Рішення № 136223201, 04.05.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1301/25

Провадження № 2/293/73/2026

04 травня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

представника позивача Василюк А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Микс Агро"

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі.

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Микс Агро", за змістом якої просить:

розірвати договір оренди землі від 16 грудня 2021 року, площею 3,5738 га кадастровий номер 1825682400:03:000:0096, зареєстрований у Черняхівській селищній раді 31.01.2022 (номер запису про право 46518142) та розірвати договір оренди землі від 16 грудня 2021 року, площею 0,5159 га кадастровий номер 1825682400:01:000:0478, зареєстрований у Черняхівській селищній раді 31.01.2022 (номер запису про право 46517906), що укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "МИКС АГРО" (код ЄДРПОУ 42395561) та ОСОБА_1 .

Ухвалою від 03.11.2025 суд позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали.

05.11.2025 на адресу суду на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 10.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 10.12.2025.

Одночасно п.8 даної ухвали суд, в порядку ст. 84 ЦПК України, витребував у державного реєстратора Черняхівської селищної ради договори оренди землі на земельні ділянки площею 0,5159 га кадастровий номер 1825682400:01:000:0478 та площею 3,5738 га кадастровий номер 1825682400:03:000:0096, укладені 16.12.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Микс Агро" (код ЄДРПОУ 42395561).

17.11.2025 на адресу суду від Черняхівської селищної ради на виконання ухвали суду від 10.11.2025, надійшли договори оренди землі.

Ухвалою від 10.12.2025, яка у порядку ч. 5 ст. 259 ЦПК України, занесена до протоколу судового засідання від 12.01.2026, суд відклав підготовчий розгляд справи в зв`язку з неявкою відповідача на 12.01.2026.

12.01.2026 ухвалою суд закрив підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначив на 12.02.2026.

12.02.2026 розгляд справи не відбувся через відсутність енергопостачання, про що має місце довідка, складена секретарем судового засідання від 12.02.2026. Наступне судове засідання з розгляду справи по суті суд призначив на 10.03.2026.

Ухвалою від 10.03.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засіданні від 10.03.2026, суд відклав розгляд справи по суті на 24.03.2026.

Ухвалою від 24.03.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засіданні від 24.03.2026, суд відклав розгляд справи по суті на 22.04.2026.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що вонавідповідно до отриманого від 29.11.2017 свідоцтва про право на спадщину за законом, набула у власність земельну ділянку площею 5,25 в умовних кадастрових гектарах, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства за кадастровими номерами: 1825682400:01:000:0478 та 1825682400:03:000:0096, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель колективної власності реформованого КСП "Родина" Горбулівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області.

Пояснює, що у січні 2024 виявила намір передати належні їй земельні ділянки в оренду третій особі, проте реалізувати таке право не змогла через перебування таких земельних ділянок у користуванні на підставі договорів оренди 16.12.2021 у ТОВ "Микс Агро", відомості про реєстрацію яких внесені до державного реєстру від 30.01.2022.

Зазначає, що про наявність таких договорів та їх реєстрації їй стало відомо з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводить, що спірні договори вона не підписувала, їх зміст їй не відомий, орендну плату за вказаними договорами не отримувала.

Таким чином, вона не має іншої можливості захистити свої порушені права, окрім звернення до суду.

Тому просить суд розірвати договори оренди землі від 16.12.2021.

Сторони в судове засідання не з`явились, суд має дані про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні від 22.04.2026 підтримав позовні вимоги з викладених у позові підстав, позов просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання повноважного представника не направив, заяви про розляд справи у його відсутності до суду не надійшло.

Відповідач у порядку ст. 178 ЦПК України у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

22.04.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 04.05.2026 о 15 год 00 хв.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Баранівської державної нотаріальної контори Житомирської області від 29.11.2018, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину прийняла її дочка ОСОБА_1 , а саме: право на земельну частку (пай) розміром 5,25 га в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в КСП "Родина", с. Горбулів Горбулівської сільскої ради Черняхівського району Житомирської області, яке належало пормерлій на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №019834 (а.с.16).

