Рішення № 136238448, 04.05.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №646/7631/25

Провадження №2/639/370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання Чубенко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Основ`янського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», подана його представником до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 102030912 від 22.01.2021 в розмірі 50331,40 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн..

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.01.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №102030912, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором відправленим відповідачу електронним повідомленням (SMS). Зазначає, що на підставі платіжного доручення відповідачу на картковий рахунок було перераховано 12000,00 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання.

18.10.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» належні йому права вимоги до відповідача, відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу №77-МЛ від 18.10.2021 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 50331,40 грн., з яких: 10830,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 39501,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

У зв`язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом.

Крім того представником позивача подано клопотання про витребування доказів, в якому просив суд витребувати у Витребувати у АТ КБ «Приватбанк» інформацію:

Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ?

Чи була успішною транзакція від 22.01.2021 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 12000 грн з призначенням платежу «Кошти згідно договору №102030912»?

Якщо так, то:

Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_2 *81?

Зазначена інформація містить банківську таємницю та за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом та суворо оберігається законодавством України, вважаємо, що існують вагомі причини неможливості самостійного отримання інформації.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова області від 10 вересня 2025 року позовну заяву передано за підсудністю на розгляд до Новобаварського районного суду міста Харкова.

Згідно супровідного листа Основ`янського районного суду міста Харкова області від 26.09.2025 справа надійшла до Новобаварського районного суду міста Харкова 01.10.2025 року.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 року для розгляду вказаної справи було визначено головуючого суддю Рубіжного С.О.

Ухвалою суду від 06 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження. Призначено судове засідання.

25 листопада 2025 року зареєстровано відзив на позовну заву представника відповідача адовката Бєлової О.Є., зазначивши, що згідно відомостей про щоденні нарахування та погашення позивачем було погашено заборгованість у наступні періоди та у наступних розмірах: 22.01.2021 сплата тіла кредиту у розмірі 600,00 грн; 26.01.2021 сплата тіла кредиту у розмірі 570,00 грн; 26.01.2021 сплата процентів по кредиту у розмірі 182,00 грн. Тобто, з урахуванням погашень, заборгованість по тілу кредиту становить 10 830,00 грн та 4 378,00 грн, а загалом 14 758,00 грн. Згідно з досудовою вимогою №20807884 від 09.07.2025 позивач вимагав від відповідача здійснити сплату заборгованості за договором споживчого кредиту саме у розмірі 50 331,4 грн. Однак, звертає увагу суду на те, що відповідач вищевказану вимогу не отримував та про спірну заборгованість дізнався лише після того, як дізнався про наявність справи №646/7631/25.

Зазначає, що відповідачем не заперечується факт невиконання основного зобов`язання у розмірі 14 758,00 грн, з урахуванням погашень, як передбачено умовами Договору, однак відповідач не може погодитися із розрахунком суми простроченої заборгованості за процентами у загальній сумі 39 501,4 грн, наданої позивачем. Згідно з додатку №1 до Договору №172945 від 21.01.2021 викладено графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту, відповідно до якого сума нарахованих процентів за користування кредитом становить 4 560,00 грн.

Відповідно до п. 1.7 Договору № 102030912 від 22.01.2021 особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2 Договору. Відповідно до п. 2.2.1 у випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 Договору, він додатково сплачує комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною в п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою визначеною в п. 1.6 Договору. Відповідно до п. 2.2.3 після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредиту припиняєть Пунктом 2.3 Договору передбачена пролонгація строку кредитування, визначеного у п. 1.3 Договору.

Щодо пролонгації на пільгових умовах зазначаємо, що позивачем не надано доказів на підтвердження здійснення відповідачем дій, передбачених п. 6.10.1.2. Правил, що є необхідною підставою для нарахування процентів згідно п. 2.3.1.1., що були нараховані за період з 11.02.2021 по 24.02.2021. Таким чином вимоги позивача в частині стягнення процентів згідно п.п. 2.3.1.1. Договору у розмірі 2 815,80 грн не підлягають задоволенню.

Щодо пролонгації на стандартних (базових) умовах. Доказів того, що кредитний договір було пролонговано після 22.01.2021, оскільки позичальник продовжував користуватись кредитними коштами, позивачем не надано. Таким чином вимоги позивача в частині стягнення процентів згідно п.п. 2.3.1.2. Договору у розмірі 31 948,5 грн не підлягають задоволенню. Окрім того, у Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц зазначено, що розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача.

Вважаємо, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем є неналежним доказом, оскільки не відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Таким чином вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 50 331,4 грн не підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу. Представник позивача зазначає, що орієнтований розмір судових витрат ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» понесених на професійну правничу допомогу складає 8000,00 грн та надає детальний опис наданих послуг до Акту №921 за Договором №0107 від 01.07.2023, згідно з яким на правову (правничу) допомогу витрачено 6 год 30 хв. Звертаємо увагу суду на те, що відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень (враховуючи правовідносини, що склались між сторонами, учасників процесу та предмет позову) за вказаними параметрами міститься більш ніж 800 рішень у подібних справах. Зважаючи на незначну складність позовної заяви та усталеність судової практики у даних правовідносинах, вважаємо, що представником позивача надмірно завищено розмір понесених витрат на правову допомогу, оскільки така не потребує значних зусиль з боку адвоката при підготовці типової позовної заяви.

Вважає, що сума судового збору, яка може бути покладена на відповідача повинна бути розрахована пропорційно до задоволених вимог, а отже вимоги позивача щодо стягнення судового збору у розмірі 2 422,40 грн не підлягають задоволенню. Просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат, а саме стосовно розміру витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи його неспівмірність із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на її виконання та відсутністю належних доказів на підтвердження витраченого часу на надання відповідних послуг.

Ухвалою суду від 03 грудня 2026 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено.

Витребуваноу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (09094, м. Дніпро вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію:

Чи належить банківська карта з прихованим номером № НОМЕР_1 ОСОБА_1 ?

Чи була успішною транзакція від 22.01.2021 на банківську картку № НОМЕР_1 в сумі 12000,00 грн. з призначенням платежу «Кошти згідно договору №102030912»?

Якщо так, то:

Чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

Чи проводилась верифікація особи власника банківської карти № НОМЕР_1 ?

29 грудня 2025 року надійшло повідомлення АТ КБ «Приватбанк».

14 січня 2026 року представником відповідача Бєловою О.Є. в системі «Електроний суд» сформовано додатклві пояснення. Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач як фінансова установа, користуючись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно у разі укладання кредитного договору.

Таким чином, навіть за формального припущення правомірності нарахування кредитів та отримання відповідачем кредитних коштів, розмір нарахованих процентів і додаткових платежів є неспівмірним із сумою основного боргу, має каральний, а не компенсаційний характер, та перетворює проценти на необґрунтований фінансовий тягар для споживача, що є неприпустимим з огляду на принципи добросовісності, справедливості та пропорційності та приписам українського законодавства.

В судовому засідання представник відповідача ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та надала пояснення аналогічні викладеним у відзиві та додаткових поясненнях. Зазначила, що дійсно відповідач укладала договір отримувала шокти та здійснювала оплати відповідно до умов договору, проте жодних дій на пролонгацію строку кредитування не вчиняла. Просила відмовит у задоволенні позову.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав просив зодовольнити.

Суд вислухваши представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наявної Анкети-заяви на кредит №102030912 створеної 22.01.2021 заявку. В зазначеній анкеті містяться персональні дані ОСОБА_1 , сума кредиту 12000,00 грн., строк кредиту 19 днів з 22.01.2021 року, дата повернення 10.02.2021 року, сума до повернення 16560,00 грн. (а.с. 15-16)

Між сторонами укладено Договір про споживчий кредит №102030912 укладений між ТОВ «Мілоан», від імені якого 22.01.2021 підписано Вініченко О.В., та Стрілець Л.О. (а.с. 17-24).

Згідно з п. 1.3. Договору кредит надається строком на 19 днів з 22.01.2021.

Відповідно до п. 1.4. термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 10.02.2021.

У п. 1.5 Договору передбачено, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договром (без врахування суми (тіла) кредит) складає 4560,00 грн. в грошовому виразі та 730.00 відсотків річних у процентному значенні. кредиту: 0,00 грн, яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 0,00 грн., яка нараховується за ставкою 0,00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 4560,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотки від фактичного залишку за коден день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.

Відповідно до п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.3.1. Договору визначені умови пролонгації, відповідно до якого Позичальник за наявності відповідної пропозиції Позикодавця має право на продовження строку корисьування/повернення кредиту на таких самих умовах, на певну кількість днів доступу у пропозиції відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Відповідно п. 6.1. Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Згідно п. 6.2. Розміщені в Особистому кабінеті Позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Товариства про укладення Кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього Кредитного договору (акцепт) надасться Позичальником шляхом відправлення Товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер Позичальника, а Позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього Кредитного договору/ електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене Позичальником через сайт Товариства, мобільний додаток, месенджери або у SMSповідомленні з мобільного телефонного номеру Позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMSповідомлення для Позичальника визначено у Правилах). Після укладення цей Кредитний договір надається Позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті Позичальника. Додатково укладений електронний кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Товариства направлено Позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв`язку, наданими Позичальником Товариству.

Згідно п. 2.1 Договору Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на Кртковий рахунок.

Також відповідачем підписано Додаток № 1 до Кредитного договору №102030912 від 22.01.2021, яким визначено Графік розрахунків: сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки. Відповідно до якого, сума кредиту 12000,00 грн., проценти за користування кредитом 4560,00 грн., комісія за надання кредиту 16560,00 грн. ( а.с. 25).

Крім того сторни підписала паспорт споживчого кредиту - Додаток №2 до Кредитного договору №102030912 від 22.01.2021 (а.с. 26-27).

На підтвердження укладення договору в електронному вигляді позивачем надано довідку ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію відповідача, в якій визначено одноразовий ідентифікатор L41119, час його відправки позичальнику та номер телефону останього, на який відправлено (а.с.28)

Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано такий електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилами частин 3, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку,передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 цього Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах,зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи,якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як на підтвердження виконання умов договору представник позивача зазначає, що первісним кредитором на підставі платіжного доручення відповідачу ОСОБА_1 були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 12000,00 грн.

Згідно Платіжного доручення 25095536 долученого позивачем: дата такого доручення 22.01.2021, платником зазначено ТОВ «Мілоан», Банк платника Приватбанк, отримувач ОСОБА_1 , банк отримувача JOINT STOCK COMPANY STA MASTERCARD кредит рах.№ 516780*81, сума 12000,00 грн., призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 102030912 (а.с. 29).

Однак, відповідно до Анкети-заяви №2727947 від 12.12.2020 року, та Кредитного договору 102030912 від 22.01.2021 року у таких документа відсутня інформація, що кредитний рахунок № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 .

Проте сторона відповідача не заперечувала щодо укладання договору та оримання коштів у розмірі 12000,00 грн..

Згідно зі складеним ТОВ «Мілоан» розрахунком заборгованості за договором № 102030912 від 22.01.2021, у позичальника ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 50331,40 грн, з яких: 10830,00 грн основний борг, 39501,40 грн проценти (а.с.30-32).

13.05.2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення права вимоги №71-МЛ. Вартість договору складає 2244094,27 грн. (а.с.33-41).

13 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 13.05.2021 до Договору відсуплення прав вимоги №71-МЛ від 13.05.2021. Кількість боржників 3166 (а.с. 45).

На підтвердження сплати фінансування надано копію платіжної інструкції №33073 від10.06.2021 на суму 2244094,27 грн. (а.с. 44).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги №71-МЛ від 13.05.2021 р. ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 кредитний договір №102030912 від 22.01.2021 в сумі 50331,40 грн. з яких: 10830,00 грн. - сума заборгованості за тілом, 39501,40 грн. - сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - сума заборгованості за комісією (а.с. 42).

09.07.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу вих. № 20807884 про негайного повернення суми кредиту в повному обсязі (а.с. 43).

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порядку ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, ТОВ «ФК ««Кредит-Капітал» наділено правом грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно умов договору № 102030912 про надання споживчого кредиту, строк договору - 19 днів, дата надання кредиту - 22.01.2021, процентни за користування кредиту 2% від фактичного залишку кредиту, що застосовується у межах строку кредиту; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з розрахуноку первісного кредитора 22.01.2021 ОСОБА_1 сплатила в рахунок погашення тіла кредиту в сумі 600,00 грн., комісію за пролонгацію 600,00 грн., 26.01.2021 сплатила в рахунок тіла кредиту 570,00 грн., комісія за пролонгацію -570 грн. та проценти в сумі 182,00 грн. (а.с. 30).

Як пояснила представник відповідача, ОСОБА_1 вносила кошти в рахунок погашення заборгованості, а не пролангації.

Як вбачається з умов договору та правил, для продовження строку кредиту на пільгових умовах Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства tengo.com.ua (далі Сайт Товариства) і є невід`ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту п.2.3.1.1 Договору.

Відповідно до Правил п. 6.10.1.2. Для пролонгації PDL кредиту на пільгових умовах Позичальник має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту. Змістом розміщеної Товариством інформації про можливість пролонгації PDL кредиту, згідно п.6.10.1.1 цих Правил, також може бути передбачено умову щодо сплати Позичальником певної частки нарахованих процентів комісій та/або повернення певної частини кредиту. Загальна сума перелічених вище складових становить платіж необхідний для продовження строку кредитування Позичальником на пільгових умовах.

П. 6.10.1.3. Для пролонгації PDL кредиту на пільгових умовах Позичальник на сайті Товариства або за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, що мають відповідні функціональні та програмні можливості, самостійно обирає серед доступних можливостей найбільш вигідний/ бажаний для себе варіант, що містить суму для сплати, розраховану в порядку визначеному п. 6.10.1.2 цих Правил та період, на який продовжується строк кредитування.

П. 6.10.1.4. Розміщена на відповідних сторінках сайту Товариства та/або у програмно-технічних комплексах самообслуговування інформація про можливість пролонгації PDL кредиту на пільгових умовах з визначеною відповідно до п. 6.10.1.2 Правил сумою до сплати та строком пролонгації надає Позичальнику можливість продовжити строк кредитування за PDL кредитом на пільгових умовах на випадок, якщо Позичальник неспроможний виконати грошові зобов`язання перед Товариством у встановлений Договором строк дату або бажає продовжити/ строк кредитування на пільгових умовах з інших причин. Для використання такої можливості Позичальник повинен вчинити дії передбачені п.6.10.1.2 цих Правил.

Проте, позивачем не надано доказів вчинення дій Позичальником на сайті Товариства або за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування, що мають відповідні функціональні та програмні можливості за продовженням строку користування кредитом.

Враховуючи, що позивачем не надано доказів самостійної пролонгації на пільгових умовах відповідачем, відсотки мають нараховуватися в межах строків, визначених договорів, а сплачені кошти які зараховані на комісію за пролонгацію без погодження зі споживачем щодо ії розподілу, мають бути зараховані в погашення суми кредиту.

Таким чином, враховуючи умови договору суд вважає необхідним зазначити, що позичальник отримав кредит в сумі 12000,00 грн, сроком на 19 днів, зі сплатою відсотків в розмірі 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку кристування на пільгових умовах, враховуючи, що відповідачем в перший день кредитування на погащення боргу сплачено 1200,00 грн., то проценти за користівання з 23.01.2021 по 26.01.2026 склали 216 (10800,00 /100х2%), 26.01.2021 на погащення боргу відповідачем сплачено 1140,00 грн та 182,00 грн. в рахунок сплати відсотків, там чином 2% відсотки за користуваня кредитом з 27.01.2021 по 10.02.2021 скалали 193,20 грн. (9660,00/100х2%).

Щодо нарахувань відсотків на стандартних умовах за ставкою 5% після закінчення пільгового пероду.

Згідно положень п. 2.3.1.2 Договору кредиту Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тіло кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.

З наведеного вбачається, що підписанням договору про споживчий кредит №102030912 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування, отже нарахування відсотків за кредитним договором протягом 60 днів пророгації договору відповідно до п. 2.3.1.2 Договору кредиту у розмірі 5 % за кожен день погоджено сторонами.

Оскільки позивачем не доведено пролонгації на пільгових умовах, строк користування кредитом на стандартних умовах має відліковуватися з 11.02.2021 по 10.04.2021

Проте як вбачається з розрахунку, кредитор з 11.02.2021 по 24.02.2021 нараховув відсотки згідно п.п.1.5.2, 2.3.1.1, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених вимог, сума відсотків складає 2898,00 грн. (193,20 х15),

На стандартних умовах з 25.02.2021 по 10.04.2021 сума відсотків згідно п. 1.6, 2.3.1.1.2 скаладає 21735 (483,00 х45).

Що стосується нарахувань після 10.04.2024 суд не погоджується, оскільки суперечит умовам договору.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція, згідно якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період після 10 квітня 2021 року, відсутні.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, припис абз.2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Таким чином, позикодавець відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, окрім ст.1048 ЦК України, і самим Договором.

Враховуючи сплачені відповідачем кошти та здійснені розрахунки, суд приходить до висновку, що до сплати за довгором №102030912 по 22 січня 2021 року, розмір яких складає 37873,00 грн., з яких 9660,00 грн. сума заброгованості за тілом, 28213,00 грн. сума заборгованості за відсотками.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 69).

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати, понесені на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

В обґрунтування понесення та розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича, в якому його сторони визначили вартість наданих послуг правничої допомогу за одну кредитну справу 8000,00 грн без ПДВ; Акту №811 від 12.01.2026 наданих послуг, укладеного між АО «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка Михайла Ігоровича та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», згідно з яким виконавцем надано клієнту, а клієнтом прийнято послуги згідно з договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025 щодо боржника ОСОБА_3 за кредитним договором № 2211484 у сумі 8000,00 грн; детального опису наданих послуг до акту № 921 за договором про надання правової (правничої допомоги) №0107 від 01.07.2025, згідно з яким: усна консультація клієнта 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години, погодження правової позиції клієнта 0,30 години, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта 3 години 30 хвилин, усього 6 годин 30 хвилин; ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І., виданого АО «Апологет» (а.с.50-52).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до вимог чинного законодавства, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Представни відповідача наголошувала, що витрати на правничу допомогу завищені.

Водночас, оцінивши надані документи та доводи на обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, запереченння відповідача, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн не є цілком співмірним з: ціною позову, із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 6 годин 30 хвилин, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зокрема, усна консультація та погодження правової позиції по 0,30 години; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 години, погодження правової позиції клієнта 0,30 години, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.

Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.

Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (75,25), та стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1822,86 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3010,00 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 215, 526, 530,534, 612, 625, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.81, 128, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ««Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №102030912 від 22.01.2021 в розмірі 37 873 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят три) гривні 00 копійок, з яких: 9 660,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 28213,00 грн. заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 822 (одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 86 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 010 (три тисячі десять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, р/р № НОМЕР_3 , банк отримувача АТ «Райффайзен Банк», адреса місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя С.О. Рубіжний