Ухвала суду № 136218495, 23.04.2026, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/7519/25

2/405/2654/25

УХВАЛА

23.04.2026 Подільський районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючої судді Шевченко І.М.

з участю секретаря Мишевець Т.І.

представника позивача адвоката Калінка-Бондар О.Б.

представника відповідача адвоката Осіпової Ю.Ю.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Кропивницький клоаотання відповідача про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради про усунення перешкод у користуванні майном, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Калінка-Бондар О. Б. звернулася до суду із вищевказаним позовом, в якому просила скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційний запис від 20.08.2024 за № 2010350000000622626 в частині державної реєстрації місцезнаходження фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .

Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 02.12.2025 року позовну заяву представника позивача адвоката Калінка-Бондар О.Б. прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження.

15.03.2026 року до суду надійшло клопотання відповідача про закриття провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що аналіз складу учасників, предмета та підстав позову свідчить про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, заявлений позов не є цивільно-правовим спором, а за своєю правовою природою спрямований на оскарження адміністративної дії суб`єкта владних повноважень, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Вказує, що позов фактично спрямований на оскарження результату адміністративної дії державного реєстратора, державний реєстратор, який безпосередньо здійснив спірну реєстраційну дію, відповідачем у справі не визначений. Отже, оскільки відповідач не є суб`єктом спірної реєстраційної дії, а особа, яка її вчинила (державний реєстратор), не є відповідачем у справі, заявлений позов подано до неналежного відповідача. Вимоги фактично спрямовані не на усунення перешкод у користуванні майном у класичному розумінні негаторного позову, а на обмеження права відповідача як співвласника користуватися спірним майном. Позов у даній справі не може розглядатися як належний спосіб захисту права, оскільки він фактично спрямований на усунення співвласника від користування спільним майном, що суперечить положенням цивільного законодавства та усталеній практиці Верховного Суду. У підсумку просив суд закрити провадження у справі №405/7519/25 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , третя особа Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном.

У судовому засіданні 23.04.2026 року представник відповідача, адвокат Осіпова Ю.В. подане відповідачем клопотання підтримала з підстав викладених у ньому.

Представник позивача адвокат Калінка-Бондар О.Б. проти задоволення клопотання відповідача заперечувала, та зазначила, що визначення кола відповідачів є прерогативою позивача. Подання позову до неналежного відповідача може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, а не для закриття провадження у справі на стадії підготовчого судового провадження. Наполягала на тому, що спір є цивільно-правовим, адже саме ОСОБА_2 надавав державному реєстратору документи для відомості для здійснення державної реєстрації господарської діяльності діяльності фізичної особи-підприємця, не маючи права користування майном, яке належить на праві власності позивачці. Відтак, просила суд відмовити в задоволенні даного клопотання через його безпідставність та необґрунтованість.

Суд, заслухавши представників сторін, ознайомившись з доводами клопотання приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Об`єктом судового захисту відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є саме порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Саме така особа, яка спричинила ці наслідки для позивача щодо його права є стороною у спірному правовідношенні.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на правила розгляду того чи іншого юридичного конфлікту, виходячи з його сутності, з дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту.

Питання визначення належного відповідача у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором щодо третьої особи, неодноразово досліджувалося судами. Правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), викладені у постановах від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18, пункт 36), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (провадження № 14-512цс18, пункт 53) та від 04 лютого 2020 року у справі № 910/7781/19 (провадження № 12-150гс19, пункт 37), від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу при розгляді справи № 910/15792/20.

Суд зазначає, що у випадку звернення особи з позовом до державного реєстратора про притягнення до відповідальності чи відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок неналежного виконання покладених на нього обов`язків з внесення записів до ЄДРПОУ, що не пов`язана з діями інших суб`єктів цивільних правовідносин, така особа може бути відповідачем в суді. Однак таких позовних вимог у цій справі не заявлено та не встановлено обставин порушення прав позивача виключно діями державного реєстратора, за відсутності прийняття рішення та дій відповідача. З огляду на суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у цій справі, наявний спір про право, а не виключно дослідження владних управлінських рішень та дії державного реєстратора, який у межах спірних відносин діє як суб`єкт владних повноважень. Відтак, вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, право визначення кола відповідачів є виключним правом позивача, а його реалізація у той чи інший спосіб, за умови не порушення правил предметної юрисдикції, не може бути підставою для закриття провадження у справі.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Так, ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 676/58/17-ц, спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. В свою чергу, обрання позивачем при зверненні до суду неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, також обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права має призводити до відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року у справі № 398/1796/20). Відтак, обрання позивачем неналежного способу захисту не є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 13, 48, 53, 263 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Калінка-Бондар Олександра Богданівна до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа Департамент надання адміністративних послуг Кропивницької міської ради про усунення перешкод у користуванні майном.

Ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Подільського

районного суду

міста Кропивницького Ірина Миколаївна Шевченко