Рішення № 136229794, 04.05.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/261/26

Провадження 2/681/482/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

04 травня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Полонному Хмельницької області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У березні 2026 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16175,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.07.2024 ТОВ «Еко Фін» уклало з відповідачем договір про споживчий кредит/кредитний договір № 36240590. Відповідно до договору ТОВ «ЕКО ФІН» зобов`язалося надати та надало відповідачу кредит у розмірі 2500,00 грн зі строком користування коштами протягом 730 днів, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит (до 18.07.2026), сплачувати проценти за користування ним у розмірі: 0,01 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом (застосовується протягом пільгового періоду), 1,0 % на день від суми залишку заборгованості (365 % річних) (застосовується протягом поточного періоду).

12.02.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №12-02/26 за яким первісний кредитор відступив ТОВ «Факторинг Партнерс» за плату право грошової вимоги до відповідача за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 36240590 від 19.07.2024.

Відповідач свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 16175,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 2500,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 13675,00 грн.

Оскільки відповідач у добровільному порядку не виконав зобов`язання за Договором, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження та пам`ятка про права та обов`язки надсилались судом 09.03.2026 за його зареєстрованим місцем проживанням. Згідно з рекомендованим повідомленням АТ «Укрпошта» вручено 14.03.2026 (а.с. 132).

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява надійшла до Полонського районного суду 04.03.2026 (а.с. 2).

Ухвалою суду від 06.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження і постановлено справу розглядати без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України (а.с. 130).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем 28.02.2026 (а.с. 124-125).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

19.07.2024 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про споживчий кредит/кредитний договір № 36240590 (а.с. 7-18).

Відповідно до умов вказаного Договору, Кредитодавець зобов`язався надати Позичальнику кредит у розмірі 2500,00 грн зі строком користування протягом 730 днів (до 18.07.2026 включно), а Позичальник зобов`язався вчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Пунктами 2.6 та 2.7 Договору сторони узгодили розмір процентної ставки, який залежить від періоду користування: протягом дисконтного (пільгового) періоду ставка складає 0,01% на день від суми залишку заборгованості; протягом поточного періоду - 1,0% на день від суми залишку заборгованості (365% річних).

ТОВ «Еко Фін» виконало свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, перерахувавши кредитні кошти у сумі 2500,00 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією № 42140-74606-43023 від 19.07.2024 (а.с. 51).

Надалі відповідач підтвердив свою обізнаність з умовами кредитування та визнав стан заборгованості, подавши через інформаційно-телекомунікаційну систему заяви про пролонгацію (продовження дисконтного періоду): від 03.08.2024 та від 20.08.2024 (а.с. 90,107).

Крім того, судом встановлено, що після укладення основного договору між сторонами в електронній формі укладено два додаткові договори шляхом подання відповідачем заяв про пролонгацію від 03.08.2024 та від 20.08.2024, за змістом яких ОСОБА_1 , визнаючи наявну заборгованість та посилаючись на тимчасові фінансові труднощі, ініціював продовження дисконтного (пільгового) періоду користування коштами з 04.08.2024 по 17.08.2024 та з 21.08.2024 по 03.09.2024 включно (а.с. 90, зворот 91; 107, зворот 108).

12.02.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір №12-02/26 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (а.с. 24-28). На підставі цього правочину, а також згідно з витягом з Реєстру боржників (а.с. 55-56), актом прийому-передачі Реєстру Боржників (а.с. 53, 73), право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору № 36240590 від 19.07.2024, перейшло до позивача.

Оплата за отримане право вимоги підтверджена платіжною інструкцією №0614750000 від 19.02.2026 (а.с. 52).

19.02.2026 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу № 15891520 про дострокове погашення заборгованості (а.с. 48), яка станом на 24.02.2026 складає 16175,00 грн, у тому числі: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13675,00 грн - заборгованість за процентами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 24.02.2026 (а.с. 20-23), заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 36240590 від 19.07.2024 становить 16175,00 грн, з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13675,00 грн - заборгованість за процентами

4.Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису.

Аналізом положень вище вказаного законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час. Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги. Згідно з правовою позицією яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши розрахунок заборгованості, суд встановив, що загальна сума нарахованих процентів у розмірі 13675,00 грн є арифметично правильною та обчислена відповідно до умов Договору № 36240590 від 19.07.2024. Математична безпомилковість алгоритму підтверджується тим, що нарахування здійснювалися за чітко визначеною п. 2.7 Договору процентною ставкою, яка складає 1,0 % на день від фактичного залишку заборгованості за кредитом.

Так, згідно з наданою випискою та розрахунком, за початковий період користування кредитом проценти нараховувалися на узгоджене тіло кредиту в сумі 2500,00 грн. за пільговою ставкою 0,01 % в день, що становило 0,25 грн. Математичний розрахунок щоденного нарахування за ставкою 1% становить: 2500,00 грн ? 1% = 25,00 грн за кожну добу користування коштами поза межами дисконтного періоду. Враховуючи, що відповідач не здійснив жодного платежу на погашення основного боргу (тіла кредиту) протягом усього часу прострочення, база нарахування залишалася незмінною, що зумовило арифметично обґрунтоване накопичення відсотків.

Сукупна сума нарахованих процентів шляхом додавання щоденних нарахувань (з урахуванням пролонгацій та часткової сплати в сумі 825,00 грн) до дати формування розрахунку (24.02.2026) складає 13675,00 грн. При цьому залишок непогашеного тіла кредиту становить 2500,00 грн.

Таким чином, підсумкова сума заборгованості, що підлягає стягненню, обґрунтовано становить 16175,00 грн (2500,00 грн основного боргу + 13675,00 грн заборгованості за процентами).

Враховуючи, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, кошти у встановлений строк не повернув, відзиву на позов та власного розрахунку заборгованості не подав, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу та відсотків повністю доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

5.Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662,40 грн, сплату якого підтверджено платіжною інструкцією № 0617840063 від 26.02.2026.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України, витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг.

На підтвердження цих витрат позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2024 № 02-07/2024 (а.с. 80-83), копію заявки № 114 від 13.02.2026 (а.с. 86) та копію витягу з акту № 28 від 23.02.2026 (а.с. 87).

Згідно з наданими документами, вартість послуг становить 9000,00 грн (усна консультація - 3000,00 грн, складання позовної заяви - 6000,00 грн).

При розв`язанні питання про розподіл цих витрат суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22, згідно з яким зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат з власної ініціативи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом, не подав відзиву на позов та не заявив клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, обов`язок доведення їх неспівмірності не виконаний.

За таких обставин, враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9000,00 грн підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі. Окрім того, з відповідача необхідно стягнути в повному обсязі судовий збір.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-83, 141, 259, 263-265, 280-282, 289 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №36240590 від 19.07.2024 в розмірі 16175,00 грн (шістнадцять тисяч сто сімдесят п`ять) грн 00 коп., з яких: 2500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 13675,00 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у виді судового збору в розмірі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн (дев`ять тисяч) грн 00 коп.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результата ми апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ: 42640371.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 04.05.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК