Рішення № 136228338, 22.04.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 644/11333/25

провадження № 2/136/5/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Присяжного О.І.,

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - позивач, кредитодавець) звернулося до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, позичальник), обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що 09.05.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75576975, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 104,00 грн. строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису sdseI5QiWP, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Позикодавець на виконання Договору позики № 75576975 від 09.05.2021 року, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 104,00 грн., які були зараховані на платіжну картку № НОМЕР_1 за посередництвом платіжної системи ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи.

Відповідно до п. 4.2. договору позики № 75576975, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. Отже, на думку представника позивача укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

26.10.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2610, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75576975 від 09.05.2021.

03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 75576975 від 09.05.2021.

Відповідно до Реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 068,35 грн., з яких: 7 104,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 16 964,35 грн. - сума заборгованості за відсотками. Відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення боргу не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ні перед позивачем/фактором, у зв`язку із чим позивач вимушений звернутись із даним позовом до суду.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

У відзиві на позовну заяву представником відповідача - адвокатом Хворост Д.М. зазначено, що відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх незаконними, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що заявлені вимоги ґрунтуються виключно на припущеннях та односторонньо створених документах позивача. Зокрема, позивачем не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б у своїй сукупності беззаперечно підтверджували: факт волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору та його належного підписання з дотриманням вимог Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронні довірчі послуги»; факт реального перерахування та зарахування грошових коштів (тіла кредиту) у розмірі 7 104,00 грн. саме на банківський рахунок відповідача (матеріали справи не містять банківських виписок чи належних первинних бухгалтерських документів); правомірність та законність нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, що призвело до штучного та безпідставного збільшення суми боргу до заявлених 23 927,03 грн. у порушення вимог статтей 526, 610, 625, 1048, 1056-1 ЦК України та правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Представник відповідача зазначає, що з наданого позивачем розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021 за період з 09.05.2021 по 19.11.2025 вбачається, що у відповідача перед позивачем нібито виникла заборгованість у сумі 23 927,03 грн, з яких 7 104 грн - заборгованість за тілом позики; 16 823,03 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами. Згідно з вказаним розрахунком первісним позикодавцем продовжували нараховуватись відсотки за користування позикою поза межами строку дії договору. Після переходу права вимоги до відповідача від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», останніми не здійснювалось нарахування процентів. Водночас, сторона захисту категорично не погоджується з розміром заборгованості за Договором позики, а саме із сумою нарахованих відсотків, та заперечує щодо правильності розрахунку такої заборгованості. Так, представник відповідача зазначає, що виходячи з вимог ст. 509, 512, 610 526, 1046 ЦК України навіть у разі встановлення судом укладення між первісним позикодавцем та відповідачем Договору позики, право вимоги за яким перейшло до позивача, правомірними можуть вважатися лише вимоги про стягнення за основною сумою позики в розмірі 7 104 грн. Водночас, порядок та підстави нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, зокрема за кредитними договорами, передбачені статтями 1048 та 1056-1 ЦК України. Зокрема, частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд. Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування залежить від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem.

Представник відповідача звертає увагу суду на те, що з наданого представником позивача розрахунку установлено, що, первісний позикодавець продовжував безпідставно нараховувати саме проценти за «користування позикою» за період поза межами строку позики. При цьому позивачем в позовній заяві зазначено, що інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України Відповідачу не нараховувалось. Умовами Договору позики чітко встановлений строк дії договору - 30 днів. Сторона захисту наголошує на безпідставності доводів позивача про пролонгацію Договору позики на підставі п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що саме з цими Правилами ознайомився ОСОБА_1 перед укладенням Договору позики. За наведених обставин, представник відповідача, вважає, що пролонгація строку дії Договору позики на підставі п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не відбулася, а тому нарахування позивачем відсотків за користування позикою поза межами строку дії договору є безпідставним, і проценти за користування позикою за Договором позики № 75576975 повинні нараховуватися виключно впродовж 30 днів, а саме з 10.05.2021 до 08.06.2021 включно. Таким чином, на думку представника відповідача, максимальний правомірний розмір відсотків відповідно до умов Договору позики становить лише 4 241,09 грн. (7 104 / 100 х 1,99 х 30).

