Рішення № 136232087, 04.05.2026, Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 390/3478/25

Номер провадження 2/383/415/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Михайлюти Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу №390/3478/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ

У грудні 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 22 грудня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5196269 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 6500,00 грн; строк кредиту 360 днів: з 22.12.2024 року по 17.12.2025 року. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 6500,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.07.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу №31/07/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача. Відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором. До ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором №5196269 від 22.12.2024 року, загальна сума заборгованості склала 24108,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 6500,00 грн, заборгованості за процентами 13708,50 грн та штрафні санкції 3250,00 грн, комісії за надання кредиту 650,00 грн. Відповідно до п. 1.3. строк дії Договору № 5196269 строк кредиту 360 днів: з 22.12.2024 року по 17.12.2025 року. Станом на дату укладання Договору факторингу № 31/07/2025 від 31 липня 2025 року, строк дії Договору № 5196269 від 22.12.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 01.04.2025 року по 17.12.2025 року (139 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 8583,25 грн. (Розрахунок заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» додається): 6500,00 грн * 0,95% = 61,75 грн*139 календарних дні = 8583,25 грн. Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 5196269 від 22.12.2024 року загальною сумою 32691,75 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 6500,00 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 13708,50 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 139 календарних днів 8583,25 грн., штрафні санкції 3250,00 грн та комісії за надання кредиту 650,00 грн, яку просять стягнути з відповідача, а також судовий збір та витрати на правову допомогу.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві вказує, що позов підтримує в повному обсязі та просить розглядати справу без участі представника позивача, при цьому, в разі неявки відповідача, надає згоду на заочний розгляд справи (а.с.48).

Відповідач ОСОБА_1 повторно в судове засідання не з`явилася повторно по невідомій суду причині, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялася належним чином. До суду заяв чи клопотань не подала. Відзиву на позовну заяву від відповідача також не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ст.280 ЦПК України, оскільки належним чином повідомлений відповідач до суду не з`явився, не подав заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі та відзиву на позов, тому, враховуючи згоду позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази та оцінивши їх у відповідності до вимог ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Як визначено в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до змісту ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Судом встановлено, що 22 грудня 2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5196269 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 6 500,00 гривень (п.1.2. Кредитного договору) (а.с.111-123).

Відповідно до п.1.2.1. п.1.3. Кредитного договору за взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому Сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе в першому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, але до дати здійснення Клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору). Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати Комісії (якщо передбачена Договором), процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (по тексту - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п.1.3.1. Кредитного договору строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) в останньому розрахунковому періоді, вказаному в Графіку платежів, за письмовою згодою Сторін, шляхом укладання Сторонами додаткового договору/угоди до цього Договору. Ініціювання Клієнтом продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для Клієнта.

Відповідно до п.1.3.2. Кредитного договору у Клієнта наявне право ініціювати укладення додаткового договору/угоди для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Згідно з п. 1.4. п.1.4.1. Кредитного договору комісія за надання кредиту становить 650,00 гривень. Тип Комісії (якщо передбачена Договором) разова комісія, нараховується при наданні кредиту в дату надання кредиту та в дату надання додаткової суми кредиту (у разі укладання додаткового договору/угоди згідно з п. 1.2.1 Договору). Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: 1.4.1. Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору.

Пунктами 1.5. 1.7.1 Кредитного договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування 2 639,6200% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору включає суму кредиту, Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29 380,00 гривень. Загальні витрати за кредитом на дату укладення Договору включають Комісію (якщо передбачена Договором), проценти за користування кредитом та складають: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22 880,00 гривень.

Відповідно до п.1.9. Кредитного договору мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Згідно з п. 2.1. 2.2. Кредитного договору Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 22.12.2024 або 23.12.2024.

Згідно з п.4.1. Кредитного договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата Комісії (якщо передбачена Договором), процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Кредитний договір та додатки до нього підписано електронним підписом позичальника, що відтворено шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора 64292 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, який зазначений у п. 10 Кредитного договору «Реквізити та підписи сторін» (а.с.123 зворот).

Додатком № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5196269 від 22.12.2024 року сторонами погоджено Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з яким дата повернення кредиту та сплата нарахованих процентів: 16.12.2025, сума кредиту за договором 6500,00 грн, проценти за користування кредитом 22230,00 грн (а.с.124).

Відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту у якому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с.126-127).

