшує валові доходи, а у разі передання у фінансовий лізинг майна, що на момент такого передання перебувало у складі основних фондів орендодавця, - змінює відповідну групу основних фондів згідно з правилами, визначеними статтею 8 цього Закону для їх продажу, а орендар збільшує відповідну групу основних фондів на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування процентів або комісій, нарахованих або таких, що будуть нараховані на вартість об'єкта фінансового лізингу, відповідно до договору) за наслідками податкового періоду, в якому відбувається таке передання. При нарахуванні лізингового платежу орендодавець збільшує валові доходи, а орендар збільшує валові витрати на таку частину лізингового платежу, яка дорівнює сумі процентів або комісій, нарахованих на вартість об'єкта фінансового лізингу (без урахування частини лізингового платежу, що надається у рахунок компенсації частини вартості об'єкта фінансового лізингу), за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У разі коли у майбутніх податкових періодах орендар повертає об'єкт фінансового лізингу орендодавцю без придбання такого об'єкта у власність, таке передання прирівнюється для цілей оподаткування до зворотного продажу орендарем такого об'єкта орендодавцю за звичайною ціною, діючою на момент такого зворотного продажу, але не менше первісної вартості такого основного фонду, зменшеної на суму нарахованої амортизації, згідно з нормами статті 8 цього Закону. У разі коли вартість об'єкта фінансового лізингу, що вперше вводиться в експлуатацію, визначається договором у сумі, що є меншою вартості витрат на його придбання або спорудження, податковий орган має право провести позачергову перевірку для визначення рівня звичайної ціни;

Щодо завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 490 718,00 грн. податковим повідомленням-рішенням №0003882302/0, то необхідно зазначити наступне.

Амортизаційні відрахування на загальну суму 490 718,00 грн. були здійснені на основні фонди групи 2 з нормою амортизації 10 %, а саме: автомобілі КРАЗ у кількості 5 одиниць, що були придбані на умовах лізингу у ВАТ «НАК «Украгролізинг».

Відповідно до п. 4.5 договору фінансового лізингу від 29.10.2007р. №8-07-723 фл, укладеного між ЗАТ «ТБ «Електроснаб» (Лізингоодержувач) та ВАТ «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» (Лізингодавець), амортизація предмету лізингу нараховується Лізингоодержувачем прямолінійним методом протягом періоду його очікуваного використання, що дорівнює строку лізингу, згідно з нормами амортизації, у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно із пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Автомобілі КРАЗ відповідають цим вимогам і відносяться до другої групи основних засобів - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього (пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону), підприємством згідно з п. 8.6 Закону було застосовано норми амортизації у розмірі 10 відсотків від його балансової вартості після вводу до експлуатації основних засобів, що підтверджується наказом № 021-Ф від 30.10.2008 р. та Актами 1-5 від 31.10.2008 р.

Доказом правомірності нарахування амортизаційних відрахувань є висновки ДПІ у Жовтневому р-ні м. Запоріжжя (розд. 3.5.2, стор. 53-54) про відсутність порушень щодо розрахунку та сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. При цьому ДПІ встановлено, що за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р. ЗАТ «ТБ «Електроснаб» сплачено 44 923,00 грн. податку за наявні на балансі автомобілі КРАЗ в кількості 5 од.

Таким чином, ЗАТ ТБ «Електроснаб» на виконання умов договору фінансового лізингу та вимог діючого законодавства здійснювало амортизацію введених в експлуатацію основних засобів, тому висновок про порушення вимог пп. 8.2.1, пп. 8.2.2 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3, п. 8.6. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та завищення амортизаційних відрахувань є безпідставним.

Посилання податкового органу на той факт, що автомобілі КРАЗ у кількості 5 одиниць, що були придбані на умовах лізингу у ВАТ «НАК «Украгролізинг» не належать до складу основних фондів, а тому не підлягають амортизації

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В податковому повідомленні - рішенні від 22.10.2010 р. № 0003902302/1 вказано, що «заявлені суми ПДВ на момент перевірки ЗАТ «ТБ «Електроснаб» відшкодовано йому в розмірі 116 724,00 грн ».

