Рішення № 136227329, 28.04.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/47981/25

Провадження № 2/761/5725/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» , у якому просив суд:

1) Визнати протиправним та скасувати наказ директора ТОВ «СТАР УКРАЇНА» від 15.10.2025 №116/К.

2) Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого фахівця із розробки програмного забезпечення ТОВ «СТАР УКРАЇНА».

3) Стягнути з ТОВ «СТАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

4) Стягнути ТОВ «СТАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати, понесені останнім у зв`язку з розглядом справи за даним позовом, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу

Свою позовну заяву обгрунтовує тим, що 07 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАІ?НА», як роботодавцем, та ОСОБА_1 ?овичем, як Працівником, був укладении? трудовии? договір №16, за яким Роботодавець погодився прии?няти Працівника, а Працівник погодився працювати на посаді старшого фахівця із розробки програмного забезпечення з 10 лютого 2025 року на умовах, вказаних у даному Договорі.

15 жовтня 2025 року ОСОБА_1 ?ович був звільнении? з посади старшого фахівця із розробки програмного забезпечення наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАІ?НА» №116/К, разом з яким и?ому надано повідомлення про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.

При звільненні ОСОБА_1 ?овича останньому мало бути нараховано не 425 810,03 грн. (за курсом 41,3540), а 426 258,49 грн. (за курсом 41,3976).

Таким чином, при звільненні ОСОБА_1 ?овича розрахунок сум, що підлягають виплаті и?ому Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАІ?НА» керувалося курсом 41.3540 грн за 1 долар США, у зв`язку з чим останнє занизило як суму нарахувань на 448,46 грн., так і суму утриманих податків і зборів.

Позивач вважає вказаний наказ про звільнення №116/К незаконним, а виплачені відповідачем суми такими, що підлягають перерахуванню, а тому звернувся з позовом до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2025 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

23 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що звільнення ОСОБА_1 зумовлене об`єктивним скороченням обсягу замовлень та вимогою клієнта щодо зменшення складу команди за конкретним проєктом. Переведення фахівців (зокрема Позивача) з гіг-контрактів на трудові договори у 2025 році мало на меті виключно забезпечення їхнього бронювання, про що Позивач був обізнаний.

Щодо процедури працевлаштування, Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» вказує на відсутність вакансій за трудовими договорами у спірний період, аджеи позиції на умовах гіг-контрактів не пропонувалися як вакантні посади, оскільки вони належали до інших підрозділів, мали інший функціонал та за своєю правовою природою не є аналогічними трудовим вакансіям у розумінні КЗпП. Відповідач також наголошує на тому, що позивачу пропонувалося розірвання відносин за угодою сторін із виплатою значного бонусу, від чого він відмовився.

06 лютого 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що діи?сною підставою для прии?няття рішення про скорочення чисельності працівників була не зміна в організаціі? виробництва і праці, а відмова позивача звільнитися за угодою сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом було встановлено наступне.

07 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА», як роботодавцем, та ОСОБА_1 , як Працівником, був укладений трудовий договір №16 від 07 лютого 2025 року за яким Роботодавець погодився прийняти Працівника, а Працівник погодився працювати на посаді старшого фахівця із розробки програмного забезпечення з 10 лютого 2025 року на умовах, вказаних у даному Договорі.

14 липня 2025 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» видано наказ №100/В, яким ОСОБА_1 надано відпустку тривалістю 16 календарних днів з 14 липня 2025 року по 02 серпня 2025 року, місцем проведення якої є країна Швейцарія, місто Берн.

14 липня 2025 року директором Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» видано ОСОБА_1 довідку від №18 про підтвердження факту його працевлаштування у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА».

16 липня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» надіслало ОСОБА_1 наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» від 16 липня 2025 року №99/к про скасування наказу від 14 липня 2025 року №100/В про надання ОСОБА_1 відпустки.

14 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про заплановане звільнення №1, зі змісту якого вбачається, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці, а саме скороченням штату працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» за наказом від 13 серпня 2025 року №10-ШР 15 жовтня 2025 року відбудеться звільнення ОСОБА_1 з посади старшого фахівця з розробки програмного забезпечення з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

10 жовтня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» надіслало ОСОБА_1 повідомлення про заплановане звільнення №2, зі змісту якого вбачається, що 15 жовтня 2025 року відбудеться звільнення ОСОБА_1 з посади старшого фахівця з розробки програмного забезпечення з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку у зв`язку із відсутністю в Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» вакантних посад та скороченням штату працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» за наказом від 13 серпня 2025 року №10-ШР.

Повідомленням №2 від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 також запропоновано укладення гіг-контракту на позицію інженера з програмного забезпечення.