Також, під час підписання вказаного договору, ОСОБА_1 ознайомився з Правилами надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 53-61). Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Укладаючи вищевказаний кредитний договір відповідач та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» вчинили дії, визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Проте, відповідач у строки, визначені Договором до 16.12.2025 року, свої зобов`язання не виконав.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.

Зобов`язання, згідно із ст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов`язковості виконання договору.

На підтвердження виконання кредитором Договору позивачем надано лист ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» «ТОВ УПР» від 01.08.2025 року за №444-0108 з якого вбачається, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» згідно договору, укладеного з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» про переказ коштів №ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року, (а.с.76-78) здійснило переказ коштів в сумі 6500,00 грн відповідачу ОСОБА_1 , 22.12.2024 року 20:16:07 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі НОМЕР_3 .ua - НОМЕР_4 , призначення платежу: зарахування 6500,00 грн на картку НОМЕР_1 (а.с.106).

Згідно відповіді, яка надійшла від АТ «Ідея Банк» від 04.05.2026 року за №3662/26 - Вх. на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 11.03.2026 року, мається інформація, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_5 ), згідно договору С-001-339792-24-980 від 16.08.2024 року. 22.12.2024 року за реквізитами карти № НОМЕР_2 зарахований переказ коштів в сумі 6500,00 грн, код авторизації 616716, RRN 435720406164 (а.с.144), що підтверджується платіжною інструкцією № 7716758 від 22.12.2024 року (а.с.145).

Також позивач надав розрахунок заборгованості відповідача перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за кредитним договором № 5196269 від 22.12.2024 рок, де зазначив, що заборгованість станом на 31.07.2025 р. становить 6500,00 грн за тілом кредиту та 13708,50 грн - сума заборгованості за процентами. Також, позивачем нараховано штраф в сумі 3250,00 грн та комісію за надання кредиту в сумі 650,00 грн (а.с.97-100).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за договором №5196269 від 22.12.2024 року встановлено, що заборгованість відповідача також перед ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за користування кредитними коштами з 01.07.2025 по 17.12.2025 становить 8583,25 грн. (а.с. 101-102).

Також, судом встановлено, що 31 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 31/07/2025, у відповідності до умов якого за цим договором Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб- Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.79-89).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд також враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно пункту 5 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» факторинг є видом фінансової послуги.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов`язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 вказано, що визначальною ознакою договору факторингу є суб`єктний склад його учасників. Так, суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: - клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України); - фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ч.3 ст. 1079 ЦК України); - боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором, що вбачається із ч. 1 ст. 1077 ЦК України.

Згідно ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу

Згідно з п.1.1. п.1.2. Договору Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб- Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною Договору. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому передачі Реєстру Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому передачі реєстру Боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

За реєстром боржників до договору факторингу №31/07/2025 від 31.07.2025 року до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №5196269 від 22.12.2024 року в сумі 24105,50 грн, з яких: 6500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 13708,50 грн - сума заборгованості за відсотками, 650,00 грн комісія за надання кредиту та 3250,00 грн пеня/штраф (а.с.104-105).

За відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 21/07/2025 від 31.07.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило на користь ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» грошові кошти, що підтверджується копією платіжної інструкції (а.с.52).

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с.74).

ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» направило лист повідомлення в особисті кабінети усіх боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами, що підтверджується листом від 01 серпня 2025 року (а.с.95).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, враховуючи вище встановлені обставини та досліджені докази у справі суд виснує, що позивачем доведено наявність у нього права вимоги до відповідача, в судовому засіданні підтверджено факт переходу права вимоги за кредитним договором №5196269 від 22.12.2024 від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», та позивачем доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем у сумі 6500,00 гривень на виконання умов вказаного Кредитного договору та відповідно заборгованість у вказаній сумі.

Оскільки відповідачем фактично отримано кредитні кошти у розмірі 6500,00 гривень, які ним не повернуто в порушення умов Кредитного договору в тому числі й після відст уплення права вимоги позивачу, то суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість в загальній сумі 28791,75 грн, де 6500,00 грн заборгованість за кредитом, 13708,50 грн заборгованість за нарахованими відсотками та 8583,25 грн нарахованих процентів за 139 календарних днів на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» підлягає стягненню

