Рішення № 136216172, 04.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/798/25

Провадження № 2/202/378/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 - у режимі відеоконференції,

представника позивача - адвоката Гресько В.В. - у режимі відеоконференції,

за відсутності відповідача та представника третьої особи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.

У позові ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав її колишнього чоловіка ОСОБА_2 по відношенню до спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 у підготовче судове засідання не з`являлася, втім була присутня у режимі відеоконференції при розгляді справи по суті. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, надала пояснення по суті справи.

Інтереси позивача ОСОБА_1 за дорученням для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 23 вересня 2024 року № 017/04.3/9486 представляв адвокат Гресько Василь Васильович.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являвся, просив справу розглядати без його участі. У матеріалах справи наявний відзив, у якому відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради у судові засідання не з`являвся, просили розглядати справу без участі їх представника. Разом з тим у матеріалах справи наявний Висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

За таких обставин права учасників були дотримані, а також врахована думка при ухваленні рішення у справі.

Короткий виклад обставин справи, зміст позовних вимог та аргументи сторін.

14.02.2015 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції було складено актовий запис № 66. Після реєстрації шлюбу позивач взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».

У шлюбі народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 20.05.2015 Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції складено актовий запис № 508, Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.05.2015.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.06.2018 у справі №202/1025/18 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Рішення суду набрало законної сили 12.07.2018.

16.10.2021 позивач вступила у шлюб із ОСОБА_6 . Шлюб зареєстровано Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.10.2021. Після реєстрації шлюбу позивач взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_7 ».

Спору щодо визначення місця проживання дитини між позивачем та відповідачем не виникало. Дитина залишилася проживати з позивачем.

Позивач у позові зазначила, що починаючи із 13.04.2022 у зв`язку зі збройною агресією, вона з дитиною та чоловіком змінили своє місце проживання та переїхали до м. Івано-Франківська, де проживають як ВПО по АДРЕСА_1 .

Позивач зазначила, що з моменту розірвання шлюбу із відповідачем, останній ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання спільної дитини, що проявляється у відсутності будь-якого піклування про розвиток дочки, відсутності будь-якого спілкування із дитиною та відсутності його участі в утриманні дитини.

Позивач посилалась на те, що навчанням доньки у ліцеї м. Івано-Франківська цікавиться лише вона, як мати. Крім того, вона обрала для доньки лікаря, з яким уклала декларацію. У разі потреби позивач супроводжує дитину до медичного закладу.

Позивач покликалася на «близькі стосунки» між донькою та вітчимом. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що дитина «розповіла психологу, що підтримує процес позбавлення біологічного батька батьківських прав та хоче змінити прізвище і по батькові, взяти їх від вітчима».

Натомість у судовому засіданні позивач не змогла пояснити суду як саме дитина 2015 року народження розуміє «процес позбавлення батьківський прав», а також наслідки такого процесу для неї і для біологічного батька.

На запитання суду щодо сплати аліментів відповідачем ОСОБА_1 відповіла, що наразі у ОСОБА_2 заборгованості немає.

Також ОСОБА_1 наголосила, що у майбутньому може мати складність з виїздом закордон разом з дитиною, оскільки біологічний батько може чинити перешкоди. У разі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , його дозвіл не буде потрібен. Посилалася на право відповідача у майбутньому поновити батьківські права.

Представник позивача, адвокат Гресько В.В. зауважив, що підставою для позбавлення відповідача батьківських прав є його ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про алкоголізм/наркоманію відповідача, його засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини, жорстоке поводження з дитиною, експлуатацію дитини, примушення її до жебракування та бродяжництва.

У своєму відзиві ОСОБА_2 зазначив, що з позивачем проживав без реєстрації шлюбу з 2008 року. 14.02.2015 між ними було зареєстровано шлюб.

Після розірвання шлюбу позивач та відповідач створили нові сім`ї.

Позивач з дитиною мешкають у м. Івано-Франківську, а відповідач - у м. Дніпрі. Відповідач у відзиві зазначив, що сплачує аліменти на утримання спільної дитини, заборгованості не має, до адміністративної/кримінальної відповідальності не притягувався. Наразі має важкий матеріальний стан, немає регулярного доходу, який би дозволяв сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Відповідач зазначив, що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, після переїзду у м. Івано-Франківськ приховувала нове місце проживання, заблокувала телефонні номери. Наразі навіть бабуся ОСОБА_8 (мати відповідача) не має можливості спілкуватися з онукою з вини позивача, яка «блокує будь-яке спілкування».

Вважає, що відсутні належні та допустимі докази, які свідчать про його умисне самоусунення від виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_2 у відзиві дослівно зазначає таке: «Позов носить корисний характер. Даний позов пред`явлений з метою забезпечити у подальшому відстрочку під час мобілізації теперішньому чоловіку позивачки. Також позивачка має на меті виїхати за кордон або до російської федерації, де має брата та іншу рідню, вона запитувала мене чи дам я дозвіл на виїзд разом з дитиною. Я жодної відповіді не дав. Але навіть несхвальна відповідь відповідача не може слугувати підставою для позбавлення батьківських прав з метою безперешкодного виїзду за кордон, ці питання можна підіймати та вирішити їх у законний спосіб. Тобто, переслідуються власні корисні інтереси позивачки, які явно суперечать інтересам дитини».

Виходячи з викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У матеріалах справи також наявні «Письмові пояснення» від ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ). Хоча, згідно зазначених пояснень фактично дублюється позиція відповідача, втім суд не бере їх до уваги, оскільки ОСОБА_8 у судовому засіданні не допитувалася у якості свідка, не була приведена до присяги та не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

10.02.2026 через канцелярію Індустріального районного суду м. Дніпра надійшов «Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Зазначений Висновок є Додатком до Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.01.2026 № 131.

У Висновку зазначено, що 26.06.2025 працівниками Служби у справах дітей було проведено телефонну розмову з ОСОБА_2 , у ході якої він заперечував щодо позбавлення його батьківських прав, стверджував, що позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною, заблокувала його контакти у всіх соціальних мережах та засобах зв`язку.

02.07.2025 фахівцем із соціальної роботи КЗ «Міський центр соціальних служб» ІФМР відвідано сім`ю за адресою: АДРЕСА_3 та складено акт оцінки потреб. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що складні життєві обставини наявні. Сім`я ВПО, у сім`ї виховуються двоє неповнолітніх дітей, з яких ОСОБА_3 - від першого шлюбу.

Питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.12.2025 (протокол № 18) у присутності матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_2 (за допомогою мобільного зв`язку).

За результатами засідання виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за недоцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_9 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що надано Висновок.

У судовому засідання думка дитини не заслуховувалася, опитування дитини не проводилося.

Досліджені докази.

У судовому засіданні були перелічені всі наявні у матеріалах справи документи. Зауважень від присутніх у судовому засіданні засобами відеоконференції позивача ОСОБА_1 та її представника, адвоката Греська В.В. щодо змісту матеріалів цивільної справи № 202/798/25 не надходили.

У матеріалах справи наявні копії документів: ID-картки та РНОКПП позивача, довідки ВПО, свідоцтва про шлюб, рішення про розірвання шлюбу від 12.06.2018, свідоцтва про народження ОСОБА_3 , характеристики з ліцею № 18, відповідь з Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медичної і консультативно-діагностичної допомоги» (ЄДРПОУ 42352786) щодо укладання декларації про ПМД в інтересах дитини, «Психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин» Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» (ЄДРПОУ 2938881) від 24.10.2024, доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги, довідки-розрахунку заборгованості по аліментам станом на 14.08.2025, квитанцій за різні дати на підтвердження сплати аліментів.

Крім того, у матеріалах справи наявні згадані вище: «Письмові пояснення» від ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ), котрі не беруться судом до уваги, оскільки ОСОБА_8 у судовому засіданні не допитувалася у якості свідка, не була приведена до присяги та не попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання. А також наявний «Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », який є додатком до Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 30.01.2026 № 131.

У судовому засіданні також були допитані свідки збоку позивача, а саме: ОСОБА_10 - приятелька позивача та ОСОБА_11 - теперішня свекруха ОСОБА_1 . Обидва свідка постійно проживають у м. Дніпрі.

Згідно свідчень ОСОБА_10 відповідач після розірвання шлюбу з ОСОБА_12 приділяв дитині мало часу, не брав участі у вихованні. Зазначене свідку відомо зі слів позивача, а також від самої дитини.

