Ухвала суду № 136226918, 21.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/21686/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі суду в м. Києві провадження за клопотанням слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 , про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні №62026000000000142 від 18.02.2026, відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки

м. Бердянськ, Запорізької області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Слідчий Головного слідчого Управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим із прокурором, про здійснення спеціального досудового розслідування в кримінальному провадженні №62026000000000142 від 18.02.2026 відносно ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, яке обґрунтовується наступним.

Слідчими Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000142 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-7 КК України .

Досудовим розслідуванням встановлено, що у складі Державної кримінально-виконавчої служби України діяла державна установа «Бердянська виправна колонія (№ 77)» (далі - ДУ «Бердянська виправна колонія (№ 77)»), яка була установою закритого типу та відповідно до діючого законодавства здійснювала правозастосовні та правоохоронні функції.

Згідно із наказом Міністерства юстиції України від 23.09.2021 № 3371/5 «Про перейменування державної установи «Бердянська виправна колонія (№ 77) та затвердження Положення про неї» вказана установа перейменована в державну установу «Приморська виправна колонія (№ 145)», яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 08563518 та розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1.

Згідно із положенням про ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)», основним завданням виправної колонії є:

- виконання покарань у виді позбавлення волі на певний строк;

- дотримання прав осіб, які тримаються у виправній колонії, вимог нормативно-правових актів щодо виконання і відбування кримінальних покарань, реалізації законних прав та інтересів.

Виправна колонія у своїй діяльності керується Конституцією України, Кримінальним, Кримінальним процесуальним, Кримінально-виконавчим кодексами України, Законами України «Про попереднє ув`язнення», «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» та іншими нормативно-правовими актами України.

Окрім того, згідно із ч. 1 ст. 2 закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» до правоохоронних органів відносяться органи та установи виконання покарань.

Так, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

У період незалежності України російська федерація та її представники систематично, цілеспрямовано вели агресивну політику щодо України, проводили підривну діяльність проти вказаної держави, закладаючи підґрунтя економічного ослаблення України, дискредитації її у міжнародних торгівельних відносинах, штучно створюючи перепони на шляху руху України до вступу у НАТО, інтеграції у Європейський економічний союз, постійно посягали на суверенітет, територіальну цільність та недоторканість України, не визнавали її кордонів, приймали рішення та вчиняли дії, що загрожували обороноздатності, державній та економічній безпеці України.

Російською федерацією постійно вживались заходи щодо ескалації збройної агресії проти України, нав`язування сепаратизму, провокування міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, масових безпорядків, що загрожує безпеці, життю і здоров`ю громадян, державному суверенітету, конституційному ладу та територіальній цілісності України.

Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади Російської Федерації (далі - РФ) та службових осіб з числа керівництва Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону, порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та Збройних Сил РФ вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців Збройних Сил РФ, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АР Крим ім. Севастополя, а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та РФ, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.

При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.

З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території РФ службові особи Генерального штабу Збройних Сил РФ (далі - ГШ ЗС РФ), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб Збройних Сил РФ, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей РФ, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АР Крим, м. Севастополя та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.

Міжнародно визнаною датою початку тимчасової окупації Російською Федерацією окремих територій України є 19.02.2014.

З моменту установлення РФ із застосуванням збройних формувань контролю над об`єктами нафтогазовидобування України 19.02.2014 та над територією АРК та м. Севастополя, включаючи військові об`єкти та органи державної влади, видачу РФ розпоряджень населенню, що проживає на території АРК та м. Севастополя та подальшу заміну державної влади на вказаній території Російською Федерацією, розміщення РФ військових сил на вказаній території з метою забезпечення влади РФ з 20.02.2014, розпочався міжнародний збройний конфлікт між Україною та РФ, який триває до цього часу.

З метою повномасштабного військового вторгнення, починаючи з 2021 року по лютий 2022 року, на території РФ, Республіки Білорусь та тимчасово окупованій території України сконцентрувались значні сили ЗС РФ, інші збройні формування РФ та підконтрольні їм іррегулярні угруповання.

22 лютого 2022 року Президент Російської Федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.

Після цього 24.02.2022 Президент РФ оголосив початок так званої «спеціальної військової операції».

Того самого дня, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та фактично застосовуючи її, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській та інших областях, де здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та окупували частину вказаної території, у тому числі частину Запорізької області.

На підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX (з урахуванням змін, внесених указами Президента України), в Україні введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває до теперішнього часу.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН A/RES/ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти РФ та ін.)».

Після встановлення 26.02.2022 збройними формуваннями РФ загального контролю на частині території Запорізької області з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ, державними органами і структурами РФ, функціонально відповідальними за управління тимчасово окупованими територіями, створено підконтрольні РФ самопроголошені органи, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували властиві органам державної влади та органам місцевого самоврядування функції, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

У той же час, тимчасова окупація російською федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Приблизно 27-28 лютого 2022 року військовослужбовці Збройних Сил РФ, шляхом збройної агресії здійснили тимчасову окупацію території міста Бердянськ Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022, серед інших, Бердянський район (Бердянська міська територіальна громада) Запорізької області віднесені до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Під час тимчасової окупації території України, з моменту силового захвату будівель і території ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» представниками ЗС РФ, представники окупаційної влади неодноразово схиляли працівників вказаної установи виконання покарань до співпраці та перехід на ворожу сторону, обіцяючи грошове забезпечення на постійній основі та можливість кар`єрного зростання. При цьому представники окупаційної влади що незаконно діяла на тимчасово окупованій території Запорізької області, повернули ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» колишню назву - «Исправительная колония «Бердянская исправительная колония (№ 77)», яка продовжила своє функціонування та виконання поставлених завдань.

У свою чергу начальник ДУ «Приморська виправна колонія (№ 145)» ОСОБА_7 та деякі інші її працівники продовжили виконувати свої функціональні обов`язки і забезпечувала діяльність установи, незважаючи на те, що згідно із наказом Міністерства юстиції України від 13.05.2022 № 1951/5 в цій установі оголошено простій з 14.05.2022 до закінчення дії воєнного стану.

Упродовж червня-липня 2022 року окупаційні органи влади на тимчасово окупованій території Запорізької області, а саме так званої «Военно-гражданской администрации города Мелитополь», провели інвентаризацію та реструктуризацію органів і установ виконання покарань, за результатами якої у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2022, представниками окупаційної влади у м. Мелітополь Запорізької області за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, 81, утворено непередбачений законодавством України правоохоронний орган - «Управление службы исполнения наказаний по Запорожской области», якому присвоєно реєстраційний номер 4022024621, та на який тимчасово покладено правоохоронні функції, пов`язані із діяльністю з управління та експлуатації в`язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також щодо надання послуг реабілітаційної допомоги колишнім засудженим.

До складу цього незаконного утворення, яке виконувало функції правоохоронного органу, також увійшла непередбачена законодавством України установа - «Исправительная колония «Бердянская исправительная колония (№77)», розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Промислова, 1, яка виконувала правоохоронні функції, пов`язані із діяльністю з управління та експлуатації в`язниць, виправних колоній та інших місць позбавлення волі, а також щодо надання послуг реабілітаційної допомоги колишнім засудженим.

При цьому, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 01.08.2022, у громадянки України ОСОБА_6 виник злочинний умисел на вчинення колабораційної діяльності шляхом зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій РФ території Запорізької області.

Так, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 01.08.2022, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, будучи достовірно обізнаним про те, що російська федерація є державою-агресором та внаслідок агресивних воєнних дій окупувала частину території України, з метою укріплення своєї влади та анексії окупованих територій створила незаконні органи влади, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи їх негативні наслідки, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання на постійній основі грошового забезпечення від російських окупаційних сил у розмірі близько 45 000 російських рублів, погодився на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи з числа окупаційної адміністрації рф та був призначений до незаконного правоохоронного органу, створеного на тимчасово окупованій території Запорізької області, добровільно зайнявши посаду так званого «младшего инспектора отдела надзора и безопасности (ОНБ)» «Исправительной колонии «Бердянская исправительная колония (№ 77)» Управления службы исполнения наказаний по Запорожской области», (російською, мовою оригіналу), яку він займав щонайменше до листопада 2022 року.

03.02.2026, у відповідності до вимог ст. ст. 276 - 278 КПК України, складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, вручити яке не виявилося можливим у зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження підозрюваної в рамках кримінального провадження № 62025080100007026 від 08.10.2025.

18.02.2026 з кримінального провадження № 62025080100007026 від 08.10.2025 було виділено провадження за підозрою ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України та виділеному провадженню присвоєно № 62026000000000142 від 18.02.2026.

У зв`язку зі збройною агресією рф, введеним воєнним станом в Україні, захопленням м. Бердянськ Запорізької області та проведенням бойових дій на лінії зіткнення, беручи до уваги існування достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити складене письмове повідомлення про підозру та повістки про виклик, вказане позбавило орган досудового розслідування можливості вручити їй письмове повідомлення про підозру від 03.02.2026 у день його складання, у зв`язку з чим, зазначене повідомлення про підозру та повістки про виклики (на 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026), відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № 30 (8222) від 05.02.2026 для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Вручити письмове повідомлення про підозру поштовим зв`язком не виявляється за можливе, оскільки відповідно до комп`ютерних даних, що містяться на офіційних сайтах АТ «Укрпошта» та ТОВ «Нова Пошта», через тимчасову окупацію частини Запорізької області дані установи не здійснюють відправку кореспонденції до населених пунктів цієї області, що перебувають під окупаційною адміністрацією.

Ідентифіковані (підтверджені) контакти електронної пошти, факсимільного зв`язку, номеру телефону і телеграмного зв`язку підозрюваної відсутні.

Таким чином, здійснити повідомлення про підозру шляхом безпосереднього вручення, надіслання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення повідомлення по телефону або телеграмою неможливо.

