Ухвала суду № 136218776, 04.05.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/2708/26

провадження № 1-кс/619/409/26

УХВАЛА

іменем України

28 квітня 2026 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі клопотання слідчого ВП № 3 Харківського РУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000010від 27 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Замшани Ратнівського району Волинської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого т.в.о. директора ДП «Харківська лісова науково-дослідницька станція», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в:

До Дергачівського районного суду Харківської області надійшло клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 27.01.2026 до Дергачівської окружної прокуратури Харківської області надійшла заява від ОСОБА_9 про те, що директор державного підприємства «ХЛНДС» вимагає від нього надання неправомірної вигоди за невчинення такою службовою особою дій з використанням наданої їй влади чи службового становища в інтересах вказаної особи, а саме за безперешкодне здійснення господарської діяльності.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 224-к від 10.12.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (код ЄДРПОУ 00994058) (далі Підприємство) з 18.12.2025 на період до призначення керівника у встановленому законодавством порядку, яку він обіймає по теперішній час.

Крім того, відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 36 від 18.02.2026 ОСОБА_5 , як директор Підприємства, зобов`язаний забезпечувати внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, що свідчить про фактичне здійснення ним повноважень керівника підприємства.

Відповідно до Статуту ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» директор Підприємства є органом управління Підприємства та, серед іншого: - здійснює керівництво Підприємством та несе відповідальність за результати його діяльності; - самостійно вирішує всі питання діяльності Підприємства; - діє від імені Підприємства без довіреності; - представляє його інтереси у відносинах з юридичними та фізичними особами; - розпоряджається коштами та майном Підприємства; - укладає договори; - видає обов`язкові для виконання працівниками накази; - організовує виробничо-господарську діяльність;- призначає та звільняє працівників; - застосовує заходи дисциплінарного впливу; - контролює відпуск деревини та оформлення супровідних документів.

Таким чином, ОСОБА_5 у розумінні ч. 3 ст. 18 КК України є службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Користуючись вищевказаними повноваженнями, усвідомлюючи службову залежність суб`єктів господарювання від прийнятих ним управлінських рішень та маючи реальну можливість впливати на їх господарську діяльність, зокрема шляхом прийняття рішень щодо укладення договорів про заготівлю деревини, організації її відпуску та створення або усунення перешкод у подальшій господарській діяльності, ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше січня 2026 року, вчинив дії, спрямовані на вимагання та одержання неправомірної вигоди.

Реалізуючи зазначений умисел, ОСОБА_5 висував представникам суб`єктів господарської діяльності протиправні вимоги щодо надання йому неправомірної вигоди за безперешкодний відпуск деревини з території лісокористування ДП «ХЛНДС», а також за вчинення дій з використанням службового становища, які могли б створити штучні перешкоди у їх господарській діяльності.

Зокрема, встановив розмір неправомірної вигоди у сумі 150 гривень за кожен відпущений складометр деревини, що, з урахуванням обсягів реалізації, складало приблизно 100 000 гривень щомісячно.

При цьому повідомляв, що у разі відмови від передачі неправомірної вигоди він, використовуючи службове становище, створюватиме штучні перешкоди у господарській діяльності, зокрема шляхом надання підлеглим працівникам обов`язкових для виконання вказівок щодо не відпуску деревини, блокування оформлення супровідних документів та фактичного унеможливлення подальшого здійснення діяльності.

З метою конспірації своєї протиправної діяльності забороняв обговорювати питання передачі неправомірної вигоди у телефонному режимі та за допомогою електронних повідомлень, а також вимагав використовувати умовне позначення «Пенсійний фонд».

11.04.2026, близько 14 години 31 хвилини, до адміністративної будівлі Підприємства, де знаходиться робоче місце ОСОБА_5 , прибув ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є представником ФОП ОСОБА_10 та зайшов до службового кабінету ОСОБА_5 .

Під час зустрічі ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, після обговорення робочих питань та підписання договору на здійснення заготівлі деревини, вийшов разом із ОСОБА_9 на територію підприємства, де надав останньому вказівки щодо здійснення рубки та збору грошових коштів.