Втім, свідчення ОСОБА_10 , стосуються переважно подій до дати переїзду ОСОБА_12 разом з дитиною до Івано-Франківську. На переконання суду свідок ОСОБА_10 , яка проживає у м. Дніпрі, з об`єктивних причин не мала можливості тісно спілкуватися з донькою позивача і безпосередньо від дитини дізнатися про її поточні взаємовідносини з біологічним батьком.

Свідок ОСОБА_11 , котра є свекрухою позивача і мешкає у м. Дніпрі також повідомила, що відповідач не цікавиться дитиною. За її словами у дитини гарні взаємовідносини з вітчимом, а біологічного батька вона не пам`ятає.

У судовому засіданні свідкам було поставлене запитання щодо загальної характеристики ОСОБА_2 . У відповідь свідки не надали інформацію, яка б негативно характеризувала відповідача. Свідкам не відомо про алкоголізм/наркоманію відповідача, жорстоке поводження з дитиною чи колишньою дружиною.

Судом досліджено копію «Психологічної характеристики психоемоційного стану дитини та сімейних відносин» Центру психологічної допомоги дітям «Серденько» (ЄДРПОУ 2938881) від 24.10.2024. Оригінал документу на огляд суду не надавався.

Згідно зазначеної психологічної характеристики «обстеження проводилося за запитом матері». З психологічної характеристики вбачається наявність психологічних проблем у дитини, пов`язаних з проживанням у новій сім`ї, наприклад: «…уся родина має прізвище одне, а вона інше…», «заздрить меншому братові».

Серед рекомендацій психолога-діагноста, магістра психологічних наук ОСОБА_13 є такі: «Врахування в майбутньому думки дитини щодо стосунків та взаємодії з біологічним батьком; Незалучення дитини до процесуальних дій у ході позбавлення біологічного батька батьківських прав; У ході процесу, врахування думки дитини та важливість для неї зміни прізвища та ім`я по-батькові».

У судовому засіданні психолог-діагност, яка склала зазначену психологічну характеристику, не допитувалася.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Статтею 164 Сімейного кодексу України визначені підстави позбавлення батьківських прав. Так, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.

Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Згідно ст. 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтею 166 Сімейного кодексу України передбачені правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Так, особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми ; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Статтею 168 Сімейного кодексу України передбачено право на побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав.

Згідно зазначеної статті мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи.

Відповідно до ст. 169 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. При вирішенні справи про поновлення батьківських прав одного з батьків суд бере до уваги думку другого з батьків, інших осіб, з ким проживає дитина. Рішення суду про поновлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. У разі відмови в позові про поновлення батьківських прав повторне звернення із позовом про поновлення батьківських прав можливе лише після спливу одного року з часу набрання чинності рішенням суду про таку відмову.

Згідно ст. 171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Згідно ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15,16,17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Неможливо позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов`язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших незалежних від неї причин.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

Отже, чинним законодавством врегульовано підстави і порядок позбавлення батьківських прав.

Збір доказів про несумлінне виконання батьківських обов`язків покладається на особу, яка ініціювала процедуру позбавлення батьківських прав.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 11.06.2020 у справі № 757/1782/18: «Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, саме позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень».

Разом з тим, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтями 77-80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.

Згідно частиною 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частина 2 ст. 80 ЦПК України).

Висновки суду.

Всебічно і об`єктивно дослідивши надані сторонами докази, беручи до уваги думку учасників справи, суд дійшов переконання про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачем не доведено ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, також не знайшли підтвердження доводи позовної заяви про відсутність участі відповідача в утриманні дитини.

Натомість, між батьками дитини вбачається наявність суперечок (зокрема, щодо дозволу дитині на виїзд за межі України, побачень і спілкування).

У суду відсутні підстави ставити під сумнів «Висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий у розмірі 1211 грн 20 коп. З огляду на відмову у задоволенні позову судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 164, 165, 166 СК України, ст. 10, 12, 81, 83, 84, 89, 90, 95, 258, 259, 263, 264, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Судовий збір залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04 травня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 , місце проживання ВПО: АДРЕСА_3 ;

Представник позивача: адвокат Гресько Василь Васильович, свідоцтво від 21.12.2018, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд.15, офіс 32;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ;

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ЄДРПОУ 36498179, м. Івано-Франківськ,вул. Грушевського, буд. 21.

Суддя Н. В. Недобитюк