Вирок № 136228246, 04.05.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/134/26

ВИРОК

Іменем України

04 травня 2026 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020050000343 від 20.04.2024 по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, громадянина України, не працюючого, раніше несудимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

19.04.2024 інспектор СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_7 , відповідно до дислокації сил та засобів відділення поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, на службовому автомобілі марки «Renault», моделі «Daster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснювали патрулювання Вінницького району.

Згідно норм ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівники Національної поліції є працівниками правоохоронних органів, а також відповідно до ч. 3 ст. 18 КК України та примітки 1 до ст. 364 КК України є службовими особами, оскільки постійно здійснюють функції представників влади.

З урахуванням вимог ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію», інспектор СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_7 , виконують функції офіційних представників органу виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто являються службовими особами правоохоронного органу - представниками влади, на яких ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» покладаються обов`язки: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати права і свободи людини.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" та Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», інспектор СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 та поліцейський СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший сержант поліції ОСОБА_7 , були оснащені нагрудними відеокамерами.

У ході здійснення патрулювання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в с. Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області, на підставі ст. ст. 31, 35 Закону України «Про Національну поліцію», 19.04.2024 приблизно о 23:31 год., зупинено автомобіль марки «Ford Focus» державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який порушив Правила дорожнього руху України, а саме водій здійснив перетин суцільної лінії дорожньої розмітки.

Водій ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Вінницька виправна колонія (№ 86)», відповідно до вимог п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ст. ст. 14, 21 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та ст. 11 Кримінально-виконавчого кодексу України, являється працівником правоохоронного органу.

Після зупинки автомобіля, інспектором СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 , водію ОСОБА_5 висунуто вимогу пред`явити документи на право керування транспортним засобом, реєстраційні документи на транспортний засіб та повідомлено про причину зупинки.

У подальшому, в ході розмови інспектора СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_6 та поліцейського СРПП відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_7 , із водієм ОСОБА_5 встановлено, що останній має ознаки перебування в стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю.

Після чого водію ОСОБА_5 запропоновано пройти тест на виявлення ознак алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера «Драгер», або ж у медичному закладі, та повідомлено про порушення ним п. 8.5.1 та п. 2.9а Правил дорожнього руху і необхідність складання відносно нього протоколу про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, в разі перевищення допустимої норми алкоголю в крові, а також винесення постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП.

Проте, ОСОБА_5 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, що є підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В цей час, у ОСОБА_5 , з метою уникнення настання негативних правових наслідків для себе за скоєні ним адміністративні правопорушення, у тому числі з можливим позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк, з метою уникнення адміністративної відповідальності, виник злочинний умисел спрямований на пропозицію службовій особі надати неправомірну вигоду за невчинення службовою особою дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не складання відносно нього адміністративного протоколу за порушення пункту 2.9а «Правил дорожнього руху».

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на пропозицію надати та надання службовій особі неправомірну вигоду за невчинення службовою особою дії в його інтересах з використанням службового становища, а саме не складання відносно нього адміністративного протоколу за порушення пункту 2.9а «Правил дорожнього руху», приблизно о 23:46 год. 19.04.2024, перебуваючи поруч автомобіля, марки «Ford Focus», державний номерний знак НОМЕР_2 , який знаходився на узбіччі дороги по вул. Тиврівське шосе, с. Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_5 , достовірно знаючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є службовими особами органів Національної поліції України, оскільки ті перебували в однострої, представились та мали при собі нагрудні жетони, в посадові обов`язки яких входить робота пов`язана із застосуванням до порушників заходів адміністративного впливу, діючи умисно, з метою уникнення адміністративної відповідальності, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, в ході розмови, дістав з гаманця грошові кошти в сумі 100 доларів США та запропонував їх працівникам поліції, як неправомірну вигоду за не складання відносно нього протоколу адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, ОСОБА_5 , не звертаючи уваги на неодноразові попередження працівників поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за висловлення пропозиції та надання неправомірної вигоди службовій особі, після відмови працівників поліції отримати неправомірну вигоду у виді грошових коштів, не відмовляючись від свого умислу, в період з 23:46 год. 19.04.2024 по 00:00 год. 20.04.2024, наполегливо продовжував висловлювати пропозицію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про надання неправомірної вигоди у виді грошових коштів за не складання відносно нього протоколу адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на надання працівникам поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_7 неправомірної вигоди за не складання відносно нього адміністративного протоколу за порушення пункту 2.9а «Правил дорожнього руху», приблизно о 00:00 год. 20.04.2024, ОСОБА_5 , перебуваючи поруч службового автомобіля поліції, марки «Renault», моделі «Daster», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходився на узбіччі дороги по вул. Тиврівське шосе, с. Лука Мелешківська Вінницького району Вінницької області, достовірно знаючи, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є службовими особами органів Національної поліції України, розуміючи незаконність своїх дій та достовірно знаючи про кримінальну відповідальність за надання неправомірної вигоди службовій особі, відкрив праві передні двері службового автомобіля та поклав на переднє праве сидіння грошові кошти в сумі 100 доларів США та 1000 гривень, як неправомірну вигоду за не складання відносно нього протоколу адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Після чого, про факт надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди у виді грошових коштів в сумі 100 доларів США та 1000 гривень, ОСОБА_6 повідомив чергову частину відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України визнав повністю, щиро розкаявся. Суду пояснив, що вчинив правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті. На даний час він розуміє, що порушив закон, усвідомлює наслідки, запевняє суд у неповторенні подібного та просить його суворо не карати.

