Рішення № 136211565, 04.05.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2070/25

номер провадження 2/531/59/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Карлівка

Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Герцова О. М.,

за участю секретаря судового засідання Капленко Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», через представника, звернулося до суду з вказаним позовом, у якому просили стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 352,87 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовує тим, що 26.12.2020 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит №2509289, відповідно до умов якого відповідач отримав 10000 грн, на умовах визначених кредитним договором, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, визначені договором. ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Відповідач зі свого боку не виконав умови договору, внаслідок чого станом на дату подання позову заборгованість позивача становить 41 352,87 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 9 215,00 грн, заборгованість за процентами 31 367,87 грн, заборгованість за комісією 770,00 грн.

23.04.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 2509289 від 26.12.2020, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 41 352,87 грн, сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою судді від 04.09.2025 відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

До суду повернувся конверт з ухвалою про відкриття провадження по справі та копією позовної заяви з додатками, який надсилався відповідачу, з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», у зв`язку з цим ухвалою суду від 17.10.2025 року було здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

28.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Янка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що з позовом не погоджується, вважає його безпідставним та в його задоволенні просить відмовити, виходячи з наступного: позивачем не надано доказів дотримання процедури укладення кредитного договору; кредитний договір №2509289 від 26.12.2020 не відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»; індивідуальна частина кредитного договору створена особисто позивачем і не підписана відповідачем, а також відсутні докази зарахування кредитних коштів на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 та наявності його заборгованості перед позивачем. Крім того, вказує, що заявлена сума на правову допомогу є необґрунтованою, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, направив до суду клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач та його представник до суду не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. 28.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Янка О.О. надійшли письмові пояснення, в яких зазначив, що з позовом не погоджується, вважає його безпідставним та в його задоволенні просить відмовити, виходячи з наступного: позивачем не надано доказів дотримання процедури укладення кредитного договору; кредитний договір №2509289 від 26.12.2020 не відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»; індивідуальна частина кредитного договору створена особисто позивачем і не підписана відповідачем, а також відсутні докази зарахування кредитних коштів на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 та наявності його заборгованості перед позивачем. Крім того, вказує, що заявлена сума на правову допомогу є необґрунтованою, а позивачем не надано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2020 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2509289. Відповідно до п. 1.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений в п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000,00 грн.

Кредит надається строком на 30 днів з 26.12.2020 (п.1.3 договору). Термін повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25.01.2021 (п. 1.4 договору).

Згідно з п. 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 770,00 грн., яка нараховується за ставкою 7,70 відсотків від суми кредиту одноразово.

Відповідно до п. 1.5.2 договору проценти за користування кредитом: 3150,00 грн., які нараховуються за ставкою 1.05% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.

Також визначено стандартну (базову) процентну ставку за користування кредитом 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 договору).

Для укладення цього договору в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подав Анкету-заяву на отримання кредиту № 2509289, яка заповнена позичальником особисто. У такій анкеті-заяві визначено суму кредиту, строк кредиту та дату повернення кредиту, суму до повернення, комісію та відсотки за користування кредитом та іншу інформацію.

Кредитний договір укладено в електронному вигляді та підписано такий електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором L25798. Довідкою ТОВ «Мілоан» вих. підтверджено, що ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з яким укладено договір №2509289 від 26.12.2020, ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор L25798; дата і час відправки ідентифікатора 26.12.2020 о 07:39. Номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор в довідці співпадає з номером телефону, вказаному в кредитному договорі в реквізитах позичальника.

Додатком № 1 до договору є Графік розрахунків, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом, комісія за надання кредиту.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» зобов`язань за кредитним договором, суду надано копію платіжного доручення № 36322240 від 26.12.2020, за яким ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 кошти в сумі 10 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-251215/81338-БТ від 17.12.2025, наданої на виконання ухвали суду від 08.12.2025, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), на яку 26.12.2020 року було зарахування коштів на суму 10000,00 грн.

Згідно з відомостями, наданими ТОВ «Мілоан», про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором №2509289, загальна сума заборгованості складає 41352,87 грн, в тому числі: 9 215,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 367,87 грн - заборгованість за процентами, 770,00 грн заборгованість за комісією. Відповідачем сплачено кошти в загальному розмірі 2 965,00 грн.

Враховуючи умови чинного законодавства та п. 3.2.6. кредитного договору №2509289 від 26.12.2020 року позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

23.04.2021 між ТОВ «Мілоан», як фактором та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як клієнтом, укладено договір відступлення прав вимоги № 67-МЛ, відповідно до якого останній зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 67-МЛ від 23.04.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2509289 від 26.12.2020 на суму заборгованості 41352,87 грн., що складається із: залишку по тілу кредиту 9 215,00 грн., залишку по відсотках 31 367,87 грн., залишку по комісії 770,00 грн.

Актом приймання-передачі Реєстру боржників від 23.04.2021 року до договору відступлення прав вимоги № 67 МЛ від 23.04.2021 року, передано реєстр боржників від 23.04.2021.

Також суду надано копію платіжної інструкції №29865 від 23.04.2021 на підтвердження сплати коштів за відступлення права вимоги.

Таким чином ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як новий кредитор, отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Позивачем на адресу відповідача направлялася досудова вимога вих. №20673977 від 12.08.2025 з вимогою виконати зобов`язання за кредитним договором №2509289 від 26.12.2020 на суму 41 352,87 грн., яка залишилася без реагування.

Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.

Так у ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі договору, такий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, що надсилалися йому у смс-повідомленні на його телефонний номер, зазначений у заяві на оформлення кредиту.

За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення відповідачем кредитного договору №2509289 від 26.12.2020 із дотриманням вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання фінансових кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без їх обґрунтування доказами.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який був оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Нормою ст. 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Факт надання кредитних коштів підтверджується копією договору кредиту, який є дійсним в силу приписів статті 204 ЦК України про правомірність правочинів, копією платіжного доручення та інформацією АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач факт отримання грошових коштів від ТОВ «Мілоан» не спростував належними та допустимими доказами. Окрім того, згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідачем сплачено кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією. Сплачуючи кредит, ОСОБА_1 вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки.

Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 у справі №127/23910/14-ц, в якій вказано, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факт переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги первісного кредитора до відповідача за кредитним договором є доведеним.

Зобов`язання з повернення в повному обсязі кредитних коштів відповідач не виконав, у зв`язку із чим на момент розгляду справи наявна заборгованість, яку позивач просить стягнути.

За змістом ч.1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).

Згідно із ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Належність виконання зобов`язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі № 913/618/21 від 08.06.2022 року. Тоді як не може бути визнаним неукладеним договір, зобов`язання за яким виконуються його сторонами.

У даній справі відповідачем не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.

Із урахуванням викладеного, суд вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення кредитного договору №2509289 від 26.12.2020 року, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність доказів, які б спростовували отримання позичальником кредитних коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10 000,00 грн. та за процентами у розмірі 31 367,87 грн.

Щодо стягнення заборгованості по комісії в розмірі 770,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, комісія за надання кредиту: 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 7.70 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1.).

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що у договорі ТОВ «Мілоан» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 1.5.1. кредитного договору №2509289 від 26.12.2020 є нікчемними відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 770,00 грн заборгованості по комісії задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при подачі позову до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Позов судом задоволено, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути кошти у повернення сплаченого судового збору у зазначеному розмірі.

Позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо витрат професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет», копію акту №541 від 05.08.2025 року про надання послуг правової (правничої) допомоги по боржнику ОСОБА_1 на суму 8000,00 грн., копію детального опису наданих послуг до акту №541 від 05.08.2025 року, копію ордеру серія ВС №1381377.

Стороною відповідача подано до суду заперечення проти стягнення витрат на правничу допомогу.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 490/7096/21 та від 22 травня 2024 року у справі № 205/5969/15-ц вказав, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При вирішенні питання стягнення витрати на правову допомогу, суд бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

У ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин. Дана категорія справ є поширеною.

Враховуючи заперечення представника відповідача проти стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на складність справи, яка є типовою для позивача та не є складною, надані адвокатом послуги у типовій справі, у якій участь представник позивача не приймав, масовість таких позовних заяв, суд вважає, що розмір витрат позивача є непропорційним до предмету позову, не відповідає принципам справедливості та верховенства права. Вартість послуг є вочевидь завищеною, тому наявні підстави для часткового їх відшкодування відповідачем в розмірі 4 000,00 грн., що відповідатиме обсягу наданих послуг та вимогам розумності та справедливості. Саме такий розмір витрат на оплату послуг адвоката у даному випадку є співмірним із складністю даної справи та обсягом виконаних робіт.

Керуючись ст.ст.4,13,18, 81,141,259,263-265,352,354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором № 250989 від 26.12.2020 року у розмірі 40582 грн. 87 коп (сорок тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні вісімдесят сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35234236, судові витрати в розмірі 6422,40 грн. (шість тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), з яких: 2422,40 грн. - судовий збір; 4 000,00 грн. - витрати на правову допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційною провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду буде виготовлено 04 травня 2026 року.

Суддя О.М. Герцов