Ухвала суду № 136216244, 20.04.2026, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2308/26

Провадження № 1-кс/0203/2789/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050 від 07.01.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Слідча за погодженням прокурора звернулася до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що 09.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.03.2026 у справі №203/2308/26 проведено обшук автомобіля SUBARU IMPREZA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , під час якого вилучено майно за визначеним переліком, яке постановою від 09.04.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Слідча зазначає, що вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 167 Кримінального процесуального кодексу України, тому просить накласти на них арешт на підставі п.1 ч.2 ст. 170 КПК України.

Прокурор та власник майна, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заявлене клопотання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Матеріалами клопотання підтверджується, що від 07.01.2025 у провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 12025042110000050. Правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 303 КК України. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Центральної окружної прокуратури міста Дніпра.

У даному кримінальному провадженні було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

На підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду міста Дніпра від 13.03.2026 у справі №203/2308/26 проведено обшук автомобіля SUBARU IMPREZA, д.н.з. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_5 , під час якого вилучено майно за визначеним переліком, яке постановою від 09.04.2026 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

З огляду на вимоги ч. 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Аналізуючи наведене та встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заявленого слідчим клопотання, оскільки зазначені вище речі відповідають ознакам, зазначеним у статті 167 КПК України.

Викладене стосується наступного майна: банківської картки «UKRSIBBANK» № НОМЕР_2 , 03/25, стартового пакету «Lifecell» з номером НОМЕР_3 , в середині якого знаходиться сім-холдер; стартового пакету «Lifecell» з номером НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться сім-холдер; одноразових капць (кімнатних) у кількості 41 (сорок одна) пара.

В іншій частині заявлене клопотання задоволенню не підлягає, оскільки слідчим не доведено, що вилучене майно відповідає ознакам, визначеним ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України. При цьому слідчий суддя враховує, що згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п.203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини»/Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08).Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо.

Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 120250421100000050 від 07.01.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 303 КК України, - задовольнити частково.

Накласти арешт на майно, вилучене у ОСОБА_5 під час проведеного 09.04.2026 обшуку, шляхом заборони користування, розпорядження, відчуження, а саме на:

-банківську картку «UKRSIBBANK» № НОМЕР_2 , 03/25, поміщену до спец-пакету № NPU 6075126;

-стартовий пакет «Lifecell» з номером НОМЕР_3 , в середині якого знаходиться сім-холдер, стартовий пакет «Lifecell» з номером НОМЕР_4 , в середині якого знаходиться сім-холдер; поміщених до спец-пакету № NPU 6075128;

-одноразові капці (кімнатні) у кількості 41 (сорок одна) пара, поміщених до спец-пакету № PSP 4192391.

В іншій частині у задоволенні клопотання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Слідчий суддя ОСОБА_1