Щодо відсутності доказів, які б підтвердили наявність заборгованості та її розмір представник відповідача зазначає, що надані позивачем документи не можна визнати належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у кредит від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» з огляду на наступне. Згідно з умовами Договору позики № 75576975 від 09.05.2021 року, грошові кошти надаються шляхом їх переказу на картковий рахунок. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» не є банківськими установами та не здійснюють відкриття і ведення поточних (розрахункових, кореспондентських) рахунків відповідача, його розрахунково-касове обслуговування тощо. Ураховуючи наведене, відомості про щоденні нарахування та погашення, складені ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (або позивачем), не можуть відображати рух коштів по банківському рахунку відповідача та інформацію про операції по вказаному рахунку, в тому числі інформацію про зарахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок відповідача, а відтак - не є первинними документами і не можуть підтверджувати наявність заборгованості та її розмір. Наданий розрахунок заборгованості за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021 року, складений позивачем, також не може відображати рух коштів по банківському рахунку відповідача та інформацію про операції по вказаному рахунку, в тому числі інформацію про зарахування сум кредиту на банківський (картковий) рахунок відповідача, а відтак - не є первинним документом і не може підтверджувати наявність заборгованості та її розмір.

Оцінюючи надану позивачем інформацію про здійснення переказу грошових коштів через платіжну систему ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» на банківську картку з частково прихованим номером НОМЕР_1 , представник відповідача зазначає, що така інформація не підтверджує беззаперечно факту отримання коштів саме відповідачем, а також не може бути визнана належним та допустимим доказом факту виконання кредитодавцем свого зобов`язання щодо надання кредитних коштів у розумінні статті 526 ЦК України, оскільки: у наданих матеріалах не міститься жодних банківських реквізитів особи, яка нібито отримала кошти: відсутні дані про повне ім`я одержувача, відкритий банківський рахунок, банк-отримувач чи інші персоналізовані ознаки, що дозволяли б суду однозначно ідентифікувати одержувача коштів як відповідача; номер банківської картки вказаний не повністю, а лише у скороченому вигляді: « НОМЕР_1 »; платіжна система ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» є лише платіжним посередником, а не банківською установою, і здійснення транзакції через неї не підтверджує факт зарахування коштів саме на рахунок відповідача, тим більше - у межах конкретного кредитного договору. Надані позивачем документи не містять жодної банківської виписки, роздруківки зарахування коштів на рахунок відповідача, а також не підтверджують джерело походження коштів, призначення платежу чи ідентифікатор договору у спосіб, що дозволяє суду встановити належність платежу, що унеможливлює зв`язок платежу з конкретними договірними правовідносинами.

Таким чином, враховуючи наведене, відсутність повного номера банківської картки, відсутність імені отримувача, неідентифікованість банку, а також використання ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» як третьої сторони без підтвердження виконання кредитодавцем своїх зобов`язань, представник відповідача вважає, що докази, надані позивачем, не можуть вважатися належними та допустимими, а факт перерахування грошових коштів відповідачу за Договором позики № 75576975 - не доведено. Інші надані позивачем докази, а саме Договір позики № 75576975 від 09.05.2021, Правила надання грошових коштів, довідка про ідентифікацію, підтверджують лише факт можливого укладення між сторонами договору та узгодження його умов, проте не можуть бути визнані належними та допустимими доказами на підтвердження факту отримання відповідачем суми кредиту. Виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