Надалі, близько 14 години 57 хвилин, ОСОБА_5 своєю конклюдентною дією (кивком голови) надав ОСОБА_9 вказівку щодо передачі неправомірної вигоди шляхом залишення грошових коштів у заздалегідь обумовленому місці на території підприємства.

Виконуючи вказівку, о 14 годині 58 хвилин ОСОБА_9 залишив грошові кошти у сумі 80 000 гривень у визначеному місці. Після цього ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 про залишення грошових коштів.

У подальшому, близько 15 години 14 хвилин ОСОБА_5 , переконавшись у відсутності сторонніх осіб, підійшов до вказаного місця, забрав зазначені грошові кошти та помістив їх до кишені свого одягу.

Отже, ОСОБА_5 , перебуваючи на території Підприємства, діючи умисно, з корисливих мотивів, одержав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду у сумі 80 000 гривень за вчинення дій з використанням службового становища.

24.04.2026 близько 15 години 38 хвилин, до адміністративної будівлі Підприємства, де знаходиться робоче місце ОСОБА_5 , прибув ОСОБА_9 .

Близько 15 години 48 хвилин, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, прибув до вказаної будівлі та зустрівся з ОСОБА_9 , після чого вони разом вийшли на територію підприємства.

Під час спілкування ОСОБА_9 у завуальованій формі повідомив ОСОБА_5 про складнощі у збиранні грошових коштів від окремих осіб, на що ОСОБА_5 конклюдентною дією (кивком голови) підтвердив раніше висунуті ним вимоги щодо передачі неправомірної вигоди та вказав на обумовлене місце її залишення.

Виконуючи вказівку, близько 15 години 53 хвилин ОСОБА_9 залишив грошові кошти у сумі 50 000 гривень у заздалегідь визначеному місці на території ДП «ХЛНДС», після чого покинув територію підприємства.

26.04.2026 о 06 годині 50 хвилин ОСОБА_5 забрав грошові кошти, які є неправомірною вигодою, з місця, де їх залишив ОСОБА_9 , таким чином одержав неправомірну вигоду у сумі 50 000 гривень за вчинення дій з використанням службового становища, після чого о 06 годині 55 хвилин затриманий уповноваженими особами правоохоронних органів у порядку ст. 208 КПК України.

У результаті реалізації вказаного умислу ОСОБА_5 одержав неправомірну вигоду на загальну суму 130 000 гривень.

В клопотанні зазначається, що вина ОСОБА_5 підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які додані до матеріалів клопотання.

26 квітня 2026 року ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Метою і підставами застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою згідно з п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 .

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вимоги клопотання підтримала, просила його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання зазначила, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, в ході слідства з`ясовано, щопідозрюваний ОСОБА_5 встановив всім покупцям деревини розмір неправомірної вигоди у сумі 150 гривень за кожен відпущений складометр деревини, що, з урахуванням обсягів реалізації, складає біля 100 000 гривень щомісячно. З урахуванням обставин справи, прокурор просила суд визначити підозрюваному розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник підозрюваного ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволені клопотання, посилаючись на те, стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків, на які йде посилання в клопотанні. Також захисник зазначив, що підозра не є обґрунтованою, відсутні вагомі докази винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, кваліфікація його дій є невірною, кваліфікація завищена, підозрюваний не є спеціальним суб`єктом злочину. Також органом слідства при обранні запобіжного заходу не враховується особистість підозрюваної особи, а саме: ОСОБА_5 є людиною похилого віку, незважаючи на свій вік, він продовжує працювати, не покинув країну, працює в одному лісництві з 1984 року, позитивно характеризується за місцем роботи. Заявив клопотання про можливість застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою у виді домашнього арешту, або зобов`язання, що буде цілком достатньо для досягнення завдань кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 проти клопотання прокурора також заперечував, вважав підозру необґрунтованою, при цьому зазначив, що він не має наміру ховатися від слідства, не збирається ніяким чином впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, не збирається вчиняти кримінальні правопорушення. Також зазначив, що він має постійне місце проживання, сім`ю, раніше не судимий, працює в лісництві сорок років. Просив врахувати дані обставини при прийнятті судового рішення.

Вислухавши думки учасників процесу, перевіривши матеріали клопотання, керуючись принципом правової визначеності, відповідно до положень ст. ст. 183, 331 КПК України, суд доходить наступного висновку.

Так, в провадженні слідчого відділення ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000010від 27 січня 2026 року, за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тимчасово виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» (код ЄДРПОУ 00994058), у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

26.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Законодавчі підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою .

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Частина третя ст. 176 КПК України встановлює, що слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З аналізу зазначених вище норм законодавства можна підсумувати, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчому судді необхідно перевірити: (1) чи набула особа статусу підозрюваної; (2) чи наявна обґрунтована підозра у вчиненні такою особою кримінального правопорушення; (3) чи наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України; (4) чи наявні інші обставини, які враховуються при застосуванні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України; (5) чи наявні відомості на переконання того, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам кримінального провадження; (6) який розмір застави необхідно визначити як альтернативний триманню під вартою запобіжний захід та які обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідно покласти на підозрюваного, у випадку внесення застави.

Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.

За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру.

Частиною 1 статті 276 КПК України визначено, що повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: (1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; (2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; (3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).

Як встановлено слідчим суддею, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України, складено і підписано 26 квітня 2026 року, та вручене ОСОБА_5 того ж дня.

Отже, у відповідності до вимог ст. 42 КПК України, ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні і щодо нього може вирішуватися питання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Разом з тим, кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За такого, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність останнього до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, та документами, наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних доказів, зокрема, копіями наступних документів:

- заявою ОСОБА_9 про притягнення до кримінальної відповідальності директора ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» ОСОБА_5 , який вимагає від нього неправомірну вигоду за безперешкодний відпуск деревини з території лісокористування державного підприємства у розмірі 1 500 грн за відпуск однієї машини, при цьому заявника попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 383, 384 КК України;

- матеріалами Управління СБ України в Харківській області, на виконання доручення прокурора, якими викривається протиправна діяльність ОСОБА_5 ;

- відомостями, викладеними в показах ОСОБА_9 , відповідно до яких встановлено факт вимагання та одержання неправомірної вигоди;

- відомостями, викладеними в показах свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відповідно до яких також встановлено факт вимагання неправомірної вигоди;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 13.04.2026;

- протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій візуальне спостереження за місцем від 13.04.2026;

- протоколом затриманням у порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_5 , безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, а саме: отримання неправомірної вигоди, за результатом якого, серед іншого вилучено заздалегідь ідентифіковані грошові кошти.

Ураховуючи вищезазначені загальні підходи до обґрунтованості підозри, а також встановлені згідно з матеріалами судового провадження факти, слідчий суддя вважає, що наявна інформація, яка може переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 своїми діями, про які йдеться у повідомленні про підозру, може бути причетним до інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Разом з тим, вищенаведеним висновком про обґрунтованість підозри не констатується наявності в діях ОСОБА_5 вини у вчиненні злочину. Так, на цій стадії слідчий суддя не вправі наперед вирішувати питання про фактичні обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію дій підозрюваного, доведеність чи недоведеність винуватості підозрюваного, давати оцінку доказам щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, оскільки ці питання вирішуються судом при ухваленні судового рішення по суті обвинувачення на підставі обвинувального акта, а не під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу щодо особи, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину, що свідчать про вірогідність причетності особи до вчинення інкримінованого злочину та необхідність застосування щодо такої особи обмежувального заходу.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, посилання адвоката ОСОБА_4 на недоведеність провини його підзахисного у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для суду, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Так, у клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, які свідчать про можливе вчинення ОСОБА_5 дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК, а саме: - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; - незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищують ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних наслідків для підозрюваного у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим безвідносно стадії кримінального провадження та характеру слідчих та процесуальних дій, які належить провести органу досудового розслідування.

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено максимальна міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що може свідчити про реальні спроби уникнення кримінальної відповідальності шляхом переховування від правоохоронних органів та суду.

