Рішення № 136225585, 04.05.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/4798/25

2/703/94/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.

за участі:

представника позивача Кугот В.Ф.

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Виконавчого комітету Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів

встановив:

Виконавчий комітет Смілянської міської ради, як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 однак не приймає участі у його вихованні. Відповідачка веде аморальний спосіб життя, систематично зловживає алкоголем, не працює, не забезпечує належних умов проживання дітям, відстне опалення, світло, обдерті підлога та стіни, не доглядає за дітьми. На неодноразові прохання служби в справах дітей змінити своє ставлення до дітей відповідачка не реагувала, належних умов для проживання дітей не створила. З 21 лютого 2025 року діти ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були тимчасово влаштовані до сімї патронатного вихователя. ОСОБА_1 зустрічей з дітьми уникає, зустрічей із ними не ініціює, станом здоровя не цікавиться, на дзвінки реагує неохоче, на зауваження працівників служби реагує флегматично, не змінює стиль життя та поведінку.

В зв`язку з чим органом опіки було прийнято рішення про доцільність позбавлення її батьківських прав відносно дітей та стягнення з неї аліментів на утримання доньок.

Ухвалою судді від 29 липня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовільнити із підстав наведених у позовній заяві. Повідомив суду, що з відповідачкою ОСОБА_1 працівники органу опіки та піклування неодноразово проводили бесіди щодо неналежного виконання нею батьківських обов`язків, однак жодного результату не було. Відповідачка не працевлаштувалась та немає можливості утримувати дітей належним чином, часто залишала дітей без нагляду, з доньками, які проживають у сімї патронатного вихрветеля не спілкується та не цікавиться їх життям та станом здоров`я.

Повідомив, що ОСОБА_1 зловживає спиртними напоями, не приділяє уваги дітям, не створює їм належні умови для проживання, розвитку та навчання. Наразі двоє дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проживають в сім`ї патронатного вихователя який повністю забезпечує їх всім необхідним та піклуються про них. Вважає, що дітям буде краще в прийомній родині, а тому просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно її доньок ОСОБА_8 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та стягнути з неї аліменти на їх утримання.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд не позбавляти її батьківських прав відносно дьонок. Пояснила, що дійсно має певні життеві складнощі, але любить своїх дітей та бажає проживати разом із ними. Крім того станом на час розгляду справи, пояснила, що вже розпочала робити ремонт в квартирі та зробила косметичний ремонт у кімнаті та планує в подальшому зробити його і в інших приміщеннях. Повідомила суду і про те, що квартира в якій вона проживала разом із дітьми належала на праві власності її матері, однак після її смерті право власності вона ще не оформила.

Свідок ОСОБА_2 в присутності працівника органу опіки та піклування в судовому засіданні пояснила, що вона є донькою відповідачки ОСОБА_1 , проживає разом із нею та просила суд не позбавляти її матір батьківських прав, як відносно неї так і відносно її сестер. Пояснила, що хоче проживати разом із мамою, умови в яких вони проживають її влаштовують і вона любить свою матір, з якою і бажає залишитись.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача, врахувавши позицію відповідачки, заслухавши покази свідка ОСОБА_2 вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

З копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 від 05 серпня 2010 року, серії НОМЕР_2 від 05 червня 2014 року та серії НОМЕР_3 від 17 травня 2016 року, вбачається, що відповідачка по справі ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач зазначає, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків відносно неповнолітніх доньок, а тому просить суд позбавити її батьківських прав відносно дітей.

Позивач вказує на те, що підставою для звернення із даним позовом стало, зокрема і звернення до служби у справах дітей Смілянської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11 в якому повідомлялось про те, що ОСОБА_1 не приділяє належної уваги вихованню та утриманню своїх доньок.

З копії подання Смілянської ЗОШ І - ІІІ ступенів № 11 Смілянської міської ради Черкаської області № 688 від 12 листопада 2024 року вбачається, що адміністрація загальноосвітньої школи повідомляє Службу у справах дітей про те, що в закладі навчається трьоє дітей родини ОСОБА_9 . Родина перебуває в складних життєвих обставинах: мати зловживає алкоголем, діти недоглянуті, брудні, голодні, пропускають уроки через педикульоз. Повідомляють про те, що спілкування із матір`ю дітей не дало результату та діти до навчального процесу не повернулись, тому просять Службу посприяти поверненню дітей до навчального закладу.

З характеристики із ЗОШ № 11 на ОСОБА_2 , 18 липня 2010 року вбачається, що ОСОБА_8 до уроків готується не сестамитично, домашні завдання виконує періодично, школу відвідує не регулярно, постійно пропускає уроки без поважних причин. Сім`я має власне житло, але воно в неналежному стані. Робоче місце для дитини не обладнане, є підручники та шкільне приладдя, гаджети, через які відбувається спілкування з класним керівником. ОСОБА_8 забезпечна одягом, зовнішній вигляд - задовільний, дотримується правил особистої гігієни.

З характеристики із ЗОШ № 11 на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що дитина часто пропускає уроки, не завжди виконує домашне завдання. Учениця забезпечена шкільним приладдям, одягута і взута відповідно до сезону. Емоційний та фізичний стан дитини задовільний.

З характеристики із ЗОШ № 11 на ОСОБА_10 , 22 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_6 часто не відвідувала школу, для подолання освітніх втрат за згодою мами проходять повторний курс навчання у 1 класі. Зовнішній вигляд дитини неохайний: одяг старенький та зношений, зім`ятий. Волося зазвичай, зібране, але не розчисане. Сім`я потребує уваги, моральної та матеріальної допомоги з боку соціальних служб, подальшої виховної роботи з класним керівником та психологом, контролю з боку адміністрації закладу.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у частині восьмій статті 7 Сімейного кодексу України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину із пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться із дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

З копії рішень виконавчого комітету Смілянської міської ради № 89 від 21 лютого 2025 року та № 261 від 13 травня 2025 року вбачається, що малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які перебувають на обліку дітей в складних життєвих обставинах влаштовано на тимчасове виховання до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_11 .

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

З наданих до суду позивачем копій заяв ОСОБА_1 до Служби у спрвах дітей від 23 вересня 2024 року, 28 листопада 2024 року, 21 січня 2025 року, 14 лютого 2025 року, 06 травня 2025 року, вбачається, що відповідачка з`являлась на виклики до Служби та надавала пояснення щодо ситуації, яка склалась із відвідуванням дітьми школи. Крім того пояснювала щодо того чому залишила дітей вдома самих 19 січня 2025 року, зобов`язувалась навести лад в кімнатах та покращити умови проживання сім`ї.

Крім того із заяви ОСОБА_1 від 06 травня 2025 року вбачається, що вона просить Службу у справах дітей продовжити термін перебування строком на 3 місяці її дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в патронатній сім`ї, в зв`язку з тим, що не подолані складні сімейні обставини.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Стаття 9 Конвенція про права дитини зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга та четверта статті 155 СК України).

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (частина друга статті 157 СК України).

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).

В оцінці обставин справи суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно вз`ятому та їх сукупності.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі № 182/3090/22, від 07 березня 2024 року в справі № 947/7448/22 та інші).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

Також ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх воз`єднання, зазначивши, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (рішення ЄСПЛ від 30 червня 2020 року в справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11).

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини під час розгляду справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 22 січня 2025 року в справі № 336/13092/23, від 19 лютого 2024 року в справі № 159/2012/23.

Відповідачка у справі ОСОБА_1 з`являлась в судові засідання, як і з`явлалась за викликами до Служби у справах дітей.

В судових засіданнях відповідачка ОСОБА_1 запречувала проти позову, просила суд не позбавляти її батьківських прав відносно її доньок, оскільки хоче проживати разом з ними однією родиною.

Окрім того із наданих до суду актів обстеження житлово - побутових умов від 25 листопада 2025 року та від 12 березня 2026 року, затверджених начальником Служби у справах дітей вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 за період з часу подачі позову до суду до моменту розгляду справи по суті, здійснила дії для покращення умов проживання своїх дітей.

Зокрема із доданих до актів обстеження житлово - побутових умов фотокарток квартири АДРЕСА_1 де проживає відповідачка ОСОБА_1 із своїми доньками вбачається суттєве покращення умов проживання в кімнаті квартири. Зокрема з фотокарток вбачається, що в кімнаті здійснено поклейку шпалер, на підлозі з`явився лінолеум, в кімнаті присутне нове двухповерхове ліжко, шафа та стіл.

Крім іншого із наданих позивачем актів обстеження від 25 листопада 2025 року та 12 березня 2026 року вбачається, що після подання позивачем позову до суду, відповідачка облаштувала в кімнаті окремі спальні місця для дітей та місце для навчання.

Суд приходить до висновку, що така поведінка відповідачки ОСОБА_1 свідчить про її інтерес до своїх дітей та бажання на спілкування з ними і проживання однією родиною.

Суд звертає увагу на те, що висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки є таким, що має рекомендаційний характер, оскільки в ньому не зазначено наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми обов`язками, що у свою чергу були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей (постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року (справа № 243/13192/19-ц).

Вказаний висновок оцінений судом у сукупності з іншими доказами і сам по собі не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дітей.

Натомість необґрунтоване та передчасне позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Посилання позивача на те, що відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки не може бути підставою для задоволення позову, оскільки простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв`язків між нею та дітьми, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав. (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20).

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка жорстоко поводиться з дітьми. Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла насильство по відношенню до них.

Суд приходить до висновку про те, що в справі не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо її доньок ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про намір відновити відносини з дітьми, а необхідність та пропорційність застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав за обставинами цієї справи не доведено.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає стаття 12 Конвенції з прав дитини, яка зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Суд при винесенні рішення враховує і думку дитини ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні просила суд не позбавляти її матір батьківських прав, оскільки бажає проживати разом із нею та сестрами.

За встановленими у цій справі обставинами, в сукупності з іншими доказами, які безспірно не свідчать про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків стосовно дітей, суд враховує і думку старшої дитини у вирішенні спору про позбавлення батьківських прав яка є важливою, а також вважає, що надані позивачем докази не можуть бути безумовним свідченням того, що позбавлення батьківських прав матері відносно доньок призведе до забезпечення якнайкращих інтересів дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2024 року в справі № 455/307/22, від 22 листопада 2023 року в справі № 1915/2789/12 та інших акцентував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - необхідно вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Верховний Суд вчергове зазначає про підходи, якими керується у справах подібної категорії, а саме: у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю (кровними батьками), крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Установивши, що тимчасова обмежена участь матері у спілкуванні з дітьми та їх вихованні не пов`язана з винними та свідомими діями відповідачки, спрямованими на фізичне дистанціювання та емоційне відсторонення від дітей, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ст. 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Втім у даному конкретному випадку суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Матеріали справи не містять належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, які дають однозначні підстави вважати, що відповідачка свідомо ухиляється від виховання та утримання дітей, які можуть бути підставою для позбавлення її батьківських прав.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що позивач не навів жодної із підстав, передбачених статтею 164 Сімейного кодексу України, та відповідно не надав належних доказів для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно неповнолітніх доньок.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є недоцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові про позбавлення батьківських прав відмовити повністю, однак, ураховуючи поведінку відповідачки ОСОБА_1 по виконанню своїх батьківських обов`язків по відношенню до неповнолітніх дітей, її слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання своїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що узгоджується з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав».

Також суд покладає на орган опіки та піклування в особі служби у спрвах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області контроль за виконанням батьківських обов`язків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі №735/308/21 (провадження № 61-10098св23).

Оскільки позовна вимога про стягнення з відповідачки аліментів на утримання дітей є похідною від вимоги про позбавлення відповідачки батьківських прав, яка до задоволення не підлягає, відповідно і вимога про стягнення з відповідачки аліментів на утримання доньок до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись ст.150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 2, 10, 11, 12, 13,200, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

вирішив:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Смілянської міської ради як орган опіки та піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити повністю.

Попередити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про необхідність змінити ставлення до виховання свїх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Контроль за виконанням ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , покласти на орган опіки та піклування в особі служби у спрвах дітей виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Виконавчий комітет Смілянської міської ради як орган опіки і піклування в особі служби у справах дітей виконавчого комітету мілянської міської ради Черкаської області (вул. Незалежності, 37, м. Сміла, Черкаська область, ЄДРПОУ 34275340).

Відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована по АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Головуючий: В. О. Прилуцький