На підтвердження обставин укладення з відповідачем договору позивач додав до позову лише візуальне зображення змісту договору у форматі pdf (паперову/ електронну копію), а також роздруківку Правил надання грошових коштів у позику. Сторона відповідача категорично ставить під сумнів факт підписання кредитного договору, його цілісність, незмінність його змісту та отримання коштів. Позивачем не надано суду належних електронних доказів (лог-файлів, метаданих, системних записів), які б підтверджували дії відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця. За відсутності демонстрації позивачем місця збереження первісним кредитором електронних даних та інформації про вчинені в системі дії неможливо встановити будь-який зв`язок між вказаними позивачем обставинами та діями відповідача. На думку представника відповідача, позивачем не доведено, що під час створення документів вони були захищені від редагування чи зміни будь-якими особами, а сама форма захищається від змін. Надані позивачем паперові роздруківки не містять жодних криптографічних чи інших захисних ознак електронного документа і є виключно односторонньо створеними візуальними формами. Позивач, будучи фінансовою установою (фактором), не надав суду оригіналів електронних доказів, які могли б спростувати обґрунтовані сумніви відповідача. Оскільки оригінали електронних доказів не надані, а відповідність поданих паперових копій оригіналу обґрунтовано ставиться під сумнів представник відповідача вважає, що надані позивачем роздруківки Договору позики та Правил не можуть братися судом до уваги як допустимі докази, а тому позивачем не доведено факту виникнення між сторонами договірних правовідносин, погодження істотних умов кредитування та підписання договору позики відповідачем, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо безпідставності нарахування відсотків поза межами строку кредитування та неможливості застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України представник відповідача зазначає, що згідно з умовами Договору позики № 75576975 від 09.05.2021 року, який є предметом даного спору, строк дії договору та строк кредитування чітко визначений і становить 30 днів (з 09.05.2021 по 08.06.2021 року включно). Це відповідає типовим умовам короткострокового споживчого кредитування. Відтак після 08.06.2021 року кредитодавець повністю втратив право нараховувати відсотки за користування кредитом (за ставкою 1,99% в день), оскільки строк кредитування закінчився. З 09.06.2021 року нарахування відсотків договором не обумовлено і подальше їх нарахування (як це відображено в розрахунку позивача за період понад 120 днів) прямо суперечить позиціям Великої Палати Верховного Суду. У зв`язку із цим представник відповідача вважає, що: кредитодавець мав право нараховувати відсотки за користування кредитом виключно в межах 30-денного строку дії Договору позики № 75576975 (тобто до 08.06.2021 року); після спливу визначеного договором строку кредитування (з 09.06.2021 року) відсутні будь-які законні підстави для нарахування відсотків за користування позикою; застосування до відповідача санкцій та відповідальності, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, є незаконним у зв`язку з прямою дією імперативних норм Закону України "Про споживче кредитування" (звільнення від відповідальності у період карантину з 09.06.2021 по 23.02.2022) та п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України з 24.02.2022 року на час дії воєнного стану). Відтак, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, є штучно завищеним, незаконним і таким, що прямо суперечить вимогам чинного законодавства та сталій практиці Верховного Суду. Вимоги щодо стягнення відсотків, нарахованих поза межами 30-денного строку кредитування, та будь-яких сум за прострочення виконання зобов`язання не підлягають задоволенню.

Окрім того, у відзиві на позов представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу позивача, відповідно до якого категорично не погоджується із заявленими вимогами щодо стягнення витрат на правничу допомогу позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на вимоги про покладення витрат на позивача у зв`язку з відмовою у позові, а також зважаючи на неспівмірність заявлених витрат та клопотання про їх зменшення, оскільки заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є штучно завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи, так як справа про стягнення боргу за договором мікропозики є малозначною справою незначної складності, що розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позовна заява є типовою та шаблонною, представник позивача здійснює масове подання ідентичних позовів до судів по всій території України, змінюючи в шаблоні лише ПІБ відповідача, його РНОКПП та суму заборгованості згідно зі стандартним розрахунком, підготовка такого стандартного документа не потребує від кваліфікованого адвоката значного часу, глибокого правового аналізу нових норм права, пошуку специфічної судової практики чи збору складних доказів, складання такої позовної заяви займає не більше 15-20 хвилин технічної роботи. Отже, на думку представника відповідача заявлена сума у розмірі 4 500,00 грн не відповідає критеріям реальності, розумності та співмірності. Адекватним та розумним розміром компенсації за роздруківку шаблонного позову та формування додатків у цій категорії справ є сума не більше ніж 1 000,00 грн.

