Рішення № 136212459, 01.05.2026, Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/203/26

Провадження № 2/708/275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області одноособово у складі головуючого судді Попельнюха А. О. розглянув у приміщенні Чигиринського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Бізнес позика" через свою представницю - за довіреністю Пєскову С. В. із використанням системи "Електронний суд" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 32 770,00 грн. В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що 05.05.2025 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 був укладений договір № 536633-КС-001 про надання кредиту, укладення його відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями, підписання договору було здійснено у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов договору позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності.

Позивач зазначив, що ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином та у повному обсязі та надало позичальниці грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальниці.

Відповідачка належним чином свої зобов`язання за договором не виконала, у зв`язку із чим станом на 07.01.2026 утворилася заборгованість за договором у розмірі 32 770,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах в розмірі 15 400,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією в розмірі 870,00 грн.

Наведені обставини порушують права позивача, що стало підставою для звернення до суду. Тому просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором від 05.05.2025 в розмірі 32 770,00 грн та відшкодувати понесені судові витрати.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, постановлено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. За клопотанням представниці позивача суд витребував додаткові докази, які у визначений ухвалою суду строк були надані та долучені до матеріалів справи.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позов, у якому остання просить у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за кредитом, комісії та відсотків, нарахованих по ст. 625 ЦК України відмовити. В обґрунтування поданого відзиву зазначила, що процентна ставка за кредитом у розмірі 1 % на день є завищеною та такою, що порушує принцип справедливості. Нарахування позивачем процентів на підставі ст. 625 ЦК України є подвійною відповідальністю за одним і тим же договором, а комісія за надання кредиту є прихованим способом збільшення вартості кредиту. Також зазначає, що позивачем не доведений факту належного перерахування коштів кредиту на рахунок позичальника. Відзив відповідачки прийнятий судом та долучений до матеріалів справи.

Представниця позивача Козачок М. О. подано відповідь на відзив, який теж долучено до матеріалів справи. У поданій відповіді на відзив зазначено, що розмір процентної ставки за кредитом був визначений умовами договору та погоджений сторонами. Процентна ставка за кредитом у розмірі 1 % на день визначена п. 2.4 договору, є стандартною і фіксованою. Відповідачка підписала договір, факту укладення договору та отримання кредитних коштів остання не заперечувала. Таким чином, підписавши договір, відповідачка погодила обов`язок повернення відсотків за кредитом, комісії та всіх інших, визначених умовами договору платежів. Відповідачка, підписавши договір, підтвердила, що ознайомилася із текстом договору, з умовами кредитування та погоджується з ними. Позивачем щодо відповідачки не нараховувалися штрафні санкції, не нараховувалися проценти поза межами строку дії договору. ТОВ "Бізнес позика" є небанківською установою, тож у кредитному договорі передбачена комісія за надання кредиту, що узгоджується з вимогами Закону України "Про споживче кредитування". Відповідачка була обізнана про обов`язок сплачувати проценти і комісію за кредитом, оскільки частково погашала кредит, щодо часткового погашення боргу не заперечувала. Відповідачка, зазначаючи про необґрунтованість розрахунку заборгованості за кредитом, не пояснила у чому саме вона полягає, зважаючи на те, що у вказаному розрахунку деталізовані всі позиції за кредитом. Тому просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого просить зменшити розмір нарахованих відсотків за кредитом та визначити до стягнення лише фактично отриману суму кредиту або співмірний розмір заборгованості.

Представниця позивача Козачок М. О. подала ряд додаткових пояснень до позову, в обґрунтування яких зазначає, що відповідачка добровільна уклала договір з позивачем, попередньо ознайомившись з ним, умови договору не оскаржувала, нараховані суми процентів та комісії відповідають умовам договору та вимогам чинного законодавства. Позивачем не здійснювалися нарахування відповідачці штрафних санкцій за невиконання умов договору.

Відповідачка ОСОБА_1 також надала численні додаткові пояснення у справі та відповіді на додаткові пояснення позивачки, відповідно до яких заперечує розмір нарахованих процентів, просить суд критично оцінити нараховані у розрахунку заборгованості проценти за кредитом, зменшити їх до справедливого рівня та зменшити розмір неустойки. У подальшому відповідачка подано додаткові пояснення, де остання заперечує щодо позову в повному обсязі, оскільки відповідачем не доведено факту укладення кредитного договору.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Правовідносини, що виникли між сторонами спору, є договірними відносинами, пов`язаними із отриманням позики та відповідальністю за порушення взятих на себе позичальником зобов`язань, тому до їх правового врегулювання застосуванню підлягають норми Розділу ІІ «Загальні положення про договір» та Глави 71 Розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» Книги П`ятої «Зобов`язальне право» Цивільного кодексу України.

Також, під час розгляду вказаної цивільної справи суд ураховує загальні засади цивільного судочинства, зокрема принцип змагальності сторін, нормативне визначення якого надано у статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій покладено на кожну із сторін.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ч. 2 ст. 1047 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" (Закон № 1734-VII) договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит.

Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону № 1734-VII договір про споживчий кредит укладається в порядку, визначеному цивільним законодавством України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначені вимоги до форми правочину, відповідно до вказаної норми регламентовано, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регламентовані Законом України «Про електронну комерцію» (Закон № 675-VIII).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

У свою чергу частиною 5 статті 11 Закону № 675-VIII встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Вимогами ч. 8 ст. 11 Закону № 675-VIII передбачено, що у разі укладення електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).

На підставі ч. 3 ст. 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-ІХ), яким внесені зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Згідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Під час розгляду справи судом установлено, що між ТОВ "Бізнес позика" та відповідачкою ОСОБА_1 05.05.2026 був укладений договір № 536633-КС-001 про надання кредиту. Укладення вказаного договору мало місце у визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію» порядку. Відповідно до умов укладеного кредитного договору позивач надав відповідачці грошові кошти у розмірі 11 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності.

Кредит надано строком на 24 тижні, до 20.10.2025.

Стандартна процентна ставка за кредитом фіксована - 1,0 % в день.

Сторони також погодили комісію за видачу кредиту - 2 200,00 грн.

Договір підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3830, що узгоджується з вимогами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Перед підписанням договору відповідачка ознайомилась та підписала паспорт споживчого кредиту, що містить інформацію щодо основних умов кредитування, зокрема, суми кредиту, строку кредитування, процентної ставки за кредитом, розміру комісії та інших умов.

Паспорт споживчого кредиту підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8150.

Відповідачка підтвердила, що після підписання паспорту споживчого кредиту та ознайомлення з пропозицією (офертою) укласти договір вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє і погоджується з ними (п. 4.7.7 кредитного договору).

Відповідачка у поданому відзиві на позов не заперечувала щодо укладення кредитного договору, заперечуючи щодо суми нарахованих відсотків та комісії за кредитом.

У подальшому у додаткових поясненнях заперечувала щодо позову у повному обсязі, зазначаючи, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитного договору, банківська виписка не є належним доказом отримання відповідачкою грошових коштів від позивача, оскільки у ній не зазначений платник коштів, більше того, факт отримання грошових коштів не свідчить про укладення кредитного договору сторонами та про погодження умов кредитування, а розрахунок заборгованості є неналежним доказом.

Суд, оцінюючи надані відповідачкою заперечення щодо позову, дійшов таких висновків.

Договір підписаний відповідачкою електронно-цифровим підписом 05.05.2025 о 10:40:07 год.

Підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», а підписаний таким чином договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідачка була ідентифікована в ІТС системі ТОВ "Бізнес позика", про що свідчить відповідна візуальна форма послідовності дій клієнта ОСОБА_1 в ІТС Товариства.

Перед укладенням кредитного договору відповідачка заповнила анкету клієнта та добровільно надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім`я, по батькові, паспортні дані, РНОКПП, адресу проживання, електронну адресу, номер телефону НОМЕР_1 , номер карткового рахунку в АТ КБ "Приватбанк", на який здійснювалося перерахування кредитних коштів. Саме на вказаний відповідачкою номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким остання скористалася, увівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір.

Наведені особисті дані відповідачки ідентичні даним, наданим нею у відзиві на позов та у додаткових поясненнях, зокрема щодо РНОКПП, адреси проживання, електронної адреси, номера телефону ( НОМЕР_1 ), на який було відправлено одноразовий ідентифікатор для підписання договору.

Тож у суду немає сумнівів, що договір про надання кредиту підписаний електронним підписом саме відповідачкою і на час його укладення сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Відповідачка, підписуючи вказаний кредитний договір, підтвердила, що вона ознайомлена з усіма умовами, зокрема Правилами надання споживчих кредитів ТОВ "Бізнес позика", розміщеними на сайті товариства, повністю розуміє їх, погоджується із ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Отже, факт укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 536633-КС-001 від 05.05.2025 між ТОВ "Бізнес позика" та ОСОБА_1 підтверджується достатніми та належними доказами.

Грошові кошти на виконання умов кредитного договору в сумі 11 000,00 грн 05.05.2025 були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 , що під час розгляду справи було підтверджено наданою АТ КБ "Приватбанк" випискою з карткового рахунку.

Сума та час зарахування грошових коштів відповідають часу та умовам укладеного кредитного договору.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що ТОВ "Бізнес позика" свої зобов`язання за договором кредиту виконало належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти в розмірі 11 000,00 грн шляхом перерахування на зазначений у договорі картковий рахунок позичальниці № НОМЕР_2 , відкритий в АТ КБ "Приватбанк".

Доводи відповідачки про те, що зарахування грошових коштів на її картковий рахунок не свідчить про укладення сторонами кредитного договору та про непідтвердження такого зарахування саме позивачем, оскільки у виписці по картковому рахунку не зазначена особа - платник, суд оцінює критично з тих підстав, що зарахування грошових коштів після підписання сторонами договору є однією з умов виконання своїх зобов`язань ТОВ "Бізнес позика" перед клієнтом, в даному випадку перед ОСОБА_1 , і без підписання останньою договору та погодження його умов переказ грошових коштів був би неможливий.

Окрім того, відповідачка не спростувала належними доказами наданої виписки з банківського рахунку та не доведено факту зарахування 05.05.2025 на її картковий рахунок № НОМЕР_2 коштів у сумі 11 000,00 грн іншою особою.

Відповідачка, заперечуючи проти нарахування відсотків за кредитом за ставкою 1 % на день та комісії у розмірі 2 200,00 грн, зазначає, що такі умови є несправедливими і неспівмірними з сумою наданого кредиту.

Аналізуючи заперечення відповідачки, суд констатує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 626 ЦК України та ч. ст. 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, при цьому відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідачка, підписуючи договір, погодилася з умовами кредитування, підтвердивши, що умови договору їй зрозумілі і вона зобов`язується їх виконувати.

Так, ОСОБА_1 перед підписанням кредитного договору попередньо ознайомилася з паспортом споживчого кредиту, підписала його, де зазначено суму кредиту - 11 000,00 грн, процентну ставку за кредитом - фіксовану 1 % на день та комісію у розмірі 2 200,00 грн, яка нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі. Аналогічні положення містяться і в кредитному договорі (п. 2.1, п. 2.4., п. 2.5. договору). Заперечень щодо цього у відповідачки на час підписання кредитного договору не виникало, хоча умови були їй відомі.

Таким чином, підписуючи спірний кредитний договір, ОСОБА_1 погодилася з усіма його умовами, тривалий час виконувала цей договір, і заперечень щодо його умов до звернення позивача до суду з вказаним позовом не заявляла. При цьому кредитний договір, укладений між сторонами, відповідає вимогам закону.

Вказаний кредитний договір не визнавався недійсним чи не укладеним, доказів протилежного суду теж не надано.

Розмір процентної ставки за кредитом відповідає не лише умовам укладеного сторонами договору, але й вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору, належними сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов`язання регламентовані статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. У свою чергу частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості установлено, що відповідачка частково погашала заборгованість, сплативши 19.05.2025 заборгованість за відсотками у сумі 1 650,00 грн, 610,00 грн комісії, 02.06.2025 заборгованість за відсотками у сумі 1 540,00 грн, 720,00 грн за комісією, а всього погасила 3 190,00 грн заборгованості за відсотками та 1 330,00 заборгованості за комісію, що вкотре слугує підтвердженням її згоди з умовами кредитного договору.

Станом на 03.02.2026 за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 32 770,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах в розмірі 15 400,00 грн; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5 500,00 грн; суми прострочених платежів за комісією в розмірі 870,00 грн.

Суд погоджується з проведеним позивачем розрахунком заборгованості за тілом кредиту у сумі 11 000,00 грн, за комісією у сумі 870,00 грн з урахуванням сплачених сум, за відсотками за кредитом за ставкою 1,0 % в день за період з 05.05.2025 до 20.10.2025 (169 днів), що, з урахуванням сплачених сум, становить 15 400,00 грн, який узгоджується з умовами кредитного договору та вимогами чинного законодавства.

Відповідачка вказані розрахунки заборгованості не спростувала належними доказами, власних розрахунків заборгованості чи доказів погашення кредиту суду не надала.

Суд уважає необґрунтованою вимогу ОСОБА_1 про зменшення розміру неустойки з тих підстав, що позивач вимогу про стягнення відповідачки неустойки (штрафу чи пені) не заявляв.

Аналізуючи наведене суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачці кредитні кошти в порядку та на умовах, передбачених договором. Натомість відповідачка взяті на себе зобов`язання не виконала належним чином та у повному обсязі. Наведені висновки суду підтверджують наявність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає положенням ст. 16 ЦК України.

Водночас, як передбачено п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача процентів за користування кредитом, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦКУ в розмірі 5 500,00 грн, тож позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору у сумі 2 215,65 грн, пропорційно задоволеним вимогам (83,22 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 203, 205, 509, 512, 514, 625, 626, 638, 1046, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", ЗУ "Про електронний цифровий підпис", ЗУ "Про споживче кредитування", ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" заборгованість за кредитним договором № 536633-КС-001 від 05.05.2025 зі сплати тіла кредиту в сумі 11 000,00 грн, відсотків за кредитом у сумі 15 400,00 грн, комісії в сумі 870,00 грн, а всього 27 270,00 грн (двадцять сім тисяч двісті сімдесят гривень 00 коп.).

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" судовий збір у розмірі 2 215,65 грн (дві тисячі двісті п`ятнадцять гривень 65 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411);

Представниця позивача: Пєскова Софія Володимирівна (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411);

Представниця позивача: Козачок Марія Олександрівна (РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстр.: АДРЕСА_2 ).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