Рішення № 136233052, 17.03.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/92/26

Провадження № 2/577/526/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Конотоп

Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Ярмак О.М.,

за участі секретаря судового засідання Мукосєєва І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі Сумської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 21 960 грн 00 коп, -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та прохає стягнути з відповідачки заборгованість за:

- договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року у розмірі 5 420 грн 00 коп;

- договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року в розмірі 16 540 грн 00 коп.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4867335 про надання споживчого кредиту. Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису).

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачці були надані грошові кошти у кредит на визначений договором строк. За умовами договору, відповідачка брала на себе зобов`язання повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування коштами.

Однак свої зобов`язання за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року ОСОБА_1 не виконувала, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість за вказаним.

10 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» був укладений договір факторингу № ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й право вимоги за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року.

01 серпня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 01-08/25, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року.

На час звернення ТОВ «Факторинг Партнерс» до суду з вказаним позовом заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року становить 5 420 грн. 00 коп та включає в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 2 000 грн 00 коп і заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 3 420 грн 00 коп.

Крім того, 02 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 4346820. Вказаний договір був підписаний електронним підписом ОСОБА_1 .

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачці був наданий кредит на суму 4 000 грн 00 коп, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитними коштами.

Відповідачка ОСОБА_1 брала на себе зобов`язання повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування кредитними коштами та інші платежі, визначені договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року, відповідно до Графіку сплати кредитних коштів.

Свої зобов`язання за вищевказаним договором ТОВ «Мілоан» виконало.

Однак свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 не виконувала, у зв`язку з чим за нею станом на 17 грудня 2025 року утворилася заборгованість за вказаним договором.

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 26-07/2024, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року.

На час звернення ТОВ «Факторинг Партнерс» до суду з вказаним позовом заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року становить 16 540 грн 00 коп та включає в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам в розмірі 12 100 грн 00 коп та заборгованість за комісією в розмірі 440 грн 00 коп.

Оскільки ОСОБА_1 не здійснила погашення заборгованості ні за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року в розмірі 5 420 грн. 00 коп, ні договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року в розмірі 16 540 грн 00 коп, то ТОВ «Факторинг Партнерс» прохає стягнути з відповідачки заборгованість за вказаними кредитними договорами на загальну суму 21 940 грн 00 коп.

Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 січня 2026 року було відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 128).

Судовий розгляд справи був відкладений на 17 березня 2026 року на 09 год. 30 хв.

Представник позивача ТОВ «Факторинг Партнерс» в судове засідання не з`явився. У позовній заяві ТОВ «Факторинг Партнерс» зазначило, що розгляд справи прохає проводити без участі його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення у справі не заперечує (а.с. 6зв).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку (а.с.137-139), про причини своєї неявки суд не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відзив на позовну заяву ОСОБА_1 наданий не був.

Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з у рахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19..

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В судовому засіданні встановлено, що 03 жовтня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір № 4867335 про надання споживчого кредиту (а.с. 25-29).

Пунктом 1.1. вищевказаного договору передбачено, що укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС Товариства.

Як вбачається із договору № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року, вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписаний Афанасьєвою О.І. шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором М 560164 (а.с. 29зв).

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 був наданий кредит на суму 2 000 грн 00 коп на споживчі (особисті) потреби (п. 1.3., 1.6 договору). Кредит був наданий на строк на 30 днів (п. 1.4. договору).

Тип процентної ставки фіксована (п. 1.5. договору). Знижена процентна ставка становить 1,65 % в день.

Стандартна процентна ставка 1,90 % в день від суми кредиту застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.4 договору, якщо не виконані умови, для застосування зниженої процентної ставки.

Пунктом 2.1 договору сторонами погоджено, що кредит надається в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № 5168 74хх хххх 3738.

Відповідно до ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Свої зобов`язання за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 01 жовтня 2021 року ТОВ «Авентус Україна» виконало (а.с. 43-52).

Згідно п.п. 1.2., 1.4. договору № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року споживач зобов`язується одержати і повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Детальні терміни (дата) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору.

Пунктами п. 7.1.- 7.2 договору № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року передбачено, що сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України, цього договору. Порушенням умов цього договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Однак взяті на себе за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року зобов`язання ОСОБА_1 не виконала, у зв`язку з чим станом на 09 лютого 2023 рокуза нею утворилася заборгованість в розмірі 5 420 грн. 00 коп, яка включала в себе: заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 2 000 грн 00 коп, та заборгованість по процентам в розмірі 3 420 грн 00 коп. (а.с. 43-53).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною ч. 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

10 лютого 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» був укладений договір факторингу № ФК 10-02/23, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» прийняло належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі й право вимоги за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року на загальну суму 5 420 грн. 00 коп (а.с. 56-60).

01 серпня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 01-08/25, за умовами якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року на загальну суму 5 420 грн 00 коп (а.с. 78-94).

Як вбачається з Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 01-08/25 від 01 серпня 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за № 4867335 про надання споживчого кредиту укладеним 03 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» на загальну суму 5 420 грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3 420 грн 00 коп (а.с. 94)

ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року в розмірі 5 420 грн 00 коп ні ТОВ «Авентус Україна», ні ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», ні ТОВ «Факторинг Партнерс».

Станом на 17 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року становила 5 420 грн 00 коп та включала в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 2 000 грн 00 коп та заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 3 420 грн (а.с. 55).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року на загальну суму 5 420 грн 00 коп.

Крім того, 02 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір про споживчий кредит № 4346820 (а.с. 8-12).

Пунктами 6.1, 6.5 вказаного договору передбачено, що кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та (або) відповідний додаток чи інші засоби. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Вказаний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором U 17636 (а.с. 21).

Згідно п. 1.1 вищевказаного договору, за цим договором кредитодавець (ТОВ «Мілоан») зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію за користування кредитом у встановлений у п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Умовами вказаного кредитного договору визначено, що ТОВ «Мілоан» надає позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн. 00 коп (загальний розмір кредиту) на строк 30 днів з 02 грудня 2021 року. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 01 січня 2022 року (п.п. 1.2-1.4 договору).

Пунктом п. 1.5.1. договору про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року визначено, що комісія за надання кредиту 440 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 11,00 % від суми кредиту одноразово.

Згідно п.п. 1.5.2., 1.6., 1.7 зазначеного договору проценти за користування кредитом у розмірі 1 500 грн 00 коп, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору (а.с. 8).

Пунктом 2.3.1.2. договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на один день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищує 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тіло кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6 договору.

Свої зобов`язання за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» виконало, перерахувавши 02 грудня 2021 року ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 4 000 грн 00 коп (а.с. 22).

Пунктом 2.4.1. договору про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року передбачено, що позичальник зобов`язуються повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитними коштами не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації не пізніше дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування.

Проте свої зобов`язання за вищевказаним договором ОСОБА_1 не виконала.

Станом на 26 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року становила 16 540 грн 00 коп та включала в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 100 грн 00 коп., заборгованість за комісією у розмірі 440 грн 00 коп. (а.с. 77).

26 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Факторинг Партнерс» був укладений договір факторингу № 26-07/2024 (а.с.61-66)

Відповідно до п.п. 2.1., 2.4., вищевказаного договору факторингу, за цим договором Клієнт (ТОВ «Мілоан») зобов`язується відступити за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287 052 895 грн 25 коп, а Фактор (ТОВ «Факторинг Партнерс») здійснивши фінансування у порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить Клієнту і стає новим Кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржниками.

Як вбачається з Реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року до ТОВ «Факторинг Партнерс» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 4346820, укладеним 02 грудня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» на загальну суму 16 540 грн 00 коп та включала в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 100 грн 00 коп., заборгованість за комісією у розмірі 440 грн 00 коп (а.с. 74-76, 77).

ОСОБА_1 не здійснювала погашення заборгованості за договором про споживчий кредит № 4346820 від 01 грудня 2021 року в розмірі 16 540 грн 00 коп ні ТОВ «Мілоан», ні ТОВ «Факторинг Партнерс».

Станом на 17 грудня 2025 року заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року становила 16 540 грн 00 коп та включала в себе: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 4 000 грн 00 коп, заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 12 100 грн 00 коп., заборгованість за комісією у розмірі 440 грн 00 коп (а.с. 54).

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» слід стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року в розмірі 16 540 грн 00 коп

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. (а.с.7зв)

Що стосується стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, то у ч. ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України йдеться про те, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11 листопада 2021 року у справі № 922/449/21 та від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

ТОВ «Факторинг Партнерс» прохає стягнути з відповідачки ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000 грн 00 коп.

На підтвердження витрат, понесених позивачем за надання адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» професійної правничої допомоги суду надані: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року (а.с. 101-103); прайс-лист «Лігал Ассістанс» (а.с. 105), заявка про надання юридичної допомоги № 1758 (а.с. 106), витяг з акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28 листопада 2025 року (а.с. 107).

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд у тому числі враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34 - 36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейський суд з прав людини 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд вважає, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 грн 00 коп є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правничої допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову.

При цьому суд також враховує, що справа розглядалася у порядку спрощеного провадження, а адвокат не приймав участі в судових засіданнях.

Таким чином, суд приходить висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. Саме така сума, на думку суду, відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 509,512, 514, 516, 526, 527, 530, 611, 626, 628, 638,1048, 1049, 1054, 1077, 1078, 1083 ЦК України, ст. ст. 12, 77-81, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором № 4867335 про надання споживчого кредиту від 03 жовтня 2021 року у розмірі 5 420 грн 00 коп. (п`ять тисяч чотириста двадцять грн. 00 коп) та за договором про споживчий кредит № 4346820 від 02 грудня 2021 року в розмірі 16 540 грн 00 коп (шістнадцять тисяч п`ятсот сорок грн. 00 коп), а також понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп) і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 грн 00 коп (три тисячі грн 00 коп), всього 27 382 грн 40 коп (двадцять сім тисяч триста вісімдесят дві грн 40 коп).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо повне заочне рішення суду не було вручене відповідачці у день його проголошення, відповідачка має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», юридична адреса: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371.

відповідачка: ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Ярмак О. М.