Щодо стягнення 650,00 грн комісії за надання кредиту, то в цій частині позов є також необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливими, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультра активну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.09.2019 року у справі №186/1333/16-ц (провадження №61-27618св18), викладено правовий висновок про те, що умовами договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Так, Верховний Суд у постанові від 16.11.2016 року у справі №6-1746цс16 дійшов висновку, що встановлення банком у кредитному договорі обов`язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без значення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит (саме, як компенсація сукупних послуг банку за рахунок клієнта), є незаконним. Несправедливим є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21) відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №583/3343/19 (провадження № 61-22778св19) й постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі №361/392/20 (провадження №61-16470св20) та зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із змісту Кредитного договору №5196269 від 22.12.2024 р., а саме п.1.4. Кредитного договору вбачається, що позивачем встановлено розмір щомісячної комісії за надання кредиту, проте це суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи те, що позивачем встановлено плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту Кредитного договору, у тому числі п.1.4. Кредитного договору, укладених між відповідачем та Банком щодо обов`язку позичальника сплачувати щомісячну комісію за надання кредиту та обслуговування кредиту є нікчемним.

Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції викладеній в Постанові від 13.07.2022 Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) зазначено, що «за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. 10 червня 2017 року набрав чинності Закон № 1734-VIII. Згідно зі змістом статті 11 Закону № 1023-XII дію Закону № 1023-XII звужено до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону № 1734-VIII».

Оскільки банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь, до яких відноситься й щомісячна комісія за надання кредиту та обслуговування кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення за Кредитного договору №5196269 від 22.12.2024 року в сумі 650,00 грн заборгованості по комісії за надання кредиту є необґрунтованими та позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Також позивачем заявлено вимогу, щодо стягнення штрафу в сумі 3250,00 грн, то в цій частині позов є необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, зі змісту п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22 та в постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб та Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено відповідні укази Президента України та строк дії воєнного стану в Україні продовжено, та який наразі діє.

Оскільки відповідач на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільнений від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) у період з 24 лютого 2022 року до тридцятого дня після скасування/припинення дії воєнного стану на території України (ст.625 ЦК України), тому суд вважає, що позов в частині вимог про стягнення з відповідача нарахованого штрафу в сумі 3250,00 грн, яка охоплюється періодом з 22.12.2024 по 16.12.2025, є необґрунтованим, й на цій підставі відмовляє позивачу у задоволенні цих вимог.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлений позов до ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачем не доведені належними та допустимими доказами всі складові заборгованості за кредитним договором, які зазначені ним у позові, тому стягує з відповідача на користь позивача заборгованість в загальному розмірі 28791,75 грн, з яких: 6500,00 грн заборгованість за кредитом, 13708,50 грн заборгованість за нарахованими відсотками та 8583,25 грн нарахованих процентів за 139 календарних днів, відмовивши в задоволенні іншої частини вимог, а саме: у стягненні 650,00 грн заборгованості по комісії за надання кредиту та 3250,00 грн заборгованості за штрафами.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно ч.8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду надано наступні документи:

-договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року укладений між ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в особі виконуючого обов`язки генерального директора ОСОБА_3 та адвокатом Столітнім М.М.

Відповідно до умов договору Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1. Договору) (а.с.49-50).

-заявку №14255 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги, відповідно якої встановлено, що адвокатом та клієнтом погоджено види робіт (наданих послуг), їх ціну та вартість. Загальна вартість послуг - 10000 грн (а.с. 107-108).

-рахунок на оплату №14255-22/12-2025 від 22.12.2025 року на загальну суму 10000,00 грн (а.с.96).

-акт №14255 від 22.12.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, яким сторони погодили види виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.103).

-свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№9422/10, виданого 18.09.2020 року (а.с.63).

-ордер серії АІ №207682 від 22.12.2025 року, відповідно якого ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на підставі договору про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року представляє інтереси адвокат Столітній М.М. (а.с.125 зворот).

Відповідно до висловленої Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18 позиції від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до змісту п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, до яких також відносяться судові витрати на правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже враховуючи, що стороною позивача документально доведено, що ними понесені витрати на правову допомогу, виходячи з встановленого у самому договорі та додатку до нього розміру та порядку обчислення таких витрат, на думку суду, розмір витрат сторін на правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторін, проте враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу на підставі п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України в сумі 8807,03 грн.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме в сумі 2133,41 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Копманія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Копманія «Фінтраст Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 5196269 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.12.2024 року в загальній сумі 28791,75 грн, а також судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 2133,41 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8807,03грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, п.і.03045.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІД паспорт № НОМЕР_6 від 28.12.2020 року, орган видачі 3515, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 05.05.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко