Рішення № 136238325, 07.04.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 рокуселище Петрове Справа № 941/1730/25 Провадження № 2/941/224/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Шаєнко Ю. В.

при секретарі Фатьяновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Петрове Кіровоградської області справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до суду, мотивуючи тим, що 11.01.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №558733, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у строки, передбачені договором. Відповідач не виконує покладені на неї договором зобов`язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 22997 гривень 98 копійок. ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №558733 від 11.01.2023 року, згідно реєстру боржників, і в зв`язку з тим, що відповідач в добровільному порядку не виконує свої зобов`язання по договору, позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором та сплачених судових витрат.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати без його участі та участі відповідача, позов не визнає, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачем 11 січня 2023 року було укладено кредитний договір №558733, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 3000 гривень на умовах визначених кредитним договором, а відповідач зобов`язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідно до умов договору відповідач зобов`язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені договором(п.4.4 договору). Відповідач не виконала належним чином умов кредитного договору у порушення вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України: не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею(ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства. Відповідно до п.9.2 договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання споживачем зобов`язань за ним. Цей договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони товариства електронними підписом, в особистий кабінет споживача для ознайомлення та підписання. Електронний підпис товариства створюється на договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим сторонами в укладенному договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом споживача, що створений шляхом використання споживачем одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється споживачу на номер мобільного телефону повідомлений останнім товариству в ІТС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення споживачем коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис споживача на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору (п.9.6 кредитного договору).

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно абз.1 ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у тій самій кількості, того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому згідно ст.627 ЦК України та відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зокрема, ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 ЦК України та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відстоків за його користування. Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Згідно п.3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. Відповідно до п.1.5 кредитного договору за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання споживачем умов п.1.5.2 кредитного договору.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим позивач змушений звернутись із позовом до суду про стягнення заборгованості з відповідача у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, та відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 22997 гривень 98 копійок, а сааме: заборгованість за тілом кредиту 2999 гривень 99 копійок; заборгованість за процентами 19997 гривень 99 копійок.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції, і 01.02.2024 року ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого ТОВ «Селфі Кредит» відступив на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача №558733 від 11.01.2023 року, згідно реєстру боржників.

Представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів щодо перерахунку коштів відповідачу або факту підписання нею договору, та вказує на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування відповідачу коштів по кредитному договору розрахункового документа (платіжного доручення, меморіального ордеру, тощо) або виписки з банківського рахунку, які б відповідали вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову здатність в Україні». З документів, які містяться в позовній заяві неможливо встановити ні власника рахунку/картки, ні даних про здійснення операцій. Відтак, вказане у сукупності унеможливлює встановлення факту перерахування коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору, а не іншими особами за іншими правовідносинами. Відповідно до пунктів 41-42 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Надані позивачем документи не є такими доказами, а тому не можуть беззаперечно свідчити про існування у позичальника заборгованості за договором позики у визначеному ТОВ «Селфі Кредит» розмірі, за відсутності інших допустимих доказів на підтвердження виконаних за день фінансових операцій чи руху грошових коштів за договором позики. Тобто факт підписання кредитного договору не доведено, розрахунок заборгованості не містить зазначення чіткого періоду нарахування відсотків або інших платежів , що унеможливлює перевірку правильності здійснених нарахувань. Відсутність у розрахунку періодів нарахування кожного виду платежів позбавляє суд можливості встановити їх обґрунтованість та відповідність умовам договору, а тому такий розрахунок не може вважатися належним доказом у справі. У наданому розрахунку заборгованості не наведено формули розрахунку відсотків за користування кредитними коштами, тому сам по собі арифметичний підсумок без зазначення способу та формули нарахування відсотків, а також без окремого визначення кожного складника заборгованості, не підтверджує заявлений розмір боргу. Розрахунок заборгованості не містить посилань на конкретні пункти кредитного договору , якими передбачено відповідні нарахування, бо суд не вправі самостійно з`ясовувати підстави та порядок нарахування платежів за кредитом, а відсутність у розрахунку посилань на умови договору свідчить про його формальний характер та є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивач заперечує проти пояснень відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позивач вважає аргументи відповідача у відзиві на позовну заяву такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання. Щодо факту укладення кредитного договору: 11.01.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №558733, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 3000 гривень, а відповідач зобов`язалася повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Згідно п.1.1. кредитного договору №558733, укладення цього договору здійснюється за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через вебсайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» , в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. Відповідно до п.9.6, договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст.11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У п.6 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 року, суд дійшов висновку, що «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі». Схожу позицію Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду висловив у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 року, зокрема зазначив, що «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». Відповідно до ч.5, 6 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Укладення кредитного договору з відповідачем відбувалося саме з використанням такого механізму, що було погоджено сторонами при його укладенні. В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №558733 ідентифікований товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит». Також, зазначено одноразовий ідентифікатор С400 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. За вказаними у довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір №558733 від 11.01.2023 року. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору. Електронний договір відповідає вимогам статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оскільки він має всі обов`язкові реквізити, дозволяє ідентифікувати відповідача як суб`єкта, що його підписав, і є доступним для перегляду та збереження. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором виконує функцію обов`язкового реквізиту електронного документа, який дозволяє ідентифікувати підписанта. На підтвердження укладення кредитного договору, позивачем долучено до позовної заяви такі документи: кредитний договір з додатками - електронний договір у тому вигляді, в якому він був підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, разом з усіма невід`ємними додатками, що становлять його повний зміст. довідка про ідентифікацію клієнта, містить деталі договору, ідентифікатор підпису та підтверджує належну ідентифікацію відповідача; лист-повідомлення про перерахування коштів - доказ безпосереднього отримання відповідачем кредитних коштів на підставі саме цього договору. Усі ці документи взаємопов`язані та в сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору. Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі. Відповідачу надавалась інформація щодо умов договору, з якою вона ознайомилася та підтвердила електронним підписом факт ознайомлення із кредитним договором та додатками до нього (інформація, яка надається споживачу до укладеня договору про споживчий кредит). Підписуючи даний договір відповідач погодився, що він до його підписання ознайомився з усіма умовами, на яких товариство здійснює кредитування, а також свідомо обрав умови, викладені у кредитному договорі. Наявність підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх. Щодо доказів, які підтверджують перерахування коштів, то на підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором було надано лист-повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №558733 від 11.01.2023 року, відповідо до якого кошти на суму 3 000 гривень були перераховані на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 . Згідно положень п.2.1 кредитного договору №558733 від 11.01.2023 року, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки НОМЕР_3 . Згідно із ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Абз.5 п.2 вказаної статті передбачено, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Надане позивачем платіжне повідомлення містить необхідні реквізити, а, отже, може вважатися первинним документом і підтверджувати надання позичальнику кредитних коштів. Лист- повідомлення підтверджує, що кошти в розмірі 3000 гривень було успішно перераховано на банківську картку позичальника, яку він вказав при укладенні кредитного договору. Відповідно до відомостей, що містяться в реєстрі платіжної інфраструктури, ТОВ «Пейтек» (код ЄДРПОУ 44103264) є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Відповідно до отриманої ліцензії від Національного банку України (рішення від 29.05.2023 року №21/990-РК), що переоформлена Національним банком України 24.05.2024 року,товариство надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Таким чином, вказаний вище лист містить всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Селфі Кредит», Session ID, сайт торгівця, код авторизації, Банк-еквайр, призначення платежу, суми цифрами, що відповідає вимогам чинного законодавства. Варто зазначити, що на думку Товариства, Відповідач дійшов помилкового висновку про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність та розмір заборгованості. Такий підхід суперечить усталеній практиці Верховного Суду, зокрема правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року у справі №331/7975/13-ц, в якій зазначено: «Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що наданий банком розрахунок заборгованості не є належним доказом у справі... Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). При цьому чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведенного, колегія суддів вважає, що наданий банком розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі ». Крім цього, відповідно до правових позицій Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.06.2022 року по справі №462/3625/15-ц: «Наявність підписаного обома сторонами кредитного договору підтверджує, що укладення цього правочину було результатом вільного та усвідомленого волевиявлення кожної зі сторін. Обидва учасники кредитного зобов`язання бажали його укласти, розуміли правові наслідки договору, що підписувався, а також погодилися з усіма його умовами. Це свідчить про відповідність зовнішнього волевиявлення внутрішній волі сторін та відсутність будь-якого примусу або тиску при його укладенні. На момент укладення кредитного договору відповідачу були відомі всі істотні умови договору, і не існувало жодних обставин, які б ставили під сумнів добровільність погодження на укладення договору чи нав`язування його умов. Розрахунок заборгованості, наданий позивачем, є повним, детальним і складений у відповідності до умов договору. Водночас відповідач цей розрахунок не спростував та не надав власного альтернативного розрахунку. Детальний розрахунок заборгованості, який є додатком до поданої товариством позовної заяви містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про позичальника та номер і дату кредитного договору. Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв`язку з іншими доказами, зокрема, позивачем було надано такі докази, а саме лист-повідомлення про успішне перерахування коштів за кредитним договором №558733 від 11.01.2023 року. У постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року по справі №278/2177/15 ц наведена позиція, згідно з якою розрахунок заборгованості у сукупності з іншими доказами є належним підтвердженням суми заборгованості. У касаційний скарзі відповідач посилався на те, що судами попередньо не було встановлено на підставі належних та допустимих доказів наявність беззаперечної заборгованості за спірним кредитом. У свою чергу, суд справедливо зазначив, що такі доводи не є обґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів з огляду на наступне. Зокрема, зазначив, що у даній справі банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості та виписку по кредитному договору. ТОВ «Селфі Кредит» не створює окремий рахунок для позичальника, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до таких рахунків для того, аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України. Ні первинний кредитор ТОВ «Селфі Кредит », ні ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не є за своєю організаційно-правовою структурою банком, отже, дія вказаного вище Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються . У постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12.12.2024 у справі №298/825/15-ц (61-998св24) суд зазначив, що «Відсутність виписки за картковим рахунком відповідача або іншого первинного облікового документу не може бути підставою для відмови в позові через його недоведеність, оскільки сукупність інших доказів, що містяться в матеріалах справи, а також процесуальна позиція відповідача, з урахуванням стандарту доказування «balance of probabilities» («баланс ймовірностей»), за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, аніж не мав місце, свідчать про те, що заборгованість особи за кредитним договором має місце, у зв`язку із чим позов правомірно задоволений». Вищевказане підтверджується і практикою суду, зокрема постановою Київського апеляційного суду від 30.12.2024 року у справі №378/932/23 (22 ц/824/18673/2024) встановлено, що «Відсутність виписки по рахунку відповідача в матеріалах справи, не спростовують наявність заборгованості перед банком у визначеному відповідно до розрахунку розмірі ». Враховуючи вищевикладене, позивачем було надано належні докази на підтвердження видачі кредитних коштів, наявності заборгованості та обов`язку щодо повернення отриманих коштів відповідно до умов кредитного договору. Для підтвердження наявності та розміру заборгованості кредитором надано детальний розрахунок, який додано до позовної заяви та який відображає рух коштів за кредитним договором, стан виконання зобов`язань боржником, а також містить відомості про позичальника, номер і дату кредитного договору, що унеможливлює ототожнення цієї заборгованості з будь-якими іншими зобов`язаннями. Варто також зазначити, що ОСОБА_1 07.02.2023 року, а також 09.03.2023 року здійснила платежі на суму 646,80 гривень та 1894,19 гривень на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №558733 від 11.01.2023 року. Згідно з практикою Верховного Суду часткова сплата боржником заборгованості свідчить про визнання боргу і його складових. Зокрема, у постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №911/3685/17. Часткова сплата заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнала факт укладення між нею та ТОВ «Селфі Кредит» кредитного договору №558733 та отримання нею кредитних коштів. Отже, відповідач, отримавши кредитні кошти та частково погасивши заборгованість, визнала існування зобов`язання, однак у подальшому не виконала його належним чином, чим порушив вимоги чинного законодавства України. За таких обставин у відповідача виник обов`язок повернути отримані кредитні кошти та сплатити заборгованість у повному обсязі, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається відповідно до статті 525 ЦК України.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанні у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що під порушенням зобов`язання передбачено його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, у відповідності до ч.1 статті 612 ЦК України.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.ст.1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором, до того ж, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи, надано суду: копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, укладеного між адвокатським об`єднанням «Апологет» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»; акт наданих послуг правової(правничої) допомоги, згідно якого сторонами були погоджені умови оплати за зазначеним договором, згідно із якими, витрати позивача на правову допомогу становлять 8000 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Пп.1 ч.2. ст.141 ЦПК України зазначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Витрати на правову допомогу відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України належать до судових витрат.

На підставі викладеного, оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: заборгованості по кредитному договору №558733 від 11.01.2023 року в сумі 22997 гривень 98 копійок, а також у відповідності до ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати у справі: судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8000 гривень.

Вказані правовідносини регулюються ст.ст.525, 526, 530, 536, 550, 610, 612, 625, 1077, 1079 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст.ст.141, 258, 259, 264, 265, 273ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №558733 від 11.01.2023 року в сумі 22997(двадцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 98 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 2999(дві тисячі дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 99 копійок;заборгованість за процентами в сумі 19997(дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судовий збір в розмірі 2422(дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на правову допомогу в розмірі 8000(вісім тисяч) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя (підпис) Ю. В. Шаєнко