питання щодо достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2008 р. було підтверджено позаплановою виїзною перевіркою ЗАТ «ТБ «Електроснаб», яку було проведено ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя у період з 19.12.2008 р. по 26.12.2008 р. За результатами цієї позапланової виїзної перевірки було складено Довідку від 26 грудня 2008 р. за № 268/23-2/31831117, якою не встановлено заниження або завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядках 10-17 Декларації, при цьому «перевірено правомірність віднесення до податкового кредиту жовтень 2008 року сум податків, сплачених у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів, що підлягають амортизації'» (п. 3.2.1 Довідки).

Правомірність щодо визначення податкового кредиту за листопад 2008 р. встановлено в Довідці ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 29 січня 2009 р. № 7/23- 2/3183117, складеної за результатами позапланової виїзної перевірки ЗАТ «ТБ «Електроснаб» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за листопад 2008 року.

Відповідно до Акту про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2008 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, декларувалася в період жовтень 2008 р., листопад 2008 р. від 10.03.2009 р. № 26/23-2/31831117 було встановлено завищення бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. на суму 194 229,23 грн. На підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення - рішення від 16 березня 2009 р. № 0000992302/0, згідно якого суму бюджетного відшкодування було зменшено у картці особового рахунку.

Таким чином, висновки щодо безпідставного відшкодування ПДВ, встановлені в податковому повідомлені - рішенні від 22.10.2010 р., є необгрунтованими, не відповідають матеріалам попередніх податкових перевірок, в яких було встановлено правомірність декларування сум податку за вказані періоди.

Крім того, правильність визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість підтверджується наступним:

Відповідно до положень п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Керуючись пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом-постачальником податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум ПДВ до бюджету за відповідною оподатковуваною операцією, і виходячи з цього визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Оскільки судом встановлено правомірність віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум, визначених наданими позивачем податковим накладними, то і висновок податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ є неправомірним, та таким, що не відповідає обставинам справи.

В ході проведення планової перевірки та попередніх позапланових перевірок ЗАТ «ТБ «Електроснаб» було надані всі податкові накладні щодо придбання у ТОВ «Торговий Дім «Д.М.М.» електродвигунів, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а саме:

Податкова накладна № 3576 від 01.10.2008 р. на загальну суму 41 148,00 грн., у т.ч. ПДВ 68 580,00 грн.;

Податкова накладна № 3912 від 24.12.2008 р. на загальну суму 39 564,00 грн., у т.ч. ПДВ 6 594,00 грн.

Придбання цього товару характерно для виробничої діяльності Позивача.

Надання фінансового лізингу на підставі належним чином оформлених податкових ладних на загальну суму 305 754,50 грн., які були надані ЗАТ «ТБ «Електроснаб» ВАТ «НАК «Украгролізинг», а саме:

Податкова накладна № 89 від 13.11.2007 р.

Податкова накладна № 156 від 13.11.2008 р.

Податкова накладна № 144 від 13.02.2009 р.

Податкова накладна № 253 від 13.05.2009 р.

Податкова накладна № 253 від 13.08.2009 р.

Податкова накладна № 357 від 13.11.2009 р.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено правомірності винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Наказ ДПА України «Про затвердження Порядку направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій» від 21.06.2001 року у п.6 визначає порядок відкликання податкових повідомлень-рішень і їх підстави. Враховуючи положення зазначеного Порядку та пояснення представника відповідача, суд приходить до висновку, що скасування первинного податкового повідомлення-рішення тягне за собою автоматичне скасування похідних повідомлень рішень.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Для забезпечення повного захисту інтересів позивача, суд приходить до висновку про необхідність скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі №0003882302/0 від 06.08.2010 р., № 0003892302/0 від 06.08.2010 р. № 0003902302/0 від 06.08.2010 р.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжі №0003882302/0, № 0003892302/0, №0003902302/0 від 06 серпня 2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення виготовлене 24 січня 2010 року.

Суддя А.А. Щербак