Ухвала суду № 136227195, 21.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-о/759/64/26

ун. № 759/21696/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення заяви без розгляду

21 квітня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Біляку М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту перебування малолітньої на утриманні заявника,

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 адвокат Яковлєва С.А., яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з вищевказаною заявою, у якій просить встановити факт перебування малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утриманні заявника ОСОБА_1 .

Дану заяву адвокат Яковлєва С.А. обґрунтовує тим, що 15 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києві, актовий запис №544. У шлюбі народилися сини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від попереднього шлюбу у ОСОБА_2 є донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка з моменту укладення шлюбу між заявником та заінтересованою особою проживає разом з ними і перебуває на повному утриманні заявника. Оскільки ОСОБА_2 , яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми, не має власного доходу, обов`язок матеріального забезпечення сім`ї, у тому числі усіх трьох неповнолітніх дітей, фактично покладений на ОСОБА_1 , який на даний час утримує всю родину.

Сім`ю офіційно визнано багатодітною, про що свідчить посвідчення багатодітної родини, видане Службою у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації 20 лютого 2025 року. Між ОСОБА_2 та біологічним батьком її доньки ОСОБА_6 шлюб було розірвано 29 травня 2019 року. З моменту припинення подружніх стосунків дитина залишилась проживати з матір`ю, а ОСОБА_7 фактично не виконував своїх батьківських обов`язків щодо утримання доньки. Зокрема, ОСОБА_2 повідомила, що після розлучення він не надавав матеріальної підтримки дитині, не забезпечував її базові потреби - такі як харчування, одяг, навчання, медичне обслуговування та інші витрати, пов`язані з її вихованням і розвитком. Крім того, біологічний батько не проявляв належної турботи та участі у житті доньки.

На даний момент саме ОСОБА_1 повністю матеріально забезпечує всю сім`ю, включаючи всі витрати на дітей, харчування, одяг, освіту, побутові потреби та інші витрати, пов`язані з доглядом і вихованням. Це зумовлено тим, що його доходи є єдиним джерелом засобів до існування родини, що підтверджуються Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за 2024-2025 роки. Також на підтвердження належного виконання обов`язків щодо догляду, виховання та утримання ОСОБА_3 наявна характеристика зі школи. У характеристиці зазначено, що ОСОБА_3 виявила досягнення у навчанні на достатньому рівні. Також про те, що мати та вітчим приймають активну участь у вихованні ОСОБА_8 : відвідують школу, спілкуються з класним керівником, цікавляться успіхами дівчинки. ОСОБА_9 з класним керівником не спілкується, школу та батьківські збори не відвідує.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та акту про фактичне проживання особи без реєстрації ОСОБА_1 , - вказані особи спільно проживають як одна сім`я за адресою: АДРЕСА_3 .

Отже, на фактичному утриманні заявника ОСОБА_10 , як батька та вітчима, перебувають троє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Встановлення факту утримання трьох дітей віком до 18 років має для заявника юридичне значення, оскільки породжує для нього право на отримання відстрочки від мобілізації під час дії правового режиму воєнного стану відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Крім того, цей факт допоможе у вирішенні нагальних правових питань відносно виховання ОСОБА_8 , таких як, участь у навчанні дитини, реєстрація дитини, відправлення на відпочинок та оздоровлення, укладення медичної декларації тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2025 для розгляду вказаної заяви визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 22.09.2025 відкрито провадження у справі, призначено розгляд заяви по суті на 18.11.2025 року.

23.09.2025 на електронну адресу суду надійшла заява заінтересованої особи ОСОБА_2 про розгляд даної заяви без її участі. Крім того, ОСОБА_2 зазначила, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_7 , під час якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_3 . 29.05.2019 рішенням Святошинського районного суду м. Києва у справі №759/1482/19 шлюб між нею та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу спільна донька залишилася проживати із матір`ю та перебувала на її повному утриманні. У свою чергу, ОСОБА_7 жодної допомоги в утриманні та вихованні доньки не надавав, не виконував батьківських обов`язків. Через деякий час вона почала проживати із ОСОБА_1 , з яким у подальшому уклала шлюб. ОСОБА_1 бере активну участь у вихованні ОСОБА_8 , матеріально утримує останню. 15.05.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, актовий запис №544 зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києві. 05.11.2024 у шлюбі народилося двоє синів. Відтак, родина має статус багатодітної і фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Всі члени сім`ї перебувають на повному утриманні ОСОБА_1 .

У судовому засіданні16.02.2026 представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Яковлєва С.А. підтримала доводи заява та просила її задовольнити, вказуючи на те, що з 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживають, ведуть господарство, виховують доньку заінтересованої особи від першого шлюбу ОСОБА_8 . У 2024 році у подружжя народилося двоє синів, ОСОБА_2 перебуває у декретній відпустці та не має можливості фінансово утримувати сім`ю. Так, всі витрати та фактичне утримання родини лежить на ОСОБА_1 . Останній має посвідчення багатодітного батька, активно бере участь у вихованні доньки дружини від першого шлюбу. Наразі виникла необхідність у встановленні факту утримання заявником падчерки ОСОБА_8 , оскільки юридичне закріплення даного факту полегшить виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, допоможе у питанні виховання та навчання дитини. Окрім цього, встановлення факту перебування ОСОБА_3 на утриманні заявника надасть останньому можливість отримати відстрочку від проходження військової служби. Щодо біологічного батька дитини ОСОБА_3 адвокат зазначила, що ОСОБА_7 не позбавлений батьківських прав, не виконує обов`язок щодо утримання дитини.

Ухвалою від 16.02.2026 залучено до участі у справі заінтересовану особу - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

На виконання ухвали від 16.02.2026 судом було скеровано залученій заінтересованій особі копію заяви з додатками та надано строк для надання пояснень. Водночас, заінтересована особа своїм процесуальним правом на висловлення позиції щодо доводів, зазначених у заяві, не скористалася, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами без з`ясування позиції заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23.02.2026 на електронну адресу суду надійшла письмова заява заінтересованої особи ОСОБА_2 , в якій остання зазначає, що з 29.05.2019, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_7 судом, спільна донька - ОСОБА_3 , залишилася проживати з нею і перебувала на повному її утриманні. Водночас, біологічний батько самоусунувся від обов`язку утримання дитини та її виховання. Через деякий час вона почала спільно проживати із ОСОБА_1 , який фактично утримує доньку, виховує останню та бере активну участь у її житті. Також ОСОБА_2 у своїх поясненнях додала, що попередньо із позовом про стягнення із колишнього чоловіка - біологічного батька ОСОБА_3 аліментів на утримання доньки вона не зверталася, так само не ініціювала перед судом питання про позбавлення ОСОБА_7 батьківських прав відносно доньки. Станом на день надання пояснень ОСОБА_7 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні спільної доньки.

У судовому засіданні представник заявника - адвокат Яковлєва С.А. підтримує вимоги заяви та простить її задовольнити. Вказує, що наразі ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, а встановлення судом факту перебування ОСОБА_3 на його утриманні дозволить останньому реалізувати надане законом право на оформлення відстрочки від проходження військової служби.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи своєчасно та належним чином повідомленими про дату і час розгляду заяви, до суду не прибули.

Суд, заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу приписів ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У диспозиціях ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Схожі критерії зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21 (провадження №11-150апп23).

Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18), від 18 грудня 2019 року у справі №370/2898/16 (провадження №14-573цс19).

З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

В рамках даного провадження заявник ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його падчеркою та має рідного батька - ОСОБА_7 .

Метою встановлення факту заявник визначив можливість звільнення його від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" (в редакції, чинній на момент звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою у вересні 2025 року).

Долученими до заяви документами підтверджується, що ОСОБА_1 15.05.2024 уклав шлюб із ОСОБА_2 , який зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №544 (т. 1 а.с. 33).

У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_3 народилися сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 34).

У ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України (ст. 1 СК України).

У ч. 1 ст. 121 СК України закріплено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Положеннями ст. 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

Відповідно до ст. 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання та утримання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів за рішенням суду (ст. 164, 180 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження утримання дитини вітчимом необхідне існування (настання) обставин, на підставі яких обсяг прав батька обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини. Так само як визначена ч. 1 ст. 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо утримання дитини. Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), постановах Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23), від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23 (провадження № 61-5903св24), від 06 листопада 2024 року в справі № 468/1025/23 (провадження № 61-14070св23).

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право.

У даній справі судом встановлено, а заінтересованою особою ОСОБА_2 підтверджено, що ОСОБА_7 - біологічний батько ОСОБА_3 , встановити факт перебування якої на своєму утриманні просить заявник, у встановленому законом порядку із дотримання процедури, визначеної законом, не позбавлений батьківських прав. Тобто правовий зв`язок між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 не розірвано та не припинено, що свідчить про наявність у біологічного батька обов`язків, зазначених у СК України, зокрема й щодо утримання своєї дитини.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не ініціювала перед судом питання про стягнення із ОСОБА_7 на свою користь аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 .

Таким чином, суд доходить висновку про те, що ухвалення рішення у даній справі за заявою ОСОБА_1 у разі задоволення вимог заявника породить для ОСОБА_7 негативні правові наслідки, а відтак, подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, суд доходить висновку про те, що питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Так, ч. 6 ст. 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За встановлених у справі обставин факт перебування ОСОБА_3 на утрманні заявника ОСОБА_1 не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-261, 293, 294, 315, 352-355 ЦПК України, ст.ст. 1, 15, 121, 141, 164, 180, 181, 268 СК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422), ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту перебування малолітньої на утриманні заявника - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику та заінтересованим особам право подати позов на загальних підставах.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Єросова І.Ю.