Рішення № 136230396, 04.05.2026, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/109/26

Провадження № 2/483/279/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Шевиріної Т.Д.,

за участю секретаря Шилінскас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі ТОВ "Діджи Фінанс") звернувся до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з відповідача 43 230 грн 75 коп. в рахунок заборгованості за кредитним договором № 0077/980/021673481/1 від 18 жовтня 2018 року, що укладений з АТ «ОТП Банк».

В обґрунтування позову зазначив, що 18 жовтня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та відповідачем був укладений вищезазначений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит із зобов`язанням повернути його зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 15 березня 2024 року АТ «ОТП Банк» відступило ТОВ "Діджи Фінанс" право вимоги за вказаним кредитним договором. Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, внаслідок чого перед позивачем виникла вищезазначена заборгованість. Оскільки відповідач ухиляється від добровільного погашення боргу, позивач змушений звернутися до суду.

23 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Так, відповідач зазначає, що обов`язок виконувати кредитне зобов`язання перед позивачем у нього не виник, оскільки він не був належним чином повідомлений про зміну кредитора. Крім того, позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт невиконання відповідачем умов кредитного договору, а сам договір не містить підпису відповідача. Отже, кредитний договір не був укладений, а умови користування коштами не були погоджені.

25 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Так, позивач вказує, що за кредитним договором № 0077/980/021673481/1 відповідачу відкрито кредитну лінію з установленим кредитним лімітом у розмірі 3 500 грн (з можливістю його збільшення відповідно до умов договору) строком на 36 місяців (з правом пролонгації). Зазначене, на думку позивача, свідчить про укладення кредитного договору. Незважаючи на відсутність власноручного підпису відповідача на кредитному договорі, наявні у матеріалах справи документи підтверджують факт виникнення кредитних правовідносин та отримання відповідачем кредитних коштів. Зокрема, до позовної заяви додано копії паспорта відповідача та реєстраційного номера облікової картки платника податків, які використовувалися при оформленні кредиту та ідентифікації особи. Крім того, виписка по особовому рахунку про рух коштів за кредитним договором із деталізацією платежів за період з 18.10.2018 по 15.03.2024 підтверджує, на думку представника, факт зарахування кредитних коштів та їх подальше використання відповідачем. Відтак, навіть за відсутності підпису на примірнику договору, поведінка відповідача, зокрема користування кредитними коштами та здійснення платежів на їх погашення, підтверджує існування між сторонами договірних відносин. При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні внаслідок укладення договору факторингу не впливає на обсяг і зміст зобов`язань боржника та не порушує його прав.

Дослідивши заяви по суті спору, а також долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18 жовтня 2018 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг №0077/980/021673481/1. Зазначений договір, паспорт споживчого кредиту та заява особи про встановлення кредитної лінії визначають умови надання кредиту.

За умовами договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 3 500 грн (з можливістю його збільшення відповідно до умов кредитного договору) строком на 36 місяців (з правом пролонгації).

Відповідно до п. 4. Паспорту споживчого кредиту процентна ставка, що діє протягом Пільгового періоду до 55 днів у розмірі 0.01 % річних.

Відповідно до п. 3. Паспорту споживчого кредиту спосіб та строк надання кредиту відбувається безготівково, шляхом встановлення кредитної лінії на поточний (картковий) рахунок споживача, у строк, визначений кредитним договором.

Судом також встановлено, що заява-анкета про надання банківських послуг 0077/980/021673481/1, паспорт споживчого кредиту, а також заява на встановлення кредитної лінії, не містять підпису відповідача (а.с. 7-9).

15 березня 2024 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 15/03/24, відповідно п. 1.1. якого АТ «ОТП БАНК» (Первісний Кредитор) передає, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить АТ «ОТП БАНК», і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між АТ «ОТП БАНК» і Боржниками, в розмірі Портфеля Заборгованості (а.с. 32-36).

З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на дату відступлення права вимоги заборгованість ОСОБА_1 перед товариством становить 43 230 грн 75 коп., з яких: 25 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18 230 грн 00 коп. заборгованість по відсоткам (а.с. 12-23).

За змістом виписки з рахунку за кредитним договором 0077/980/021673481/1, слідує, що відповідачем фактично використовувалися кошти, отриманні від первісного кредитора, та частково здійснювалися платежі в рахунок їх повернення (а.с. 24-30).

Згідно з розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, відповідачем використано кредитні кошти на загальну суму 65 292 грн 90 коп., тоді як загальна сума внесених ним коштів становить 60 178 грн 73 коп., з яких частину кредитором зараховано в рахунок погашення нарахованих відсотків.

Вирішуючи цивільно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України врегульовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України закріплено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Укладеність договору пов`язується з досягненням сторонами згоди з усіх істотних його умов (ч. 1 статті 638 ЦК України). Належним підтвердженням досягнення сторонами згоди щодо визначених у договорі умов є, зокрема, їх підписи.

Відповідно до частини другої статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, ЦК України допускає дійсність договору, укладеного з дефектами його письмової форми, зокрема й підпису, за таких умов: 1) узгодження сторонами його істотних умов, що також включає в себе волевиявлення сторін на укладення відповідного договору; 2) виконання чи часткове виконання сторонами умов договору. Розглядаючи подібні спори, суди повинні з`ясовувати, чи існує підтвердження укладення і виконання такого договору. Якщо існує, то є підстави вважати такий договір дійсним і обов`язковим для сторін, якщо ні - договір є неукладеним.

Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від установлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов`язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

Таким чином, неукладеність договору у зв`язку з недотриманням встановленої для нього законом обов`язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт не підписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

Відсутність або підроблення підпису сторони на письмовому правочині створює презумпцію відсутності її волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин. Така презумпція може бути спростована належними та допустимими доказами, зокрема письмовими доказами, а також засобами аудіо- чи відеофіксації, які підтверджують наявність волевиявлення відповідної особи на укладення правочину.

У разі якщо зазначена презумпція не спростована, це свідчить про неукладеність договору, оскільки відповідно до абзацу першого частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним лише за умови досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов.

Наведений підхід узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у справі № 204/8017/17 від 27 листопада 2024 року.

З матеріалів справи слідує, що кредитний договір не містить підпису відповідача. Водночас, наданими доказами підтверджується факт отримання відповідачем від первісного кредитора грошових коштів, якими він користувався та які частково повертав.

Вказане свідчить про доведеність факту отримання відповідачем коштів на загальну суму 65 292 грн 90 коп..

Отже, суд виходить з того, що між сторонами фактично виникли правовідносини, пов`язані з отриманням та поверненням грошових коштів, однак відсутні підстави вважати належним чином укладеним договір у частині погодження умов про сплату відсотків.

Звертаючись до суду з позовом, банк вважав, що відповідач зобов`язання за договором належним чином не виконав, порушував його умови та у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 43 230 грн 75 коп., з яких: 25 000 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18 230 грн 00 коп. заборгованість по відсоткам.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування, а права та інтереси позивача у цих правовідносинах (поза межами строку дії угоди) забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК.

Однак, ані заява-анкета, ані паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, що свідчить про відсутність погодження сторонами істотних умов договору щодо розміру та строків сплати відсотків за користування кредитними коштами.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та за відсутності в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків, надані банком заява-анкета і паспорт споживчого кредиту не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Аналогічну позицію висловила Велика палата Верховного суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, зазначивши, що надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання до запропонованого договору.

З урахуванням викладеного, а також того факту, що суду не надано письмового договору, підписаного відповідачем, щодо прийняття ним умов нарахування відсотків, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в цій частині вимог, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність підпису відповідача в анкеті-заяві та паспорті споживчого кредиту, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем погодження з відповідачем такої істотної умови, як розмір відсотків за користування кредитними коштами та порядок їх нарахування.

За таких обставин нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами є безпідставним (без погодження сторонами відсотків у письмовому вигляді).

Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача, останній отримав грошові кошти у загальному розмірі 65 292 грн 90 коп., при цьому в рахунок погашення заборгованості ним сплачено 60 178 грн 73 коп. Частина внесених коштів була зарахована позивачем у рахунок погашення нарахованих відсотків.

Розмір неповернутих відповідачем коштів становить 5 114 грн 17 коп. (65 292 грн 90 коп. 60 178 грн 73 коп.), у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку виконувати кредитне зобов`язання перед позивачем з підстав неналежного повідомлення про зміну кредитора, а також про ненадання позивачем належних і допустимих доказів невиконання умов кредитного договору, суд вважає необґрунтованими. Зазначені доводи спростовуються дослідженими судом доказами, яким надано належну правову оцінку.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 2 662 грн 40 коп., що підтверджується відповідною платіжною інструкцією, а також заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та виходячи з принципу пропорційності розподілу судових витрат до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 314 грн 96 коп. судовий збір та 828 грн 10 коп. витрати на правничу допомогу, а всього 1143 грн 06 коп.

Відповідачем реалізовано право на правничу допомогу, укладено договір з адвокатом Тарасенко В.І., яка підготувала відзив на позовну заяву. Вартість наданих правничих послуг становить 5 000 грн та підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 408 грн 50 коп., що становить 88,17 % від заявленої суми витрат.

Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України у разі покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог суд може здійснити їх розподіл шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення різниці.

З урахуванням викладеного, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню різниця судових витрат у розмірі 3 265 грн 44 коп. (4 408 грн 50 коп. 1143 грн 06 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (код ЄДРПОУ 42649746) в рахунок заборгованості за кредитним договором № 0077/980/021673481/1 від 18 жовтня 2018 року, укладеним з акціонерним товариством «ОТП Банк», станом на 03 лютого 2026 року заборгованість в сумі 5 114 (п`ять тисяч сто чотирнадцять) грн 17 коп..

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" на користь ОСОБА_1 3 265 (три тисячі двісті шістдесят п`ять) грн 44 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 04 травня 2026 року.

Головуюча: