Рішення № 136237491, 04.05.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/246/26

Провадження номер № 2/0186/795/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Шахтарське

Суддя Шахтарського міського суду Дніпропетровської області Демиденко С.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він багато років працював у тяжких та шкідливих умовах вугільної промисловості. Працюючи у шкідливих умовах вугільної промисловості, з ним стався нещасний випадок, про що свідчить акт по формі Н-1 №157 від 10.11.1994, у подальшому він був направлений на огляд МСЕК, за висновком якої 23.01.1997 йому повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності внаслідок нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, безстроково.

Наслідки нещасного випадку, який з ним стався, призвели до посттравматичної компресійно-ішемічної нейропатії правого ліктьового, променевого та серединного нервів з помірним стійким больовим каузалгічним синдромом, нейротрофічними порушеннями і порушеннями функції правої верхньої кінцівки. Наразі його турбують виражені болі в руці, кисті, променево-зап`ястковому та ліктьовому суглобі, набряклість рук, права рука обмежена в функціях, він швидко втомлюється, має пітливість і розлади сну, прикладає додаткові зусилля для самообслуговування, рух руки обмежений, що призводить до складності в звичайному побутовому житті. Вказане не може не завдавати йому істотного дискомфорту та страждань, що негативно відображається на його повсякденному житті та на житті його родини. Наслідки нещасного випадку призводять до перенесення ним больових відчуттів, до необхідності проходження систематичних лікарських спостережень та придбання лікувальних засобів, що призводить до нераціональної втрати часу та життєвої енергії. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації його життя, втрата працездатності призвела до відсутності у нього можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, обмежило можливість йому приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Отже, вбачається беззаперечне порушення його немайнового права на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більше того втрата професійної працездатності свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані його здоров`я, що вказує на порушення належного йому права на охорону здоров`я. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості його життя та зменшення благ, які він мав до моменту отриманого трудового каліцтва та втрати професійної працездатності. Перелічені негативні явища в його житті переконливо доводять факт завдання йому немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманого трудового каліцтва та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушення законодавства про охорону праці зі сторони відповідача.

На підставі вищевикладеного, просить суд стягнути з відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 266240,00 грн.

Представником відповідача у справі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, вона заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його недоведеність. Також зазначила, що у березні 1995 року позивачу вже було виплачено моральну шкоду на підставі результатів первинного огляду МСЕК від 16.02.1995.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає встановленими наступні факти та обставини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, правонаступником яких на теперішній час є ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з 12.08.1985.

01.10.2015 ОСОБА_1 був звільнений за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України.

Згідно Акту №157 про нещасний випадок на виробництві від 10.11.1994, позивач працюючи на посаді гірничого монтажника на шахті «Степова» Павлоградського виробничого об`єднання по видобутку вугілля «Павлоградвугілля», 09.11.1994 перебуваючи на робочому місці внаслідок нещадного випадку отримав тілесні ушкодження у вигляді колотої рани тилу правої кістки.

Даним актом встановлені обставини нещасного випадку: особиста необережність потерпілого.

Згідно копії довідки МСЕК від 23.01.1997, ОСОБА_1 повторно встановлено 25% втрати професійного працездатності внаслідок трудового каліцтва з 01.11.1996 безстроково.

Наказом №640 від 24.03.1995 ОСОБА_1 на підставі довідки МСЕК від 16.02.1995 (20% втрати професійного працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом) було встановлено виплату у вигляді відшкодування моральної шкоди в розмірі 2 400 000 крб.

Відповідно до копії табуляграми №1253 за березень 1995 року, ОСОБА_1 під кодом класифікації 410, що означає виплату відшкодування шкоди завданої підприємством, було нараховано та виплачено відшкодування моральної шкоди в сумі 2 400 000 крб.

Надані докази про відшкодування моральної шкоди відповідачем, суд вважає достатніми, оскільки у зв`язку зі спливом строку зберігання документації деякі докази були знищені та надати їх суду відповідач не має можливості.

Позивачем наказ про виплату моральної шкоди оскаржено не було, позивач не звертався до суду щодо невиплати коштів, відображених у наказі та табуляграмі.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року, з подальшими змінами та доповненнями, № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, а саме з 16.02.1995.

Цивільний кодекс України, який діяв до 2001 року не передбачав відшкодування моральної шкоди завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Стаття 237-1 КЗпП України, якою встановлено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відповідно до Закону України «Про внесення змін до КЗпП України» від 24.12.1999 року набрала чинності з 13.01.2000 року.

Тобто, зазначені правовідносини виникли в період дії КЗпП України та Цивільного кодексу, які станом на 16.02.1995, не передбачали права на відшкодування моральної шкоди.

До набрання чинності зазначеної норми правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди було врегульовано Законом України «Про охорону праці» та Правилами відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року (зі змінами та доповненнями, затв. постановами КМУ від 18.07.1994 року № 492, 13.06.1995 року №410, 2.10.1995 року №777, 10.01.1996 року №34).

Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків введено в дію з 1 липня 1993 року.

Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, набрав чинності 01.01.1993 року.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту у часі до кожної події факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія факт чи відносини мали місце, а не на момент пред`явлення позову та розгляду його в судовому порядку. Відповідно до ч.1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовую цивільну відповідальність особи.

Таким чином, нормативно-правові акти, які набрали чинності після періоду, в який склалися правовідносини між сторонами, в тому числі ЦК України 2001 року, КЗпП України в редакції чинній на 16.02.1995, застосовані до спірних відносин бути не можуть.

Події, що стали підставою для звернення до суду з позовними вимогами, мали місце у 1995 році, відшкодування моральної шкоди має вирішуватися відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року, що набрав чинності 01.01.1993 року, та Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету міністрів України №472 від 23 червня 1993 року, що набрали чинності 01.07.1993 року.

Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Таким чином, і право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №210/3177/17.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправні діяння її заподіювача; наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому суд з`ясовує факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрати немайнового характеру.

Надані відповідачем докази підтверджують відшкодування позивачу моральної шкоди у березні 1995 року.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що моральна шкода була відшкодована відповідачем позивачу ОСОБА_1 , а тому повторне відшкодування моральної шкоди в даному випадку неможливе.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 13, 89, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», місце знаходження: 51400, Дніпропетровська область, місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок №76, ЄДРПОУ 00178353.

Суддя С.М. Демиденко