Враховуючи встановлені обставини у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження дають слідчому судді підстави дійти висновку про існування ризику переховування від органу досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків, експертів, спеціалістів слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані підчас допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України.

Покази свідків у даному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 , як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, оскільки є керівником державного підприємства, безпосередньо на своїх підлеглих, які є свідками в даному кримінальному провадженні, а в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.

Що стосується ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд не вбачає його наявності, оскільки підозрюваний раніше не судимий, прокурор не надав жодних доказів на підтвердження існування такого ризику. За таких обставин, ризик передбачений п. 5 ст. 177 КПК України відсутній.

Наявність інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у разі визнання винуватим у вчиненні якого йому може загрожувати покарання, у тому числі, у виді позбавлення волі. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права.

Наявність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, у зв`язку з наявністю встановлених у судовому засіданні ризиків, слідчий суддя переконаний, що застосування більш м`яких запобіжних заходів таких, як особисте зобов`язання, особиста порука або ж домашній арешт не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов`язків з урахуванням обставин інкримінованого злочину.

Вирішуючи питання про строк дії такого запобіжного заходу, слідчий суддя враховує інтенсивність встановлених ризиків, обсяг обставин, що підлягають доказуванню, з огляду на правову кваліфікацію, а також введений на всій території України воєнний стан, який поза залежністю від волі сторони обвинувачення може ускладнити проведення слідчих та процесуальних дій, а тому вважає за доцільне визначити строк тримання під вартою строком на 60 діб.

Відповідно до ч.1 ст.197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

З урахуванням викладеного, строк дії ухвали слідчого судді не повинен перевищувати 24.06.2026.

Альтернативний запобіжний захід.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя зазначає таке.

Відповідно до ч. 3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших відомостей про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини проживання.

Враховуючи тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан, на даний час є тимчасово виконуючим обов`язки директора ДП «ХЛНДС», наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у отримання неправомірної вигоди щомісячно, тобто із матеріалів клопотання вбачається системність, а також зважаючи на те, що 26 квітня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України визначити заставу у сумі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, оскільки внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки: - не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; - здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; - утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Висновки за результатами розгляду клопотання.

З урахуванням встановлених вище обставин кримінального правопорушення та наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_5 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім інкримінованих злочинів, про наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ним дій, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави.

Слідчим суддею розглядалась можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначеним ризикам, проте, враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, буде недостатнім для запобігання існуючим ризикам. Крім того, фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 злочину, та особи підозрюваного, свідчать про його підвищену суспільну небезпеку.

Слід також зазначити, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси підозрюваного з метою забезпечення кримінального провадження.

При цьому, слідчий суддя вважає за необхідне відзначити, що відповідно до положень статті 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в:

Клопотання слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42026222080000010від 27 січня 2026 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Замшани Ратнівського району Волинської області,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 (шістдесят днів), тобто до 24 червня 2026 року (включно).

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту фактичного затримання, тобто з 26 квітня 2026 року з 06 год 55 хв.

Строк дії ухвали (в частині тримання під вартою) до 06 год 55 хв 24 червня 2026 року (включно).

Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 1 000 (одна тисяча) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 3 328 000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Харківській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26281249; Банк отримувача Державна казначейська служба України (м. Київ), код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок: UA 208201720355299002000006674 (призначення платежу - застава), протягом дії ухвали.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 24 червня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Дергачівський районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 прозастосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, зобов`язання щодо ОСОБА_5 - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України - для виконання.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Зобов`язати слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 негайно повідомити близького родича підозрюваного про його тримання під вартою.

Копію ухвали про застосування запобіжного заходу негайно вручити під розпис ОСОБА_5 , захиснику, прокурору.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляції до суду апеляційної інстанції, а підозрюваним в той же строк з моменту вручення копії ухвали.

Повний текст ухвали складено та оголошений учасникам судового провадження в залі судового засідання № 3 Дергачівського районного суду Харківської області 29.04.2026 року о 08 годині 45 хвилин.

Слідчий суддя ОСОБА_1