Ухвала суду № 136220972, 04.05.2026, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/62/26

Справа № 754/3063/22

У Х В А Л А

Іменем України

04 травня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про вирішення питання щодо судових витрат на правничу допомогу по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Святошинський Відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання,

У С Т А Н О В И В:

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.04.2026, постановленою по справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Святошинський Відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання, скаргу залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

До суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Якименка М. М. надійшла заява про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17797,67грн.

Враховуючи п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України судом було призначено судове засідання для вирішення питання про судові витрати.

ОСОБА_1 у судовому засідання просила відмовити в задоволенні стягнення з неї правової допомоги. Подала заперечення щодо суми визначеної адвокатом Якименком М. М. Зазначала, що ордер на надання правничої допомоги від 14.06.2024, виданий на підставі договору про надання правничої допомоги від 10.04.2004, що не можливо, оскільки адвокатом Якименко М. М. адвокатська діяльність розпочалась лише з 23.06.2005. Крім того вважає, що подані документи адвокатом Якименком М. М. оформленні неналежно та не містять достовірної та узгодженої між собою інформації щодо предмету доказування.

Адвокат Якименко М. М. у судовому засіданні просив заяву задовольнити, посилаючись, що він належним чином виконує свою професійну діяльність. ОСОБА_2 отримує професійну правничу допомогу, та вважає, що скарга була подана безпідставно, що і стало причиною залишення її без розгляду. Також зазначив, що розмір гонорару узгоджений з клієнтом та відповідає співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Стаття 270 ЦПК України, регламентує, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власною ініціативою ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з огляну на таке.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01.04.2026, скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Святошинський Відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання, залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів ОСОБА_2 здійснював адвокат Якименко М. М., на підставі: Договір про надання правничої допомоги від 10.06.2024; Додаток № 1 до Договору від 10.06.2024 (погодження гонорару за надання правової допомоги); Додаткова угода до Договору від 31.12.2025; Акт прийому надання правової допомоги від 06.04.2026; Додаток до Акту від 06.04.2026, з визначеними процесуальними діями, датою, використаним часом та години очікування, на загальну суму 17 797,67грн; Ордер на надання правничої допомоги серія АІ № 1634627 від 14.06.2024; свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю № 2863/10 від 23.06.2005; посвідчення адвоката № 2863/10 від 23.06.2005.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Окрім того, виконуючи норми процесуального закону, суд вважає правильним зазначити, що вимоги про відшкодування судових витрат не відносяться до вимог скарги і не оплачуються судовим збором, а відтак належать до процесуальних обов`язків суду незалежно від позовних вимог вирішити питання про те чи підлягають судові витрати відшкодуванню, а якщо так, то з якої саме сторони.

Перевіряючи надані адвокатом Якименко М. М. документи на підтвердження надання правничої допомоги, дійсно вбачається, що в ордері на надання правничої допомоги зазначений 2004 рік договору про надання правничої допомоги, що не співпадає з правильним 2024 роком. Водночас, оскільки число та місяць відповідають зазначеній даті в самому договорі про надання правничої допомоги, суд вважає, що в ордері зазначений рік 2004 є лише опискою.

Отже, суд вважає, що надані адвокатом Якименко М. М. документи є належними та допустимими в розумінні статей 137-138 ЦПК України.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в цій справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення відзиву на позовну заяву від 24.03.2026, обсягу та необхідності додатків до них, та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 17 797,67грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи (скарги) та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин ця справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони ОСОБА_2 , так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані адвокатом Якименком М. М. докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання. З огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 17 797,67грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути обмежений до 3500,00грн.

Аналізуючи зазначене вище, суд дійшов до висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення.

Керуючись статтями 133, 134, 137, 141, 270 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалити по справі за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: Святошинський Відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, боржник: ОСОБА_2 на дії органу примусового виконання - додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Додаткове рішення (ухвала) може бути оскаржене до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.05.2026.

Суддя В. В. Бабко