Ухвала суду № 136218116, 30.04.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/6096/23

Провадження № 1-кп/345/264/2026

У Х В А Л А

про закінчення підготовчого провадження

та призначення судового розгляду

30.04.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

її захисників адвокатів ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

потерпілих ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14

представник потерпілого ОСОБА_12 адвоката ОСОБА_15 ,

представник потерпілого ОСОБА_14 адвоката ОСОБА_16 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091170000618 та № 12024091170000140 про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Іваниківка Богородчанського району Івано-Франківської області, зареєстровнаої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , громадянки України, українки, не одруженої, освіта вища, РНОКПП: НОМЕР_1 , генерального директора міжнародного благодійного фонду «Жінки, ми сила»,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), -

та клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу та звільнення обвинуваченої з-під варти в залі суду, -

ВСТАНОВИВ:

Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.12.2025 ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією усього майна.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 31.03.2026, вирок Калуського міськрайонного суду від 04.12.2025 щодо ОСОБА_4 скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 29 травня 2026 року.

13.04.2026 матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), надійшли на розгляд до Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_17 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 року суддею ОСОБА_17 прийнято до свого провадження кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), та призначено підготовче судове засідання в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 11:00 год. 30.04.2026 року.

Згідно розпорядження № 16 від 21.04.2026 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судової справи відповідно до пункту 2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за № 345/6096/23 номер провадження 1-кп/345/264/2026.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2026 року, головуючим суддею визначено ОСОБА_1 .

Згідно із ч. 1 ст. 416 КПК України після скасування судом апеляційної інстанції вироку або ухвали про закриття кримінального провадження чи про застосування, відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру суд першої інстанції здійснює судове провадження згідно з вимогами розділу IV цього Кодексу в іншому складі суду.

Відповідно до ст. 314 КПК України, після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.04.2026 року суддею ОСОБА_17 прийнято до свого провадження кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), та призначено підготовче судове засідання в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 11:00 год. 30.04.2026 року.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.04.2026 року суддею ОСОБА_1 прийнято до свого провадження кримінальне провадження щодо обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), та призначено підготовче судове засідання в приміщенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області на 11:00 год. 30.04.2026 року.

30.04.2026 року від представника потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 - надійшла позовна заява до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У позовній заяві заявник просить: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 20 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (42,81 грн за 1 долар США) становить 856 226,00 грн, а також 100 000,00 грн моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 судові витрати в розмірі 10 000,00 грн, зокрема витрати на надання професійної правничої допомоги.

30.04.2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_5 поступило клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтовує тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на даний час відсутні або істотно зменшилися та не підтверджені належними доказами. Захисник зазначає, що доводи сторони обвинувачення щодо можливості вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки остання раніше не судима та до кримінальної відповідальності не притягувалася. Також вказує на недоведеність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню та незаконного впливу на потерпілих і свідків, з огляду на те, що останні вже допитані, а завдану шкоду потерпілим відшкодовано в повному обсязі, у зв`язку з чим вони не мають до обвинуваченої претензій. Крім того, захисник посилається на позитивні дані про особу обвинуваченої, зокрема наявність постійного місця проживання, позитивну характеристику, належну процесуальну поведінку, сприяння слідству та суду, відсутність судимостей, а також активну суспільно корисну діяльність. У зв`язку з наведеним вважає, що відсутні підстави для подальшого застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та просить змінити його на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме - особисте зобов`язання.

30.04.2026 року від захисника обвинуваченої ОСОБА_6 поступило клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтовує тим, до ухвалення вироку відносно ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Крім того, ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29.10.2024 року у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою було відмовлено. Захисник зазначає, що на даний час ОСОБА_4 утримується під вартою з 04.12.2025 року, однак скасування вироку судом апеляційної інстанції свідчить про передчасність або необґрунтованість висновків суду першої інстанції, що зумовлює особливе значення презумпції невинуватості під час нового розгляду справи. Також вказує, що обвинувачена зацікавлена у повному, всебічному та об`єктивному розгляді справи, має постійне місце роботи - є генеральним директором благодійної організації, здійснює діяльність з надання допомоги Збройним Силам України, що підтверджується відповідними відзнаками. Перебуває на військовому обліку та проходить відбір для проходження військової служби. Окрім цього, захисник вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні або зменшилися, оскільки досудове розслідування завершене, більшість доказів уже зібрані та досліджені, свідки допитані, а частина цивільних позивачів відмовилась від позовів у зв`язку з відсутністю претензій до обвинуваченої. З огляду на викладене, просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та звільнити ОСОБА_4 з-під варти в залі суду.

30.04.2026 року від прокурора поступило клопотання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 так як розпочате кримінальне провадження не розглянуто, ризики встановлені судом при обранні запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати.

Прокурор Калуської окружної прокуратури ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не відпали та продовжують існувати. Зокрема, вказував на наявність ризиків ухилення обвинуваченої від суду, можливого впливу на свідків та потерпілих, а також перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. З огляду на викладене, прокурор вважав відсутніми підстави для зміни запобіжного заходу на більш м`який та просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту, а також продовжити щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Окрім цього, просив призначити судовий розгляд кримінального провадження, оскільки будь-які перешкоди для цього відсутні.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисники ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу та просили їх задовольнити, посилаючись на відсутність або зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Зазначали про належну процесуальну поведінку обвинуваченої, відсутність намірів ухилятися від суду чи впливати на учасників провадження, наявність постійного місця проживання, позитивні характеристики, відсутність судимостей, а також те, що досудове розслідування завершене, докази зібрані, а частина потерпілих не має до неї претензій. Крім того, просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Також не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду.

Потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у підготовчому судовому засіданні просили залишити обвинувачену ОСОБА_4 під вартою, посилаючись на необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігання можливим ризикам, пов`язаним із кримінальним провадженням. Також не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду.

Потерпілі ОСОБА_12 та його представник ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та його представник ОСОБА_16 у підготовчому судовому засіданні підтримали клопотання про ззміну до обвинуваченої запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, зазначивши, що під час дії щодо неї саме такого запобіжного заходу вона здійснювала повернення коштів потерпілим. Також не заперечили щодо призначення справи до судового розгляду.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження щодо заявлених клопотань, суд приходить до наступного висновку.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження підсудне Калуському міськрайонному суду Івано-Франківської області, обвинувальний акт складено у відповідності до положень КПК України, підстав для закриття кримінального провадження або повернення обвинувального акта прокуророві судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

В підготовчому судовому засіданні клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявлено.

Зазначене судове засідання з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Підстав для судового розгляду кримінального провадження судом присяжних чи колегіально судом у складі трьох суддів не вбачається.

Клопотань про витребування певних речей чи документів від учасників судового провадження не надійшло.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено в ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й утримання особи під вартою є наявність з боку підозрюваного таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину (рішення ЄСПЛ від 02.10.2014 р. у справі «Воляник проти України»). Крім цього, судом взято до уваги позицію Європейського суду з прав людини, яка висвітлена в рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 р. у справі «Москаленко проти України», в якому зазначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу або його зміни оцінка обґрунтованості підозри/обвинувачення не може бути надана через те, що особі висунуте обвинувачення і суд за наслідками дослідження наданих доказів має встановити, чи доведена винуватість особи поза розумним сумнівом. Отже, до завершення судового розгляду оцінка доведеності винуватості особи є передчасною.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, і у подальшому - про його продовження, суд зобов`язаний у сукупності оцінити обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей.

Обвинуваченій ОСОБА_4 ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду від 31.03.2026, вирок Калуського міськрайонного суду від 04.12.2025 щодо ОСОБА_4 скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 29 травня 2026 року.

Згідно ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, проте при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення ЄСПЛ у справі «W. проти Швейцарії», п. 30).

Таким чином, суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред`явленого обвинувачення, а лише аналізує тяжкість пред`явленого обвинувачення, а також ступінь суспільної небезпеки злочинних дій, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 178 КПК України При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Враховуючи особу обвинуваченої, тяжкість злочину, у вчиненні якого вона обвинувачується, суд зазначає наступне.

Враховуючи вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом» і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Під час розгляду клопотання, судом визначається можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу ніж запропоновано прокурором.

Так, Європейський суд неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що суворість покарання хоча і є однією із обставин, яка має враховуватись при оцінці ризику переховування, ризик втечі не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого доказу повинна проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. У справі «Летельє проти Франції», п. 4 суд зазначив, що сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами у іншому випадку тримання особи під вартою. Таке обґрунтоване тривале тримання під вартою особи слід розцінювати упереджене очікування стороною обвинувачення обвинувального вироку.

Як передбаченост. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

При вирішенні клопотання, суд враховує тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій ОСОБА_4 у разі визнання її вини у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується. Водночас, суд також враховує особу обвинуваченої, а саме: її вік, стан здоров`я, те, що вона раніше не судима, має постійне місце проживання та позитивні характеристики, офіційно працевлаштована, займається благодійною діяльністю, зокрема як керівник благодійної організації, бере участь у наданні допомоги Збройним Силам України, що підтверджується відповідними документами та відзнаками.

Крім того, суд враховує дані про відшкодування шкоди потерпілим та відсутність у частини з них матеріальних претензій до обвинуваченої, що свідчить про зміну обставин, які раніше обґрунтовували необхідність більш суворого запобіжного заходу.

