Рішення № 136221535, 01.05.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №367/11258/25

2/760/11618/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Сердюк Н.В., за участю секретаря судового засідання Гержової С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

До Солом`янського районного суду міста Києва Ірпінським міським судом Київської області на підставі ухвали від 27 листопада 2025 року передана на розгляд за підсудністю позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4705307, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 15000,00 грн.. 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103848072, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 20000,00 грн. Право вимоги за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року перейшло до позивача на підставі наступних договорів щодо відступлення права вимоги: № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР». Право вимоги за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року перейшло до позивача на підставі наступних договорів щодо відступлення права вимоги: № 10-02/2022-50 від 10.02.2022 року, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР». Таким чином позивач наділений правом вимоги до відповідачки за вказаними кредитними договорами. Станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року становить 103350,00 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 85500,00 грн.; заборгованість за комісіями - 2850,00 грн. Заборгованість відповідача за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року становить 56773,11 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18209,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36564,11 грн.; заборгованість за комісіями - 2000,00 грн. Загальний розмір заборгованості за договорами становить 160123,11 грн. Позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість разом із витратами по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. та витратами на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Відповідачка надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначила, що останнє виконання нею зобов`язань за кредитними договорами відбулося у 2021 році. Після цього платежі нею не здійснювалися, будь-які додаткові угоди, в тому числі, щодо реструктуризації боргу не укладалися. Таким чином, позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Також зазначила, що вона змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Відповідачка просить застосувати строк позовної давності та відмовити ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що посилання відповідачки на пропущення строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом є необґрунтованими і заява останньої про застосування наслідків пропуску строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до п. 12 та п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та зупинився на строк дії воєнного стану. Отже, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні. Також зазначив, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована.Таким чином, сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від Кредитора, ні від Позичальника. Сторони Договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідач погодився на зазначені умови. Отже, ним було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, Кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору. З умов договору вбачається, що прострочення зобов`язання та відповідальність за таке прострочення виникають у позичальника після дати завершення періоду, на який продовжено строк кредитування. При цьому, протягом періоду, на який пролонговано договір, позичальник має правомірно не сплачувати кредитору борг та таке користування коштами не вважається простроченням. Розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами Кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

ІІ. Процесуальні дії по справі, заяви сторін

Ухвалою судді 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судовий розгляд, про що належним чином повідомлені учасники справи.

Позивач - представник ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала відзив на позовну заяву, в якому просила у позові відмовити, справу розглянути без її участі.

За приписами частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

11.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчій кредит № 103848072. За умовами вказаного договору сума кредиту становить 20000,00 грн.; строк кредитування - 30 днів з 11.09.2021 року; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 11.10.2021 року; комісія за надання кредиту - 2000,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 6000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована.

23.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчій кредит № 4705307. За умовами вказаного договору сума кредиту становить 15000,00 грн.; строк кредитування - 30 днів з 23.09.2021 року; термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) - 23.10.2021 року; комісія за надання кредиту - 2850,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом - 9000,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожень день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксована

Відповідно до договору № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до позивача право перейшло право вимоги за кредитним договором № 4705307 від 23.09.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору № 10-02/2022-50 від 10.02.2022, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідачки за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року становить 103350,00 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 85500,00 грн.; заборгованість за комісіями - 2850,00 грн. Заборгованість відповідачки за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року становить 56773,11 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18209,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 36564,11 грн.; заборгованість за комісіями - 2000,00 грн. Загальний розмір заборгованості за договорами становить 160123,11 грн.

Судом встановлено, що відповідачка змінила прізвище « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 16 лютого 2024 року Солом`янським відділом державно реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

ІV. Застосовані судом норми права.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно із частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Стаття 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частинами 12, 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12 січня 2021 року дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або sms-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами». А тому, в нашому випадку, підписання відповідачем шляхом зазначення одноразового ідентифікатора відповідає вимогам чинного законодавства.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно з частиною 2 статті 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

Згідно з положеннями статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишається, та сплати процентів.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України регламентує, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

Судом встановлено, що 23.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4705307, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 15000,00 грн.. 11.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 103848072, згідно з яким відповідачка отримала кредит в сумі 20000,00 грн., що не заперечується відповідачкою.

Відповідно до договору № 13-01/2022-79 від 13.01.2022, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до позивача право перейшло право вимоги за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

Відповідно до договору № № 10-02/2022-50 від 10.02.2022, укладеного між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та договору № 10-01/2023 від 10.01.2023 року, укладеного між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЕКТ ЦЕНТР» до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 .

У суду відсутні докази щодо оспорювання відповідачкою правомірності Кредитних договорів, Договорів факторингу і в судовому порядку, визнання їх недійсними.

За таких обставин, виходячи з презумпції правомірності договору, встановленої в статті 204 ЦК України, Кредитні договори, Договори факторингу, а також права вимоги за ними є дійсними та правомірними.

Відповідно до висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком щодо заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року у розмірі 15000,00 грн та заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року у розмірі 18209,00 грн.

Щодо стягнення нарахованих позивачем процентів в сумі 85500,00 грн. за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року та у сумі 36564,11 грн. за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року, суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91).

Як вбачається з матеріалів справи, строк кредитування за кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року становить 30 днів, з 11.09.2021 року по 11.10.2021 року, сума процентів за користування кредитом складає 6000,00 грн. Строк кредитування за кредитним договором №4705307 від 23.09.2021 року становить 30 днів, з 23.09.2021 року по 23.10.2021 року, сума процентів за користування кредитом складає 9000,00 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, стягненню підлягають проценти, нараховані в межах сроку кредитування, а саме в сумі 6000,00 грн. за договором №103848072 від 11.09.2021 року та в сумі 9000,00 грн за договором №4705307 від 23.09.2021 року.

Щодо заборгованості за комісіями в сумі 2850,00 грн та 2000,00 грн. суд зазначає, що при укладенні кредитних договорів №4705307 та №103848072 сторони погодили всі істотні умови, в тому числі й обов`язок позичальника сплатити комісію, передбачену графіком розрахунків та умовами кредитування. Підписанням договорів відповідачка підтвердила свою згоду з розміром та порядком нарахування таких платежів.

Оскільки на момент розгляду справи умови договору щодо нарахування комісії не визнані недійсними у встановленому законом порядку, а факт отримання коштів та користування ними підтверджено матеріалами справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в цій частині.

Доказів погашення заборгованості або обґрунтованих заперечень щодо її розміру відповідачка суду не надала.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, шляхом стягнення на його користь заборгованості в сумі 53059,00 грн., з яких заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 15000,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 9000,00 грн, заборгованість за комісіями - 2850,00 грн. (за договором №4705307 від 23.09.2021 року); заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) - 18209,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 6000,00 грн.; заборгованість за комісіями - 2000,00 грн (за договором №103848072 від 11.09.2021 року).

Щодо питання пропуску позовної давності, про яке заявила відповідачка, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, строк виконання зобов`язань за договорами настав у вересні-жовтні 2021 року, а отже, перебіг позовної давності припав на період дії пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України. Згідно з цими нормами, у період дії карантину та воєнного стану перебіг позовної давності був зупинений, а враховуючи, що автоматичне продовження строків припинилося лише 04.09.2025 (із набранням чинності Законом № 4434-IXвід 14.05.2025 № 4434-IX Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності), позивач звернувся до суду в межах встановленого законом трирічного строку.

Таким чином, підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності, передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України, відсутні

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позову частково.

VІ. Розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн., що підтверджується матеріалами справи. Водночас позивач просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копію заявки на надання юридичної допомоги№ 1557 від 01.08.2025, складену ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; Витяг з Акту № 13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року, складеного ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС».

Вартість наданих послуг становить 25000,00 грн., при цьому, відповідачкою не подано заяву про зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1003,48 грн. та витрати, пов`язані з правничою допомогою в сумі 8285,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 534, 610, 625, 642 ЦК України, ст. ст. 76, 77, 81, 89, 128, 129, 130, 131, 141, 187, 223, 247, 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 4705307 від 23.09.2021 року та кредитним договором №103848072 від 11.09.2021 року в розмірі 53059 (п`ятдесят три тисячі п`ятдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1003 (одна тисяча три) гривні 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» витрати по на правничу допомогу в розмірі 8285 (вісім тисяч двісті вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 01.05.2026.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі "Електронний суд".

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», адреса: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, ЄДРПОУ 44276926.

Відповідачка: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Н.В. Сердюк