15 жовтня 2025 року наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» ОСОБА_1 звільнено з посади старшого фахівця з розробки програмного забезпечення на підставі наказу від 13 серпня 2025 року №10-ШР та повідомлення про заплановане звільнення від 14 серпня 2025 року №1.

Згідно з випискою за картковим рахунком НОМЕР_1 15 жовтня 2025 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» ОСОБА_1 нараховано 383 229, 03 грн. заробітної плати.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» від 15.10.2025 №116/К, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації (ч.1 ст.21 КЗпП України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з роботи є краи?нім заходом у зв`язку з об`єктивною неможливістю збереження трудових правовідносин або ж через небажання працівника продовжувати працювати на запропонованих умовах (наи?кращих умовах, які роботодавець об`єктивно має змогу запропонувати з урахуванням приписів трудового законодавства з дотриманням прав інших працівників, зокрема щодо переважного права на залишення на роботі).

Згідно з ч.3 ст. 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).

Повідомленням про заплановане звільнення №2 від 10 жовтня 2025 року ОСОБА_1 запропоновано укладення гіг-контракту на позицію інженера з програмного забезпечення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" гіг-контракт - цивільно-правовий договір, за яким гіг-спеціаліст зобов`язується виконувати роботи та/або надавати послуги відповідно до завдань резидента Дія Сіті як замовника, а резидент Дія Сіті зобов`язується оплачувати виконані роботи та/або надані послуги і забезпечувати гіг-спеціалісту належні умови для виконання робіт та/або надання послуг, а також соціальні гарантії, передбачені розділом V цього Закону.

Згідно зі ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Дія цього Кодексу та законодавства про працю не поширюється на відносини між гіг-спеціалістами та резидентами Дія Сіті, визначені Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні".

Суд зазначає, що передбачений ч.3 ст. 49-2 КЗпП України обов`язок роботодавця запропонувати працівникові іншу роботу спрямований на збереження саме трудових правовідносин. Оскільки перехід на умови гіг-контракту потребує обов`язкового попереднього припинення трудового договору, така пропозиція за своєю суттю є ініціативою щодо звільнення працівника з подальшим встановленням між сторонами відносин, які не є предметом регулювання КЗпП України, а отже не є трудовими.

За таких обставин, суд констатує, що пропозиція укласти цивільно-правовий договір (гіг-контракт) не є належним пропонуванням вакантної посади у розумінні трудового права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» не виконало належним чином вимоги щодо працевлаштування ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З урахуванням порушених трудових прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині позову щодо скасування наказу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» Патшик М. від 15 жовтня 2025 року №116/K про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого фахівця з програмного забезпечення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, що призвело до порушення трудового права позивача, а також відновлення становища, яке існувало до такого порушення, шляхом поновлення позивача на раніше займаній посаді старшого фахівця з програмного забезпечення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Щодо позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 в разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Таке тлумачення відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, сприяє дотриманню балансу прав і законних інтересів незаконно звільнених працівників, які були позбавлені можливості працювати та отримувати гарантовану на конституційному рівні винагороду за виконану роботу, та стимулює несумлінних роботодавців, які порушили таке конституційне право працівників, у подальшому дотримуватися норм чинного законодавства.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Відповідно до Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», надалі за текстом Постанова № 100, вона застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу. Відповідно до п. 2 Постанови № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.

Таким чином, при визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середня заробітна плата Позивача повинна обчислюватись виходячи з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи.

Відповідно до п. 5 Постанови № 100 основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цієї Постанови визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий п. 8 Постанови № 100).Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій п. 8 Постанови № 100).

Згідно з наказом про звільнення ОСОБА_1 №116/К від 15 жовтня 2025 року останнім робочим днем вважається 15 жовтня 2025 року, а першим днем вимушеного прогулу є 16 жовтня 2025 року, у зв?язку із чим станом на дату ухвалення рішення, 28 квітня 2026 року, загальна кількість робочих днів вимушеного прогулу склала 139 днів. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу склала 1 716 751, 47 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, суд відповідно до ст. 88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, Загальної декларації прав людини, Конституції України, ст. ст. 1, 41, 147-1, 148, 149, 235 КЗпП України, Конвенції Міжнародної Організації Праці N 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. за N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», керуючись ст. ст. 11, 12,13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79,80, 81, 88, 137, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280-282, 352 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати наказ директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» Патшик М. від 15 жовтня 2025 року №116/K про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого фахівця з програмного забезпечення на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого фахівця із розробки програмного забезпечення Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 жовтня 2025 року по 28 квітня 2026 року у сумі 1 716 751, 47 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000, 00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968, 96 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАР УКРАЇНА», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 12, код ЄДРПОУ 36001352.

Повний текст рішення виготовлений 28 квітня 2026 року.

Суддя: