Рішення № 136211325, 20.04.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2026 р. Справа № 370/1519/25

Провадження № 2/370/482/25

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, Відділ Служби у справах дітей Тальнівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей,

в с т а н о в и в:

26.03.2025 р. ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі-відповідач) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей.

Ухвалою суду від 22.05.2025 р. роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей.

В обґрунтування позову позивач вказала, що з 28.04.2012 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спільне життя з відповідачем не склалось через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини та сімейні обов`язки з ведення господарства. На даний час разом не проживають. Крім того між ними не досягнуто згоди щодо місця проживання малолітніх дітей та їх утримання.

Враховуючи викладене, позивач просить суд: визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 від отриманого доходу, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою суду від 05.06.2025 р. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

10.06.2025 р. від відповідача надійшов відзив, який прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи. У відзиві вказав, що проти позовних вимог заперечує. З 2010 року він перебуває на військовій службі у Збройних Силах України. Звільнився із військової служби в зв`язку з пораненнями за станом здоров`я. Після початку повномасштабного вторгнення військ російської федерації на територію суверенної України, він постійно перебував на фронті. Однак його старші діти неодноразово повідомляли що мама не виконує належним чином свої батьківські обов`язки, веде аморальний спосіб життя, тривалий час залишає їх самих без продуктів харчування та в холодному мешканні, зловживає спиртними напоями. На прохання дітей, він забрав їх до себе в с. Білашки Звенигородського району Черкаської області, так як подальше проживання дітей з мамою загрожувало їх як фізичному так і психологічному здоров`ю. Він звернувся із заявою до служби у справах дітей Тальнівської міської ради Звенигородського району Черкаської області про надання висновку про можливість проживання дітей з ним за місцем його проживання. Адже вирішити дане питання у мирний спосіб мати дітей відмовляється. Службою надано висновок про можливість проживання дітей батьком, тобто з ним. Проживати з ним виявили бажання також і їхні двоє старших неповнолітніх дітей. Вони категорично заперечують щодо їх проживання з матір`ю, яка нехтує своїми батьківськими обов`язками, не приділяє дітям належної уваги і веде розгульний спосіб життя.

Ухвалою суду від 25.06.2025 р. залучено до участі у даній справі Службу у справах дітей Макарівської селищної ради та Службу у справах дітей Тальнівської міської ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а також зобов`язати їх надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

29.08.2025 р. до суду надійшов висновок Відділу Служби у справах дітей Тальнівської міської ради.

Ухвалою суду від 01.10.2025 р. зобов`язано Службу у справах дітей Макарівської селищної ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

28.10.2025 р. до суду надійшов висновок Служби у справах дітей Макарівської селищної ради.

Ухвалою суду від 01.12.2025 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.01.2026 р., який відкладено на 23.02.2026 р.

У судовому засіданні 23.02.2026 р. позивач позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі. На запитання до неї від сторони відповідача пояснив, що з 2014 року вона періодично залишалася сама з дітьми. Діти не хочуть жити з нею, бо їх налаштовує батько, говорить їм, що вона погана мама. Батько категорично проти щоб вона спілкувалася з дітьми. Коли вона приїжджала до них, він не давав можливості спілкуватися. На старшу доньку вона надала згоду, а середнього сина відповідач забрав насильно. Він забрав його на зимові канікули до себе та не повернув.

У судовому засіданні відповідач проти позовних вимог заперечив та на запитання сторони позивача пояснив, що письмових доказів про те, що діти залишалися без матері в холодному будинку і що вона розпивала спиртні напої у нього немає, знає зі слів дітей. Коли забирав документи зі школи дітей була присутня позивач, яка надала дозвіл та директор школи. Гармонія між ним та дітьми полягає у взаєморозумінні між дітьми та розумінні те, що хочуть діти. До дітей агресію він не проявляв. З позивачкою були конфлікти на підставі вживання спиртних напоїв. Заперечень щоб діти спілкувалися з матір`ю не має. Окремо від нього діти спілкувалися з позивачкою в присутності психолога. Діти навчаються у різних навчальних закладах, бо так самі захотіли, у них там є друзі, гарне відношення. Діти проживають у різних кімнатах.

У судовому засіданні заслухано дитину ОСОБА_5 , яка пояснила, що вона проживала у мами не дуже добре, била її. До мами приходили чоловіки. Мама залишала маленьку дитину ( ОСОБА_6 ) на неї, поки сама гуляла. Школу в той час вона відвідувала. Вона зателефонувала татові, що він приїхав та забрав її до себе, бо мама пила. Зараз навчається у школі. Подобається тут навчатися. Дуже добрий клас, вчителі добрі. З ними разом ще проживає його дружина. Проживає в окремій кімнаті від брата ОСОБА_7 . При переїзді до батька у неї стресу не було. З татом більше моментів пам`ятає, з мамою не пам`ятає нічого, вона кричала на неї. Про те, що вона скаже у суді ні тато ні мама з нею не розмовляли. Вона була присутня під час сварок між батьками. Жити хоче разом з татом, бо їй там краще. З мамою немає бажання спілкуватися. В неї образа на маму.

У судовому засіданні заслухано дитину ОСОБА_4 , який пояснив, що мама вживала алкоголь, додому приходили чоловіки. Коли забирав його тато йому зателефонував дядя ОСОБА_8 - хрещений ОСОБА_9 і ввечері тато приїхав. Навчається у Білашках, має багато друзів у школі, подобається. Має окрему кімнату, в якій проживає сам. З іншими членами сім`ї взаємовідносини дружні. Хотів би залишитися з татом. З мамою не спілкується. Хотів би ходити до школи у Черкаській області. Переїзд до тата для нього стресом не був. В Черкаській області відвідував дві школи. Сварки між батьками бачив. Про те, що він скаже у суді ні тато ні мама з ним не розмовляли. З мамою не хотів би спілкуватися, ображений на неї.

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_11 , яка пояснила наступне. Працює директором ОСОБА_12 ліцею. Дітей знає з першого класу ( ОСОБА_7 та ОСОБА_9 ), у ОСОБА_7 викладала інформатику. Діти спокійні, гарно навчалися. ОСОБА_9 приймала участь у самоврядуванні, відвідувала гуртки. ОСОБА_9 забрав зі школи за згодою мами батько дитини, до себе за місцем його проживання. Пізніше батько забрав ОСОБА_7 на канікули, тривалий час ОСОБА_7 не виходив на зв`язок після канікул. Звернулися до мами дитини щодо невідвідування дитиною закладу. Пізніше ОСОБА_13 ОСОБА_14 надіслав повідомлення у Viber про надіслання ним листа-повідомлення про те, що хоче забрати особову справу дитини зі школи. Зазначений лист свідок не отримувала. Викликала ОСОБА_15 , яка надала заяву-згоду. Приїхав батько дітей, ОСОБА_16 підписала заяву згоду, після цього надали особисту справу дитини. Батька забрав дитину. Не відомо де пів року дитина навчалася. Батька бачила декілька разів, до школи дітей приводила мати та хрещена. Хто більше займався вихованням дітей у сім`ї не знає. ОСОБА_16 цікавилася навчанням дітей, діти відвідували усі заходи, діти чисті, охайні. Випадків агресії чи байдужості до дітей від батьків в присутності свідка не було. Знає, що батько перебував на військовій службі, з 2014 року приймав участь у АТО. Вважає, що мав можливість відвідувати дітей. Потім перебував у полоні. Вважає, що теоретично за таких обставин, у матері було більше можливостей спілкуватися з дітьми. На погляд, як директора школи, випадків, які б свідчили про насильство щодо дітей не було помічено, не було помічено, що діти пригнічені. Добровільно надала згоду та документи дітей, щоб не нашкодити дітям.

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_17 , яка пояснила наступне. Працює вчителем ОСОБА_12 ліцею, є рідною сестрою позивача. ОСОБА_18 дуже любить дітей. Від сестри знає, що ОСОБА_19 бив ОСОБА_20 . Відповідач забрав свої речі, позивач залишилися одна із трьома дітьми. Також був випадок, що особисто викликала працівників поліції, оскільки відповідач бив позивачку. Поведінка відповідача агресивна, дітей він не бив. З того часу як діти проживали з батьком, приїжджала разом з позивачем до нього. Спілкуватися з дітьми дозволялися лише в присутності батька. Була розмова з дітьми в присутності психолога, діти сказали, що з мамою спілкуватися не хочуть, чому не пояснили. До 12 років діти жили з мамою, все було добре, школу відвідували. Спілкування з матір`ю було щире, з батьком спілкувалися менше. На сьогодні діти спілкуватися з матір`ю та молодшим братиком не бажають. ОСОБА_19 до молодшого сина, після звернення до суду із даним позовом, приїжджав один раз, на засідання комісії, молодшою дитиною не цікавиться. Мама більше займалася вихованням дітей, батько працював. На запитання щодо перешкоджання ОСОБА_21 спілкуванню дітей з матір`ю, свідок вказала, що ОСОБА_19 казав , що дітей не покаже, вони не хочуть бачити матір, діти будуть з ним. Під час зустрічі дітей та матері, діти весь час вдивлялися на батька, що він скаже. На запитання представника відповідача щодо того, хто чинив тиск на дітей так, що вони писали повідомлення батьку з проханням їх забрати, свідок вказала, що це їй не відомо. ОСОБА_9 зі слів ОСОБА_22 , інколи говорила, що хоче поїхати до батька, діти просилися поїхати до батька жити з ним. Діти самі вирішили, що хочуть проживати з батьком, або їх переконали про це.

У судовому засіданні представник третьої особи Відділу Служби у справах дітей Тальнівської міської ради Кравчук Н.В. вважали за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_23 та ОСОБА_24 разом з батьком, а ОСОБА_25 - з матір`ю.

Третя особа Служба у справах дітей Макарівської селищної ради подала клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

У судовому засіданні допитано спеціаліста ОСОБА_26 (психолог), яка пояснила наступне. З дітьми працює більше року. Діти зараз гармонійно спілкуються з сім`єю в якій перебувають. Дітей засмучує коли йде мова про їхнє минуле життя. Загальне враження: діти живуть у любові, мають турботу та підтримку. Залишати дітей цієї атмосфери це злочин. Спер у дітей спостерігалась тривожність, боялися, що їх повернуть в ті умови, я яких жили з мамою. Зараз почувають себе добре, спокійні. Коли мова заходить за процес, вони бояться, що їх повернуть. Змінюється настрій. На запитання: який вплив на психіку дитини чинить судова справа?, відповіла: дітям не приємно. Діти бояться, що на кожне судове засідання їх можуть повернути до мами. У віці 10 років дитина може знати де їй краще. Чи впливає батько психологічно на дітей?, відповіла: всі дорослі впливають на дітей. Чи відчуває психологічний зв`язок ОСОБА_7 з мамою?, відповіла: важко сказати, маму бачила 2 рази, і в ці два рази був конфлікт. На її думку, думка дитини є її власним бажанням. Вона працювала з дітьми як тільки їх забрали від мами, на даний час психологічний стан дітей стабілізувався. На запитання: на скільки щиро вона може оцінити відповіді дітей при слуханні?, відповіла: вони постійно про це кажуть, тому це щира думка.

В подальшому судовий розгляд відкладено на 17.03.2026 р. та 17.04.2026 р.

