Рішення № 136221556, 04.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9466/25

2-а/760/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Рєзанцева Б.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, серії 4АВ № 05938951 від 11.05.2024, винесеної відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до вищевказаної постанови він, ОСОБА_1 , 11.05.2024 о 19:24 год., керуючи транспортним засобом NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Одеса, Миколаївська дорога, 287, перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 49 км/год, чим порушив п. 12.9 (б) ПДР України. Проте, позивач наголошує на тому, що, незважаючи на те, що він дійсно є власником зазначеного транспортного засобу, проте на вказану дату не керував належним йому автомобілем. На момент винесення оскаржуваної постанови зазначений автомобіль перебував у користуванні його цивільної дружини ОСОБА_2 , яка і здійснювала керування даним транспортним засобом 11.05.2024.

Крім цього, із зображення та відеозапису, розміщеним за посиланням на вебсайті, зазначений у постанові по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, винесеної відносно позивача, неможливо встановити, що саме особа, яка керувала транспортним засобом NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 , допустила перевищення встановлених обмежень швидкості руху, та те, що технічним засобом зафіксовано швидкість саме вказаного автомобіля.

Копія вказаної постанови позивачу надана не була та за адресою місця проживання не направлена. Таким чином, позивач 01.04.2025 отримав копію оскаржуваної постанови після звернення до Управління патрульної поліції із запитом про надання копії постанови. У зв`язку з чим і пропустив встановлений законодавством України строк звернення до суду для оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, останній просить суд поновити строк звернення до суду та скасувати винесену відносно нього оскаржувану постанову.

09.04.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 11.04.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з підстав не сплати останнім судового збору за подання до суду адміністративного позову, та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

25.04.2025 позивач усунув вказані в ухвалі суду недоліки, надавши квитанцію про сплату судового збору за подання позову до суду.

Ухвалою суду від 28.04.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 28.04.2025. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 28.04.2025 та копію позовної заяви із додатками.

26.05.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з оглядом на таке.

Статтею 14-2 КУпАП встановлено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів - приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відеофіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Крім цього, відповідно до ст. 258 КУпАП визначено, що у разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом п`ятнадцяти днів з дня винесення такої постанови, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 279-1 цього Кодексу.

При розгляді справи та винесення постанови серії 4АВ № 05938951 від 11.05.2024 інспектором ДПП було розглянуто докази перевищення встановленого обмеження швидкості руху на 49 км/год, перевірено інформацію стосовно власника або належного користувача траснпортного засобу NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 , яким виявився ОСОБА_1 , і якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

12.05.2024 постанова серії 4АВ № 05938951 від 11.05.2024 набрала законної сили у зв`язку з її оплатою.

Твердження позивача відносно того, що він передав право користування транспортним засобом NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 своїй цивільній дружині не відповідає дійсності, адже останній не надав підтверджень, що його автомобіль перебуває у користуванні іншої особи, що вказаний автомобіль вибув з володіння позивача, а також особа, яка нібито керувала транспортним засобом на момент винесення оскаржуваної постанови, не звернулась до органу, уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення із заявою про вчинення саме нею адміністративного правопорушення, чого вимагає чинне законодавство України у таких випадках.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Щодо пропуску позивачем строку на оскарження постанови про накладення на останнього адміністративного стягнення, суд повідомляє про таке.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 4АВ № 05938951 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, була винесена інспектором ДПП 11.05.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача надіслав до Управління патрульної поліції у м. Києві адвокатський запит від 16.02.2025 з проханням надати копію вищевказаної постанови. Копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 останній отримав 01.04.2025. До 01.04.2025 позивач та його представник не отримували копію оскаржуваної постанови, а тому не мали змоги оскаржити її у встановленому законодавстовом порядку у чітко визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач не отримував копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, через що не мав змоги оскаржити її у визначений законом термін, суд визнає причини пропуску процесуального строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та задовольняє заяву позивача про поновлення такого строку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2024 відносно ОСОБА_1 інспектором ДПП Кушнірюком В.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, відповідно до якої останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпаП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340,00 грн.

З даної постанови встановлено, що 11.05.2024 за адресою: м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 287, технічним засобом Каскад 158-1220 зафіксовано, що особа, яка керувала транспортним засобом NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 49 км/год, чим порушила п. 12.9.(б) ПДР України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Транспортний засіб марки NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності належить позивачу, ОСОБА_1 , що останнім не заперечується.

Дослідивши складену постанову серії 4АВ № 05938951 від 11.05.2024 та матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП з огляду на таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Положеннями ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до пункту 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пункту 12.9(б) ПДР України водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.

Згідно примітки до ст. 121 КУпАП суб`єктом правопорушення в цій статті є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, а в разі вчинення передбачених частинами першою - третьою цієї статті правопорушень у виді перевищення обмеження швидкості руху транспортних засобів, проїзду на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху, порушення правил зупинки, стоянки, а також установленої для транспортних засобів заборони рухатися смугою для маршрутних транспортних засобів, тротуарами чи пішохідними доріжками, виїзду на смугу зустрічного руху, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі, а також у разі порушення правил зупинки, стоянки транспортних засобів, якщо зазначене правопорушення зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладення адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом цього правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 14-1 КУпАП до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.

За наявності обставин, які свідчать про вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, іншою особою, власник (співвласник) транспортного засобу може протягом десяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу повідомити про відповідні обставини (транспортний засіб знаходився у володінні чи користуванні іншої особи, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб тощо) орган (посадову особу), що виніс постанову про накладення адміністративного стягнення. На період з`ясування та перевірки цих обставин виконання постанови про накладення адміністративного стягнення зупиняється до моменту встановлення особи, яка вчинила це правопорушення.

Статтею 14-2 КУпАП передбачено, що адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача, відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі, юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні, на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Нормами статті 279-3 КУпАП регламентовано порядок звільнення відповідальної особи, зазначеної у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису).

Так, згідно з статтею 279-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення - правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Аналогічну норму закону, щодо звернення відповідальної особи у 20 денний календарний день містять також статті 14-1, 279-3 КУпАП, розділ III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі» затвердженої наказом МВС №13 від 13.01.2020 року.

Відповідно до статті 279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі, посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу.

За запитом посадових осіб уповноважених підрозділів Національної поліції у письмовій або електронній формі (у тому числі за умови ідентифікації цих посадових осіб за допомогою електронного цифрового підпису) відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Матеріалами справи підтверджується, що оскаржувана постанова, винесена інспектором ДПП на підставі інформаційних файлів за результатами автоматичної фіксації подій з ознаками адміністративного правопорушення, отриманих в електронному вигляді із системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі.

Вчинення адміністративного правопорушення було зафіксоване технічним засобом Каскад 158-1220, відповідність якого чинним нормам позивач у позові не заперечує.

Позивач, у свою чергу, заперечує той факт, що він перебував за кермом автомобіля на момент винесення оскаржуваної постанови, та зазначає, що передав право керування іншій особі.

Як вже зазначалось вище, Кодекс України про адміністративні правопорушення містить положення щодо звільнення власника транспортного засобу від відповідальності за порушення правил ПДР України, в разі передачі автомобіля третім особам, однак, вказаний порядок чітко регламентований нормами цього Кодексу.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів того, що позивач у встановлений строк звертався до компетентних органів з питання вибуття транспортного засобу з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать його транспортному засобу. Не надано відповідних доказів також і до суду.

Матеріли справи також не містять доказів звернення особи, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, документа (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Таким чином, визначені законом підстави для звільнення від відповідальності особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, за вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі, відсутні.

Суд також звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, який у складі Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до частини першої статті 1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

За таких обставин, суд вважає, що позивач, будучи власником транспортного засобу, який є джерелом підвищеної небезпеки, передаючи його в користування третім особам, має бути зацікавлений та вжити належних заходів задля забезпечення дотримання користувачем такого транспортного засобу правил дорожнього руху та неухильного виконання вимог чинних нормативно-правових актів останнім.

Крім цього позивач ставить під сумніви те, що технічним засобом зафіксоване порушення п. 12.9.(б) ПДР України саме транспортним засобом NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 , належним позивачу на праві власності.

Проте, на зображенні за результатами автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення чітко зафіксований автомобіль з державним номерним знаком НОМЕР_1 , інші транспортні засобі, які б міг зафіксувати технічний засіб за перевищення швидкості, на зображенні відсутні, а частина транспортного засобу, яка присутня на зображенні у вигляді двох бічних коліс, судом до уваги не береться.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення водієм транспортного засобу NISSAN MAXIMA д.н.з. НОМЕР_1 п. 12.9.(б) ПДР України доведено в повному обсязі, а тому у діях останнього наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, суд вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії 4АВ № 05938951 від 11.05.2024, винесена відносно ОСОБА_1 , винесена у межах повноважень поліцейського в порядку та спосіб визначений КУпАП із дотриманням встановленої процедури та з урахуванням усіх обставин у справі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведе вище, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя О.М. Букіна