Ухвала суду № 136238758, 05.05.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13126/18

Провадження № 1-кс/643/3545/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

захисника: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220530001690 від 23.05.2016, за обвинуваченням:

- ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,

- ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України,

- ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122 КК України

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 122 КК України (справа № 643/13126/18).

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_3 подано заяву про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду справи № 643/13126/18.

В обґрунтування поданої заяви захисник ОСОБА_3 посилається на те, що відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 вилучено (замінено) суддю ОСОБА_8 та обрано ОСОБА_9 . Відповідно до діючого законодавства на час автоматизованого розподілу справи визначення судді здійснювалось Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розподілі судових справ. Особливості розподілу кримінальних проваджень та інших передбачених законом процесуальних документів, що подаються до суду або знаходяться в провадженні суду, встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Протокол автоматизованого авторозподілу справи - це документ, що формується АСДС в день реєстрації чи повторної реєстрації, що підтверджує справедливий вибір судді. Однак, перевіряючи законність визначення судді ОСОБА_7 , як вбачається з протоколу автоматизованого розподілу справи, він не містить часу початку та закінчення автоматичного розподілу справи; тривалість автоматичного розподілу; складу суддів Московського районного суду м. Харкова на час розподілу справи; між якими суддями відбувся реальний розподіл справи та чи був він можливий на момент розподілу справи. Також з вказаного протоколу вбачається, що суть судової справи «Вимагання», що не містить повної вичерпної інформації відносно категорії та коефіцієнтів складності справи, авторозподіл якої відбувається, інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження) відсутня. На підставі вищевикладеного захисник вважає встановленим порушення внесення відомостей на час автоматизованого авторозподілу справи між суддями Московського районного суду м. Харкова станом на 22.04.2024, незаконність автоматизованого розподілу справи між суддями Московського районного суду м. Харкова, який відбувся 22.04.2024 та відсутність підстав перебування в провадженні для здійснення розгляду справи суддею ОСОБА_7 .

Також захисник ОСОБА_3 посилається на те, що ухвалою Харківського апеляційного суду від 09.12.2020 вирок Московського районного суду м. Харкова від 15.06.2020 було скасовано. Враховуючи приписи ст. 415 КПК України висновки суду вищої апеляційної інстанції є обов`язковими для суду першої інстанції після скасування рішення та направлення справи на новий розгляд. Суд першої інстанції зобов`язаний усунути зазначені помилки, дослідити вказані докази та застосувати норми права відповідно до вказівок апеляційного суду. Оскільки мотивувальна частина ухвали апеляційного суду містить посилання на те «..що судовий розгляд відбувся з істотним порушенням кримінального процесуального закону, ..обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12016220530001690 внесеному до ЄРДР 23.05.2016 року, в порушення вищевказаних вимог процесуального закону, взагалі не містить будь-яких відомостей щодо такої фактичної обставини кримінального правопорушення яку прокурор вважає встановленою, як місце вчинення кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 189 КК України, що свідчить про недотримання прокурором та слідчим, за цим кримінальним провадженням, вимог ст. 291 КПК України, що вказує на порушені правила підсудності. Своєю ухвалою від 08.02.2019 Московський районний суд м. Харкова задовольнив клопотання захисника частково та в порушення вимог п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України направив справу до Харківського апеляційного суду для визначення територіальної підсудності даного кримінального провадження. Як наслідок, Харківський апеляційний суд повернув справу Московському районному м. Харкова без розгляду. Таким чином, питання підсудності кримінального провадження, залишилося невирішеним у встановлений процесуальним законом спосіб.

