Рішення № 136230569, 04.05.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1546/26

Провадження № 2/331/2112/2026

РІШЕННЯ

іменем України

04.05.2026

Олександрівський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В., за участю секретаря судового засідання Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Олександрівського районного суду м.Запоріжжя надійшов позов ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.09.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4007558. Згідно з умовами кредитного договору, сума кредиту складає 3100,00 грн., строк кредиту 360 днів, строк позики до 19.09.2024 року. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3100,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера ТОВ « Пейтек Україна».

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право грошової вимоги за договорами, в тому числі за договором №4007558, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 24.05.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача. Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором відповідача було повідомлено в особистому кабінеті.

Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором №4007558від 25.09.2023року загальною сумою 25 420,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3100,0 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15 004,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 118 календарних днів 7316,00 грн.

На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Кредитним договором №4007558від 25.09.2023 року в розмірі 25 420,00 грн. та понесені судові витрати,

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 26.02.2026 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

12.03.2026 до суду надійшов Відзив від відповідача на позовну заяву, в якому вказав,що він не погоджується з позовними вимогами та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами. Позивач не довів належним чином право вимоги. Позивач посилається на договір факторингу від 24.05.2024 року, укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК Фінтраст Капітал». Відповідно до п.1.1., п. 2.4.6. договору факторингу зазначається надання право стягнення боргу на вже сформований портфель заборгованості. У витягу з реєстру боржників, поданому позивачем, сторонами факторингу зазначено, що розмір заборгованості відповідача становить 18 104 грн. Водночас у позовній заяві позивач просить суд стягнути 25 420 грн, що значно перевищує суму переданої вимоги. Це свідчить про те, що позовні вимоги заявлені у розмірі, який не підтверджений доказами. Також Позивачем надано витяг реєстру боржників, який не є належним доказом без надання реєстру в повному обсязі та не підкріплений доказами про рух коштів з рахунків Позикодавця на рахунок Позичальника. Позивач не довів факту отримання відповідачем кредитних коштів. Позивач посилається на довідку платіжного провайдера щодо переказу коштів. Разом з тим така довідка: не є банківським документом; не підтверджує належність карткового рахунку відповідачу; не підтверджує фактичне отримання коштів відповідачем. Щодо стягнення заборгованості за процентами та недоведеність розрахунку заборгованості. Перераховуючи процентну ставку та аналізуючи паспорт Кредиту вбачається наступне: Стандартна процентна ставка, відсотків річних: 730,00% річних (або 2,00% в день) Реальна річна процентна ставка за стандратною ставкою, відсотків річних 30 341,06 % В той же час Національний Банк України як регулюючий орган всієї фінансової діяльності в секторі кредитування в Україні в листі від 14.04.2022 року № 21- 0013/27762 зазначає наступне, що під час повномасштабної війни та 30 днів після припинення військового стану забороняється в разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачене кредитним договором чи договором про споживчий кредит. З урахуванням вищезазначених фактів та обставин процентна ставка за договором має бути розрахована наступним чином: 3100 (тіло кредиту) + 242 * 3100 * 0.01 (за користування кредиту) = 10 602 грн. Позивачем надано лише таблицю розрахунку боргу. Такий розрахунок: не підтверджений бухгалтерськими документами, не містить первинних фінансових документів, не підтверджує підстав нарахування процентів. Також відсутня первинна документація що підтверджує переказ коштів на рахунки Відповідача. Посилання на таблиці з розрахунком боргу не є належним доказом існування заборгованості. також враховуючи факт що сума надання правової допомоги дорівнює майже 50 % від суми позовних вимог Позивача, вважаю що сума надання правової допомоги в розмірі 10 000 грн. є завищеною щонайменше в декілька разів. У задоволенні позову ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» відмовити повністю.

13.03.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прохав суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Олександрівського районного суду м.Запоріжжя від 01.04.2026 року витребувано докази по справі.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, долучив до матеріалів справи заяву, в якій прохав суд розглядати справу без його участі, прохав суд відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних у відзиву.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 25.09.2023 року між ТОВ «ЛінеураУкраїна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4007558.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 3100 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 25.09.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору. Розділами третім, п`ятим договору визначено порядок нарахування та сплати відсотків.

Також, до матеріалів долучено копію паспорту споживчого кредиту, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом Е569, що свідчить про ознайомлення відповідача з істотними умовами кредитування.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Лінеура Україна» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3100 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» .

