Ухвала суду № 136232392, 30.04.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/18301/20

Провадження № 2/638/504/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді Тимченка А.М

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом- адвоката Заруцького Р.М.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом- ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Задніпровського О.О.

третьої особи із самостійними позовними вимогами- ОСОБА_2

представника третьої особи Марусенка Є.О.

розглянувши у відкритому засіданні у приміщенні Шевченківського районного суду міста Харкова справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі за первісним позовом, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

30 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами до позивача за первісним позовом, в якій просила суд:

- задовольнити позовні вимоги, які зазначені у позовній заяві (зустрічна) про визначення місця проживання малолітніх доньок з батьком від 06.04.2021, а саме: визначити місце проживання малолітніх доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , за місцем постійного проживання та реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 заявила клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, яке мотивоване тим, що пропуск строку на подання позовної заяви зумовлений поважними причинами, а саме у зв`язку з неповідомленням її про права на проживання та не розлучення з сестрою ОСОБА_5 , про що вона дізналась лише від адвоката, з яким уклала договір про надання правничої допомоги за згодою батька.

Ухвалою суду від 01 вересня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на подання позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами до позивача за первісним позовом та залучення у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги у справі № 638/18301/20 відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 18 лютого 2026 року ухвалу суду від 01.09.2025 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

07 квітня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами до позивача за первісним позовом, в якій просила суд:

- визначити місце проживання її молодшої сестри разом із батьком;

- забезпечити відновлення сімейних зв`язків між нею та її сестрою.

Крім того, ОСОБА_2 просила суд поновити пропущений строк на подання позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , адвокат Задніпровський О.О. та адвокат Марусенко Є.О. просили поновити строк на подання заяви та прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до спільного розгляду з первісною та зустрічною позовними заявами.

Адвокат Заруцький Р.М. проти прийняття позовної заяви ОСОБА_2 заперечував, зазначив, що строк на подання заяви та прийняти позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору пропущений, тому що справа призначено до розгляду по суті, думка ОСОБА_2 біла заслухана судом, прийняття зазначеної заяви приведе до затягування розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши клопотання про поновлення строку, перевіривши позовні заяви та оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Щодо клопотання про поновлення пропущеного строку на подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Згідно з ч.3, 4 ст. 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Як роз`яснено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції», судам слід мати на увазі, що, оскільки від належного вирішення питання про прийняття зустрічного позову, позову третьої особи із самостійними вимогами та об`єднання і роз`єднання позовів залежить своєчасний і правильний розгляд заявлених вимог, то ці процесуальні дії необхідно провадити у точній відповідності з правилами, встановленими статтями 123 - 126 ЦПК.

Позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги є однорідними, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших, таке об`єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України

З аналізу наведених норм процесуального закону та відповідних роз`яснень Постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» вбачається, що процесуальний закон передбачає певні умови прийняття судом позову третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету позову: 1) взаємний зв`язок первісного позову та позову третьої особи; 2) однорідність вимог та нерозривна пов`язаність вимог між собою; 3) від вирішення однієї вимоги залежить вирішення інших; 4) доцільність спільного розгляду цих позовів.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Також, Велика палата Верховного суду у справах від 13.03.2019 № 916/3245/17 та від 12.06.2019 № 916/542/18 дійшла висновку про те, що позов третьої особи, поданий, згідно приписів ст. 52 ЦПК України, може бути прийнятий судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, у тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору, що вже виник між сторонами.

В силу ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1,2 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Строки на подання позову третьою особою є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно з позовом або викладається у позові у вигляді клопотання.

При вирішенні питання про поновлення строку на подання позовної заяви третьою особою необхідно виходити з того, що у ЦПК України не міститься переліку поважних причин пропуску строку, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

На переконання суду, причини пропущення ОСОБА_2 строку на подання позовної заяви є поважними, оскільки до укладення угоди з адвокатом остання не могла повною мірою реалізувати свої права. Крім того, судом враховано, що пропуск строку є незначним.

У зв`язку з викладеним, суд поновлює ОСОБА_2 пропущений процесуальний строк на подання позовної заяви третьої особи, що які заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Щодо прийняття позовної заяви суд зазначає наступне.

У позовній заяві в редакції від 30.04.2025 неповнолітня ОСОБА_2 заявила наступну позовну вимоги:

- задовольнити позовні вимоги, які зазначені у позовній заяві (зустрічна) про визначення місця проживання малолітніх доньок з батьком від 06.04.2021, а саме: визначити місце проживання малолітніх доньок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 , за місцем постійного проживання та реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 .

Зміст прохальної частини позову ОСОБА_2 свідчить про те, що нею у позовній заяві від 30.04.2025 не заявлено самостійних позовних вимог, оскільки вимоги позовної заяви за своєю суттю зводяться до підтримання зустрічного позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

У зв`язку з цим, відсутні підстави вважати, що у позовній заяві від 30.04.2025 неповнолітньою ОСОБА_2 були заявлені самостійні позовні вимоги третьої особи щодо предмету спору, як того вимагає ст. 52 ЦПК України.

З урахуванням викладених обставин, які свідчать про те, що позовна заява неповнолітньої ОСОБА_2 від 30.04.2025 не містить самостійних позовних вимог, як того вимагає ст. 52 ЦПК України, суд не вбачає підстав для прийняття позовної заяви ОСОБА_2 від 30.04.2025 до спільного розгляду з первісною та зустрічною позовною заявою.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 52 ЦПК України після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

Провадження у цій справі відкрито 08 квітня 2021 року, тобто понад 5 років тому. Прийняття позовної заяви ОСОБА_2 в редакції від 30.04.2025, в якій фактично відсутні самостійні позовні вимоги, зумовить розгляд справи спочатку, враховуючи наявність відповідного клопотання ОСОБА_2 , що суперечитиме як завданням цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи (ст. 2 ЦПК України), так і праву сторін на розгляд справи упродовж розумного строку (ст. 6 Конвенції). Натомість незалучення ОСОБА_2 як третьої особи з самостійними позовними вимогами, враховуючи сукупність викладених вище обставин, не матиме негативного впливу повноту, всебічність та об`єктивність розгляду справи, враховуючи, що при вирішенні по суті спору між батьками суд в силу вимог закону зобов`язаний виходити з якнайкращих інтересів дітей незалежно від їх залучення до участі у справі як третіх осіб.

Щодо позовної заяви від 07 квітня 2026 року, то в ній містять самостійні позовні вимоги ОСОБА_2 , а саме про визначення місце проживання її молодшої сестри разом із батьком; про забезпечення відновлення сімейних зв`язків між нею та її сестрою.

Як зазначалось вище, до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (ч. 2 ст. 193 ЦПК України).

Крім цього, зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (ч. 1-2 ст. 193 ЦПК України).

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що питання прийнятності позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, вирішується з дотриманням загальних правил, передбачених для прийнятності первісних позовних заяв.

Вирішуючи питання про можливість розгляду позовних вимог ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства, суд керується наступним.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ст. 16 ЦК України).

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, обов`язковою умовою для звернення до суду з позовом є наявність порушеного права позивача та можливість його захисту в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Системний аналіз цитованих норм дає підстави стверджувати, що правом на подання позову про визначення місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, наділені лише батьки дитини, які не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина.

При цьому, Сімейний кодекс України не наділяє рідну сестру чи брата такої дитини на подання позову щодо визначення місця її проживання.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку, що вимоги неповнолітньої ОСОБА_2 , яка є сестрою ОСОБА_4 , про визначення місця проживання останньої разом з батьком не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому слід наголосити, що положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).

Що стосується вимог про забезпечення відновлення сімейних зв`язків між нею та її сестрою, то вони не є самостійними вимогами, оскільки містять та не можуть містити ані конкретного способу захисту порушеного права, ані визначення особи, яка повинна відповідати за такими вимогами (відповідача).

Суд наголошує, що зазначені обставини, які ОСОБА_2 помилково визначила як самостійні позовні вимоги, підлягають врахування під час розгляду спору між батьками дитини по суті, оскільки згідно зі ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, зокрема щодо забезпечення права дітей на відновлення сімейних зв`язків між батьками, братами та сестрами та іншими родичами.

Якнайкраще забезпечення інтересів дітей здійснюється, зокрема, але не виключно, шляхом безпосереднього з`ясування судом думки дітей щодо предмету спору, що було здійснено судом під час судового розгляду справи.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_2 у редакції позовної заяви від 07.04.2026 щодо забезпечення відновлення сімейних зв`язків між нею та її сестрою також не підлягають розгляду порядку цивільного судочинства як самостійні позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, у зв`язку з наявністю підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд відмовляє у прийнятті та відкритті провадження за позовом ОСОБА_2 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у справі № 638/18301/20.

Керуючись ст. 52, 126, 127 185, 186, 193, 194, 259-260 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання третьої особи, що заявляє самостійні позовні вимоги на боці позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про поновлення строку на звернення до суду із позовною заявою задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 процесуальний строк на звернення до суду із позовною заявою третьої особи, що заявляє самостійні позовні вимоги у справі № 638/18301/20.

У прийнятті позовної заяви та відкритті провадження за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст ухвали складено 04 травня 2026 року.

Суддя А.М. Тимченко