У судовому засіданні прокурором доведено наявність ризику, який існує та який дає достатні підстави вважати, що обвинувачена може вчинити дії, передбачені п. 1 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування. Оскільки про існування вказаного ризику стверджує те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи неминучість покарання за вчинення нетяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Разом із тим, суд оцінює наявність заявлених сторонами ризиків у сукупності з наведеними обставинами та принципом необхідності і пропорційності обмеження права на свободу.

Водночас суд вважає, що прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризику, передбаченого пунктом 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у суду відсутні відомості про вчинення нею будь-яких неправомірних дій, з приводу яких її притягували до адміністративної чи кримінальної відповідальності в минулому. Той факт, що на розгляді Калуського міськрайонного суду відносно обвинуваченої ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження за ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), не підтверджує її винуватість у вчиненні даного злочину, на стадії судового розгляду.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання.

Суд, вважає, що прокурором в судовому засіданні не наведено таких обставин, які можуть вказувати на те, що обвинувачена порушуватиме покладені на неї процесуальні обов`язки у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу, а також, що такий запобіжний захід буде недостатнім та не забезпечить запобігання відповідному ризику.

А тому, виходячи з положень ст.ст. 176178 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, дані про особу ОСОБА_4 , її вік, стан здоров`я, відсутність судимостей, постійне місце проживання, наявність міцних соціальних зв`язків, а також те, що вона офіційно працевлаштована, здійснює керівництво благодійною організацією та бере активну участь у наданні гуманітарної допомоги військовослужбовцям, у зв`язку з чим періодично виїжджає за межі Івано-Франківської області.

Крім того, суд бере до уваги, що частина потерпілих не заявляє матеріальних претензій у зв`язку з відшкодуванням шкоди, а заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не підтверджені належними та достатніми доказами і значною мірою втратили актуальність у зв`язку із завершенням досудового розслідування та дослідженням основних доказів у суді.

Суд також враховує принцип презумпції невинуватості та необхідність застосування найменш обтяжливого запобіжного заходу, достатнього для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої.

У зв`язку з цим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання прокурора та вважає за можливе обрати обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Особисте зобов`язання полягає у покладені на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені ст. 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 179 КПК України).

Такий запобіжний захід суд вважає достатнім для забезпечення виконання обов`язків обвинуваченій ОСОБА_4 та її належної процесуальної поведінки.

З врахуванням наведеного, суддя приходить до висновку, що обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов`язання є виправданим і таким, що відповідає кримінально-процесуальному закону та суспільним інтересам з покладенням на обвинувачену передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків.

Водночас, з урахуванням вищевикладених обставин, клопотання захисників обвинуваченої про зміну запобіжного заходу підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.

Дата судового засідання узгоджена зі сторонами кримінального провадження.

Таким чином є достатні підстави для призначення судового розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, 30.04.2026 року від представника потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 - надійшла позовна заява до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У позовній заяві заявник просить: стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, у розмірі 20 000,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ (42,81 грн за 1 долар США) становить 856 226,00 грн, а також 100 000,00 грн моральної шкоди; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_12 судові витрати в розмірі 10 000,00 грн, зокрема витрати на надання професійної правничої допомоги.

Дослідивши подані представником потерпілого ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_15 позовну заяву з додатками, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 61 КПК України, цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушення або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_12 слід визнати цивільним позивачем, а ОСОБА_4 - цивільним відповідачем по даному кримінальному провадженню.

На підставі викладеного й керуючись ст. ст. 177-179, 181, 183, 194, 291, 314-317 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Завершити підготовку до судового розгляду.

Призначити кримінальне провадження № 12023091170000618 та № 12024091170000140 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст. 190 КК України (у редакції до 13.07.2023), до розгляду суддею одноособово у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду о 14:00 год. 20.05.2026 року.

Затвердити сформований під час підготовчого судового засідання список осіб, які братимуть участь у судовому засіданні.

У задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання та клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_6 про скасування запобіжного заходу та звільнення обвинуваченої з-під варти в залі суду задоволити частково.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Звільнити ОСОБА_4 з-під варти негайно в залі судового засідання.

Покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання чи роботи.

Строк дії покладених обов`язків визначити на 60 днів до 28 червня 2026 року включно. Продовження даного строку можливе у порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на неї може бути накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Копію ухвали вручити обвинуваченій ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на неї обов`язків до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Ухвала підлягає негайному виконанню Івано-Франківським районним управлінням поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Визнати ОСОБА_12 цивільним позивачем, а обвинувачену ОСОБА_4 цивільним відповідачем по даному кримінальному провадженню.

Прийняти позовну заяву ОСОБА_12 та розглядати її в одному провадженні з даною справою.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 04.05.2026 року.

Суддя: