Ухвала суду № 136230063, 04.05.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/618/26

Провадження № 2/147/477/26

УХВАЛА

про відвід судді

04 травня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем судового засідання Задверняк Т. П.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в с-щі Тростянець Гайсинського району Вінницької області заяву представника відповідача Фермерського господарства «Пролісок Люкс» Тимощука Євгенія Сергійовича про відвід головуючого судді Борейко Олесі Григорівни у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права, -

в с т а н о в и в:

27 квітня 2026 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями в провадження судді Тростянецького районного суду Вінницької області Борейко Олесі Григорівни надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права.

Ухвалою судді від 28 квітня 2026 року постановлено, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права, прийняти до свого провадження;р озгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження;п ризначити підготовче засідання на 10:00 годину 19 травня 2026 року в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).

04 травня 2026 року до Тростянецького районного суду Вінницької області, через систему «Електронний суд», адвокат Тимощук Є. С., діючи в інтересах Фермерського господарства «Пролісок Люкс», звернувся із заявою про відвід судді від розгляду даної справи.

Подану заяву мотивує тим, що виникають обгрунтовані сумніви в неупередженості судді Борейко О. Г. та об`єктивності. По-перше вказує на те, що суддя фактично вирішила спір до відкриття провадження, оскільки було постановлено ухвалу від 06.03.2026 у справі №147/518/26 про забезпечення позову (суд фактично вирішив спір по суті; застосовані заходи є тотожними заявленим позовним вимогам; відбулося фактичне втручання у правовідносинии сторін із наслідками, які можуть наставати виключно за результатами розгляду справи по суті. Таким чином на думку заявника, суддя ще до відкриття провадження сформувала правову позицію щодо спірних правовідносин. По-друге вказує на те, що ці порушення встановлені апеляційним судом, а саме Вінницький апеляційний суд постановою від 16.04.2026 у справі №147/518/26 скасував ухвалу судді Борейко О. Г. від 06.03.2026 встановивши, що обраний захід забезпечення позову не відповідає критерію співмірності; порушує баланс інтересів сторін; є фактично тотожним задоволенню позовних вимог; застосований без належного обгрунтування ризиків невиконання рішення суду. Тобто апеляційний суд прямо констатував, що суд першої інстанції вийшов за межі інституту забезпечення позову: По-третє вказає на порушення правових висновків ВС, зокрема викладених у постанові по справі №916/4954/23. По-четверте, обгрунтовані сумніви у неупередженості судді, адже суддя вже висловила свою позицію щодо предмета спору; ця позиція була визнана помилковою та безпідставною апеляційною інстанцією; дії судді свідчать про випереджальне формування внутрішнього переконання; існує об`єктивний ризик, що суддя не змінить сформовану позицію при розгляді справи по суті. Фактично має місце ситуація, коли суддя спочатку вирішила, а потім розглядає, що є несумісним із принципами незалежності та безсторонності суду, а тому є всі підстави передбачені п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України для відводу судді Борейко О. Г. від розгляду цієї справи.

Відповідно до вимог ч. 2, 7, 8 ст. 40 ЦПК України подана заява про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, невідкладно без повідомлення учасників справи а тому, згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, подану заяву, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 40 ЦПК України визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Так відповідно до ч. 1 такої питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Водночас згідно із ч. 2 даної статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

А ч. 3 вказаної статті визначає, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Так статтями 36, 37 ЦПК України визначено перелік підстав, коли суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), у зв`язку з якими відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України йому може бути заявлено відвід учасниками справи.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Положення статті 36 ЦПК України містять в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Статтею 37 ЦПК України передбачено випадки, коли участь судді в розгляді справи є недопустимою у зв`язку з повторністю такої.

Разом з тим, згідно із ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Таким чином, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість, навести відповідні аргументи, докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Згідно із ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Водночас положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв`язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв`язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У кожній окремій справі варто визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У справі «П`єрсак проти Бельгії» Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, потрібно зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду варто розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що Європейському суду з прав людини не потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, що свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться».

Головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу, відповідно, - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, але якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об`єктивному розгляді справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, суддею Тростянецького районного суду Вінницької області 06 березня 2026 року постановлено ухвалу, якою задоволено заяву представника заявника Гінгуляка Олександра Миколайовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони Фермерському господарству «Пролісок Люкс» (ЄДРПОУ - 31348493, місце реєстрації: вул. Заборовського Іпопита буд. 9, м. Бершадь, Гайсинський р-н, Вінницької області, 24400), здійснювати посів (засівання) сільськогосподарських культур на земельній ділянці площею 3,3033 га, кадастровий номер 0524184200:01:003:0093, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Ободівської сільської ради, Тростянецького р-ну, Вінницької області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , в тому числі вчиняти будь-які дії з підготовки ґрунту, його обробітку, культивації, оранки, дискування чи інших агротехнічних заходів, спрямованих на здійснення такого посіву, незалежно від виду чи призначення культур, у тому числі із застосуванням сільськогосподарської техніки або вручну. Роз`яснено заявнику положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Задовольняючи вказану заяву, суд виходив з того, що встановлено факт наявності спору між сторонами та факт наявності ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також суд дійшов висновку про співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, не вбачає підстав вважати, що дійсна мета звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову спрямована на зловживання учасником справи своїми правами. Судом встановлено наявність достатньо обґрунтованого припущення, що в разі невжиття заходів забезпечення позову можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі його задоволення, тому застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим. Невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Здійснення нових посівів та агротехнічних робіт можуть створити підстави для подальших спорів і ускладнять виконання судового рішення.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2026 року ухвалено апеляційну скаргу Фермерського господарства «Пролісок Люкс» задовольнити; ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення; відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Скасовуючи ухвалу постановлену суддею Борейко О. Г. від 06.03.2026 суд апеляційної інстанції виходив з того, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову у виді заборони ФГ «Пролісок Люкс» здійснювати будь-які агротехнічні роботи на спірній земельній ділянці, у тому числі посів, обробіток ґрунту, культивацію, оранку, дискування та інші дії, є надмірним та таким, що не відповідає принципу співмірності; фактично зазначений захід повністю позбавляє відповідача можливості користуватися земельною ділянкою та реалізовувати свої права, що випливають із зареєстрованого речового права оренди; така заборона носить всеохоплюючий характер та фактично означає повне припинення господарської діяльності відповідача щодо спірної земельної ділянки на невизначений строк до вирішення спору по суті; за своєю суттю та правовими наслідками такий захід забезпечення позову є тотожним задоволенню позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки повністю виключає можливість відповідача здійснювати користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції виснував, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову не відповідає вимогам співмірності, порушує баланс інтересів сторін, є фактично тотожним задоволенню позовних вимог та застосований без належного обґрунтування наявності реальних ризиків невиконання рішення суду.

Вивчивши підстави для відводу головуючого судді Борейко О. Г., які заявлені представником відповідача, суд вважає, що на даний час підстав для ствердження того, що суддя є небезстроннім у розгляді справи немає, оскільки на думку судді, захід забезпечення позову вжитий судом, постановленою 06.03.2026 ухвалою, відповідає вимогам співмірності, не порушує баланс інтересів сторін, не є тотожним задоволенню позовних вимог та застосований з належним обґрунтуванням наявності реальних ризиків невиконання рішення суду, однак, дійсно Вінницьким апеляційним судом 16.04.2026 скасовано ухвалу постановлену суддею Борейко О. Г. з тих підстав, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання застосування заходів забезпечення позову, що призвело до постановлення невірної ухвали про забезпечення позову.

Водночас враховуючи наведені вище норми та практику Європейського суду з прав людини, хоч на думку суду на даний час і відсутні підстави для ствердження того, що суддя є небезстронннім у розгляді справи, однак з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду справи незалежним і безстороннім судом в очах будь-якого розумного спостерігача та суспільства в цілому, а також забезпечення, умов за яких у сторін не виникало б будь-яких сумнів в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду даної справи, заявлений відвід підлягає задоволенню.

Керуючись ст.36, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву представника відповідача Фермерського господарства «Пролісок Люкс» Тимощука Євгенія Сергійовича про відвід судді - задовольнити.

Відвести суддю Борейко Олесю Григорівну від розгляду цивільної справи №147/618/26 (провадження №2/147/477/26), за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права.

Матеріали цивільної справи №147/618/26 за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Пролісок Люкс» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації права - передати для визначення судді у порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.

Ухвала про відвід судді апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя О. Г. Борейко