Рішення № 136238379, 30.04.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/144/26

Провадження № 2/615/239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/144/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

До Валківського районного суду Харківської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , у якому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 року у розмірі 39360,00 грн, а також судовий збір в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що

15.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №2784371 про надання споживчого кредиту (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 12000 грн. на умовах визначених кредитним договором, а Споживач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору Споживач зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором (п.5.4 договору). Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору. Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 39360 грн., а саме:· заборгованість за тілом кредиту 12000 грн.; заборгованість за процентами 27360 грн.; заборгованість за штрафом 0,00 грн. 21.04.2021 року ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2784371 від 15.08.2020 року.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 10.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, вищевказаною ухвалою постановлено витребувати від АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) інформацію: чи була успішною транзакція, здійснена 15.08.2020, в сумі 12 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний рахунок власника банківської карти № НОМЕР_1 .

У судове засідання представник позивача не з`явився, звернувся до суду із клопотанням, в якому просить розглядати справу за його відсутності, позов здовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надала до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її участі.

Від відповідача до суду надійшов відзив, в якому зазначено, що остання з позовними вимогами не погоджується з наступних підстав.

Позивач не надав належних доказів набуття права вимоги,зокрема: оригінал або належним чином засвідчену копію кредитного договору, повний договір відступлення права вимоги (факторинг), реєстр боржників із зазначенням саме мого зобов?язання, докази переходу права вимоги (ст. 512-516 ЦК України), повний та деталізований розрахунок заборгованості. Відповідно до ст. 1048, 1054 ЦК України проценти можуть нараховуватись виключно в порядку та розмірі, визначених договором. За відсутності належного розрахунку сума 39 360,00 грн є недоведеною та необґрунтованою. Крім того, у період воєнного стану діють законодавчі обмеження щодо нарахування штрафних санкцій за кредитними зобов?язаннями. Крім того, відповідач вказує, що заявлена сума 39360грн є явно завищеною та неспівмірною з основним зобов?язанням. У звязку з викладеним, відповідач просить:

- зменшити розмір неустойки,

- застосувати строк позовної давності (останній платіж здійснювався в 2020році) та відмовити у позові,

- разі недоведеності відмовити у стягненні штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу,

- уразі часткового задоволення позову- зменшити розмір штрафних санкцій до мінімального або відмовити у їх стягненні.

03.03.2026 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник вказав, що вважає аргументи відповідача, безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Щодо нарахування відсотків в межах строку кредитування: у відзиві відповідач стверджує, що розмір відсотків є необґрунтованим. Так, у період з 15.08.2020 р. по 12.09.2020 р. Відповідачу було нараховано проценти за зниженою процентною ставкою в розмірі 171,00 грн, що складає 1,43% в день. Загальна сума нарахованих відсотків за зниженою процентною ставкою у період з 15.08.2020 р. по 12.09.2020 р. складає 4959,00 грн. 12.09.2020 р. Відповідачем було здійснено платіж на часткове погашення заборгованості за відсотками в розмірі 4959,00 грн. Оскільки 12.09.2020 року Відповідачем було здійснено платіж в розмірі 4959,00 грн, тобто не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків, на підставі п. 4.3 кредитного договору Відповідачем було здійснено пропозицію (оферту) щодо продовження строку користування кредитом, було здійснено пролонгацію

кредитного договору №2784371 від 15.08.2020 р. на строк, встановлений п. 1.4 кредитного договору (30 днів) до 12.10.2020 р. Відповідачем не було повідомлено товариство про небажання продовжувати строк кредитування. У вказаний період Відповідачу було нараховано проценти за стандартною процентною ставкою в розмірі 228,00 грн, що складає 1,90%. Як вже було зазначено, відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України. З 13.10.2020 р. по 11.01.2021 р. на підставі п. 1.5.2. кредитного договору в межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів, Відповідачу було нараховано відсотки за стандартною процентною ставкою в розмірі 228,00 грн, що складає 1,90%. Таким чином, Відповідачу було нараховано відсотки у період з 15.08.2020 по 11.01.2021 р., тобто в межах встановленого кредитним договором строку кредитування на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України. Тобто правова природа відсотків в даній справі являє плату за користуванням кредиту. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування кредитодавцем не здійснювалось.

Посилання Відповідача на звільнення від сплати неустойки у період дії воєнного стану є безпідставними, оскільки в позовній заяві відсутні вимоги про стягнення пені чи штрафів. Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором, позивач позбавлений можливості надати цілий Реєстр боржників до Договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 від 21.04.2021 року з метою захисту інформації, яка містить банківську таємницю щодо осіб, що не є учасниками даної справи (ст. 60 ЗУ «Про банківську таємницю»). Тому представником надано витяг з Реєстру боржників з якого слідує, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2784371 від 15.08.2020 року. Отже, представником позивача надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором, а тому зауваження щодо відсутності доказів отримання новим кредитором прав вимоги є необґрунтованими та недоречними. Крім того, представник позивача зазначає, що відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 8 000 грн є обґрунтованим, відповідає чинному законодавству, узгоджується з підходами Верховного Суду та не перевищує середньоринковий рівень оплати аналогічних послуг. Заперечення відповідача з цього приводу є безпідставними. З урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, позивачем не пропущено строк для звернення з вказаним позовом до суду.

31.03.2026 року відповідачем подано додаткові письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 в запереченні проти позову посилається на те, що позивач не надав розрахунку, який дозволяє перевірити заявлену суму 39 360 грн, зокрема, відсутні: покроковий розрахунок суми боргу; залишок основного боргу після кожного платежу; формула нарахування процентів; деталізація періодів нарахування. Щодо здійснених платежів відповідач здійснювала часткові платежі, у тому числі погашала тіло кредиту та проценти. Однак позивач не відобразив: порядок зарахування платежів; їх вплив на розмір заборгованості; фактичний залишок боргу після кожного платежу. Щодо нарахування процентів позивач посилається на нарахування процентів у розмірі до 1,90% на день, що є надмірним та економічно не обґрунтованим. Заявлена сума у понад 6 разів перевищує тіло кредиту, що свідчить про її неспівмірність та порушує принцип справедливості. Крім того, позивач не довів правомірність нарахування процентів після спливу строку кредитування. Щодо пролонгації кредитного договору позивач стверджує, що пролонгація договору відбулась автоматично, однак: відсутні докази надання відповідачем згоди на пролонгацію; відсутні підтвердження повідомлення відповідача про зміну умов; відсутні технічні або електронні докази. Щодо витрат на правничу допомогу позивач заявляє до стягнення 8 000 грн витрат на правничу допомогу, проте відповідач вважає, що дана справа є типовою та малозначною, не потребує значного обсягу правничої роботи, а тому заявлена сума є неспівмірною із складністю справи та фактичним обсягом наданих послут. Щодо строку позовної давності, позивач посилається на продовження строків позовної давності у зв?язку з карантином та воєнним станом. Однак, з моменту виникнення прострочення у 2020 році позивач мав реальну можливість звернутися до сулу значно раніше. Зволікання з поданням позову свідчить про недобросовісну поведінку позивача. Щодо права вимоги позивач лише посилається на витяг з реєстру боржників, однак такий документ у письмових поясненнях не надано. Відсутні належні докази, які підтверджують: включення відповідача до відповідного реєстру; обсяг переданих прав; безперервність переходу права вимоги. Відповідач вважає, що право позивача на звернення до суду належними доказами не підтверджене.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.08.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 2784371.

В пункті 1.3 Договору зазначено, що сума кредиту складає 12 000,00 грн.

Згідно п. 1.4 договору, строк кредиту 30 днів.

Відповідно до п 1.5. кредитного договору, тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання Споживачем умов Договору.

Відповідно до п. 1.5.1. кредитного договору, знижена процентна ставка 1,43 % в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору (без пролонгацій), якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується:

- у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо Споживач не виконав умови зазначені в пп.1.5.1. Договору для застосування зниженої процентної ставки; та

- у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього Договору; та

- у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 договору, кошти кредиту надаються ТОВ «Авентус Україна» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Згідно п.п. 2.4 п. 2 Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Авентус Україна» суми кредиту (загального розмір) за реквізитами, згідно п.п.2.1.

Вищевказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, одноразовим ідентифікатором С898537 від 15.08.2020 року ОСОБА_1 . Пункт 10 договору, містить адреси, реквізити та підписи сторін.

В матеріалах справи наявний підписаний відповідачем Паспорт споживчого кредиту, в якому визначені основні умови кредитування з урахуванням побажань позичальника: тип кредиту, мета отримання кредиту, сума/ліміт кредиту, спосіб та строк надання кредиту, строк кредитування; інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника; процентна ставка; тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом, реальна річна процентна ставка; порядок повернення кредиту та інше

Також, ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором С898537 від 15.08.2020 року.

На виконання ухвали Валківського районного суду Харківської області від 10.02.2026 року, до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2026 року №20.1.0.0.0/7-260216/92976-БТ, в якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ). Також у вказаному листі повідомлено, що по рахунку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) було зарахування коштів на суму 12000,00 15.08.2020.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору на належну їй платіжну картку також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21.02.2026 року №20.1.0.0.0/7-260216/92976-БТ.

Відповідно до розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 року, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 39 360,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 12000,00 грн, заборгованість за відсотками 27360,00 грн.

21.04.2021 року було укладено Договір відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 відповідно до умов якого ТОВ «Авентус України» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників.

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 21.04.2021 року кредитор передав, а новий кредитор прийняв реєстр боржників в кількості 4509 на загальну суму 996 426,61 грн.

На виконання умов договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на рахунок ТОВ «Авентус України» грошові кошти, про що свідчить платіжна інструкція № 29846 від 21.04.2021.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №ККАУ-21042021 від 21.04.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 на загальну суму заборгованості 39360,00 грн, кількість днів прострочення 191.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір про надання споживчого кредиту № 2784371 від 15.08.2020 року ОСОБА_1 підписала одноразовим ідентифікатором С898537, що також підтверджується довідкою про ідентифікацію виданої ТОВ «Авентус України».

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц.

Отже, відповідно до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Зі змісту Закону України «Про електронну комерцію» вбачається, що такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі ст.ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1ст.1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Відповідач у відзиві просить відмовити або зменшити розмір штрафних санкцій, водночас, як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 та вимог позовної заяви, ані ТОВ «Авентус Україна», ані ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», не нараховувалось жодних штрафних санкцій за вказаним кредитним договором.

Стосовно посилань відповідача у відзиві щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір 15.08.2020 № 2784371.

З 02.04.2020 до 04.09.2025 перебіг строку позовної давності був зупинений у зв`язку з карантинним обмеженням внаслідок ковід-19 та умовами воєнного стану:

- з 02.04.2020 до 30.06.2023 через дію карантинних обмежень (п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України);

- з 17.03.2022 до 03.09.2025 на час воєнного стану (згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX17).

Строки позовної давності почали діяти з 04.09.2025 на підставі Закону №4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», оскільки вищезазначений п.19 скасовано.

Отже, з урахуванням викладеного, трирічний строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії карантину, а в подальшому зупинений у зв`язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності.

З приводу стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам, суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, в якій, зокрема, зазначено, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Судом встановлено, що положеннями розділу 4 Договору №2784371 передбачено пролонгацію строку кредиту.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. Договору, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному пп.4.2.-4.5 Договору.

Відповідно до п. 4.2. кредитного договору, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 Договору.

Відповідно до п. 4.3. кредитного договору, пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжувати строк користування кредитом, Споживач зобов`язаний повідомити про це Товариство. В іншому разі здійснений Споживачем платіж буде розцінений Товариством як пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом.

Згідно п. 4.5. кредитного договору, протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №2784371 від 15.08.2020, ОСОБА_1 здійснила платіж 12.09.2020 року на суму 4959,00 грн.

Оскільки 12.09.2020 року відповідачем було здійснено платіж в розмірі 4959,00 грн, тобто не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу відсотків, на підставі п. 4.3 кредитного договору, тобто було здійснено пролонгацію кредитного договору №2784371 від 15.08.2020.

З наведеного вбачається, що підписанням договору про надання споживчого кредиту №2784371 від 15.08.2020 сторони досягли згоди щодо умов, зокрема про нарахування відсотків та можливості продовження строку кредитування.

Як вже було зазначено, відповідно до п. 1.5.2. кредитного договору, стандартна процента ставка 1,90 % в день від суми кредиту, застосовується у межах періоду прострочення, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абз.2 част.1 статті 1048 Цивільного кодексу України.

Водночас, згідно вищевказаного розрахунку заборгованості, банк нарахував відсотки за стандартною процентною ставкою 1,90% в день, що становить 228,00 грн, за період з 13.09.2020 по 10.01.2021 (який складає 120 днів).

Таким чином, банк, в порушення положення п. 1.5.2. Договору, нарахував відсотки поза межами періоду прострочення, а саме більше 90-та календарних днів.

Крім того, суд зазначає, що знижена процентна ставки в розмірі 1,43% протягом строку кредиту 30 днів не підлягає застосуванню, оскільки згідно п.п. 1.5.1 споживач не виконав умови повної погашення кредитної заборгованості або погашення протягом 3 календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку.

Отже, в даному випадку, в період надання кредиту (30 днів) та період прострочення (не більше 90 днів) підлягає застосуванню згідно п. 1.5.2 стандратна процентна ставка в розмірі 1,90%, що становить 228 грн в день.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредиту (30 днів) та у межах періоду прострочення (не більше 90 календарних днів) в розмірі 22 401,00 грн, тобто 27360,00 грн (сума відсотків за стандартною процентною ставкою 12000,00 грн х 1,90% х 120 днів = 27360,00 грн) - 4959,00 грн (платіж внесений ОСОБА_1 на погашення заборгованості).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 року у розмірі 34 401,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України.

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, становлять ті оплатні дії, які передбачені цивільно-процесуальних кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Законом «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.12.2018 року по справі № 826/856/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розміру витрат, пов`язаних із правовою допомогою, компенсації підлягають лише ті послуги, які вказано в договорі.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; детальний опис наданих послуг від 12.01.2026 року, акт наданих послуг №93 від 12.01.2026, ордер на надання правничої допомоги від 02.07.2025 року.

Враховуючи те, що складність справи, що розглянута, є не великою, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи вимоги розумності та справедливості, та те, що відповідач просила відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено 2662,40 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №4180 від 20.01.2026 року, позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2326,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 2784371 від 15.08.2020 року у розмірі 34 401,00 грн (тридцять чотири тисячі чотириста одна гривня 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 2 326,96 грн (дві тисячі триста двадцять шість гривень 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, код ЄДРПОУ: 35234236;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 05 травня 2026.

Суддя А.М. Левченко