Ухвала суду № 136221164, 23.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18751/26-к

пр. 1-кс-22811/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах акціонерного товариства спрощеного типу «Інвесткомпанія» (Investcompagnie Societe par actions simplifiee), приватної компанії з обмеженою відповідальністю А-Грейн Есті Оу (Private limited company A-Grain Eesti Ou), про скасування арешту майна у межах кримінального провадження № 42022000000000719 від 16.06.2022,

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах акціонерного товариства спрощеного типу «Інвесткомпанія», Приватної компанії з обмеженою відповідальністю А-Грейн Есті Оу , в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2026 у справах № 757/17509/26-к, № 757/17510/26-к.

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт грошових коштів Компанії накладено без належних правових підстав та з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Зокрема, встановлено, що на грошові кошти, розміщені на рахунку компанії в «Zapad bank AD Podgorica» (Чорногорія), у межах кримінального провадження № 42022000000000719 вже накладався арешт, який у подальшому був скасований ухвалою слідчого судді. Крім того, ухвалою суду було відмовлено у задоволенні повторного клопотання прокурора про накладення арешту на це ж майно.

Попри зазначене, прокурор повторно звернувся з клопотанням про арешт, фактично відтворивши попередні доводи та пославшись на ті самі обставини і докази, які вже були предметом судового розгляду та визнані недостатніми. При цьому матеріали є похідними від попереднього, а тому не містять нових обставин, які могли б обґрунтувати необхідність повторного застосування такого заходу забезпечення. Такий підхід суперечить принципу правової визначеності як складової верховенства права та вимогам ст. 170, 173 КПК України щодо обов`язкової наявності нових і належних підстав для арешту майна.

Доводи сторони обвинувачення про нібито причетність компаній та підприємств агрогрупи «Агрейн» до протиправної діяльності є необґрунтованими, базуються виключно на припущеннях та не підтверджуються належними і допустимими доказами. Натомість у розпорядженні органу досудового розслідування наявні документи, що підтверджують законність господарських операцій, правомірність придбання товарів та повноту розрахунків, однак ці обставини були проігноровані та не доведені до відома слідчого судді.

Компанії не перебували у господарських відносинах із суб`єктами, зазначеними у клопотанні прокурора, не здійснювала з ними фінансових операцій та не має жодного відношення до їх діяльності. Грошові кошти, розміщені на рахунку компанії, отримані виключно в межах законної господарської діяльності, зокрема від реалізації інвестиційних проєктів, операцій з корпоративними правами, торгівлі зерном та іншої комерційної діяльності.

Також є безпідставними твердження про здійснення фактичного контролю над діяльністю компанії та підприємств агрогрупи «Агрейн» певною фізичною особою, оскільки управління такими підприємствами здійснюється їх уповноваженими органами та посадовими особами відповідно до установчих документів.

За таких обставин грошові кошти компанії не відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, не пов`язані із предметом кримінального правопорушення та не можуть бути об`єктом арешту або спеціальної конфіскації.

Отже, подальше застосування арешту є необґрунтованим і непропорційним втручанням у господарську діяльність компанії, що призводить до її істотного обмеження, завдає фінансових та репутаційних збитків і порушує баланс між інтересами кримінального провадження та правом на здійснення законної підприємницької діяльності, всупереч вимогам ст. 173 КПК України.

Представник заявників в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Адвокат ОСОБА_3 до суду подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.

Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, про час, дату та розгляд клопотання повідомлявся належним чином. Прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 - ОСОБА_4 подав до суду заяву зі змісту якої вбачається, що останній проти задоволення клопотання заперечує, розгляд клопотання просить провести без його участі.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000000719 від 16.06.2022 за підозрою ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , в заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого організованою групою, в особливо великих розмірах, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, та за фактами вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч.1 ст. 263 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2026 у справах № 757/17509/26-к накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку відкритому у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «Zapad bank AD Podgorica», а саме: НОМЕР_1 та належить компанії «SAS INVESTCOMPAGNIE» (країна реєстрації - Французька Республіка, реєстраційний номер 839 196 623 ).

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 01.04.2026 у справах № 757/17510/26-к накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «ZAPAD BANK», а саме: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та належать компанії A-GRAIN EESTI OU, reg number: 11970411 (Естонія).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов`язує право слідчого судді на скасування арешту майна із можливістю надання учасникам процесу доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Так, метою арешту майна, є визначеною в п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні та забезпечення можливої спеціальної конфіскації.

Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов?язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За таких обставин, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Разом з тим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту підставами для накладення арешту на майно.

Окрім наведеного, заслуговують на увагу доводи представника щодо того, що у межах даного кримінального провадження стороною обвинувачення не наведено належного та допустимого обґрунтування зв`язку арештованого майна з предметом кримінального правопорушення, а також із особами, яким у цьому провадженні повідомлено про підозру.

Слідчий суддя враховує відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення спеціальної конфіскації, оскільки стороною обвинувачення не доведено наявність належного правового зв`язку між підозрюваними у кримінальному провадженні та майном, на яке накладено арешт, у зв`язку з цим відсутні підстави для покладення відповідальності на третіх осіб.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканість права власності.

Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є право власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченого цим Кодексом.

Виходячи з наведеного, а також те, що слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підстав для скасування арешту майна, з метою дотримання принципу "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, що передбачені ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини, та становить особистий і надмірний тягар для особи, що в подальшому може створювати суттєві перешкоди для реалізації прав власності.

Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах акціонерного товариства спрощеного типу «Інвесткомпанія» (Investcompagnie Societe par actions simplifiee), приватної компанії з обмеженою відповідальністю А-Грейн Есті Оу (Private limited company A-Grain Eesti Ou), про скасування арешту майна у межах кримінального провадження № 42022000000000719 від 16.06.2022 - задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2026 у справах № 757/17509/26-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунку відкритому у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «Zapad bank AD Podgorica», а саме: НОМЕР_1 та належить компанії «SAS INVESTCOMPAGNIE» (країна реєстрації - Французька Республіка, реєстраційний номер 839 196 623 ).

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2026 у справах № 757/17510/26-к на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у банківській установі країни реєстрації Чорногорія «ZAPAD BANK», а саме: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 та належать компанії A-GRAIN EESTI OU, reg number: 11970411 (Естонія).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1