За даними позивача на піставі свідоцтва про право на спадщину від 29.11.2018, а саме на право на земельну частку (пай) розміром 5,25 га, вона є власником земельних ділянок за кадастровими номерами 1825682400:03:000:0096, 1825682400:01:000:0478, цільове призначення яких: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 18.09.2018 та від 22.08.2018 здійснено державну реєстрацію договору оренди землі № б/н від 23.03.2018 стосовно земельної ділянки площею 3,5738 га, кадастровий номер 1825682400:03:000:0096, земельної ділянки площею 0,5159 га, кадастровий номер 1825682400:01:000:0478, підставою внесення запису є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.03.2018/ орендодавець ОСОБА_1 / орендар ФОП ОСОБА_3 (а.с.19,20).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 3,5738 га, кадастровий номер 1825682400:03:000:0096, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва проведено 24.03.2018 за ОСОБА_1 . Згідно запису за №46518142 від 31.01.2022 вказана земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі серія та номер: б/н, виданий 16.12.2021. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 632488061 від 04.02.2022, ОСОБА_4 , Черняхівська селищна рада Житомирська обл.; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Микс Агро"/орендодавець: ОСОБА_1 . Строк дії договору п`ятнадцять років/дата закінчення дії 16.12.2036. У розділі деталізована інформація про інше речове право має місце запис про реєстрацію договору оренди землі 3,5738 га від 23.03.2018 зі строком дії 10 років, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ФОП ОСОБА_3 та запис про реєстрацію від 31.01.2022 угоди від 13.12.2021 про дострокове розірвання сторонами договору ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 /відомості внесено до реєстру 02.02.2022 (а.с.22-23).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 0,5159 га, кадастровий номер 1825682400:01:000:0478, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва проведено 24.03.2018 за ОСОБА_1 . Згідно запису за №46517906 від 31.01.2022 вказана земельна ділянка перебуває в оренді відповідно до договору оренди землі серія та номер: б/н, виданий 16.12.2021. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63247803 від 04.02.2022, ОСОБА_4 , Черняхівська селищна рада Житомирська обл.; орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю "Микс Агро"/орендодавець: ОСОБА_1 . Строк дії договору п`ятнадцять років/дата закінчення дії 16.12.2036. У розділі деталізована інформація про інше речове право має місце запис про реєстрацію договору оренди землі 0,5159 га від 23.03.2018 зі строком дії 10 років, орендодавець ОСОБА_1 , орендар ФОП ОСОБА_3 та запис про реєстрацію від 31.01.2022 угоди від 13.12.2021 про дострокове розірвання сторонами договору ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 /відомості внесено до реєстру 02.02.2022 (а.с.22-23).

Відповідно до змісту договорів оренди землі від 16.12.2021 відносно земельної ділянки площею площею 3,5738 га, кадастровий номер 1825682400:03:000:00960, та площею 0, 5159 га, кадастровий номер 1825682400:01:000:0478 сторонами договору є ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Микс Агро" (орендар) (а.с.51-53,54-56).

За даними відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.10.2025, за ОСОБА_1 за період січень-грудень 2021, 2022, 2023, 2024 та січень-серпень 2025, інформація щодо джерел/сум виплачених доходів та утриманих податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня (а.с.27-31).

Позивач доводить, що договори оренди землі від 16.12.2021 щодо земельної ділянки площею площею 3,5738 га, кадастровий номер 1825682400:03:000:00960, та площею 0, 5159 га, кадастровий номер 1825682400:01:000:0478, не укладала та не підписувала, їх зміст їй не відомий.

На підтвердження своїх доводів додає копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №420240621900000 від 28.03.2024 (а.с.91) за правовою кваліфікацією правопорушення ч.1 ст. 358 КК України, згідно якого зазначено, що невстановлена особа підробила угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 1825682400:03:000:00960 площею 3,5738 га, кадастровий номер 1825682400:01:000:0478 площею 0, 5159 га та у подальшому без відома ОСОБА_1 уклала договір оренди вказаних земельних ділянок з ТОВ "Микс Агро" (а.с.91).

З метою захисту своїх порушених прав позивач звернулась до суду з вказним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правовідносини, пов`язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі регулюються Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За ч.1 ст.14 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про оренду землі", об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст.125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) суд зробив висновок, що "підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами".

Так, при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилається на те, що спріні договори оренди землі вона особисто не підписувала, з нею як з власником земельної ділянки не узгоджували умови договорів та їх примірники вона не отримувала, а тому вважає, що такі договори є недійсними та підлягають розірванню.

Проте позивач належних, допустимих та достатніх доказів не підписання договорів оренди суду не надала.

При цьому, суд зазначає, що належним доказом, який би міг засвідчити належність підпису особи на письмових документах, є висновок почеркознавчої експертизи про що наголошує ВС у постановах від 18 січня 2023 року в справі № 601/2139/21, від 24 травня 2023 року в справі № 567/792/22, від 19 червня 2023 року в справі № 601/1965/21, від 21 червня 2023 року в справі № 567/874/22).

Суд зазначає, що за клопотанням сторони позивача судом витребувані у державного реєстратора Черняхівської селищної ради копії засвідчених спірних договорів оренди землі, що відповідно підтверджує факт реєстрації права оренди та наявність реєстраційної справи, що містить оригінали документів.

Проте, позивач не просила призначити у справі судово-почеркознавчу експертизу для дослідження договорів оренди землі, зокрема, наявності/відсутності її підпису на зазначених правочинах.

Разом з тим, суд зауважує, що встановлення факту непідписання договорів оренди позивачем без ухилення від подання експертам необхідних матеріалів тією чи іншою стороною не узгоджується з положеннями статті 109 ЦПК України.

Суд вказує, що сам по собі факт звернення позивача до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно неї, не підтверджує факт не підписання оспорюваних договорів оренди землі.

Як зазначалося вище, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 ЗК України).

За змістом ст. 182 ЦК України державна реєстрація права власності та інших речових прав на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

З аналізу вищезазначених норам законодавства випливає, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі Закон).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 4 Закону державній реєстрації підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

З матеріалів справи слідує, що державним реєстратором Назімовою Катериною Сергіївною проведено 31.01.2022 державну реєстрацію договорів оренди землі б/н від 31.01.2022, укладених між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Микс Агро" (а.с.21-26).

Згідно зі статтею 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно абзаців 2,3 ч. 3 ст. 26 Закону встановлено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Тобто редакція абзацу другого частини третьої статті 26 Закону встановлює, що у разі якщо в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Положення абзацу третього частини третьої статті 26 Закону також містить пряму вказівку на те, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).

По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім.

Тлумачення статті 20 ЦК України, з урахуванням принципу розумності свідчить, що здійснення права на захист на власний розсуд означає, що управнений суб`єкт: має можливість вибору типу поведінки - реалізовувати чи не реалізовувати своє право на захист; у випадку, якщо буде обрана реалізація права на захист - має можливість вибору форми захисту, тобто звернутися до юрисдикційного (судового чи іншого) чи неюрисдикційного захисту суб`єктивного цивільного права чи законного інтересу, а також можливість поєднання цих форм захисту; самостійно обрати спосіб захисту в межах тієї чи іншої форми захисту, а також визначає доцільність поєднання способів захисту чи заміну одного способу захисту іншим. Водночас така свобода захисту «на власний розсуд» має і зворотну сторону - обрання однієї форми чи певного засобу захисту жодним чином не перешкоджає настанню обставин, які можуть тим чи іншим чином нівелювати корисний ефект від звернення до іншої форми чи способу захисту.

Ураховуючи наведені норми чинного законодавства, суд дійшов переконання, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом розірвання договорів оренди є неналежним.

Належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є саме його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Про вказане безпосередньо резюмує і ВС у постанові від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19 (провадження № 14-49цс22)) та від 19 лютого 2024 у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, зважаючи на обрання позивачем неналежного способу захисту її порушеного права, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 13,79,81,91, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МИКС АГРО" ( місцезнаходження: вул. Центральна,21, с. Гора, Бориспільський район, Київська область, 08324, ЄДРПОУ 42395561)

Повний текст рішення проголошений та підписаний 04.05.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