За згодою обвинуваченого, захисника, прокурора, згідно ст.349 ч.3 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування, стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, крім даних, що характеризують особу обвинуваченого, наявності чи відсутності речових доказів, судових витрат, і при цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумніву у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку обвинувачений буде позбавлений можливості оспорювати дані фактичні обставини в апеляційному порядку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 369 КК України - пропозиція службовій особі надати їй неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, чи надає таку вигоду, з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Згідно ст. 377 КПК України, суд діє в межах висунутого обвинувачення.

В силу п.3 ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст.65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , є вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів.

При розгляді даного кримінального провадження, суд керувався принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно статті 6 якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше несудимий, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, позитивно характеризується за місцем проживання, кається у вчиненому, вину визнав, в дебатах висловив щирий жаль з приводу вчинених ним дій та осуд своєї поведінки, суд реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з урахуванням ст. 12 КК України, приходить до переконання про призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу, так як вважає дане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Крім того, призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 у виді штрафу, в розмірі визначеному санкцією статті обвинувачення, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.

Згідно з ч. 9 ст.100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Відповідно до положень ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ч.2 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у вигляді грошових коштів: банкнота іноземної валюти номіналом 100 (сто) доларів США з серійним номером МК 15199421В, банкноти Національного банку України номіналом 500 (п`ятсот) гривень в кількості 2 (дві) штуки з серійними номерами ЕЗ8331347, БА 3389414, які опечатані у сейф пакеті № 5697265, що передані на відповідальне зберігання у сховище цінностей відділення Хмельницької філії АТ КБ «Приватбанк» на підставі ст.ст. 96-1, 96-2 КК України- застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави.

Суд відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на проведення судової технічної експертизи документів (висновок експерта № СЕ-19/102-25/27263-ДД від 19.12.2025), що становить 7 131 гривні 20 копійок.

До вступу вироку суду в законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирається.

Суд також вважає за доцільне зауважити, що частиною першою статті 26 Кримінально-виконавчого кодексу України регламентовано, що засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу. Тому, зважаючи на приписи абзацу третього пункту 2 частини четвертої статті 374 КПК, згідно з якими у резолютивній частині вироку зазначаються у разі визнання особи винуватою, зокрема, початок строку відбування покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що строк відбування кримінального покарання у виді штрафу слід рахувати саме з дня набрання вироком законної сили.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 96-1, 96-2, 100, 124, 368, 373, 374, 394, КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

До вступу вироку в законну силу міра запобіжного заходу ОСОБА_5 не обирається.

На підставі ст.ст.96-1, 96-2 КК України грошові кошти: банкнота іноземної валюти номіналом 100 (сто) доларів США з серійним номером МК 15199421В, банкноти Національного банку України номіналом 500 (п`ятсот) гривень в кількості 2 (дві) штуки з серійними номерами ЕЗ8331347, БА 3389414, які опечатані у сейф пакеті № 5697265 - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави. Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні у загальні сумі 7 131 гривні 20 копійок.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8