Одночасно захисник ОСОБА_3 звертає увагу на те, що обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні містить неконкретне обвинувачення, про що свідчить ухвала Московського районного суду м. Харкова від 11.10.2018, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору. Прокурор у справі вправі подавати суду докази не раніше, ніж ним буде оголошено обвинувальний акт і суд ухвалить рішення про обсяг і порядок дослідження доказового матеріалу. Суд першої інстанції після направлення справи для нового розгляду ознайомлюється з рішенням суду на підставі, якого справа направлена для нового розгляду відразу приймає виважене рішення, що справа підсудна чи непідсудна конкретному суду та призначає підготовче судове засідання у справі. Захисник вважає, що приймаючи у своє провадження справу, не самоусунувшись, будучи ознайомленим з постановленими рішеннями у справі, але не враховуючи та не приймаючи їх до уваги, а також з огляду на те, що справа містить матеріали проведення досудового розслідування та докази сторони обвинувачення, які на час повернення справи з апеляційної інстанції та на даний час перебувають у провадженні суду, суд став на сторону обвинувачення та порушив принципи неупередженості та верховенства права і права на справедливий суд, про що свідчать необ`єктивні та упереджені дії головуючої у справі ОСОБА_7 .

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 підтримала заяву про відвід та просила суд задовольнити її.

Обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали подану захисником ОСОБА_3 заяву про відвід судді ОСОБА_7 та просили суд задовольнити її.

Інші учасники кримінального провадження у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Розглянувши подану захисником ОСОБА_3 заяву про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 , суд зазначає таке.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 КПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 КПК України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 КПК України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

Європейський Суд з прав людини у п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Положеннями частини першої статті 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Стаття 75 КПК України визначає обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.

Так, частиною першою статті 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2024 було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями і для розгляду справи № 643/13126/18 визначено суддю ОСОБА_7 .

За наслідками проведення повторного автоматизованого розподілу було сформовано протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 за формою, встановленою Додатком 13 до підпункту 2.3.53 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, чинній станом на 22.04.2024.

Згідно з п. 2.3.53 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, чинній станом на 22.04.2024, одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку повторного автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація щодо визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів; підстави проведення повторного автоматизованого розподілу; версія автоматизованої системи; час закінчення повторного автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу. Доступ суддів до перегляду всіх протоколів та звітів щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованої системи не може бути обмежений.

На офіційному вебпорталі «Судова влада України» за посиланням https://court.gov.ua/log_documents/41961417/2038/ міститься звіт про повторний автоматизований розподіл справи № 643/13126/18, в якому зазначено, зокрема, час початку та закінчення автоматичного розподілу справи - 22.04.2024 16:29:32.164 та 22.04.2024 16:29:32.220 відповідно; склад суддів Московського районного суду м. Харкова на час розподілу справи, між якими відбувся реальний розподіл справи, складність справи «2,76» та інші визначені положеннями чинного законодавства відомості.

Ця інформація є загальнодоступною і у разі виникнення сумніву щодо порядку визначення судді ОСОБА_7 захисник ОСОБА_3 не була позбавлена можливості ознайомитися з нею.

При цьому суд зазначає, що вимог щодо відображенні вищевказаної інформацій безпосередньо у самому протоколі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, чинній станом на 22.04.2024, не містить.

Відтак, доводи захисника ОСОБА_3 щодо порушення внесення відомостей на час автоматизованого розподілу справи між суддями Московського районного суду м. Харкова станом на 22.04.2024 та незаконність автоматизованого розподілу справи між суддями, який відбувся 22.04.2024, суд вважає безпідставними.

Будь-яких відомостей про те, що повторний автоматизований розподіл судової справи № 643/13126/18 був проведений з порушенням Положення про автоматизовану систему документообігу суду в редакції, чинній станом на 22.04.2024, або даних про те, що були наявні обставини, які виключали участь судді ОСОБА_7 у розгляді справи № 643/13126/18 відповідно до статті 76 КПК України, захисником ОСОБА_3 не наведено.

Щодо доводів захисника про порушення правил територіальної підсудності кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в обвинувальному акті відомостей про місце вчинення кримінального правопорушення та невирішення цього питання у встановлений законом спосіб суд зазначає, що відповідно до положень кримінального процесуального закону питання визначення територіальної підсудності вирішується на стадії підготовчого судового провадження або в порядку, передбаченому статтями 34, 314 КПК України. Разом з тим, навіть у разі наявності порушень правил підсудності, такі обставини самі по собі не свідчать про упередженість або необ`єктивність конкретного судді та не віднесені законом до безумовних підстав для відводу судді у розумінні статті 75 КПК України.

Крім того, питання дотримання правил підсудності та наслідків їх порушення підлягає перевірці судом апеляційної інстанції при перегляді судових рішень, а не в межах розгляду заяви про відвід судді.

Щодо доводів захисника про невиконання судом першої інстанції вказівок суду апеляційної інстанції, викладених в ухвалі про скасування вироку суд звертає увагу, що обов`язковість висновків суду апеляційної інстанції, передбачена статтею 415 КПК України, стосується розгляду кримінального провадження по суті. Перевірка дотримання таких вказівок здійснюється під час судового розгляду та може бути предметом оцінки суду апеляційної інстанції у разі оскарження відповідного судового рішення.

Водночас сам по собі факт незгоди сторони захисту з процесуальними діями або рішеннями судді щодо порядку виконання вказівок апеляційного суду не свідчить про наявність упередженості судді та не є підставою для його відводу.

Щодо доводів захисника про неконкретність обвинувачення та необхідність повернення обвинувального акту прокурору суд зазначає, що питання відповідності обвинувального акту вимогам статті 291 КПК України та наявності підстав для його повернення прокурору вирішується судом у підготовчому судовому засіданні. Надалі такі доводи можуть бути предметом перевірки суду апеляційної інстанції у разі оскарження судового рішення.

Разом з тим наведені обставини не свідчать про особисту заінтересованість судді ОСОБА_7 у результатах розгляду справи, не підтверджують наявності обставин, передбачених частиною першою статті 75 КПК України, а також не можуть об`єктивно викликати сумнів у неупередженості судді в розумінні пункту 4 частини першої статті 75 КПК України.

Щодо доводів захисника про упередженість судді ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що остання, прийнявши справу до свого провадження, не заявила самовідвід та нібито стала на сторону обвинувачення суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини безсторонність суду оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. При цьому особиста безсторонність судді презюмується, доки не доведено інше.

Захисником не наведено жодних конкретних фактів, які б свідчили про наявність особистої упередженості судді, її заінтересованість у результатах розгляду справи або існування обставин, які б об`єктивно могли викликати обґрунтований сумнів у її неупередженості.

Посилання сторони захисту на наявність у матеріалах справи доказів сторони обвинувачення, а також на ознайомлення судді з матеріалами кримінального провадження не можуть розцінюватися як ознака упередженості, оскільки такі дії є складовою здійснення правосуддя та виконанням суддею своїх процесуальних повноважень.

Також суд зазначає, що положення КПК України передбачають порядок перевірки законності процесуальних дій судді і прийнятих ним процесуальних рішень, а також порядок їх оскарження у передбачених законодавством випадках.

Водночас, до компетенції судді суду першої інстанції під час розгляду заяви про відвід іншого судді не відноситься вирішення питання щодо законності процесуальних дій і процесуальних рішень іншого судді тієї ж судової інстанції.

Наведені мотиви для відводу судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 фактично є припущеннями захисника, яким не наведено переконливих доводів, що свідчать про необ`єктивність чи упередженість судді ОСОБА_7 .

Крім того, з наведених захисником аргументів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв`язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ`єктивність судді ОСОБА_7 .

Будь-яких інших визначених законом підстав для відводу судді ОСОБА_7 в ході розгляду заяви про відвід, судом встановлено не було.

Таким чином, у межах як суб`єктивного, так і об`єктивного критеріїв безсторонності суду, суд не встановив обставин, які б могли викликати обґрунтований сумнів у неупередженості судді ОСОБА_7 .

Відтак, перевіривши викладені захисником доводи, суд дійшов висновку, що наведені захисником обставини не є підставою для відводу судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 в розумінні приписів статей 75, 76 КПК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви захисника ОСОБА_3 про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 .

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву захисника ОСОБА_3 про відвід судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_7 від розгляду справи № 643/13126/18 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя ОСОБА_1