Також у відзиві на позов представником відповідача зазначено про суми судових витрат відповідача, оскільки 27.02.2026 між ОСОБА_1 , як Клієнтом, з однієї сторони та адвокатом Хворост Д.М., з іншої сторони, було укладено Договір про надання правової допомоги № 31, відповідно до п. 1.1 якого у відповідності до статті 59 Конституції України, Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору на умовах визначених даним договором. Відповідно до п. 3.1 Договору, гонорар є формою винагороди Адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту. Згідно із п. 3.2 Договору, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються даним договором про надання правової допомоги або додатковою угодою до даного договору. Пунктом 3.3 Договору визначено перелік послуг та їх вартість. Адвокатом станом на 13.03.2026 виконано ряд послуг за Договором № 31 на загальну суму 8 500,00 грн. Відповідно до п. 3.7 Договору, правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами. Станом на 13.03.2026 сплачено гонорар Адвокату в сумі 8 500,00 грн. в рахунок оплати послуг за Договором про надання правової допомоги № 31 від 27.02.2026, що підтверджується платіжною інструкцією від 11.03.2026 на суму 8 500,00 грн. (Платник: ОСОБА_2 , призначення платежу: Гонорар за договором 31 від 27.02.2026. Платник ОСОБА_1 ). Оплата третьою особою (родичем) в інтересах Клієнта узгоджується з вимогами чинного законодавства та умовами договору. Таким чином, відповідач, станом на 13.03.2026, поніс наступні судові витрати: 8 500,00 грн.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що доводи сторони відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Щодо укладання відповідачем договору позики в електронному вигляді, на думку представника позивача, посилання представника відповідача, щодо не укладання договору позики № 75576975, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи, оскільки вказаний договір позики Відповідачем підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (sdseI5QiWP), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення укладання такого договору шляхом вивчення дій зазначених вище. Посилання відповідача на те, що в матеріалах справи відсутні докази укладення договору позики є надуманими, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом (одноразовий ідентифікатор є видом Електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис»), що у свою чергу додатково підтверджуєтеся довідкою про ідентифікацію, яка міститься в матеріалах справи. Між тим, використання одноразового ідентифікатора - є не можливим без проходження відповідачем попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення позичальником входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, що у свою чергу кореспондується з висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 (справа № 732/670/19), від 12.01.2021(справа № 524/5556/19), від 31.08.2022 (справа № 280/4456/20), від 09.02.2023 (справа № 640/7029/19)).

У свою чергу, доказів того, що персональні дані Відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення договорів від її імені, відповідачем до суду не надані. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не звернувся, як і не оскаржив правомірність укладеного договору.

Щодо доказів отримання відповідачем коштів за договором позики, то на думку представника позивача твердження представника відповідача, стосовно ненадання позивачем доказів перерахування коштів на картковий рахунок відповідача - не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий відповідача: електронна платіжна інструкція № 73fbcf73-89ca-463f-92e3-fe71a92945be від 09.05.2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС» (фінансова компанія, яка діє на підставі ліцензії, яка видана Національним банком України на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку - платіжний інструмент/платіжна система) [документ виданий платіжною системою]; - Довідка № КД-000066404/ТНПП від 24.10.2025 р. видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», що підтверджує перерахування коштів за платіжною інструкцією /квитанцією № 73fbcf73-89ca-463f-92e3 fe71a92945be від 09.05.2021 року [документ виданий платіжною системою], а також лист № 28/10/25-10292 від 28.10.2025 р. виданий Позикодавцем/ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що підтверджує видачу/перерахування на банківську карту Відповідача/Клієнта онлайн-позики на підставі платіжної інструкції № 73fbcf73-89ca-463f-92e3-fe71a92945be від 09.05.2021 року [документ виданий позикодавцем].

Стосовно ж посилань представника відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що зазначені вище документи не є належними та допустимим доказами, оскільки не відповідають положенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», «Положенням про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 4 липня 2018 року № 75» та розрахунок суми заборгованості, а отже не підтверджують факт передачі коштів, представником позивача зазначено, що розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових рахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Оскільки, всі кошти за даними договорами надавались на особистий картковий рахунок вказаний відповідачем, то всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайором регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Постановою НБУ № 705 від 05 листопада 2014 року «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», відповідно до положень якого вбачається, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань. (п.5 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань).

На думку представника позивача, в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів відповідачу, а посилання представника відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання представника відповідача у відзиві на те, що позивачем не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Щодо нарахування процентів за договором позики № 75576975 від 09.05.2021 представником позивача зазначено, що відповідно до п. 4.2. договору позики № 75576975, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі. Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування. (Правила про надання грошових коштів у позику від 11.02.21 (повернення позики в кінці строку) - містяться в матеріалах справи). Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями. З наведеного алгоритму укладання договору позики, на думку представника позивача, вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим. Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Водночас, зобов`язання невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.

Щодо витрат відповідача на правничу допомогу представник позивача звертає увагу суду на те, що Верховний Суд у постанові від 22.05.2024 у справі № 205/5969/15-ц вказав, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Представник позивача звертає увагу суду на те, що відповідач планує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 8 500,00 грн., проте на думку позивача зазначені вище витрати у малозначній справі є значно завищеним, оскільки не потребують значної витрати часу, вони перевищують витрати позивача у 188.89%, (8 500,00/4 500 = 188.89%), хоча на думку позивача складання відзиву на позовну заяву та усна консультація відповідача займає значно менше часу чим аналіз документів та складання позовної заяви представником позивача.

Підсумовуючи представник позивача наголошує на тому, що відповідач/представник відповідача - доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, контр розрахунок, тощо..), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами позивача та їх оцінки, тоді як оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Позивач вважає, що відповідач та представник відповідача, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано, при тому, що відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась, від). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже, сторона відповідача, а саме представник відповідача, висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення. Проте, замість надання доказів/пояснень по суті справи, представник Відповідача надав набір правових висновків, які на думку позивача є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

У поданій 22.04.2026 заяві представник відповідача наголошує на тому, що заявлені позовні вимоги відповідач не визнає в повному обсязі, заперечує проти позову повністю. Правова позиція сторони захисту та обґрунтування заперечень детально викладені у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у повному обсязі з підстав недоведеності факту укладення кредитного договору, недоведення факту перерахування коштів та безпідставності нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Крім того, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представник відповідача повідомив суд про те, що докази на підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу у повному обсязі будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

04.12.2025 ухвалою Індустріального районного суду м. Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості надіслано за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 24.02.2026 було прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.03.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача, проти постановлення заочного рішення у даній справі не заперечує.

16.03.2026 від представника відповідача - адвоката Хворост Д.М. надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив.

24.03.2026 від представника відповідача - адвоката Хворост Д.М. надійшла заява про відкладення розгляду справи.

24.03.2026 ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача - адвоката Хворост Д.М. та вирішено судове засідання, яке призначено на 22.04.2026 об 11:30 годині та усі наступні судові засідання по справі № 644/11333/25 проводити в режимі відеоконференції в залі судових засідань Липовецького районного суду Вінницької області за участі представника відповідача Хворост Дарії Михайлівни ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

27.03.2026 від представника позивача - адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про розгляд цивільної справи у відсутності представника позивача.

22.04.2026 від представника відповідача - адвоката Хворост Д.М. надійшла заява про проведення розгляду справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника.

Будь-які докази по справі, крім поданих позивачем разом із позовною заявою, від учасників справи на адресу суду не надходили.

Ураховуючи те, що сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що 09.05.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 75576975 (зворотна сторона а.с.19), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 7 104,00 грн. строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису sdseI5QiWP, е-mail позичальника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунок: НОМЕР_1 .

Згідно із довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 75576975, ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: sdseI5QiWP. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 09.05.2021 01:51:00. Електронна пошта, на яку направлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20).

У листі № 28/10/25-10292 від 28.10.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок ОСОБА_1 на підставі платіжної інструкції № 73fbcf73-89ca-463f-92e3-fe71a92945be перераховано кошти на виконання умов Договору позики № 75576975 (зворотна сторона а.с.20).

Згідно електронної платіжної інструкції № 73fbcf73-89ca-463f-92e3-fe71a92945be від 09.05.2021, яка сформована ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відправлена ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС», на платіжний інструмент НОМЕР_1 , який зазначений як картка ОСОБА_1 у Договорі позики № 75576975 від 09.05.2021 зазначено про транзакцію у розмірі 7 104,00 грн. (зворотна сторона а.с.21).

Відповідно до довідки виданої ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000066404/ТНПП від 24.10.2025, товариство підтверджує завершення наступної платіжної операції: дата 09.05.2021; номер платежу 73fbcf73-89ca-463f-92e3-fe71a92945be; сума 7 104,00 грн.; отримувач Хрипливий Максим - ЕПЗ номер НОМЕР_1 (а.с.21).

26.10.2021 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» укладено договір факторингу № 2610 (а.с.36-а.с.40), за умовами якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає), а ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників.

Пунктом 5.2. Договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.

Виконання п.5.2. Договору факторингу підтверджується підписанням сторонами Акту прийому передачі Реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (зворотна сторона а.с.40), Акту прийому передачі інформації згідно реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (а.с.41) та Реєстром прав вимог № 2 від 26.10.2021 (зворотна сторона а.с.41- а.с.42).

Окрім того судом встановлено, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - грудень 2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за договором факторингу № 2610 від 26.10.2021, станом на 31.12.2022 заборгованість на користь ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» становить 1 157 902,04 грн. (а.с.43), а згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 2023 рік між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» за договором факторингу № 2610 від 26.10.2021, заборгованість у розмірі 1 157 902,04 грн. сплачена 03.01.2023, 01.02.2023 і 06.03.2023 та станом на 31.12.2023 відсутня (а.с.44).

03.04.2023 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 030423-ФК (а.с.45-49), за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» передає (відступає), а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права вимоги до боржників.

Пунктом 5.2. Договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру заборгованостей в електронному вигляді), після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги.

Виконання п. 5.2. Договору факторингу підтверджується підписанням сторонами Акту прийому передачі Реєстру заборгованостей від 03.04.2023 (зворотна сторона а.с.49), Акту прийому передачі інформації згідно реєстру заборгованостей від 26.10.2021 (а.с.50) та Реєстру заборгованостей від 03.04.2023 (зворотна сторона а.с.50- а.с.51).

Окрім того судом встановлено, що згідно акту звірки взаємних розрахунків за період 03.04.2023 - 01.11.2024 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за договором факторингу № 03042023-ФК від 03.04.2023, станом на 01.11.2024 заборгованість на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» відсутня, кошти у розмірі 22 073 367,99 сплачені 28.12.2023 (а.с.52).

Відповідно до розрахунку суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою про непогашення заборгованості за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021 (а.с.22-24), якими позивач обґрунтовує свої вимоги вбачається, що відповідач станом на 19.11.2025 має заборгованість, яка становить 23 927,00 грн., в тому числі: заборгованість за тілом позики - 7 104,00 грн; заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 16 823,00 грн. (нараховані з 09.05.2021 по 05.09.2021 - 120 днів).

Частинами першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, за якою «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами підтверджують, що внаслідок укладення Договорів факторингу № 2610 від 26.10.2021 та № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021, надані на підтвердження вказаних обставин докази відповідають вимогам щодо належності та допустимості, договір є дійсним, а відповідачем вказаних обставин не спростовано та іншого не доведено.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Судом встановлено, що 09.05.2021 ОСОБА_1 підписав Договір позики № 75576975 від 09.05.2021, який є предметом цього судового розгляду електронним підписом - одноразовим ідентифікатором «sdseI5QiWP», з метою засвідчення дій згідно з договором, відтак була дотримана презумпція правомірності договору, отож права, набуті за ними сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення таких договорів, підлягають виконанню.

При цьому судом відхиляються зауваження представника відповідача, стосовно відсутності належних доказів укладення із ОСОБА_1 у належній електронній формі Договору позики № 75576975 від 09.05.2021 та про перерахування коштів у розмірі 7 104,00 грн. саме на рахунок останнього, оскільки доказів того, що персональні дані відповідача , які зазначено у цьому договорі (відомості про паспорт громадянина України, відомості картки фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування переданих у позику грошових коштів, номер телефону) були безпідставно використані ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» для укладення Договору позики без відома ОСОБА_1 , відповідачем чи його представником до суду не надані, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення шахрайських дій відповідач не звертався.

