Рішення № 136216347, 04.05.2026, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/972/26

Провадження № 2/177/1020/26

Р І Ш Е Н Н Я

(заочне)

Іменем України

04 травня 2026 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лященко В.В.

за участю секретаря судового засідання Дятел К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №177/972/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

25.03.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 413506 від 06.01.2020 року в загальному розмірі 15 502,20 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 8 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено кредитний договір № 413506 від 06.01.2020. Згідно з договором позичальник отримав суму кредиту у розмірі 4 200,00 гривень, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та у строки, визначені договором. 16.11.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит- Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-16112020. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 413506 від 06.01.2020. У зв`язку з неналежним виконанням умов договору кредиту станом на час звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 15 502,20 грн, яку відповідач в добровільному порядку не повертає.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав до суду заяву в якій просив суд розглянути справу за його відсутності, та не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить трекінг поштового відстеження, про невручення поштового відправлення через відсутність одержувача за вказаною адресою. Причину своєї неявки не повідомив, відзив на позов не подав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 06.01.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 413506.

Пунктом 1.1 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати ОСОБА_1 як клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 як клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 200,00 грн.

Із змісту п.1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6, 1.7, суд встановив, що позика видається строком на 25 днів. Договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором; акційна процентна ставка становить 1,90 процентів від суми позики за кожен день користування позикою (693,50 процентів річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми позики за кожний день користування позикою (693,50 процентів річних). У випадку прострочення Клієнтом виконання зобов`язань за Договором чи неможливості виконання зобов`язань у повному обсязі, застосовується стандартна процентна ставка, відповідно до п. 3.4., 3.5. цього Договору. Сукупна вартість позики за акційною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 6 195,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1 995,00 грн. (у грошовому виразі). Сукупна вартість позики за стандартною процентною ставкою складає 147,50 % від суми позики (у процентному виразі) або 6 195,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе: проценти (відсотки) за користування позикою 47,50% від суми позики (у процентному виразі) або 1 995,00 грн. (у грошовому виразі). Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.

Договір підписано відповідачем 06.01.2020 електронним підписом H245.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит в розмірі 4 200,00 грн. та у строк, що визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору.

06.01.2020 ТОВ «Універсальні платіжні рішення" на підставі договору ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 з ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» здійснила перерахування коштів в сумі 4 200,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_1 .

З довідки №БТ/Е-12466 від 27.03.2026 АТ «універсал банк» вбачається, що банком на ім`я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 06.01.2020 підтверджено зарахування на суму 4 200 грн.

Згідно з розрахунку станом на 17.11.2020 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №413506 від 01.06.2020 становить 15 502,20 грн., яка складається із тіла кредиту 4 200 гривень 00 коп., нараховані проценти за користування кредитом 9 177 грн., заборгованість за штрафом 2125,20 грн.

16.11.2020 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № ККЛУ-16112020.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №413506 від 01.06.2020.

Відповідно до витягу Реєстру Боржників до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №413506 від 06.01.2020 на загальну суму 15 502,20 грн, який складається з 4 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 177,00 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 2125,20 грн- штрафні санкції.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За змістом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 , від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Отже, на підтвердження існування договірних відносин між сторонами у справі було надано кредитний договір №413506 від 06.01.2020, який був підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором; графік платежів, паспорт споживчого кредиту, довідку про ідентифікацію.

Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_1 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Порушення відповідачем умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов`язковості виконання договору.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов`язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

Судом установлено, що ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача. Договір факторингу є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.

Відтак, суд погоджується з тим, що до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як до нового кредитора, перейшли права вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання та не здійснював платежів для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередніх кредиторів.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором №413506 від 01.06.2020, внаслідок чого кредитна заборгованість становить 13 377,00 грн, яка складається з 4 200,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9 177 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, тому дана заборгованість підлягає стягненню з відповідача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Вимога відповідача про стягнення з позивача штрафу в сумі 2 125,20 грн суперечить вимогам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Згідно з вимогами означеної норми у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування нормами ЦК України позичальник в імперативному порядку звільняється від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором.

Тож у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафів в сумі 2 152,20 грн слід відмовити.

На підставі вищенаведеного, суд повно і правильно встановивши обставини справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності та застосувавши при вирішенні спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, вважає, що в задоволенні позову банку в частині стягнення тіла кредиту та відсотків, слід задовольнити, в той же час в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу, слід відмовити за безпідставністю, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Позивачем було надано суду докази понесення таких витрат у розмірі 8 000, 00 грн, а саме: договір про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт наданих послуг №1110 від 13.02.2026, яким сторони обумовили обсяг та вартість послуг правничої допомоги в сумі 8 000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту № 1110 від 13.02.2026.

Враховуючи наведене слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (86,29%) в сумі 2 297,39 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 279, 280 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28) заборгованість за кредитним договором № 413506 від 06.01.2020 у розмірі 13 377,00 (тринадцять тисяч триста сімдесят сім) гривень, а також понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 297,39 (дві тисячі двісті дев`яносто сім грн тридцять дев`ять коп.) гривень та 8 000, 00 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.В.Лященко