Ухвала суду № 136227080, 04.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 756/6871/25

Категорія 17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Крупина Ю. А.,

заявниці - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересованої особи - ОСОБА_3

представника заінтересованої особи - ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., Подільський ВРАЦС у м.Києві про встановлення факту батьківства,-

В С Т А Н О В И В :

В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства. Вимоги заяви обґрунтувала тим, що вона є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданого Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Відомості про батька дитини зазначені в порядку ст. 135 СК України зі слів матері.

Біологічним батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_6 , приватним нотаріусом КМНО Джуринською Людмилою Володимирівною була заведена спадкова справа № 08/2024. Мати ОСОБА_6 - ОСОБА_3 , на даний час не визнає ОСОБА_5 своєю онукою, хоча раніше вона була іншої думки, але все кардинально змінилось після смерті ОСОБА_6 .

Зазначає, що за життя ОСОБА_6 та ОСОБА_1 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 21.07.2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання у ОСОБА_6 та ОСОБА_1 народилася донька ОСОБА_5 . ОСОБА_6 визнавав себе батьком доньки, брав участь у її вихованні, утримував її матеріально, піклувався про неї, купував одяг, іграшки, регулярно проводив з нею час, називав її своєю донькою у присутності родичів, знайомих та сусідів.

Звертаючись до суду із заявою, зазначає, що після смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_1 не має можливості оформити спадщину для доньки, отримати соціальні виплати, належні за Законом пільги та компенсації, оскільки у свідоцтві про народження доньки відомості про батька записані зі слів матері відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України. Відтак, звернулася до суду із заявою, у якій просила суд:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- зобов`язати Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_5 на підставі рішення суду.

27 травня 2025 до суду надійшла Заява від представника ОСОБА_3 (матері померлого ОСОБА_6 ) - адвоката Хуторного Дмитра Володимировича про залишення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, який має юридичне значення, без розгляду. Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що зі змісту заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення щодо визнання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , вбачається наявність спору про цивільне право щодо визначення батьківства та спадкування майна померлого ОСОБА_6 , що виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_1 в порядку окремого провадження.

Підставами для встановлення наявності спору про право у правовідносинах представник ОСОБА_3 вказує такі:

1. Первинно ОСОБА_1 вже зверталась до Оболонського районного суду міста Києва із позовною заявою про визнання батьківства (справа №756/2654/25, суддя Белоконна І.В.). Сам факт подання ОСОБА_1 позовної заяви підтверджує наявність спору з ОСОБА_3 щодо батьківства її сина ОСОБА_3 та права на спадкування. Позов було повернуто позичці у зв`язку з наявними недоліками; вдруге ОСОБА_1 подала не позовну заяву, а дану заяву про встановлення факту.

2. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 існує спір щодо права на спадкування. ОСОБА_3 не визнає прав ОСОБА_5 на спадкування після смерті ОСОБА_6 . Згідно листа приватного нотаріуса Джуринської Л.В. №09/02-14 від 05.02.2025 щодо майна ОСОБА_6 заведена спадкова справа №08/2024 за заявою ОСОБА_3 про прийняття спадщини від 28.11.2024; ОСОБА_1 було скеровано лист від 19.11.2024 вих. №27/02-14 з проханням надати підтверджуючі документи, що встановлюють родинні зв`язки малолітньої ОСОБА_5 з ОСОБА_6 . Зважаючи на той факт, що документи, що підтверджують родинні зв`язки малолітньої ОСОБА_5 з ОСОБА_6 приватному нотаріусу Джуринській Л.В. надані не були, станом на день розгляду справи судом вбачається існування відповідного спору про право на спадкування, який має вирішуватись у суді за правилами загального позовного провадження.

Відтак, представник ОСОБА_3 просив залишити заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства -без розгляду.

У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник вимог клопотання про залишення заяви без розгляду підтримали, просили залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, посилаючись на те, що не визнають ОСОБА_5 дочкою померлого та заперечують її право на спадкування після смерті ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні заяви про залишення Заяви ОСОБА_1 без розгляду. Вказував, що дівчинка ОСОБА_5 є біологічною дочкою померлого ОСОБА_6 та має успадкувати частину його майна. На даний час у матері ОСОБА_1 є необхідність встановити статус дитини як біологічної дочки померлого. Питання спадкування наразі не вирішується. Та обставина, що ОСОБА_5 є дочкою померлого, доводиться висновком генетичної експертизи, яка підтвердила спорідненість між ОСОБА_5 та батьком померлого ОСОБА_6 , якого заявниці вдалося розшукати.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність залишення заяви без розгляду, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з частиною 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Частиною 2 передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

У відповідності до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» встановлено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, яка вважалась матір`ю останньої, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Заяви про встановлення факту як батьківства, так і материнства суд приймає до розгляду, якщо запис про батька (матір) дитини в книзі реєстрації народжень учинено згідно зі ст. 135 СК України.

Із заявою про встановлення факту батьківства до суду мають право звернутися матір, опікун дитини, особа, яка її утримує та виховує, а також сама дитина, котра досягла повноліття, а факту материнства - батько й інші перелічені особи.

Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини, коли відповідно до ч. 2 ст. 55 СК України про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Таким чином, закон розрізняє порядок визначення походження дитини від батька шляхом визнання батьківства - про що позов заявляється до особи, яка вважається батьком дитини, або нею самою, та шляхом встановлення факту батьківства у разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини.

Згідно із ст. 130 СК України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1 ст. 135 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст. 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Предметом заяви є встановлення факту батьківства ОСОБА_6 , який загинув, відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Спадкова справа після смерті ОСОБА_6 заведена за заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_5 . Із заявою про прийняття спадщини також звернулася ОСОБА_3 , яка у заяві повідомляла, що у померлого інших спадкоємців немає.

Встановлено, що ОСОБА_3 не визнає права ОСОБА_5 на спадкування після смерті ОСОБА_6 . Крім того, встановлено, що у померлого є живий батько, який погодився на проведення експертизи для доведення факту споріднення ОСОБА_5 та їого померлого сина. Батько померлого ОСОБА_6 також може бути спадкоємцем після смерті сина. Про його існування як кандидата на спадщину не повідомляла ОСОБА_3 , звертаючись із заявою до нотаріуса, зазначаючи, що інших спадкоємців немає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вбачається спір про право, а саме право на спадщину ОСОБА_5 після загиблого ОСОБА_6 .

Згідно ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».

Згідно ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Тобто визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Вищевикладена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, а саме: Постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року по справі №207/3261/21, Постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року по справі №553/1936/21, Постанова Верховного Суду від 27 вересня 2024 року по справі №570/6628/23.

Зважаючи на те, що у даній справі ОСОБА_3 не визнається факт батьківства померлого ОСОБА_6 щодо ОСОБА_5 , а від даного факту залежить реалізація нею права на спадкування як і право на спадкування ОСОБА_3 (чи повністю усе майно, чи в частках з ОСОБА_5 , ймовірно також і із батьком померлого), суд констатує наявність спору про право між учасниками, який може бути розглянуто лише в позовному провадженні.

За таких обставин, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., Подільський ВРАЦС у м.Києві про встановлення факту батьківства слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315 ЦПК України, -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_3 , приватний нотаріус КМНО Джуринська Л.В., Подільський ВРАЦС у м.Києві про встановлення факту батьківства - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні при її оголошенні, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяТ. В. Войтенко