У зв`язку з наведеним, ураховуючи положення ст. 42 КПК України, відповідно до якої підозрюваним є особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_6 в належний спосіб повідомлено про підозру та остання набула статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.

Слідчий зазначає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, а отримані під час досудового розслідування докази, долучені ним до клопотання, дають можливість встановити сукупність обставин, які виключають будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом даного кримінального провадження, крім того, що мало місце вчинення кримінального правопорушення і причетність ОСОБА_6 до його вчинення є вірогідною та достатньою, зокрема, для здійснення відносно неї спеціального досудового розслідування.

Також слідчий зазначає, що 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 підозрювана належним чином викликалась до органу досудового розслідування, в тому числі для вручення повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з`явився у призначений час та не повідомила про причини неприбуття, беручи до уваги той факт, що ОСОБА_6 перебуває у м. Бердянськ Запорізької області, тобто на території, яка на цей час непідконтрольна державним органам України, оскільки тимчасово окупована країною-агресором РФ та її незаконними збройними формуваннями, з урахуванням наведеного, підозрювана ОСОБА_6 переховується від органу досудового слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Слідчий зазначає, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII від 15.04.2014 - тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації. Окрім того, незаконні збройні формування відносяться до збройних формувань окупаційної влади країни-агресора РФ. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №376 від 28.02.2025, м. Бердянськ Запорізької області перебуває під тимчасовою окупацією та оточенні (блокуванні) з боку рф з 27.02.2022.

Крім того, факт переховування від органу досудового розслідування підтверджується тим, що ОСОБА_6 на виклик правоохоронного органу не з`явилась, про причини неявки не повідомила. При цьому повістки про виклики на 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 відповідно до вимог ч. 1 ст. 278, ст. ст. 111, 135 КПК України направлено у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, а саме опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр» № 30 (8222) від 05.02.2026 для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.

Постановою слідчого від 12.02.2026 підозрювану ОСОБА_6 оголошено у розшук, проведення якого доручене оперативному підрозділу Управління Служби безпеки України в Тернопільській області.

За результатами розшукових заходів встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органу досудового слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Таким чином зазначає, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, переховується від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину та оголошена у розшук, чинним кримінальним процесуальним законодавством дозволяється здійснення спеціального досудового розслідування стосовно останньої у даному кримінальному провадженні, а відтак слідчий просив надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно останньої у даному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з наведених підстав та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечував, зазначив, що підозрювана ОСОБА_6 не обізнана про дату і час вказаного судового розгляду, оскільки не перебуває на території України, у нього також не має із нею зв`язку, відтак, розгляд цього клопотання у відсутність підозрюваної буде порушенням її права на захист, просив відмовити.

Слідчий суддя, заслухавши думку сторін кримінального провадження по суті ініційованого питання, вивчивши клопотання та дослідивши надані до нього копії матеріалів кримінального провадження, клопотання та письмові докази сторони захисту, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Департаменту протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026000000000142 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

У відповідності до вимог ст. 297-1 КПК України, спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 1112, 112, 113, 114, 1141, 1142, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 3692, 370, 379, 400, 408, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.

Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Водночас, положеннями ст. 297-5 КПК України передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

03.02.2026 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

В цей же день, повідомлення про підозру та опубліковано на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора, а також офіційному сайті видання Кабінету Міністрів України, тобто засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження газети «Урядовий кур`єр»

№ 30 (8222) від 05.02.2026.

Підозрювана ОСОБА_6 неодноразово викликалась слідчим повістками про виклик для участі в слідчих діях 09.02.2026, 10.02.2026, 11.02.2026 проте у вказані в зазначених повістках дати та час остання не з`явилась, про причини неявки орган досудового розслідування не повідомила, які також опубликовані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр» № 30 (8222).

Постановою слідчого слідчої групи - старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 від 12.02.2026, ОСОБА_6 оголошено у розшук, який доручено оперативному підрозділу Управління Служби безпеки України в Тернопільській області.

Виходячи з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про достатність доказів для початку спеціального розслідування в кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, враховуючи також практику Європейського суду з прав людини ( зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об`єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин.

Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні спеціального досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.

Відтак, слідчим суддею встановлено, що підозра ОСОБА_6 за ч. 7 ст. 111-1 КК України є обгрунтованою.

Оцінивши всі вищевказані обставини в їх сукупності, слідчим суддею беззаперечено встановлено, що підозрювана ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на тимчасово окупованій території України, оголошена 12.02.2026 у розшук, а відтак, приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62026000000000142 від 18.12.2026 відносно ОСОБА_6 , яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Керуючись ст. ст. 3, 9, 22, 42, 297-1, 297-3, 297-4, 376 КПК України, п. 20-1 розділу XІ «Перехідні положення» КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 - задовольнити.

Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні №62026000000000142 від 18.12.2026, відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.

Зобов`язати прокурора у кримінальному провадженні відомості про здійснення спеціального досудового розслідування внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвала підлягає негайному виконанню з моменту її оголошення та не може бути оскаржена, заперечення на неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1