У судовому засіданні 17.04.2026 р. допитано свідка ОСОБА_27 , яка пояснила наступне. З позивачкою бачилася 2-3 рази, відповідач це її чоловік. З чоловіком ОСОБА_2 проживають майже два роки. З ними також проживають його двоє дітей від попереднього шлюбу. Він з ними у гарних стосунках, гарний батько. Створив умови для проживання. Вони хочуть проживати разом з батьком. В неї також від попереднього шлюбу є двоє дітей. Ставлення ОСОБА_14 гарне до її дітей. Діти між собою спілкуються. Діти ходять до школи, старша дитина навчається в Умані, менші ходять до Тальнівської школи. ОСОБА_7 - у Білашках, він так захотів, багато в нього там друзів, йому подобається. Вона пропонувала дітям щоб поїхали до мами на канікули, проте вони категорично відмовляються. Вона задавала питання чому, їй розповідали, що діти постійно були самі вдома, доглядали за меншим братиком, мами не було вдома, а якщо й була, то в нетверезому стані. Діти самі готували собі їсти і до цього повертатися не хочуть. Про стосунки, які склалися у неї з дітьми вказала, що спершу діти її остерігалися, пройшов місяць-два і діти почали через раз говорити «мама» або « ОСОБА_28 ». Цілують, обіймають її. Вона рахує, що це також її діти. У них з чоловіком є можливість забезпечувати усіх дітей. Житлові умови гарні. ОСОБА_9 їздила відпочивати у Закарпаття у табор. Вона телефонувала до мами з проханням якщо вона може дати половину грошей, проте ОСОБА_29 грошей не дала. Запитувала у дітей чи поїдуть вони до мами на канікули, відповідали що не хочуть, поїдуть до бабусі ОСОБА_30 у Миколаївську область. Як тільки мова заходить про маму, ОСОБА_7 починає плакати. Коли ОСОБА_14 привіз дитину у Черкаську область ОСОБА_7 два дні спав. ОСОБА_31 у Черкаси по справах, з ними була прабабуся, вона запитувала у ОСОБА_7 як він, на що той відповідав, що два дні він нічого не їв, бо мама пила, а він дивився за дитиною, вона нічого не варила. Вона казала, що можливо мама змінилася, у неї нова сім`я. Вони спостерігають у соціальних мережах. Між собою діти говорять про ОСОБА_6 , а про маму ні, їхати назад не хочуть. Чоловік ОСОБА_14 працює офіційно в охороні, отримує також пенсію як військовослужбовець. На запитання: хто супроводжує дітей до навчальних закладів? відповіла, що коли вона йде на роботу ОСОБА_7 йде з нею, а ОСОБА_9 їде на шкільному автобусі з ОСОБА_32 і привозить до школи у Тальному. Будинок у якому вони проживають належить ОСОБА_14 . На запитання позивачки: чи спілкуються її діти з рідним батьком? відповіла, що так, спілкуються. Чи будуть діти щасливі якщо вони не будуть спілкуватись з матір`ю? відповіла, що там де діти хочуть, там і мають бути.

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_33 , яка пояснила наступне. Зі сторонами у справі знайома, позивачка її колишня невістка, а відповідач - син. Коли син потрапив у полон 20 березня, вона про це дізналася 26 березня. Через місяць ОСОБА_18 з дітьми їхали у Рівне, вона з чоловіком ОСОБА_34 хотіли їх забрати до себе, ОСОБА_18 відмовилася. Запропонували вдруге, вона сказала, що їде до рідного будинку. Через місяць у червні і кажуть «мамо, ОСОБА_35 гроші прийшли і їдьте до ОСОБА_1, бо грошей на карті немає». Дитина готувала сама їсти. ОСОБА_9 просила щоб вона їх забрала, бо мами місяць вдома немає, мама п`є. Поки син був у полоні вона кожен місяць їздила забирала дітей, а ОСОБА_18 їх забирала до себе. На сьогоднішній день діти ожили біля тата. Вона допомагає їм матеріально. Зараз стосунки у сім`ї, де проживають діти дуже гарні, відношення до дітей гарне. Основним вихователем у сім`є є батько. Перешкод матері у спілкування з дітьми її син не чинить. Здатен фінансово забезпечити чотирьох дітей. Вона бачиться з дітьми кожен місяць. Проявів агресії у її сина у бік позивачки не бачила.

Вислухавши учасників справи, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з 28.04.2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6).

Від шлюбу сторони у справі мають малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7-9).

З акту обстеження умов проживання від 20.01.2025 р. слідує, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 . Малолітні діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживають з батьком. В будинку чисто, тепло, зроблений сучасний ремонт кухні, санвузол, наявна вся необхідна побутова техніка та меблі, продукти харчування у достатній кількості. ОСОБА_18 перебуває у декретній відпустці та отримує допомогу як багатодітна сім`я (а.с. 25-26).

Позивачка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_36 будинку у якому вона проживає (а.с. 27, 28).

Згідно довідки № 104 від 27.03.2025 року виданої старостою Колонщинського старостинського округу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дійсно проживала разом з мамою з червня 2021 року по серпень 2024 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав разом з мамою з червня 2021 року по грудень 2024 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проживає разом з мамою з дня народження за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).

Згідно довідки № 75 від 01.04.2025 р. ОСОБА_5 дійсно навчалася в Колонщинському ліцеї Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області з 25.08.2021 р. (а.с. 31).

Згідно довідки № 76 від 01.04.2025 р. ОСОБА_4 дійсно навчався в Колонщинському ліцеї Макарівської селищної ради Бучанського району Київської області з 30.08.2022 р. (а.с. 32).

Згідно характеристики Колонщинського ліцею, ОСОБА_4 навчається в Колонщинському ліцеї з першого класу. Фізичних вад немає. Навчальні досягнення середнього рівня, навчається в міру своїх сил. Під час навчання зарекомендував себе як дисциплінований учень. Тактовний. Поступливий. Спокійно реагує на критику. Дотримується правил поведінки для учнів. Охоче вступає в контакт оточуючими, любить працювати і відпочивати. Підтримує дружні стосунки з учнями. Має добрий загальний розвиток. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно. Зі своїми дорученнями справляється добре. Бере активну участь у всіх суспільних справах, не зважаючи на власний час. Мати приділяє належну увагу навчанню та вихованню сина, батьківські збори відвідує регулярно, постійно цікавиться (телефонний режим) навчальним процесом сина. Батько, ОСОБА_37 , мало часу приділяє вихованню сина. З класним керівником на зв`язок виходить рідко (а.с. 33).

Згідно характеристики від 27.03.2025 р., ОСОБА_1 проживає, але не зареєстрована разом з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 . За місцем проживання характеризується добре, уважна до оточуючих та рідних, виховує сина одна. За свідченням сусідів працьовита, ввічлива. Характер у неї спокійний, розсудливий. Безкорислива, уміє коректно триматися з усіма. В конфліктних ситуаціях з сусідами не помічена, скарги до Колонщинського старостинського округу від односельців не надходили (а.с. 34).

14.12.2023 р. ОСОБА_1 своєю заявою на ім`я начальника Відділу №3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області надала згоду на те, щоб дитини ОСОБА_5 поїхала з батьком в Черкаську область с. Білашки та проживати. Претензій до батька немає (а.с. 95).

30.08.2024 р. ОСОБА_1 на ім`я директора Колонщинського ліцею надала письмовий дозвіл на те, щоб її донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 перейшла до іншого навчального закладу КЗ «Тальнівська санаторна школа Черкаської обласної ради» (а.с. 96).

Рішенням №38 від 18.02.2025 р. Виконавчого комітету Тальнівської міської ради затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (а.с. 129).

Виконавчий комітет Тальнівської міської ради, як орган опіки та піклування своїм Висновком, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини виконкому міської ради від 04.02.2025 №3/5, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дітей до кожного з них, згоду дітей ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , вік малолітнього ОСОБА_25 , з`ясувавши інші обставини, які мають істотне значення, з метою захисту прав та інтересів дітей, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_7 з батьком - ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_8 з матір`ю - ОСОБА_1 (а.с. 130-131).

У вересні 2025 р. комісією обстежено умови проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_1 . З акту слідує, що будинок складається з 3-х кімнат, в будинку чисто, оснащений всіма необхідними меблями та побутовою технікою, продуктів харчування у достатній кількості. Для виховання та розвитку дитини створено окремі кімнати, ліжка для сну, столи для вивчення уроків, шафи для одягу (а.с. 151).

Рішенням №894 від 21.10.2025 р. Виконавчого комітету Макарівської селищної ради затверджено висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю (а.с. 155).

Орган опіки та піклування Макарівської селищної ради своїм висновком вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 156).

Вирішуючи вимоги за даним позовом суд виходить також з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Ч. 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Ч. 1, ч. 2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Також між сторонами склались правовідносини, які регулюються ст. ст. 180-183 СК України, якими передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, визначені ст. 182 СК України. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Обов`язок батьків по утриманню дитини до досягнення нею повноліття закріплений також у статті 51 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності наданих сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень, беручи до уваги висновок органу опіки та піклування, враховуючи думку дітей заслухану у судовому засіданні та пояснення допитаних свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою її проживання, а також стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_6 .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволену частину позовних вимог, а також те, що доказів звільнення відповідача від стягнення судового збору матеріали справи не містять, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 265, 268, 354-355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Макарівської селищної ради, Відділ Служби у справах дітей Тальнівської міської ради про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дітей - задовольнити частково.

Визначити місце проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою її проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 26.03.2025 р. і до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення виготовлено 29.04.2026 р.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Служба у справах дітей Макарівської селищної ради: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, ЄДРПОУ 43915184.

Відділ Служби у справах дітей Тальнівської міської ради: 20401, Черкаська обл., м. Тальне, вул. Соборна, 28, ЄДРПОУ 44136331.

Суддя Л.В. Білоцька