Таким чином, на спростування обставин щодо укладення ОСОБА_1 з ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» Договору позики № 75576975 від 09.05.2021, які встановлені судом, відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Згідно з вимогами статтей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із статтями 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вина відповідача щодо порушення умов виконання зобов`язання є доведеною зібраними та дослідженими судом доказами, які додані до матеріалів справи, а тому право позивача є порушеним та підлягає судовому захисту в частині стягнення заборгованості за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021 у загальному розмірі 11 345 (одинадцять тисяч триста сорок п`ять) гривень 10 коп., яка складається з: 7 104,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу та 4 241,10 грн. - заборгованості за відсотками за користування позикою протягом 30 днів (7 104,00 грн.*1,99%*30 днів).

Суд наголошує на тому, що відповідачем та його представником не надано доказів сплати грошових коштів за договором позики первісному кредитору чи позивачу, що не позбавляє його обов`язку погашення заборгованості за взятими на себе зобов`язаннями.

Стосовно ж вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за понадстрокове користування позикою судом зазначається наступне.

Правомірність нарахування процентів за користування отриманим у позику коштів за період з 09.06.2021 по 05.09.2021 позивач обґрунтовує положеннями Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», відповідно до п. 4.2. яких позичальник до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщенні на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-licence/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

При цьому згідно п. 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Водночас, суд вважає слушним посилання представника відповідача на приписи абзацу другого частин першої статті 1048 ЦК України відповідно до яких нарахування процентів може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 та постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 361/4563/16-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 176/3645/14-ц.

На думку суду, оскільки строки користування отриманими згідно Договору позики № 75576975 від 09.05.2021 коштами чітко обумовлені його умовами, а відтак відсотки повинні бути сплачені виключно за передбачений п.2. цього Договору строк, тобто 30 днів.

За таких обставин, суд задовольняє позов частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 579944374.1 від 25.11.2025 в сумі 2 422,40 грн. (а.с.13) який відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню пропорційно до задоволених вимог (11 345,10 грн. з 23 927,03 грн., що становить 47,42%), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.*47,42% задоволених позовних вимог, що становить 1 148 (одна тисяча сто сорок вісім) гривень 70 коп.

Окрім того, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 про надання правничої допомоги укладеного між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та адвокатом Ткаченко Юлія Олегівна (зворотна сторона а.с.52-а.с.56); акт приймання передачі справ на надання правничої допомоги (зворотна сторона а.с.57-58); витяг з Акту № 3-ФП приймання наданої правничої допомоги від 06.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025, за яким загальна сума винагороди складає 4 500,00 грн. (зворотна сторона а.с.56); платіжну інструкцію № 579939275.1 від 15.10.2025 на суму 126 000,00 грн., призначення платежу: Оплата згідно акту № 3-ФП приймання наданої правничої допомоги від 06.10.2025 за Договором про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25.08.2025 (зворотна сторона а.с.58).

Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні «East/WestAllianceLimited» проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Суд, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, а також те, що представником відповідача не наведено аргументованих доводів для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, вважає, що по даній справі витрати на правничу допомогу є обґрунтованими і пропорційними до предмета спору у заявленому позивачем розмірі, а саме 4 500,00 грн., які відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог: 4 500,00 грн.*47,42% задоволених позовних вимог, що становить 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) гривні 90 коп.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву

Так, у поданій 22.04.2026 через систему «Електронний суд» заяві про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника, на виконання вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником відповідача повідомлено суд про те, що докази на підтвердження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу у повному обсязі будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі, а тому питання про стягнення таких витрат буде вирішене судом шляхом прийняття додаткового рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором позики № 75576975 від 09.05.2021, у розмірі 11 345 (одинадцять тисяч триста сорок п`ять) гривень 09 коп., яка складається з: 7 104,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу та 4 241,09 грн. - заборгованості за відсотками.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 148 (одна тисяча сто сорок вісім) гривень 70 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 133 (дві тисячі сто тридцять три) гривні 90 коп.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»

(вул. Садова, 31/33, м. Ірпінь, Київська область, ЄДРПОУ: 43311346);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

У зв`язку із перебуванням головуючого судді по справі на лікарняному з 24.04.2026 по 01.05.2026, повний текст рішення складено та підписано 04.05.2026.

Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