АТ КБ « Приватбанк» 27.04.2026 року на виконання ухвалу суду надано інформацію суду про те що на імя ОСОБА_1 в банку емітовано карту №516875735541689 та повідомили про зарахування коштів на вказану картку у розмірі 3100,00грн. за період 25.09.2023 року.

Доводи відповідача, що матеріалах справи відсутні належні докази (платіжні первинні документи), які б підтверджували отримання відповідачем кредитних коштів, спростовуються наявними в матеріалах справи довідкою платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» та інформацією АТ КБ « Приватбанк» від 27.04.2026 року.

24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» отримало право грошової вимоги за договорами, в тому числі за договором №4007558, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 . Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу від 24.05.2024 року, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача у розмірі 18 104.00 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту у розмірі 3100,00 грн та заборгованість по процентам 15 004,00грн.

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року ТОВ "Лінеура Україна" зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Щодо заперечень відповідача до наданого витягу реєстру боржників, який не є належним доказом без надання реєстру в повному обсязі та не підкріплений доказами про рух коштів з рахунків Позикодавця на рахунок Позичальника, суд зазначає наступне. Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлені витяги з реєстрів боржників, оскільки реєстри боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ Про захист персональних даних.

Частинами 1 та 2 ст.512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4007558 про надання споживчого кредиту від 25.09.2023 за Договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 року у сумі 15 004,00грн.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю настання відповідних правових наслідків.

За нормами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, вказані положення закону передбачають альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій особі цього договору.

Оскільки договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію».

Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Щодо стягнення процентів за Кредитним Договором , суд зазначає наступне.

Відповідач у відзиві вказав, що Національний Банк України як регулюючий орган всієї фінансової діяльності в секторі кредитування в Україні в листі від 14.04.2022 року № 21- 0013/27762 зазначає наступне, що під час повномасштабної війни та 30 днів після припинення військового стану забороняється в разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит збільшення процентної ставки за користування кредитом, крім випадків, коли встановлення змінюваної процентної ставки передбачене кредитним договором чи договором про споживчий кредит. З урахуванням вищезазначених фактів та обставин процентна ставка за договором має бути розрахована наступним чином: 3100 (тіло кредиту) + 242 * 3100 * 0.01 (за користування кредиту) = 10 602 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, а також сплати процентів, належних йому, якщо інше не передбачено договором.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно із ст. 11, 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог ЗУ «Про захист прав споживачів». Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (ч.2 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 25 420,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3100,0 грн., нарахованих процентів первісним кредитором 15 004,00 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 118 календарних днів 7316,00 грн.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У розумінні положень п. 5 ч.3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Враховуючи зазначене, визначений позивачем розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації, що не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

У Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20).

Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати, з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.613 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст. 509, ч.1,2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи, при цьому, норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що, з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 22 320,00 грн., суд вважає про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 11 000,00грн.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року, у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних процентів), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Також, у цій Постанові зазначено, що, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

У Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23 зазначено, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів щодо несправедливих умов нарахування розміру процентів за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому, відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі, з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №175/1543/16-ц.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п. 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання

За таких обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов`язання за договором №4007558 від 25.09.2023, суд приходить до висновку, що застосовуючи аналогію та враховуючи, що заявлена до стягнення сума прострочених платежів по процентах за користування кредитом у розмірі 22 320,00 грн. не є співмірною сумі існуючої заборгованості за договором про надання кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, дійшов висновку, про необхідність зменшення розміру процентів до 11 000,00грн.

Отже позов підлягає частковому задоволенню про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованості у розмірі 14 100,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3100,0 грн. та процентів у розмірі 11 000,00грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 р.; заявку № 15732 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024; акт № 15732 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 р., рахунок на оплату №15732-23/02-2026 від 23 лютого 2026 року на суму 10000,00грн.

Однак, з огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час, крім того у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають,часткове задоволення позовних вимог, а тому суд вважає, що заявлена до стягнення з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, справедливості та співмірності, а тому дійшов висновку про необхідність стягнення таких витрат у розмірі 3 000,00 грн., що буде відповідати критеріям розумності, справедливості та співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 1476,80 гривні та 3000,00 гривень за надання правничої допомоги.

Керуючись ст. 11, 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1050 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою, АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (0315, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27 прим.2, ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за Кредитним договором №4007558 від 25.09.2023 в розмірі 14 100,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою, АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (0315, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд.27 прим.2, ЄДРПОУ 44559822) судовий збір у розмірі 1476,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 04.05.2026 року.

Суддя Н.В.Фісун