Рішення № 136218902, 01.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4508/26

Провадження № 2/638/6128/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова

в складі головуючого судді: Хайкіна В.М.,

за участю секретаря: Кирилішиної М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

06.03.2026 року через підсистему «Електронний суд» до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» в особі представника адвоката Журавльова С.Г. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором №45-044-867-2-21-Г в розмірі 72 570,06 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 38 691,77 грн., заборгованості по сплаті відсотків 5 078,29 грн., заборгованості по сплаті комісій 28 800,00 грн.; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 11 200,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.05.2021 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем було укладено кредитний договір №45-044-867-2-21-Г про приєднання до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії за користування кредитом відповідач не виконав. У позичальника наявна заборгованість перед банком у розмірі 72 570,06 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 38 691,77 грн., заборгованість по сплаті відсотків 5 078,29 грн., заборгованість по сплаті комісії 28 800,00 грн. 03 вересня 2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги. ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №TDB.2021.0045.26907 від 16.09.2021 року. 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладений договір №1/12 про відступлення прав вимоги. На підставі вказаного договору до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 19.03.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощене позовного провадження без повідомлення сторін.

01.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позов, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що вимога позивача про стягнення відсотків за кредитним договором, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань задоволенню не підлягає, оскільки відповідач є військовослужбовцем та згідно пункту 15 статті 14 Закону України «про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідач звільнений від сплати процентів за кредитними договорами. Також просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або істотно зменшити їх розмір, оскільки заявлена сума у розмірі 11 200,00 грн. є явно завищеною. Окрім цього вказує, що позивачем не надано належних доказів повідомлення відповідача про зміну кредитора; відсутні належні докази того, що саме кредитний договір відповідача включений до реєстру переданих прав вимоги; не надано повного та належного витягу з додатків до договорів відступлення, які з підтверджували безперервність переходу права вимоги саме щодо відповідача. Окрім цього, позивачем не надано належного, повного та зрозумілого розрахунку заборгованості.

14.04.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» - адвоката Журавльова С.Г. до суду надано заяву про зменшення розміру позовних вимог. У звіз наданими відповідачем доказами та з урахуванням Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», загальна сума заборгованості відповідача становить 39 608,92 грн. та складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 38 691,77 грн., заборгованість по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 917,15 грн., заборгованість по сплаті комісії (в тому числі прострочена) 0,00 грн. Також вказаною заявою просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у сумі 11 200,00 грн.

14.04.2026 року від представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Єврокредит» - адвоката Журавльова С.Г. до суду надійшли додаткові пояснення щодо позову.

Суд, дослідивши доводи сторін, які викладені у письмових заявах по суті справ, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 17.05.2021 року між Акціонерним товариством "Мегабанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №45-044-867-2-21-Г про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування, згідно з пунктом 1.1 підписанням цього договору позичальник беззастережно та безвідклично підтверджує: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції (офрети) АТ «МЕГАБАНК» на укладання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: » www.megabank.ua; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини договору, підписанням якої позичальник приєднується до договору в цілому.

Відповідно до розділу 2 Договору встановлено:

- кредит надається на строк з 17.05.2021 року до 16.05.2025 року включено;

- загальний розмір кредиту 50 000,00 грн.;

- процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних 5,00% річних;

- орієнтовна реальна річна процентна ставка 45,95%;

- орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору 98 649,26 грн.;

- розмір комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування, в % від суми кредиту сплачується у день надання кредиту - ;

- розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 1,80%

- розмір щомісячного платежу, грн., який включає ануїтетного платежу та суму щомісячної комісійної винагороди, сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2 054,63 грн.;

- зобов`язання позичальника за договором забезпечується не забезпечується;

- процентна ставка за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2 Договору, % річних 90%.

Згідно п. 3.1.1 Договору, для обліку кредиту відкрито позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Для обліку нарахованих процентів за кредитом відкрито рахунок № НОМЕР_2 (п. 3.1.2 Договору).

В розділі 9 Договору міститься особистий підпис ОСОБА_1 , а також персональні дані позичальника.

Також ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту та заяву-анкету на отримання кредиту, в якому відображені всі істотні умови кредитування.

На підтвердження факту користування кредитними коштами позивач надав виписки по особовому рахунку відповідача з 17.05.2021 року до 02.12.2022 рік та з 03.12.2022 року до 03.09.2024 рік, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування.

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» укладено Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до п. 4 Договору №GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211 грн 51 коп., надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Пунктом 14 Договору №GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» набуло право вимоги до Боржників за Основними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024 року.

Пунктом 2 Договору №GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

27.12.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» укладено договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

У п. 2 Договору №1/12 зазначено, що права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку № 1.

Пунктом 14 Договору №1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін.

Отже, відповідно до умов Договору №1/12 ТОВ «ФК Єфрокредит» набуло право вимоги і є поточним кредитором щодо заборгованості боржників за основними договорами.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору про відступлення прав вимоги до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги за кредитним договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до уточненої позовної заяви, з урахуванням Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», заборгованість відповідача за договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року складає 39 608,92 грн., з яких: заборгованість за кредитом 38 691,77 грн., заборгованість по сплаті відсотків 917,15 грн.

Відповідно до частини 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до положень статті 525, 526, 527, 530 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

За змістом статті 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частини 1 статті 1048 ЦК України).

Приписами частини 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму позики, дату її видачі, строк повернення грошових коштів, розмір процентів, умови кредитування.

Вказаний кредитний договір позичальник підписав власноручно.

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Суд зазначає, що відповідач, підписавши договір, підтвердив те, що ознайомився з текстом договору та Правилами, отримав всю необхідну інформацію, що забезпечує вірне розуміння змісту послуги та погодився з умовами кредитного договору, у тому числі строку кредитування, розміру кредиту та процентів, порядком їх нарахування, був обізнаний про реальну проценту ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Верховний Суд підкреслив, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, виписка за договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року є належними та допустимими доказами, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій та свідчить про користування кредитом та утворення заборгованості за кредитним договором.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) та нараховані проценти за користування позикою у повному розмірі не повернув, унаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідач на час розгляду справи судом, не надав доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року у загальному розмірі 39 608,92 грн., що складається з: заборгованості за основним боргом 38 691,77 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 917,15 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.

За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги Акціонерним товариством «Мегабанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг фінанс», яке в свою чергу відступило право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №45-044-867-2-21-Г від 17.05.2021 року до ТОВ «ФК Єврокредит».

Відповідно до положень статті 526, 530, 610, частини 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором, відповідач порушив умови кредитного договору та норми законодавства.

Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав його звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Виходячи з того, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження тих обставин, що він належним чином виконував умови вказаного вище кредитного договору, а також з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача за вказаним вище кредитним договором, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги суд задовольняє у повному обсязі, тому з урахуванням частини 1 статті 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати у розмірі 2 422,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 11 200,00 грн., стосовно якого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви та заяви про розподіл судових витрат додав: договір про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року №1/07, укладений між Товариством та адвокатським об`єднанням "Альянс ЛТД"; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12075895 від 05.01.2026 року, відповідно до якого, загальна вартість послуг складає 11 200,00 грн., з яких 1 200,00 грн. проведення юридичного та фінансового аналізу, 10 000,00 грн. складання позовної заяви; ордер від 11.08.2025 року.

Правила розподілу судових витрат визначені статтею 141 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі №759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п`ятої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п`ятою та дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. При цьому справа, що розглядається не є складною (предметом є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції). А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткового задоволення, а саме стягненню підлягає сума у розмірі 4 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, суму заборгованості в розмірі 39 608 (тридцять дев`ять тисяч шістсот вісім) грн. 92 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя: